І.В.Кочін, кафедра медицини катастроф, Запорізька медична академія післядипломної освіти, м.Запоріжжя

П.І.Сидоренко, Кіровоградський базовий медичний коледж ім..Є.Й.Мухіна, м.Кіровоград

Чим більш фундаментальний характер має наука, тобто чим тісніше в межах даної науки процедура індивідуалізації об’єкта інтегрована з процедурою його пізнання, тим більш складним є завдання розробки прогнозів розвитку відповідної наукової галузі. Суспільне життя, оптимальна організація діяльності промислової і соціальної сфери, окремих галузей та їх складових частин (галузі охорони здоров’я, Державної служби медицини катастроф – ДСМК), неможливі без передбачення змін та майбутньої динаміки різноманітних явищ та процесів, які утворюють зовнішнє середовище, суттєво впливають та багато у чому істотно визначають їх функціонування. Особливо це стосується ДСМК як особливого виду Державної аварійно-рятувальної служби, вся діяльність якої спрямована на організацію та надання екстреної медичної допомоги ушкодженим (хворим) при надзвичайних ситуаціях (НС). Тому, розробка методології та методів прогнозування розвитку ДСМК України, з врахуванням та оцінкою фону прогнозування, являє собою актуальну проблему. Суттєвого значення для планової загальної та спеціальної підготовки ДСМК, в умовах повсякденної життєдіяльності та функціонування галузі охорони здоров’я України, до роботи в екстремальних умовах НС набуває прогнозування можливого виникнення спектру різноманітних НС та їх медико-санітарних наслідків з урахуванням особливостей окремих територій: географічних, природних, ландшафтних, кліматичних, метеорологічних, санітарних, гігієнічних, епідеміологічних, наявності певної промисловості, сільськогосподарського виробництва тощо. Все це являє не тільки виключно теоретичний та інформаційний інтерес, скільки, по-перше, визначає потребу держави й суспільства в подальшому розвитку та ефективному функціонуванні ДСМК як елемента сфери цивільного захисту населення та системи національної безпеки, а, по-друге, й головне, науково обґрунтоване прогнозування та вірогідні прогнози, надають об’єктивну інформацію про можливість виникнення певних НС на визначеній території й, по-третє, забезпечують керівників і особовий склад ДСМК інформаційно стосовно можливих медико-санітарних наслідків НС. Використання результатів науково обґрунтованих прогнозів про чисельність та склад санітарних втрат дає змогу керівництву ДСМК заздалегідь у плановому порядку визначитись: з обсягами екстреної медичної допомоги з урахуванням специфіки уражень (захворювань), з потребою у кількості медичних працівників (лікарів, фельдшерів, медичних сестер) та їх складом за спеціальностями, потребою у медичному, санітарно-господарському та спеціальному майні. Таким чином, прогнозні оцінки треба розглядати як один з пріоритетних напрямків отримання об’єктивної інформації для перспективного планування та ефективного управління ДСМК України. У зв’язку з цим необхідна розробка теорій та методів прогнозування в предметній області медицини катастроф та опанування ними як студентами вищих медичних закладів, так і керівниками та спеціалістами ДСМК, які спеціалізуються в області організації, планування, фінансування, економіки, постачання служби медицини катастроф. Управління всіма процесами в ДСМК повинно забезпечувати відбір та здійснення тільки оптимальних рішень, оскільки вартість заподіяної шкоди для суспільства від прийняття необґрунтованих рішень багаторазово зростає у її виробничій та економічній діяльності, а втрати серед населення, ускладнення здоров’я не піддаються вартісному підрахунку. У сучасних умовах як процес господарювання в ДСМК, так і організація та управління надання екстреної медичної допомоги в умовах НС вимагають максимального розширення використання прогнозування, подальшого удосконалення методології та методики прогнозування. Чим вище рівень прогнозування процесів та явищ у сфері медицини катастроф, тим ефективніше планування та управління ними.