Вы здесь

Ідентифікація об’єктів підвищенної небезпеки як основа організації та планування діяльності державної служби медицини катастроф територіального рівня

Запорізька медична академія післядипломної освіти

Кафедра медицини катастроф

І.Ф. Шило,  д.м.н.  І.В. Кочін, к.м.н. О.М. Акулова,  Д.В. Ількаєв,         О.О. Гайволя

Кіровоградський базовий медичний коледж ім. Є.Й. Мухіна

к.м.н. П.І. Сидоренко, Т.М. Гут

З другої половини ХХ століття міжнародні експерти констатують зростання кількості природних та антропогенних катастроф, які призводять до масового ураження людей. Одним з основних організаційних питань медицини катастроф (МК) є планування надання медичної допомоги постраждалим внаслідок катастроф, яке умовно можливо розподілити  на планування ліквідації наслідків можливої катастрофи до її виникнення, планування дій під час катастрофи, планування можливих дій та підготовка до нової катастрофи.

Планування ліквідації наслідків  можливих катастроф здійснюються на підставі попереднього досвіду виникнення катастроф в регіоні, який досліджують, та прогнозу імовірності виникнення нових катастроф. А дослідження не можливі без накопичення знань про потенційно небезпечні об’єкти (ПНО) на підставі вивчення їх декларацій про їх небезпеку, які складаються на ПНО і затверджуються по-галузево. Планування ж надання медичної допомоги  при надзвичайних ситуаціях (НС) територіального рівня розробляються територіальними (обласними) управління охорони здоров’я.

Як що взяти за основу превентивність дій МК, а в плануванні першочергово скористатися декларацією безпеки вивчаємого ПНО, то в нашій науковій статті неможливо обійтися без допомоги деяких керівних документів на які ми будемо спиратися нижче.  

Ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки: суб'єкт господарської   діяльності,   у   власності  або  в користуванні якого є хоча  б  один  об'єкт  підвищеної небезпеки організовує розроблення і складання декларації безпеки об'єкта підвищеної небезпеки (далі - декларація  безпеки)  відповідно  до вимог Порядку затвердженого Законом України 18 січня 2001 р. за № 2245-III; суб'єкт господарської діяльності, у власності або користуванні  якого є хоча б один потенційно небезпечний об'єкт чи який має намір розпочати будівництво такого об'єкта, організовує проведення його ідентифікації.

Потенційно небезпечний об'єкт вважається об'єктом підвищеної небезпеки відповідного  класу  у  разі,  коли  значення сумарної  маси  небезпечної або декількох небезпечних речовин,  що використовуються або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються  на  об'єкті,  перевищує встановлений норматив порогової маси.

Потенційно  небезпечним  об'єктом  вважається  апарат  або сукупність  пов'язаних  між  собою  потоками  в технологічний цикл апаратів,  об'єднаних за  адміністративною  та/або  територіальною ознакою.

Потенційно небезпечним  об'єктом  за адміністративною ознакою вважається структурний підрозділ  (виробництво,  цех,  відділення, дільниця, тощо) суб'єкта господарської діяльності.

У разі коли відстань між потенційно небезпечними об'єктами за адміністративною ознакою не досягає 500  метрів,  вони  вважаються одним потенційно небезпечним об'єктом.

У разі коли до складу потенційно небезпечного об'єкта за адміністративною ознакою входять дільниці,  відділення або окремі установки  з  небезпечними речовинами, що знаходяться на відстані понад 500 метрів  одна від одної, вони вважаються окремими потенційно небезпечними об'єктами.

Під час проведення ідентифікації для кожного  потенційно небезпечного    об'єкта розраховується сумарна маса кожної небезпечної речовини із  зазначених у нормативах порогових мас індивідуальних небезпечних  речовин   або   кожної  небезпечної речовини,  яка за своїми  властивостями  можливо  бути  віднесена  до будь-якої категорії або до декількох категорій небезпечних речовин згідно із зазначеними нормативами, які були затверджені Постановою Кабінетів Міністрів України 11.07.2002 р. за № 956 “Про порядок декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки”.

Потенційно небезпечним об'єктом за адміністративною ознакою вважається структурний підрозділ (виробництво, цех, відділення, дільниця, тощо) суб'єкта господарської діяльності.

Під час проведення ідентифікації для кожного потенційно небезпечного об'єкта розраховується сумарна маса кожної небезпечної речовини із зазначених у нормативах порогових мас індивідуальних   небезпечних речовин або кожної небезпечної речовини, яка за своїми  властивостями  можливо  бути  віднесена  до будь-якої категорії або до декількох категорій небезпечних речовин згідно із зазначеними нормативами.

Дія “Порядку декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 11 липня 2002 р. N 956 поширюється на всіх суб'єктів господарської діяльності, у власності  або користуванні яких є об'єкти підвищеної небезпеки, а також на всіх  суб'єктів господарської діяльності, які мають намір розпочати будівництво об'єктів підвищеної небезпеки.

У цьому Порядку терміни вживаються у значенні,  наведеному в Законі України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" ( 2245-III ), а також  ДСТУ 2156-93 (Безпечність промислових підприємств. Терміни та визначення), ДСТУ   2960-94 (Організація промислового виробництва. Основні поняття. Терміни та визначення).

Декларація безпеки складається на основі дослідження суб'єктом господарської діяльності ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику виникнення аварій (далі - рівня ризику), що пов'язані з експлуатацією цих об'єктів.

Для об'єктів підвищеної небезпеки, що експлуатуються, декларація  безпеки складається як самостійний документ, а для об'єктів підвищеної  небезпеки, що будуються (реконструюються, ліквідуються), - як складова  частина  відповідної  проектної документації.

За наявності на одному виробничому майданчику декількох об'єктів підвищеної небезпеки складається одна декларація безпеки.

Декларація безпеки повинна включати:

- результати всебічного дослідження ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику;        

- оцінку готовності до експлуатації об'єкта підвищеної небезпеки відповідно до вимог безпеки промислових об'єктів;

- перелік прийнятих з метою зниження рівня  ризику рішень і здійсненних з метою запобігання аваріям заходів;

- відомості про заходи щодо локалізації і  ліквідації  можливих наслідків аварій.

Для об'єкта підвищеної небезпеки,  що  експлуатується  або ліквідується, подається інформація про заходи,  що здійснюються, і про ті, що плануються.

Для об'єкта підвищеної небезпеки, що будується або реконструюється,  подається інформація про заходи, які передбачені проектною  документацією  та  плануються  до  здійснення  під  час експлуатації.

Для об'єктів підвищеної небезпеки, які ідентифіковані як об'єкти  підвищеної  небезпеки 1 класу, результати  дослідження ступеня  небезпеки  та оцінки рівня ризику,  а також обгрунтування  прийнятих щодо безпечної експлуатації та локалізації і ліквідації наслідків аварій рішень подаються в декларації безпеки у розділі "Розрахунково-пояснювальна частина".

Оцінка рівня ризику проводиться згідно з Методикою визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки  об'єктів підвищеної небезпеки.

Це ще не весь перелік можливих дій керівництва регіональної МК та її підрозділів, керівництва самого регіону і регіональних структур МЧС, бо результати первинного реагування на катастрофу  чи іншу надзвичайну подію залежать від рівня взаємної поінформованості, підготовленості, первинного реагування, розподілу завдань та ресурсів, які збереглися в осередку катастрофи і можуть бути придатними для використання, своєчасним надходженням додаткових ресурсів до регіону. Адекватна робота всіх механізмів, що можливо залучити до згаданих робіт, є підставою та необхідною умовою  ефективного подолання усіх наслідків НС в т.ч. і медико-санітарних. Процес планування повинен враховувати дані медико-санітарної розвідки та аналізу щодо конкретної НС (особливо що відбулися уже в цьому регіоні). Доцільним є створення та розробка модульного («формалізованого») плану роботи по ліквідації медико-санітарних, гуманітарних та інших наслідків надзвичайних ситуацій, аварій, катастроф.