І.В. Шило, І.В. Кочін, О.М. Акулова, О.О. Гайволя, Д.В. Ількаєв,

П.І. Сидоренко, Т.М. Гут

Запорізька медична академія післядипломної освіти

Кафедра цивільного захисту та медицини катастроф

Кіровоградський базовий медичний коледж ім. Є. Й. Мухіна

Самостійна робота лікарів зумовлена об'єктивною необхідністю постійного їх навчання і самовдосконалення, перегляду та коригування власних самооцінок, переоцінки своїх можливостей, потенціалу та резервів кожної особистості. Ефективне розгортання самостійної робот, як і навчального процесу взагалі, значною мірою залежить від ставлення  слухача до навчального предмета.  Воно формується під впливом наступних зовнішніх чинників:

-  світоглядне значення предмета (наскільки він допомагає зрозуміти закони розвитку природи  та суспільства, розібратися в суспільних явищах та в цілому віддзеркалює розвиток світової науки); 

- пізнавальне значення предмета (наскільки він розширює кругозір, дає цікаві, потрібні знання);

- суспільне значення предмета, його роль в науковому, суспільному, культурному та економічному житті країни;

- практичне значення предмета (зв'язок з обраною професією, можливість оволодіння корисними вміннями та навичками);  

- легкість засвоєння даного предмета, до якого лікар-слухач відчуває себе більш здібним;

-  належне викладання цього предмета.

        З названих зовнішніх мотивів для навчаємого найбільш значимі є мотиви практичні (можливість отримати корисні вміння та навички) та пізнавальні. Професорсько-викладацький склад  вищої медичної післядипломної освіти в змозі підвищити ці складові зовнішньої мотивації самостійної роботи лікарів на тлі якісного, інтересного, яскравого викладання предмету з обов’язковим підкресленням теоретичних  знань  в практичної  діяльності лікаря. Тобто особистість та майстерня викладача, високий рівень його педагогічного мислення, здатність і прагнення до проблемного навчання, до ведення діалогу зі слухачем, прагнення до обґрунтування своїх поглядів, здатність до самооцінки своєї викладацької діяльності  повіни стимулювати лікаря-слухача до поглибленого  вивчення  предмету, у тому числи шляхом самостійної роботи.