Випуск аналітичного огляду за 2023 рік знайомить із тенденціями роботи бібліотек України в умовах воєнного стану. Реалії сьогодення висувають перед бібліотечними працівниками нові виклики, які вони успішно долають: у регіонах, де безпосередньо ведуться бойові дії, бібліотеки працюють у дистанційному режимі, надають віртуальні довідки та доступ до електронних каталогів, баз даних та віртуальних виставок; там, де це можливо, бібліотеки продовжують надавати свої офлайн послуги (працюють у кіберпросторі проти дезінформації, проводять семінари та майстер-класи, приймають переселенців, надають їм посильну допомогу, займаються волонтерською діяльністю). Перед бібліотекам постають нові пріоритети функціонування, підвищується їх соціальна роль, спостерігається трансформація бібліотек із суто інформаційних на соціокультурні центри.

* * *

Діяльність бібліотек і бібліотечних працівників під час воєнних дій і створення спеціальних організацій, направлених на збереження фондів, крізь призму історії досліджено у статті Олени Макарової «Важлива роль бібліотеки у воєнний час: минуле та сучасне» (Бібліотечний Меркурій. 2023. №1. С. 145-154). Окрема увага зосереджена на діяльності Американської бібліотечної асоціації та її Бібліотечної військової служби як однієї з найважливіших інституцій, що зосереджувалася на допомозі бібліотекам і солдатам у воєнний час.

Розглянувши історію роботи бібліотек під час Першої та Другої світовових війн, конфлікту в Югославії, війни в Іраку, авторка відзначає, що основну роль у боротьбі за збереження літературної спадщини відігравали працівники бібліотеки, бо саме вони розуміли значущість колекцій і, в деяких випадках, власноруч рятували культурні цінності. Крім того, бібліотекарі в минулі часи збирали громадські пожертвування для військових, навіть допомагали збирати розвідувальні дані.

Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 р. бібліотеки України також почали вносити свій вклад у перемогу, виступаючи волонтерськими центрами, де плели маскувальні сітки, шили подушки, чоловічу білизну, виготовляли розпізнавальні стрічки для оборони, допомагали збирати речі для переселенців, організовували благодійні акції для збору коштів для ЗСУ.

У статті висвітлено історію становлення та діяльності Американської бібліотечної асоціації, на прикладі якої потім почали створюватися й інші національні бібліотечні асоціації, зокрема, українська. У наш час АБА не залишається осторонь того, що відбувається в світі, тому, після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну АБА у співпраці з Українською бібліотечною асоціацією (УБА) заснували фонд АБА Ukraine Library Relief Fund, що збирає пожертви для української бібліотечної спільноти, яка стикається з викликами війни. Адже від початку російської агресії десятки бібліотек у містах і селищах по всій Україні були серйозно пошкоджені або зруйновані. Окрім руйнування та пошкодження бібліотек у зонах бойових дій існують значні проблеми, пов’язані з обслуговуванням людей, переміщених через бойові дії. Кошти, які збирає фонд АБА Ukraine Library Relief Fund, допомагають придбати комп’ютери, програмне забезпечення та інші ресурси для бібліотек. На пожертви також здійснюють роботи з ремонту, наприклад, скління вікон і полагодження дахів, пошкоджених вибухами та вибуховими хвилями, щоб бібліотеки залишалися відкритими. УБА намагається надавати підтримку бібліотекарям і бібліотечним працівникам, які потрапили в небезпеку, є пораненими або переміщеними та потребують фінансової допомоги.

Автор статті зауважує, що зараз, в умовах війни, одним з найважливіших можливостей для збереження бібліотечних фондів може стати спроба створення в Україні організації на кшталт Музею Хілла та Бібліотеки рукописів, яка буде фотографувати, каталогізувати колекції рукописів та рідкісних видань, що знаходяться в бібліотеках по всій України. Особливо це стосується маленьких міст чи селищ, де знаходяться видання, що характеризують саме історію свого певного району чи області і яких немає в інших місцях. Через те, що росія намагається знищити українську націю, саме збереження таких ключових для кожного регіону цінностей стає дуже важливим для консолідації українського суспільства та подальшого культурного розвитку української нації на всій території України.

Оксана Каращук у статті «Інформаційно-аналітична діяльність в умовах російської агресії» (Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. 2023. Вип. 67. С. 230-243.) наголошує на тому, що в умовах збройного вторгнення Російської Федерації в Україну, а також в умовах інформаційної війни проблема систематизації та захисту вітчизняного інформаційного простору набуває особливо гострого та вагомого значення.

Збройна агресія на сьогодні перестає бути єдиним засобом завоювання й поширення впливу. У сучасному світі інформаційне протистояння є не менш важливою складовою політичної боротьби. Російська Федерація вдається до агресії в усіх напрямах життєдіяльності країни: воєнному, політичному, економічному, соціальному, гуманітарному, інформаційному. Простежується активний вплив на свідомість особистості за допомогою засобів масової інформації, тому особливо нагальним постало питання у потребі єдиної інформаційно правдивої політики. На сьогодні головним засобом у боротьбі України проти російської дезінформації та військової агресії є правдива інформація, яку потрібно доносити не лише до внутрішньої, а й до зарубіжної аудиторії.

Сучасний стан інформаційного простору України показує, що аналітична діяльність є важливою ланкою інформаційної роботи. Функціонування в умовах війни різних інформаційно-аналітичних центрів чи підрозділів, на думку автора, можуть мати як позитивний, так і негативний вплив на довіру населення. На противагу таким центрам вже досить тривалий період часу і за будь-яких політичних чи, як на сьогодні, військових умов працюють такі підрозділи як Національна юридична бібліотека (НЮБ) та Служба інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади (СІАЗ) Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. Під час інформаційної війни бібліотеки також мають потужний вплив на споживачів, бо завжди володіють великим арсеналом інформації, оскільки саме бібліотеки показують рівень розвитку науки, освіти та культури, а також його історію.

Аналіз політичної ситуації через аналіз загальнодоступної інформації є ключовим і необхідним елементом забезпечення ефективної діяльності будь-якого державного органу. Саме тому, з початком повномасштабного вторгнення співробітниками НЮБ проводиться щоденний аналіз зарубіжних ІНО ЗМІ з метою:

  • моніторингу, збору, аналізу, оцінки, зберігання оперативної та корисної інформації, що стосується України;

  • проведення оцінки даних, визначення, якою мірою вони є корисними, наскільки відповідають достовірності, актуальності та інформативності документа-носія, надійності джерела;

  • з’ясувати найбільш популярні зарубіжні джерела інформування щодо перебігу подій в Україні на початок військових дій до сьогодення;

  • з’ясувати засоби маніпуляції на європейську аудиторію Російською Федерацією;

  • виявити точки зору зарубіжних лідерів та населення до фактів та подій, повноти, точності, своєчасності;

  • правдиве, не викривлене інформування в аналітичних матеріалах.

Цілодобовий моніторинг інформаційного простору дасть змогу обґрунтовано спрогнозувати підвищення рівня небезпеки, своєчасно відреагувати на його зростання або вжити адекватних заходів щодо запобігання переростанню в загрозу, що значно підвищить ефективність виявлення та оцінки загроз національній безпеці України в інформаційній сфері.

Тему інформаційної безпеки продовжує публікація Антонія Ржеуського та Наталії Кунанець «Роль бібліотеки як соціального інституту в розвитку інформаційної безпеки» (Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. 2023. № 3. С. 5-12). Автори наголошують, що із повномасштабним вторгненням 2022 року інформаційна безпека стала невід’ємною компонентою збереження та розвитку інформаційного суспільства й національної безпеки інформаційного простору України. Архіви, музеї та бібліотеки, у фондах яких зберігаються документальні та електронні інформаційні ресурси, формують історичну пам’ять та національний інтелектуальний капітал держави.

Автори статті зазначають, що у багатьох закордонних дослідженнях поняття інформаційної безпеки обмежене безпекою технічних засобів, інформаційних систем чи безпекою інформації в електронному вигляді. Крім того в публікаціях рідко розглядаються інформаційні загрози, які поширюються через соціальні мережі, що транслюють великий потік інформації, зокрема й дезінформації, фейків. Це робить користувачів соціальних мереж вразливими до ненадійних джерел, які можуть спричинити руйнування інформаційного суверенітету держави.

На думку авторів, бібліотекарів завжди вважали тими, хто перевіряє факти (fact-checkers) та надають громадськості надійну, неупереджену, перевірену інформацію, традиційно цінують рівний доступ до неї, важливість здатності людей мислити незалежно й критично.

Бібліотечні працівники пропонують наступний алгоритм. Насамперед користувачі повинні ретельно вивчити докази та джерела, використані в пості, і розробили низку питань, за якими можна проаналізувати допис у соціальній мережі: Які докази використано для підтвердження положень у статті? Як використано ці докази? За якими критеріями ми можемо оцінити джерело інформації? Коли анонімні джерела прийнятні? Чи може читач визначити автора? Якщо так, то хто ця особа та яка в неї освіта? Чи можна їх вважати авторитетом? Чому так або ні? Чи є організація, яка відповідає за вміст або фінансування сайту? Чи може спонсор заохочувати автора (авторів) подавати неправдиву інформацію? Якщо так, то як це зменшує або збільшує імовірність упередженості статті?

З огляду на проаналізовані дослідження, автори статті сформулювали основні аспекти щодо формування бібліотеками закладів вищої освіти України стратегії інформаційної безпеки.

  1. Безпечне онлайн-обслуговування. Передусім бібліотеки мають здійснювати онлайн-запис та запровадити систему віртуальних кабінетів користувачів; надати вже зареєстрованому користувачеві доступ до баз даних бібліотеки виключно за індивідуальним паролем, прив’язаним до його електронного читацького квитка.

  2. Достовірність інформації. Інформаційні працівники, перш ніж надіслати інформацію, мають детально її вивчити: звернути увагу на автора, його афіляцію, країну, на списки використаних джерел тощо. Виявивши підозрілі елементи чи сумнів з приводу наукової статті, бібліотечний фахівець має право не допустити поширення такої статті.

  3. Соціальні мережі. Бібліотеки створюють офіційні акаунти в соціальних мережах. Як правило, вони є відкритими для перегляду та коментування користувачами. Бібліотечний фахівець вирішує, які новини транслювати через соціальну сторінку бібліотеки, а також слідкує за розміщенням дописів від користувачів бібліотеки або сторонніх осіб, які зайшли на сторінку бібліотеки в соцмережі. Функції соціальних мереж у разі визнання посту таким, що містить шкідливу та недостовірну інформацію, передбачають такі дії: «видалення коментаря», «поскаржитись на повідомлення», «видалити користувача».

  4. Месенджери. Бібліотечні фахівці виступають адміністраторами при створенні спільнот у месенджерах. Для того щоб вступити до спільноти, адміністратор повинен схвалити заявку від користувача. Щоб повідомлення користувача було розміщене в спільноті, його також має схвалити адміністратор після того, як матеріал пройде належну перевірку на предмет правдивості, адже повідомлення в месенджерах також несуть дезінформацію, агресію, розпалювання ворожнечі.

  5. Віртуальні екскурсії та тури. У воєнний час доцільно прибрати віртуальні екскурсії та тури з вебсайтів бібліотек, на яких представлено будівлі бібліотек, натомість краще зосередитись на віртуальному представлені фонду книгозбірень. Увесь вказаний вище комплекс заходів є важливим для гарантування безпеки інформації в бібліотеці та підвищення довіри користувачів до бібліотеки як до надійного джерела інформації.

У статті «Роль електронних бібліотек у збереженні і доступності культурної спадщини» (Український журнал з бібліотекознавства та інформаційних наук. 2023. Вип. 11. С. 50-61.) Ольга Анісімова та Юлія Ребренюк аналізують не менш важливе питання – успішне використання електронних бібліотек для збереження і доступності рідкісних та унікальних документів, які можуть бути пошкоджені або втрачені. На думку авторів, оцифрування документів, зокрема рукописів, є особливо важливим під час війни та конфліктів, коли виникає загроза збереженню культурної спадщини. Електронні бібліотеки можуть зберегти ці документи та зробити їх доступними для дослідження і використання, незалежно від того, що відбувається на території, де вони перебувають.

Застосування електронних бібліотек у збереженні і доступності документів має велике значення для різних сфер діяльності:

  • Наука: допомога дослідникам у пошуку та доступу до рідкісних та унікальних документів, важливих для їхніх досліджень.

  • Мистецтво: збереження та доступ до рідкісних та унікальних документів, пов’язаних з історією мистецтва.

  • Культура: збереження та загальний доступ до документів, пов’язаних з історією та культурою різних народів і країн.

  • Освіта: допомога студентам та викладачам у пошуку необхідної літератури та інформації для проведення наукових досліджень й написання наукових робіт.

Існує багато прикладів успішного використання електронних бібліотек для збереження і доступності рідкісних та унікальних документів: The European Library, Digital Public Library of Americ, World Digital Library, The Internet Archive, Цифрова бібліотека Національної парламентської бібліотеки України та ін. Такі заклади надають можливість користувачам з усього світу швидко і легко знайти рідкісні та унікальні документи, до яких доступ був обмежений. Вони також забезпечують збереження цих документів і колекцій бібліотек для наступних поколінь в електронному форматі.

Таким чином, електронні бібліотеки грають важливу роль у збереженні культурної спадщини, зокрема рідкісних та унікальних документів, під час війни або інших кризових ситуацій.

Актуальній проблемі бібліотечної справи – пошуку додаткових джерел фінансування для якісного функціонування та розвитку бібліотек – присвячено статтю Юлії Сисової «Бібліотечний фандрайзинг під час війни: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення». Авторка спрямовує свою увагу на кризу в українському фінансовому господарстві, спричинену російською агресією, та актуальність залучення коштів (або інших не грошових ресурсів), які можна використати для виконання певних завдань чи проєктів, а також для підтримки роботи чи існування організації загалом (це явище отримало назву «фандрайзинг»).

Проблематика фандрайзингу та його використання в бібліотечній справі неодноразово обговорювалася під час проведення спеціальних круглих столів та конференцій. Характерною рисою таких заходів стало залучення благодійних організацій, які брали на себе організаційні витрати. Наприклад, Благодійний фонд «Бібліотечна країна» став організатором бібліотечного симпозіуму, головним предметом обговорення на якому стала допомога, яку слід надавати постраждалим від російської агресії бібліотекарям і бібліотекам. Крім того була озвучена потреба в майбутньому приєднатися до президентських проєктів, у яких ідеться про організацію централізованого збору коштів для роботи ЗСУ, відновлення знищеної інфраструктури, медичного обладнання тощо.

Іншою ініціативою Благодійного фонду «Бібліотечна країна» (підтриманого разом із програмою Black Sea Trust German Marshall Fund) став проєкт «Lib: продовження». Ініціатива спрямована на керівників бібліотечних закладів, які опинилися в евакуації, проте продовжили роботу установ, переформатувавши їхню діяльність відповідно до нових потреб суспільства воєнного часу. Відновлення роботи бібліотек, переміщення фондів із тимчасово окупованих територій мало також психологічний ефект – демонструвало мотивацію працівників жити та працювати в Україні.

Авторка статті також відзначає, що бібліотечні установи беруть активну участь у допомозі внутрішньо переміщеним особам (ВПО). Наприклад, громадське об’єднання «Рівненське обласне відділення Української бібліотечної асоціації» разом із німецькими спеціалістами Ernstvon Siemens Kulturstiftung розпочало реалізацію проєкту «Бібліотекарі України та Німеччини ‒ разом до Перемоги. Укладачі програми неодноразово вказували, що за умов воєнного стану робота бібліотек зазнала кардинальних змін.

Бібліотекарі перетворилися на активних учасників суспільного та культурного життя своїх громад, стали надійною опорою для місцевої влади. Вони здійснюють інформаційний спротив агресії, працюють, щоби допомогти ЗСУ, надати поміч через волонтерів для ВПО, постраждалим містянам, родинам мобілізованих. Саме бібліотеки стали для ВПО центрами отримання соціальної інформації, притулком, середовищем для здобуття дистанційної освіти чи пошуку віддаленої роботи, отримання адміністративних послуг тощо.

Також важливими є кооперації бібліотек із закордонними організаціями, що дає змогу придбати додаткове обладнання для бібліотек, які внаслідок воєнних дій змінили свою традиційну роль і стали потужними центрами комунікації, соціальної підтримки та допомоги ВПО.

З огляду на зростання суспільного запиту на український культурний продукт Анною Радченко і Вікторією Каніщевою у статті «Читання як життєва стратегія: читання і війна» (Бібліотечний вісник. 2023. № 3. С. 79-86.) розглянуто «Стратегію розвитку читання на період до 2032 року «Читання як життєва стратегія»» (далі Стратегія), схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.03.2023 №190-р і операційний план її реалізації на 2023-2025 рр., затверджений тим самим розпорядженням.

Пандемія COVID-19 і повномасштабна російська збройна агресія негативно позначились як на читанні населення, так і на оновленні й функціонуванні книговидавничої галузі й книжкового ринку. Основний напрям Стратегії – розвиток усієї книжкової екосистеми, починаючи від авторів, дистриб’юторів, бібліотек, а також розвиток навичок читання усіх вікових категорій, насамперед дітей, підлітків і соціально незахищених верств населення.

Новацією зазначеної Стратегії є підвищення уваги до питань інформаційної безпеки і створення національного культурного продукту, а також визнання, що необхідно розвивати всі сегменти книжкового ринку, пропагувати книги на різних носіях, створювати цифрові ресурси для збереження культурної спадщини і для інформування спільноти й фахівців про нові та/або удоступнені в мережі видання.

У Стратегії також зазначено, що 2020 р. в Україні було видано менше як 0,5 книги на душу населення. Після двох років пандемії ринок почав стабілізуватись, а на поповнення фондів публічних бібліотек 2022 р. держава планувала виділити у 3,5 рази більше коштів, ніж у попередні роки, однак станом на 01.01.2023 р. в Україні було видано 0,23 книги на душу населення, а кількість книгарень скоротилась до 130.

Нині українським книговидавцям дуже допомагають колеги з інших країн шляхом надання грантів на переклад і видання книг, а також фінансової підтримки участі України у міжнародних книготорговельних і книгознавчих заходах. Однак це не може вирішити усіх нагальних питань. Наприклад, за даними 2020 р., брак коштів на придбання книг є основною завадою читанню 8-11% населення. Нині в Україні лише 8% дорослих і 13% дітей читають книжки щодня, 27% дорослих читають одну книгу на рік і лише 30% – купують щонайменше одну друковану книгу на рік.

Зупинимось на окремих розділах Стратегії детальніше.

Державна підтримка книговидавничої справи. Окрім традиційних питань фінансування багато років поспіль українських видавців турбує проблема створення належного правового поля, убезпечення вітчизняного ринку від піратської і контрафактної продукції й запровадження пільгових механізмів для тих, хто виробляє і пропагує український культурний продукт.

Наприклад, досі не вирішений запит щодо пільгової оренди приміщень для видавництв і книгарень. Хоча відповідний Закон України «Про державну підтримку книговидавничої справи в України» було ухвалено далекого 2003 р. Але, не дивлячись на 19 редакцій (останні зміни були внесені вже після повномасштабного російського вторгнення 10.07.2022 р.), все ще не дає відповідей на низку актуальних питань галузі.

Серед них інформаційна безпека та захист вітчизняного книжкового ринку. Підтвердженням наявності суспільного запиту на жорсткі заходи є те, що 19.06.2022 Верховна Рада України одностайно ухвалила Закон 2309-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення обмежень на ввезення та розповсюдження видавничої продукції, що стосується держави-агресора, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України». Дивує, що тут йдеться про обмеження, а не про заборону. Нині, коли ринок власних книг скорочується, а видавці відчайдушно намагаються задовольнити читацький попит на українську книгу (як українських класичних і сучасних авторів, так і перекладів світової літератури українською мовою), «обмеження» явно недостатньо. Особливо якщо говорити про Стратегію розвитку читання до 2032 р. – на тривалий час. Адже одним з наслідків нехтування пропаганди власної мови і культури в державі є нинішня війна, яка спричинила, серед іншого, і різку зміну читацьких уподобань і практик.

Читати у війну треба. Питання стосовно читацьких практик у воєнний час обговорювались постійно у фаховій спільноті, ЗМІ, соцмережах. Дуже відчутним став брак якісної, гарно виданої, сучасної української літератури. Мабуть тому, відчувши цей попит на власний культурний продукт, багато вітчизняних видавців розпочали перевидання класичних творів української літератури.

То чому ж читати у війну треба? Автор наводить основні аргументи на користь читання: читання відволікає, дає змогу абстрагуватись від реальності; стимулює пізнання, розширює можливості рефлексії; зберігає психічне здоров’я, допомагає знизити тривожність, упоратись із невідомістю; додає сил і витримки; як один зі звичних ритуалів нагадує, що життя триває; дає нові знання й мотивацію для розвитку; є однією із практик інклюзії та соціальної адаптації.

Читацькі навички і Ставангерська декларація. Результатом вивчення питання відмінності сприйняття людиною інформації у разі читання з різних носіїв стала Ставангерська декларація про майбутнє читання в епоху оцифрування (22.01.2019). Це висновки великого чотирирічного міждисциплінарного міжнародного дослідження, яке чітко показало: «носій має значення».

Декларація засвідчила, що читання з різних джерел – традиційних паперових чи електронних – формує різні читацькі навички і забезпечує різне сприйняття інформації. Читаючи текст з цифрового носія, людина менше концентрується на матеріалі, швидше його переглядає, глибоко не занурюючись, проте почувається впевненішою у власному розумінні за тих, хто читав тексти з паперу. Читання з паперу має більший потенціал для розвитку розумової концентрації, терпіння та дисципліни, активніше сприяє набуттю емоційного й естетичного досвіду, розширення словникового запасу та поліпшення пам’яті. Із паперових носіїв краще читати й запам’ятовувати довгі інформативні тексти. Тому молодь необхідно навчати різним практикам читання: задля глибокого опанування інформації та формування навичок критичного мислення – із паперових носіїв, а з метою швидкого ознайомлення чи фрагментованого (кліпового) пошуку потрібної інформації в масиві – із цифрових пристроїв.

Бібліотеки-хаби. Зараз у світі спостерігаємо підвищений попит на український культурний продукт: різні країни й організації допомагають українцям брати участь у міжнародних культурних заходах, пропонують гранти на переклади й видання, на різноманітні дослідження, забезпечують можливість пільгового користування різноманітними базами даних й електронними бібліотеками, а також оприлюднення результатів досліджень у фахових закордонних виданнях.

У Стратегії зазначено, що бажаним і очікуваним результатом її реалізації стане читання як усвідомлене дозвілля і спосіб саморозвитку багатьох українців. Зокрема передбачено, що протягом 2023-2025 рр. буде видано щонайменше 600 назв книжкових видань, забезпечено доступ не менше 70% бібліотек до інтернету. Зрозуміло, що поповнення фондів бібліотек за рахунок коштів Державного бюджету від 24.02.2022 р. практично не відбувалось. Однак видавництва і наукові установи НАН України забезпечували принаймні розсилку контрольних примірників всюди, де це було можливо.

У травні 2022 р. Міністерство культури та інформаційної політики України (МКІП) уклало й оприлюднило рекомендації щодо актуалізації бібліотечних фондів у зв’язку зі збройною російською агресією проти України (https://mkip.gov.ua/news/7171.html). Ці рекомендації містять перелік видів документів, зберігання яких у бібліотечних фондах в умовах російсько-української війни «є неприпустимим з точки зору інформаційної безпеки нашої країни та впливу на суспільну свідомість громадян».

Водночас на тимчасово окупованих територіях вороги знищують українську культурну спадщину, грабують музеї та бібліотеки, спалюють українські книги й підручники, надруковані українською мовою, відсортовуючи їх як «бандерівську літературу».

Роль бібліотек у житті України сьогодні. Попри все, бібліотеки продовжують надавати послуги читачам. У тих, які зазнали ушкоджень, можуть бути обмежені деякі сервіси, однак працівники намагаються надавати онлайнові послуги, оцифровувати матеріали, організовувати віртуальні тематичні виставки тощо. Багато з бібліотек, «за винятком установ на тимчасово окупованих територіях, перетворені на культурні хаби та універсальні сучасні коворкінги», працюють проти дезінформації, надають відкритий доступ до наукових світових баз даних і ресурсів інших бібліотек, «розвивають інформаційно-консультативну діяльність із правових, соціальних, питань охорони здоров’я, зокрема з психологічних питань, проводять навчання з невідкладної медичної/домедичної допомоги; виконують роль штабів приймання гуманітарної допомоги для переселенців та військових; виконують функцію бомбосховищ і водночас центрів просвітництва, бо часто під час повітряних тривог запускають освітні чи дитячо-розважальні лекторії, демонструють кіно та ін.; займаються справжньою бібліотерапією: організовують літературні читання, концерти, тематичні лекції, вечори пам’яті тощо».

Після Перемоги бібліотеки ще більше розвиватимуть набуті у складні часи навички гнучкого використання різних можливостей комунікаційних технологій і соціальних мереж, надаватимуть надзвичайно широкий спектр онлайнових послуг, будуть наполегливо працювати над оновленням фондів і залученням нових читачів, а також над оцифровуванням культурної спадщини – рідкісних і інших цінних видань. Над створенням Національної електронної бібліотеки з дотриманням міжнародних стандартів до оцифрованого контенту й архітектури цієї бази працюють «Всеукраїнська громадська організація Українська бібліотечна асоціація», МКІП, провідні експерти з бібліотечної, музейної та архівної сфер із залученням міжнародних партнерів: ЮНЕСКО, Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій та установ, різних іноземних інституцій.

Стратегія також передбачає, що результатами її третього етапу (2029-2032) стануть не тільки «динамічний розвиток книжкового ринку та його учасників», а й «системна актуалізація бібліотечних фондів; забезпечення цифрової доступності книжок та інформації про книжки (каталоги в бібліотеках); …розширення функціоналу бібліотек для забезпечення створення передумов для професійного зростання та розвитку особистості». Будемо сподіватись, що ця Стратегія, на відміну від багатьох попередніх, справді працюватиме й передбачені нею оптимістичні результати будуть досягнуті.

Публікація Ліни Чернявської «Специфіка бібліотечної роботи у просуванні ідей гендерної рівності під час війни» («Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. 2023. Вип. 67. С. 174-191.) висвітлює діяльності бібліотек як соціальних інститутів з формування та реалізації державної політики щодо питань забезпечення принципу гендерної рівності в суспільстві.

Нині дуже актуальним є суспільний запит на посилення спроможності й упевненості жінок у використанні цифрових платформ та інструментів. Це спонукало Академію цифрового розвитку започаткувати проєкт «Жінка-лідерка в цифровому просторі», який розроблено в межах співпраці з Google Україна, Міністерством цифрової трансформації України, національним проєктом «Дія. Цифрова освіта», у партнерстві зі структурою ООН «Жінки в Україні», Посольством Канади в Україні та Українською бібліотечною асоціацією.

Проєкт надав можливість співробітникам бібліотек з різних областей України опанувати практики використання різних цифрових пристроїв і програмних засобів у професійній діяльності. Крім того до навчання залучалися представники сільських бібліотек з метою поширення засад цифрової грамотності в сільських громадах.

У рамках роботи проєкту в бібліотеках-учасницях були облаштовані спеціальні цифрові простори для жінок з безкоштовним доступом до інтернету, де бібліотекарі, які набули нових компетентностей менеджерів цифрової освіти, навчають, консультують і підтримують відвідувачів, зокрема жінок з інвалідністю та жінок, які виховують дітей з інвалідністю, жінок літнього віку, жінок-ВПО. Набуті знання й практичні навички із цифрової грамотності дають можливість жінкам налаштовувати їхні мобільні пристрої і використовувати онлайн-ресурси для навчання, а зрештою допомагають формувати лідерську компетентність жінок у суспільних процесах.

Бібліотеки в співпраці з місцевими органами влади сьогодні надають усебічну допомогу жителям своїх громад. Зокрема, у приміщеннях бібліотек діють безкоштовні жіночі клуби, групові та індивідуальні заняття з різноманітної тематики. У багатьох бібліотечних установах жінки можуть отримати психологічну підтримку, яку надає кваліфікований психолог. Це навчає правильно боротися зі стресом, відволіктися від важких реалій воєнного часу, адже під час занять учасниці знайомляться із широким спектром корисної та цікавої інформації.

Важливим внеском бібліотечних закладів у формування й розвиток жіночого лідерства в територіальних громадах є практика організації «шведських гуртків». Особливість цих гуртків у тому, що, збираючись, люди між собою розподіляють відповідальність за наповнення змістом зустрічей. Кожна людина готує одну тему зустрічі, організовує та проводить її.

Іншими важливими проєктами на підтримку жінок, до яких долучаються бібліотеки, є «Жіноче лідерство: на шляху відновлення України», «Підтримка жінок, миру та безпеки в Україні», простори для жінок «Важлива», «Жінки в Україні» та ін. Дуже важливими є також бібліотечні заходи, присвячені розкриттю величної ролі жінки в суспільстві. Цій темі присвячено різноманітні тематичні заходи: виставки, лекції, презентації видань, що представляють образи українських жінок-матерів, берегинь роду, захисниць, науковиць, видатних представниць сфери мистецтва й культури, спортсменок, жінок-лідерок суспільства.

З метою підтримки психологічної рівноваги жінок бібліотеки в співпраці з органами місцевої влади проводять тренінги, які навчають принципам і практичним навичкам збереження та зміцнення психічного здоров’я.

Для тих людей, яких війна зробила вимушеними мігрантами (серед них переважна більшість жінки з дітьми), українські бібліотеки збирають і передають книжки рідною українською мовою. Це дуже потрібно тим, хто нині опинився відрізаним від звичного мовного середовища.

Автор робить висновок, що під час повномасштабної війни бібліотечні заклади стають багатофункціональними центрами, які сприяють усебічному розвитку кожної людини, утверджуючи принципи гендерної рівноваги. Те, що бібліотеки просувають сьогодні цифрову грамотність, надають правову й психологічну допомогу, допомагають вирішити нагальні життєві питання, є особливо цінним і має велике значення для реалізації потенціалу жінок у суспільних процесах.

Список літератури

  1. Анісімова О. Роль електронних бібліотек у збереженні і доступності культурної спадщини [Електронний ресурс] / О. Анісімова, Ю Ребренюк // Український журнал з бібліотекознавства та інформаційних наук. – 2023. – Вип. 11. – С. 50–61.URL: https://doi.org/10.31866/2616-7654.11.2023.282662

  2. Каращук О. Інформаційно-аналітична діяльність в умовах російської агресії [Електронний ресурс] / О. Каращук // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. 2023. Вип. 67. – С. 230-243. URL: https://doi.org/10.15407/np.67.230

  3. Макарова О. І. Важлива роль бібліотеки у воєнний час: минуле та сучасне [Електронний ресурс] / О. І. Макарова // Бібліотечний Меркурій. – 2023. – 1. С. 145–154. – URL: https://doi.org/10.18524/2707-3335.2023.1(29).280030

  4. Радченко А. Читання як життєва стратегія: читання і війна [Електронний ресурс] / А. Радченко, В. Каніщева // Бібліотечний вісник. 2023. № 3. С. 79-86. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/bv_2023_3_8

  5. Ржеуський А. В. Роль бібліотеки як соціального інституту в розвитку інформаційної безпеки. [Електронний ресурс] / А. В. Ржеуський, Н. Е. Кунанець // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. 2023. № 3. С. 5-2. – URL: https://doi.org/10.32461/2409-9805.3.2023.290974

  6. Сисова Ю. В. Бібліотечний фандрайзинг під час війни: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення [Електронний ресурс] / Ю. В. Сисова // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. 2022. № 4. С. 30-34. URL: https://doi.org/10.32461/2409-9805.4.2022.269786

  7. Чернявська Л. Специфіка бібліотечної роботи у просуванні ідей гендерної рівності під час війни [Електронний ресурс] / Л. Чернявська // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. 2023. Вип. 67. С. 174-191. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/npnbuimviv_2023_67_14

Підготувала: М. Гаполова