Вы здесь

Март
Не в сети
Регистрация: 23/03/2010 - 12:51
В. Даниленко "Тіні в маєтку Тарновських".

В. Даниленко - сучасний український прозаїк.

Март
Не в сети
Регистрация: 23/03/2010 - 12:51

В. Даниленко - сучасний український прозаїк, творчість якого балансує між тонким психологізмом, містикою, іронією, що переходить у сатиру, умовність та відверту фантасмагорію. Автор книжок повістей та оповідань "Місто Тировіван","Сон із дзьоба стрижа", книжки есеїстики та критики "Лісоруб у пустелі", романів "Газелі бідного Ремзі", "Кохання в стилі барроко", "Капелюх Сікорського", аудіоальбому сатиричних радіоп'єс "Струнний квартет для собак". Лауреат літературних премій гумору та сатири "Благовіст" та імені Івана Огієнка. Його твори переклали німецькою, японською, італійською, польською мовами.

До книжки "Тіні в маєтку Тарновських" увійшли твори, в яких досліджується стосунки між чоловіком і жінкою в сучасному світі з його загостреним почуттям егоїзму, самотності й дефіциту любові.

На руїнах почуттів Алла Рачковська і Тадей Швагуляк із повісті "Тіні в маєтку Тарновських" вівдвідують сеанси психотерапевта, які допомагають їм знайти в своєму минулому та минулому батьків причини, що сформували основи їхньої поведінки. Через любовний досвід різних поколінь розкриваються потаємні пружини, які рухають людиною і змушують її страждати, шукаючи відповіді на питання, що хвилюють кожного.

"Сонечко моє, чорне й волохате" - це про молоду київську сім'ю, талановитого й непристосованого до життя піаніста, його дружину, яка працює на різних роботах, щоб утримати сім'ю, та їхні стосунки під час сімейної кризи.

Художній світ Володимира Даниленка - це світ натяків і недомовленостей, за якими прихована прірва людських пристрастей із їхніми романтичними прелюдіями, що переходять у насолоду, розчарування, біль, самотність і відчай, оголюючи одну з центральних екзистенційних проблем сучасної людини.

У соціально-політичній сатирі Володимир Даниленко послідовно продовжує естетичну опозиційність між шістдесятниками і вісімдесятниками, що в контексі традиційного для літературного процесу вікового антагонізму варто розглядати як одвічний конфлікт батьків і дітей.

Любов багатолика. Її можна побачити в материнських очах, відчути в чесних чоловічих рукостисканнях, буддійських і євангельських текстах, у промовах пророків і віршах Вітмена. Така любов - вищий духовний прояв, здатний змінити світ, а не лише склад Верховної Ради. Вона робить це незримо, не терплячи надмірної патетики. Але наша сьогоднішня розмова буде про любов між чоловіком і жінкою як один із небагатьох притулків людського духу, що і в наші ринкові часи хвилює людське серце.

Март
Не в сети
Регистрация: 23/03/2010 - 12:51

І мова буде йти про любов у творчості Володимира Даниленка. Невтолені людські пристрасті, спокуси й безодня кохання, порожнеча сучасної сім'ї - ці проблеми завжди були головними в творах Даниленка. Кохання в його прозі завжди трагічне. Його симпатії неодмінно там, де свобода й пристрасть, навіть хіть, але ніколи вони не були пов'язені з міщанським спокоєм і міщанським шлюбом. Даниленко не проповідує в своїх творах аморальність, а завжди пише про небезпеку і порожнечу свободи, відділеної від любові.

Еротика, якої немало на сторінках таких книжок Володимира Даниленка, як "Місто Тіровиван", "Сон із дзьоба стрижа", "Кохання в стилі барроко", існує начебто сама по собі і здебільшого не має нічого спільного з єдністю душ.

Добавить комментарий