Вы здесь

Март
Не в сети
Регистрация: 23/03/2010 - 12:51
Л.Дашвар "На запах м'яса"

"На запах м'яса" вразить... Авторка заходить у серце на правах газдині. Чинить гармидер, викидає зайве. Спершу дратуєшся від того, що душу скуйовджено, але коришся, бо бо моментом ліпшає.

                                                                                                                               О. Фреймут, телеведучя.

Март
Не в сети
Регистрация: 23/03/2010 - 12:51

Люко Дашвар полонила серця читачів України своїми гостропсихологічними романами. Її твори неодноразово ставали призерами численних літературних конкурсів, таких як "Коронація слова", "Книга року" за версією Бі-бі-сі та Всеукраїнського рейтингу "Книжка року". Видання "Фокус" і "Главред" назвали її однією із трьох найуспішніших авторів України, а 2012 року Люко Дашвар було удостоєно почесного звання "Золотий письменник України". Сьогодні загальний наклад її романів сягнул понад 400 тисяч примірників.

Людина - це хижак. Але, на відміну від тваринного світу, у неї своє "м'ясо". Жага до богатства, влади, примарного благополуччя, бажання мати більше, ніж тобі потрібно, - все це м'ясо! Потяг до нього йде з самого низу людської натури.

Майка хотіла втекти від тваринного світу, де сильніший пожирає слабшого, та знайти забуття. Покинутий хутір, що загубився серед лісів, - саме те, що треба. Це гарна можливість закінчити своє життя, чи, може, почати нове? Саме тут, серед щирих почуттів і давніх легенд, вона знову повірила в себе. Повірила, що можна жити не заради себе чи якоїсь примхи, а жити заради життя. Але чи надовго це? Адже потяг до "м'яса" неможливо заглушити, а жага до "красивого життя",наче голод, висотує з тебе всі сили, вмовляє повернутися до міста й забрати те, що тобі належить!

Як просто виявити дійсне лице людини. Варто лише повернути її тим лицем до природи. Святий ти вечоре...

Де ті молитви ? Дванадцятьом би апосталам і людям грішним куті, пирогів, борщу пісного, вареничків, вушок із грибами... Голуців би, оселедця, квасольки колоченої, гороху з капустою, рибки смаженої, пампухів з узваром...Немає? Онде чай парує, вишневими гілочками пахне, хлібина немагазинної форми, з банки квашені помідорчики світлофорами - червоний, жовтий, зелений ...

Де все це? Невже разом із традиціями, які ми втратили, ми втратили також і душу? Чому так важко повертатися до своїх корінь? Чи можлио поверненя до рідної хати взагалі?

А як ви гадаєте?

Ми чекаємо на відповіді.

 

Добавить комментарий