Вы здесь

Март
Не в сети
Регистрация: 23/03/2010 - 12:51
Г.Вдовиченко "Пів'яблука"

Надзвичайно потужний позитив, що лине з книг Галини Вдовиченко, робить їх магічними предметами.

Март
Не в сети
Регистрация: 23/03/2010 - 12:51

Галина Вдовиченко - заступник головного редактора газети "Високий замок" і обдарована письменниця. На її дебютний роман "Пів'яблука" припав  "Вибір видавців - 2008", а за рік він став "Кращою українською книгою - 2009" за версією читачів тижневика "Кореспондент". Другий роман - і перша премія "Коронація слова - 2009"; третій - спеціальна відзнака "Гранд-Коронація слова - 2010".

"Пів'яблука" - це сучасний роман-казка. І за законами жанру, у ньому є магічний предмет - чарівне яблуко, дерев'яна іграшка роботи майстра XVIII ст. Воно потрапляє до чотирьох подруг, які мешкають у Львові : редактора Галини, дизайнера Ірини, коректора Магди та телеведучої Луїзи - у кожної з жінок своя доля й минуле не завше безхмарне. Як справжня казкова річ, це яблуко може здійснювати найпотаємніші бажання - і в житті героїнь починаються зміни...

Оптимістична і зворшлива розповідь про жіночу дружбу, про те, що ніколи не пізно повірити в дивно!

Ця книга - про людей, які пережили 90-ті й не втратили себе. На той час вони були вже дорослими, мали дітей, яких потрібно було годувати і вчити. Але річ не в тому, що більщість освічених розумних жінок - а про них, власне, і розповідає Галина Вдовиченко - раптом стали соціально незахищеними й змушені були змінити свій фах і йти торгувати на ринок або їхати на заробітки в Італію, а в тому, наскільки разюче перемінились стосунки між людьми, викривши найбільш негативні й ниці сторони, що їх раніше старано приховували. І виявилося, що жити у світі без моралі не лише важко, а й украй небезпечно. Саме в цьому контексті варто розглядати перший (утім, і наступні також) роман львівської письменниці "Пів'яблука". Хоча, можливо, сама авторка здивується такому трактуванню її роману.

... Подруги збираються на день народження (як кажуть у Львові, на уродини) до приятельки, святкують, і в розмовах поволі виявляються проблеми, що їхнє коріння проросло ще в 90-х. Усі успішні, менш чи більш, дехто з них навіть щасливий. Одна має все, але не дітей, іншим бракує чоловіків, а хтось на межі нервового виснаження. Але це ніщо в порівнянні з тим, що було в 90-х. І ось вони пробують вирішити свої проблеми, знайшовши на блошиному ринку дерев'яне яблуко з секретом. Можливо, його вирізбив навіть великий майстер Іоан-Георг Пінзель, хто жив у XVIII столітті. Але для подруг грошова вартість антикваріату несуттєва. Вони вірять, що яблуко має вартість магічну - здатне допомогти тяжкої миті. Тільки люди, які пережили лихоліття, можуть із увагою прислухатися до подиху речей.  Ще в першому романі Галина Вдовиченко знаходить власну домінанту, суть якої можна висловити приблизно так : речі мають також душу, яку дає їм людина. Вона може просто створити річ, а може приручити. Описи нетуристичного Львова, смакування деталей, спостережливість і чутливість до всього, що виникає на її шляху, робить прозу письменниці дуже насиченою, а часом і перенасиченою. Тут не такий важливий сюжет, як переживання самого сюжету, не проблема, а опис проблеми.

Стосовно впливу речей на долю людини, то жодної магії тут немає. У дітей же є улюблені іграшки, а в декого прихильність до речей залишаєтся і в дорослому віці. Бо речі нас не зраджують, це очевидно. Від тебе може піти чоловік, подруга видасть твою інтимну таємницю, колега вкраде твою ідею - у житті трапляється чимало трагедій. Але коли ти повернешся додому й торкнешся дерев'яного яблука чи килимка, що висів у дитинстві над твоїм ліжечком, то відчуєш полегшення. Бо це особливі речі : вони дихають і мають серце. Вони повертають у минуле, коли тобі було добре. А іноді шепочуть : "Навіть коли тобі за ..., ти ще можеш змінити своє життя. І не лише своє".

Надзвичайно потужний позитив, що лине з книг Галини Вдовиченко, робить їх теж магічними предметами. Мабуть, тому серед шанувальників письменниці так багато читачок, які вчаться змінювати себе, уникати конфліктів у родині, повертають довіру до світу, врешті знаходять спокій і тишу в душі.

Тут немає солодкої манірності домогосподарки, що полюбляє мильні опери та любовні романи, чи егоїзму світської левиці, чи розбещенності провінційної феміністки. Лише наполеглива праця на захист людської гідності, яку намагаються принизити силою відомих суспільних обставин. І праця ця триватиме вічно, бо одні перешкоди зникають, а інші з'являються. І дуже важливо за цих обставин позичати одне одному яблуко-талісман, а не тримати його для власного вжитку. Яблуко ділиться до безкінечності. Таким його створив ГОСПОДЬ !

Добавить комментарий