Вы здесь

Март
Не в сети
Регистрация: 23/03/2010 - 12:51
Н.Сняданко "Фрау Мюллер не налаштована платити більше"

 Наталка Сняданко - авторка романів і повістей, більшість з яких перекладені російською, польською та німецькою мовами. Її твори неодноразово потрапляли до списку бестселерів Польщі та 2011 року були відзначені премією імені Джозефа Конрада, стали безпрецедентним явищем в українській прозі.

Март
Не в сети
Регистрация: 23/03/2010 - 12:51

У цій книжці немає позитивних героїв. Само по собі це не дивувало б аж так, але у ній немає й героїв негативних. Можливо, тому, що в ній узагалі не знайшлося місця ані для героїв, ані для геройства. Наталці Сняданко вдалося написати надзвичайно людяний роман : без зайвих екстрем, пафосу чи сентиментальності.

Двіжовий Берлін, любовний трикутник, і не просто трикутник, а лесбійське тріо, загадкова смерть, детектив, самогубство, українські емігрантки, раптово побачене в газеті оголошення про жінку, яка викинулася з вікна, передчуття якогось жахливого злочину чи невідворотної трагедії. Словом, було безліч можливостей послизнутися і збитися на манівці провокуванням лесбійською темою, надмірною критикою України й розхвалюванням омріяної Європи, написати, врешті-решт, народницьку сагу про гіркі пригоди української жінки-заробітчанки, яка в цей час не здається, не підкоряється долі, а намагається вижити та думає про сім'ю, батьківщину і бла-бла-бла...

Наталка Сняданко успішно обійшла всі підводні рифи, не послизнулася і не впала. Кожна трагедія, як відомо, має людське обличчя. Такою вона є і в цій книжці : Христина і Соломія - це не жінки-інтелігентки з пострадянської країни, яким випало важко гарувати і зазнавати принижень на чужині ; це насамперед люди, які живуть, кохають, розважаються, мріють, плачуть, а поміж тим виконують свою буденну працю, яка все одно не стає для них найважливішим у житті. З таким спокоєм про страшні речі пише, наприклад, німецька письменниця Герта Мюллер. Так людську поведінку і страхи розкладають по поличках психоаналітики.

Авторка дивиться на трагедію мільйонів українських сімей без надриву : мовляв, нічого ненормального, досвід заробітчанства за кордоном - це просто ще один досвід, до того ж цікавий і часом навіть приємний, бо можна пожити в Берліні, подивитися на інший світ, познайомитися з новими людьми, зрештою - просто змінити своє нудне й застояне життя. Мабуть, саме завдяки цій природності оповіді героїні роману з кожним реченням стають нам усе ближчими, більш фактурними й різносторонніми. Як живі люди, в яких усього є потроху - і радості, і смутку.

Один поет писав, що "в тексті мають бути стіл і стілець, миска і ложка, і багато різної їжі, щоб люди сіли, поїли і пішли від тебе назавжди".У цій книжці - як і у кожному доброму романі - можна досхочу надихатися різним повітрям, крокуючи з герохнями Берліном чи Венецією, слухаючи Вагнера чи Вівальді, згадуючи дитинство чи ніби збоку придивляючись до рідної затурканої країни, шукаючи зав'язку злочину і поринаючи в таємниці й хитрощі лесбійської любові, проходячи всю процедуру отримання шенгенської візи чи занурюючись у нюанси фройдистського трактування снів. Дія в романі триває всього один день, але цілком імовірно, що ви прочитаєте його за одну ніч. І це буде одна з найкращих ночей.

Добавить комментарий