Вы здесь

Март
Не в сети
Регистрация: 23/03/2010 - 12:51
Т. Гальянова "Ходіння Туди і Назад"

 Тіна Гальянова - молода талановита вінницька письменниця. Вірші почала писати ще в дитинстві, і згодом вони стали для неї перепусткою у світ літератури. Зараз у творчому доробку молодої авторки вже три виданних збірки віршів, за одну з яких вона здобула літературно-мистецьку премію "Кришталева вишня", і готується до друку четверта. Але Тіна досить успішно виступила і як авторка прози - її роман "Ходіння Туди і Назад" став дипломантом літературного конкурсу "Коронація слова -  2013".

Март
Не в сети
Регистрация: 23/03/2010 - 12:51

Чи замислювався коли-небудь пересічний читач, споглядаючи яскраві вітрини книжкових крамниць, звідки письменники беруть ідеї для своїх романів ? Натхнення ? Що воно, власне, таке ? Чому музиканти, художники й літератори постійно про нього торочать : мовляв, творчість поза цим ефемерним станом - суцільна мука, даремні пошуки ідеального "чогось"?

Отже, маємо таємницю. Що, як найславетніши поети й письменники світу пишуть свої твори не самі, а у хвилини особливого емоційного просвітлення (чи й затемнення) "підключаються" до такого собі секретного "call-центру" в паралельному вимірі, де їхні "замовлення" на шедеври вправно приймають-обробляють тендітні музи-операторки і надиктовують слухняним авторам уже готовий текст?

Дебютний роман обдарованої вінницької письменниці Тіни Гальянової - саме про сакральні механізми, що керують творчістю геніїв. Та й кому ж, як не молодому авторові, хто встиг відчути на собі невловну магію натхнення, замислитися над цим вічним питанням, аби знайти на нього хай дещо наївну, але власну відповідь?

Починається оповідь із нещасного випадку : молоду жінку збиває машина. Це Юлія, яка з дитинства знала, що стане письменницею, однак до фатального зіткнення з автівкою не встигла дописати й першої книги.Кров на асфальті, забризкане багнюкою, неприродно розпростерте та заклякле тіло ми бачимо її очима й розуміємо, що то смерть... Кінець. Завіса падає. І вмикається інша реальність : така собі таємнича Країна, а на її околиці - оповите тишею містечко Нічгород, де щойно годинникова стрілка сягнула 25:00 і в Широкій Залі Для Вузьких Засідань уже давно чекають на Юлію. Тут вона й напише свою першу книгу, але... на обкладинці стоятиме зовсім не її ім'я. Адже відтепер вона "донор". Її завдання - бути музою для інших, для живих людей, які зосталися по той бік реальності, нашіптувати їм довершені, відшліфовані речення, що сплетуться в монолітний текст...

Відчувається, що роман створено на єдиному подиху, бо й читається він саме так - нетерпляче поглинаєш рядки очима, поспіхом перегортаєш сторінки, аж доки не спіткнешся поглядом об останнє слово, і... Але то вже особиста справа кожного читача.

Добавить комментарий