Вы здесь

Март
Не в сети
Регистрация: 23/03/2010 - 12:51
В. Шкляр "Ностальгія"

 Василь Шкляр - мабуть, найтитулованіший та найвідоміший письменник сучасної України. Його називають "батьком українського бестселера" - успіх його романів "Залишенець", "Елементал", "Кров кажана", "Ключ" був приголомшливим. Лауреат багатьох літературних премій, але чи не найдорожча з них - народна Шевченківська премія, кошти на яку були зібрані звичайними громадянами. Від присудженої йому Національної премії імені Тараса Шевченка письменник відмовився - вперше за всю історію існування цієї найпрестижнішої нагороди.

Март
Не в сети
Регистрация: 23/03/2010 - 12:51

 Коли людина далеко від батьківщини, серце її сповнюється болісної туги, що зветься ностальгією. Але як бути, коли гнаним блукальцем відчуваєш себе на рідній землі ? Коли одного разу раптом зникає точка опертя й ти зазнаєш лихої зневіри та краху надії? Герой залишає дружину, роботу, місто, змінює середовище, втікаючи від себе колишнього. та чи можна звільнитися від свого минулого? І яка ціна цього звільнення? Він зустрічає жінку, яка здатна загоїти рану й зцілити його серце. Але чи зможуть вони бути разом?

"Ностальгія" - це туга під льодовиком застою і стагнції за кращими часами. "Ностальгія" -  це туга героя за справді повнокровним і повноцінним життям. "Ностальгія" - це один із діагнозів суспільству, в якому волею долі приречені існувати персонажі роману.

Читаючи пізніші твори Шкляра - "Ключ", "Кров кажана", "Елементал", - не можна не помітити їхньої генетичної спорідненості з "Ностальгією". У ній, хоч і в ембріональному вигляді, є чи не всі ідейні мотиви й стилістичні прийоми, з яких виросли ці романи. Тут і несподівані повороти сюжету (дефіцит української прози), і демонізація певних явищ та персонажів, і щоразу надзвичайно цікава життєва історія, покладена в основу кожного твору. Шкляр - на подив цікавий оповідач. У нас так багато прісних і нудних нарацій, автори яких мовби заповзялися спростувати визначення прози як мистецтва слова. І якщо вже зайшлося про слово, то тут і дивовижне лексичне багатство, і яскрава, справді індивідуальна стилістика. У "табелі про ранги" стилістів української прози Шкляр - одна з давно визнаних констант. Від його текстів отримуєш буквально фізичну насолоду.

Хоч часові координати "Ностальгії!" від нас віддалені, та, перечитуючи роман сьогодні, знову допевнюєшся у дивовижному феномені : справжні тексти мають у собі ті таїну і магію, які дозволяють їм не старіти.

А ностальгія супроводжує в цьому світі кожне покоління. Ностальгія за тим, як повинно бути в житті, а не як є. Ностальгія як заперечення. Як погук справжності. І все це виразно вилунює зі Шкляревської ностальгії.

Добавить комментарий