Вы здесь

abon
Не в сети
Регистрация: 27/03/2013 - 13:47
Н. Гуменюк "Коханий волоцюга"

Надія Гуменюк - українська поетеса, прозаїк, заслужений журналіст України, авторка понад трьох десятків книжок. Лауреат літературних премій: імені Лесі Українки, імені родини Косачів, імені Агатангела Кримського, "Благовіст", імені Олександра Олеся, "Звук павутинки" (імені Віктора Близнеця). Переможець багатьох всеукраїнських літературних конкурсів і рейтингів. Дипломант (2011) і володар спеціальної премії (2013) Міжнародного літературного конкурсу "Коронація слова".

abon
Не в сети
Регистрация: 27/03/2013 - 13:47

Вісім маленьких повістей про те, що непідвладне рокам, що непорівняти з актуальними подіями та бурхливим сьогоденням, бо воно не залежить від чинників часу. Вісім повістей про кохання.

Про "вовчкувату" Любку-однолюбку та почуття людини, затаврованої словами "не така, як усі"...

Про те, що гонить з дому в дорогу, але знов і знов повертає до жінки, яка чекає.

Про усвідомлення: дорогу та жінку неможливо пізнати до кінця, дорогу та жінку неможливо підкорити...

Про "заборонену" пристрасть - до чоловіка сестри...

Про дім без любові, що схожий на холодний акваріум з мовчазними рибами...

Про зраду своєму призначенню, про змарнований талант, а отже, і зраду самого себе...

Основна тема збірки малої прози Надії Гуменюк "Коханий волоцюга" - стосунки чоловіка та жінки.  Письменник, який береться за цю тему, наражається на певну небезпеку. Він мусить бути гранично відвертим та особливо прискіпливим до нюансів і напівтонів. Від того він стає незахищеним, оголеним у своїй щирості. Це дуже складно - писати про кохання, хоча на перший погляд може видатися, що навпаки.

Якими є чоловіки у прозі Надії Гуменюк? Різними, як у житті. Але симпатії автора належать герою уважному та надійному, позбавленому егоїзму, з вуст якого легко злітають пестливі слова... Він делікатний до вчинків, а іноді й до самопожертви. І він не завжди зрозумілий для тієї, хто поруч.

"Що з ним діється останнім часом? Якийсь... як зламана іграшка...Ходить неприкаяний дощовим містом, а тоді вривається до своєї майстерні, замикається і пише, пише...Що? А хто його знає. Каже: те, що давно хотів, те, що треба встигнути, бо життя минає".

Вчасно зрозуміти одне одного, вчасно підтримати, надто у важливій справі життя - це є необхідною складовою у стосунках двох людей.То про що ж тоді повість "Волошковий монстр"? Як на мене, не так про кохання, як про змарнований талант. Про запізніле прозріння. Хоча, можливо, інший читач прочитає про інше.

Книжку варто розгорнути навмання. Щоб зрозуміти, чи вона твоя, чи виникне бажання її читати. Одного абзацу достатньо...

Добавить комментарий