Вы здесь

abon
Не в сети
Регистрация: 27/03/2013 - 13:47
"Ода до радості"

10 письменників, які об'єдналися, щоб поділитися любов'ю до життя.

abon
Не в сети
Регистрация: 27/03/2013 - 13:47

   Бабуся Галини Вдовиченко говорила, що постійно незадоволений стає легкою здобиччю пекла. Вона була дуже розумною і світлою людиною, прожила складне життя, проте вміла радіти простим речам, на які більшість не звертає уваги, як на щось занадто буденне й усім доступне.

    Без багатьох речей можна жити, лише без радості - ніяк. Вона наче повітря - за її відсутності людина задихається. За будь-яких обставин без неї не обійтися. Надто у часи випробувань, коли найбільше потрібні віра у власні сили, надія на краще, любов до ближнього. І не так вже суттєво, скільки саме її маємо - багато чи мало, краплю чи океан. Вона просто має бути, бодай як мікроелемент, без якого не функціонуватиме живий організм.

    Часом вона виникає не завдяки, а всупереч. Нізвідки, без жодного приводу. Трапляється, й зі своєї протилежності - зі смутку. Різновидів безліч.

     Радість творчості. Радість порозуміння, у першу чергу із самим собою. Радість здолання сумнівів і прийняття рішень. Радість споглядання. Надії і перетворення. Радість доброї розмови. Подолання спокуси. І радість наповнення енергією. А ще - помочі скривдженим. А також спокою. І боротьби. І звісно - радість свободи... Пізнання та пізнавання. Повторюваності і неповторності. Нескінченний перелік, спільний для усіх або ж суто індивідуальний. З наповненими джерелами, доступними усім. Черпай - не вичерпаєш.

     Прості речі, душевні порухи, промовисті вчинки, пов'язані з радістю. Слухати музику дощу, спостерігати за дітьми, усміхатися незнайомим, говорити правду, годувати голодного, напувати спраглого, поділитися необхідним, викинути зайве, відчувати спорідненість, знати своє коріння - це усе пов'язане з нею. Вона завжди поруч у хвилини, коли людина не може змовчати, коли говорить важливі речі, підводиться з колін, випрямляє спину, виходить за окреслену кимось межу...І особливо, коли відчуває спільну радість, огром емоцій, що єднає вільних людей.

    Бетховен уславив Радість у найскладніший період свого життя.

    Хворий, позбавлений слуху, затиснений лещатами бідності композитор написав свою безсмертну 9-ту симфонію, у фіналі якої хор виконує "Оду до радості"... Тепер це гімн Євросоюзу.

     Свого часу Микола Лукаш переклав слова Шиллера - "Ода до радості" заговорила українсько. Там є такі рядки:

              Радість - Всесвіту пружина,

              Радість - творчості душа,

              Дивна космосу машина

              Нею живиться й руша.

     Наша дійсність потребує вчинків. Від кожного щось доброго бодай потроху - і матимемо зовсім іншу реальність навколо. Але задля цього треба підтримувати у собі вогник радості, дар бачення приводів для неї. Іноді це неабияка наука.

    Десятеро письменників і письменниць зі Львова, Харкова, Донецька, Києва, Ужгорода, Сум, Луцька, Херсона, Рівного й Криму мали чимало приводів для написання збірки "Здраствуй, смутку!", а написали "Оду до радості". У цій збірці - кілька відтінків радості. Яскрава, тиха, бурхлива, меланхолійна, неочікувана, прикликана, випадкова... І навіть сумна. Бо там, де радість,- там і крихта суму. У стукоті залізничних коліс, у запаху трави, у миті порозуміння, у порусі надії...Тримаймося за радість і один за одного!

   

Добавить комментарий