Вы здесь

Читання в контексті часу

Передмова

 

Цей матеріал – про читання. Ми хотіли присвятити його важливій проблемі - чому наші сучасники (і як виявляється, не тільки вони) читають значно менше, ніж 20-30 років тому, до яких зрушень в культурі це вже призвело і ще може призвести і чи не можна як – небудь повернутися до попереднього “книжкового” стану. Перед нами промайнув цілий ряд заходів, до яких вдавалися уряди, громадські організації і, звичайно, бібліотечні працівники різних країн з метою підтримки читання: проекти і програми, вуличні акції і книжкові турне, кампанії і фестивалі і т.д.

Зібравши матеріали, ми побачили, що тема читання надзвичайно широка. Є читання книг, газет, електронних видань. Можна виділити читання професійне і навчальне, читання художньої літератури і читання дітям. Можна досліджувати історію, філософію, психологію читання, аналізувати результати соціологічних досліджень цього феномену і рейтинги, вивчати читацькі уподобання і методики залучення до читання, ознайомлюватися з досвідом колег з Німеччини, США, Росії… Можна виявити, що є люди, які не бачать великої проблеми в тому, що ми стали читати менше. Та й саме читання, говорять, стає іншим - просто через те, що існують інші носії текстів та інші типи інформації. Що це означає для культури? А що – для людини, яка читає (чи вже не читає?). Можливо, вони відкривають перед нею нові можливості?

Соціологи фіксують помітне зростання соціального масиву, який не потребує книг, за їх даними 70% дорослого населення задовольняється телебаченням. Що у цій ситуації можуть зробити бібліотеки?

Давайте зупинимося, озирнемося. Замислимося над таїною, яка криється у феномені, імя якому – Читання…

 

Читання: еволюція, роль, форми

 

Мелентьева Ю.П. Модели, практики и приемы чтения: эволюция во времени и пространстве // Библиотековедение. - 2009. - №1. - С.59 – 63.

Суть статті – у спробі здійснити бібліологічний аналіз читання як явища.

Дослідники виділяють у Новому часі три революції у читанні:

Перша революція (виникнення писемності - ХІІ – ХІІІ ст.). Змінилася сама модель читання: на зміну читанню монастирському, коли у тексті вбачали перш за все предмет зберігання і запамятовування, прийшло читання схоластичне, коли книги почали розглядатися як інструмент інтелектуальної діяльності. Найбільше на практиці читання позначилася зміна форми подачі тексту (сувій замінено на кодекс).

Друга революція (2 пол. ХУІІІ ст.). На зміну інтенсивному читанню приходить читання екстенсивне. “Інтенсивний читач” мав справу з обмеженою кількістю книг, які перечитувалися по кілька разів та передавалися із покоління в покоління (релігійні тексти). “Екстенсивний” читач” читає швидко, поглинаючи велику кількість друкованих текстів. Змінюється ставлення до прочитаного: благоговійне ставлення до написаного слова поступається місцем критичному, вільному, “зухвалому” читання. Формування “екстенсивного читача” сприяло розвитку книговидання, зростанню кількості газет, виникненню книг малого формату. “Читацька лихоманка”, яка охопила Європу в цей період стала головною причиною розриву між підданими і володарями, між християнами і Церквою. Вона (лихоманка) була визнана небезпечною для державного устрою, такою, що спотрворює справжній сенс Просвітництва.

Третя революція відбувається на наших очах. Вона повязана з можливістю електронної подачі тексту. Традиційне читання вступає в конкуренцію з віртуальними образами.

Основні моделі читання:

  • гуманістична - це “вчене читання” епохи Відородження. Суть моделі – в наявності “книжного колеса” (пристрій, який давав змогу тримати на пюпітрі і читати кілька книг одночасно, робити виписки, помітки, звіряти тексти) і “зошита загальних місць” (в зошит за тематичним принципом і рубриками виписувавлися уривки із прочитаних текстів, цікаві факти тощо. Часто самі перетворювалися в джерело нових текстів. Існували “професіональні” читачі, яких наймали аристократи;

  • християнська. Сформувалася в ході релігійних реформ ХУІ – ХУІІ ст. Протестантизм базувався на індивідуальному читанні біблійних текстів, католицизм – на проповідях і тлумаченні Біблії священниками. В основі моделі - певні заборони на читання, цензура, читання тільки дозволених текстів. Кожна церква намагалася зробити своїх прихожан читачами. Читання Біблії в сімейному колі, церкві, для себе особисто супроводжувало людину все її життя;

  • університетська – тотожна “ученому читанню, сформувалась у ХУІІІ столітті;

  • народне читання: виникло в ХІХ ст., коли можливість оволодіти навичками читання зявилася у жителів практично всіх європейських країн.

Через усі епохи і революції читання проходять, трансформуючись, основні практики читання: “читання вголос” і “читання про себе”.

Читання вголос - первісний вид читання, який вимагав фізичних зусиль і вважався корисною для здоровя вправою. Цей вид читання переважав в античні часи, був широко розповсюджений в епоху Середньовіччя і навіть пізніше. Читання вголос давало можливість зрозуміти зміст тексту, написаного безперервним письмом, тобто без проміжків між словами, як тоді було прийнято. Читачі були по суті слухачами голосу читця.

У Давньому Римі існувало три групи читачів - абсолютно невибагливі; ті, що отримали пристойну освіту; освічена і культурна публіка. Виник і новий читач – жінка (зображення читаючої жінки часто зустрічається у розписах Помпеї і саркофагів). Книги і читання складали невідємну частину життя забезпечених людей. У часи Цицерона і Катулла з’явилася так звана нова книга – “латинські сувої”, призначені для освічених читачів. Часто на прийомах, банкетах, для вузького кола. читали слуги.

Епоха імперії – час розповсюдження формату кодексу і “літератури для письменних”. Читацьке середовище того часу стало доволі різноманітним, а читання - більш глибоким, детальним, інтелектуалізованим (завдяки можливості робити помітки, записувати під час читання).

Раннє Середньовіччя характерне обєднанням читання, виправлення, тлумачення і міркування. Книги читали переважно в церквах, келіях, релігійних школах, оскільки читання того часу було тісно повязане з релігією, текстами духовного змісту. Воно вимагало гибокого розуміння і обмірковування та поступово перетворилося на читання пошепки.

Читання “про себе” – це читання беззвучне, внутрішнім голосом, читання для себе. Воно виникло ще в У ст., набуло поширення в ХУ ст., коли завдяки книгодрукуванню книга стала доступною для багатьох людей. У ХУІІ ст. в Європі остаточно утвердилося письмо з пробілами між словами, і для розуміння тексту читання вголос стало не таке необхідне. Зявилася можливість швидкого читання тексту про себе, а читання усвідомлювалося як “усамітнене читання”, як кращий спосіб “торкнутися сердечних почуттів”, стало необхідною умовою духовних роздумів. Публічне читання зберігало роль в університетах. Той, хто не міг купити книги, брали їх в бібліотеках.

Зміни способу читання торкалися і облаштування бібліотек. Монастирські книгосховища були пристосовані до читання як вголос, так і про себе. Окремі ніші в стінах бібліотеки дозволяли монахам читати поодинці напівпошепки чи диктувати секретареві. У ХІІІ ст. положення змінюється : бібліотеки розташовуються у центральній залі, встановлюються столи – пюпітри, лави. Великі книги приковуються до пюпітрів цепами. Саме в ХІІІ ст. в бібліотеках почали вимагати дотримання тиші, оскільки шум від читання вголос став завадою.

Вивчення взаємозвязків тексту і читання призвело до формування певних теорій. Одна з них полягає в тому, що текст існує лише настільки, наскільки існує читач, здатний його прочитати і надати йому сенс. Тобто, в тексті первісно не закладено який – небудь один варіант його прочитання. Текст набуває сенсу тільки завдяки читачам.

Зараз еволюція читання, його форм моделей і практик продовжується – зявилося читання з екрана, читання – слухання аудіокниг і т.п.

 

Роже Шартье Читатель в постоянно меняющемся мире // Иностранная литература. - 2009.- №7.- С. 184 – 191.

Французький історик і соціолог відслідковує історію взаємодії людини і тексту, описуючи, як фактура носія (сувій, кодекс, екран компютера) впливає на сприйняття одного й того самого тексту. Р.Шартьє підкреслює, що відбулося три революції книги, кожна з яких вносила великі зміни у характер читання та сприйняття інформації. У УІ ст. на зміну книзі у формі сувою прийшов кодекс (книга, складена з переплетених листків). Це було подією: зявилася можливість робити нотатки, перелистувати, користуватися змістом, системою посилань тощо. Тобто, автори пристосовували до логіки матеріальної форми саму структуру творів - розбивали на окремі частини чи глави, а матеріал подавали у формі лінійної послідовності.

З появою нового пристрою відображення інформації – компютерного дисплею - у письмової культури зявився новий носій. Змінилися звичні способи запису, розповсюдження текстів, а отже – і способи читання. Для того, щоб читати електронну книгу, потрібно відмовитися від традиційних звичок і прийомів: форма електронної книги вимагає іншої організації матеріалу. Сучасний читач, який читає з екрану, деяким чином перебуває у позиції античного читача, але з однієї різницею - він читає сувій, що розгортається, як правило, вертикально і оснащений орієнтирами, характерними для кодексу – покажчиками, змістом і т.п.

Гіпертекст і гіперчитання трансформують не тільки відносини між зображенням, звуком і текстом, повязані нелінійним чином, але й звязки між віртуально безкінечною кількістю текстів, що втратили чіткі обриси. У цьому безмежному морі текстів головну роль відіграє поняття посилання, тобто, операції, яка звязує різні текстові одиниці, виділені з метою читання.

Тим самим електронний текст ставить під сумнів саме поняття “книги”. Виникає безперервний простір, у якому стираються відмінності між жанрами чи групами текстів: усі тексти стають рухомими, пластичними, відкритими, а письмова продукція – електронна пошта, бази даних, Інтернет – сайти, книги - набувають майже однакової форми. Електронна репрезентація сприяє рухомому поєднанню текстів в логічні конструкції, надає читачеві право компонувати і розбивати на частини текстові одиниці та надавати їм нового зовнішнього вигляду на свій розсуд. Це справжній переворот у сприйнятті тексту.

Чи витіснить електронна книга відомі форми друкованого кодексу – книгу, журнал, газету? Можливо. Але найближчі десятиріччя, - підкреслює Р. Шартьє, - скоріше за все, стануть часом співіснування двох видів книг (традиційної та електронної) та трьох способів запису і розповсюдження текстів (рукопису, друкованого видання й електронного тексту). Тому бібліотека має стати тим місцем, де користувачеві допоможуть знайти свій шлях у цифровому світі, відіграти вирішальну роль в оволодінні ним інструментами і техніками, властивими новим формам писемності. 

 Кажуть, що книга зникає 
Я думаю, що це неможливо
           Хорхе  Луїс Борхес 

 

Соколов А.В. Миссии и мутации библиотек: раздумья интеллигента – книжника // Библиотечное дъело.- 2009.- №14.- С. 2 – 10.

Професор, доктор педагогічних наук А.В. Соколов стверджує, що “шляхетна жага читання вже давно не томить народні маси”. Про це свідчать соціологічні дослідження. Так, група соціологів (керівник С.Н.Плотніков) ще в 90 –і роки поділила населення країни на 4 категорії: 1) читають практично постійно – біля 20% ; 2) читають 2 і більше книг на місяць – 25%; 3) читають 1-2 книги за півроку – 35%; 4) зовсім не читають - 20%. Виявилося, що далеко не всі “інтелігентні” люди - завзяті читачі. Лише третина людей з вищою освітою читають постійно”.

Дослідники дійшли висновку, що основною тенденцією останніх років стала втрата читанням його виключної ролі у суспільстві і перетворення його, з одного боку, в джерело отримання потрібної інформації, а з іншого - у засіб розваги. Дані, опубліковані у 2000 – і роки підтвердили цей висновок: бизько 20% людей не читають ні книг, ні журналів, і лише 18% користуються послугами бібліотек, переважно, учні. Для сучасної молоді головним комунікаційним каналом вже давно став Інтернет, а книголюбів, що виявляють “рудиментарні інтелігентські читацькі установки” залишається все менше. У результаті маємо сумні явища – дисфункцію читання та розбібліотечування бібліотек (втрату ними свого вихідного призначення). У дисфункції читання винні не тільки бібліотекарі, - вважає А.В. Соколов, - але й сучасні літератори, які перестали бути “володарями духу” і не хвилюють читацьку масу.

Який вихід? Автор пропонує в якості місії сучасної публічної бібліотеки вбачати “служіння самоцивілізуванню, сприяння формуванню інтелігенції ХХІ сторіччя, яка не зможе обійтися без використання бібліотечних фондів і стане поколінням носіїв кнжкової культури”.

 

Матвеева Л. Мы стали меньше читать… Стоит ли о том жалеть? // 2000. - 2005. - 12 – 18 августа.- №32. - С. 3.

Автор статті - кандидат філософських наук - посилається на думку культурологів, які стверджують, що епоха Гутенберга (тобто, книжкова епоха) закінчується. Л.Матвеєва вважає, що література була популярним видом мистецтва у ХІХ ст., але в ХХ ст. найдемократичнішими стали кінематограф і телебачення. Звичайно, думка про втрату книжковою культурою її позицій вступає у протиріччя з нашою майже генетично успадкованою пошаною до книги як до світоча знань, символу духовності. Можна багато говорити про духовність та елітарність книжкової культури, але ці аргументи навряд чи можуть вплинути на ситуацію: переважна більшість людей сьогодні читає менше художньої літеретури, ніж дивиться кінофільмів і телепередач.

Мультимедійні засоби на якісно новому рівні актуалізують візуальну інформацію: людина зіштовхується з зображенням таких подій, словесні описи яких можна зробити лише приблизно; інформація, побачена на екрані, запамятовується швидше, ніж прочитана.

При цьому Л. Матвеєва підкреслює: “Мова йде не про майбутнє зникнення з культурного простору книги і друкованого тексту взагалі. Втрата позицій – це тільки втрата попереднього виключного, домінуючого положення. Книга змушена потіснитися, щоб дати місце новим інформаційним формам культури. Тим не менше письмовий текст був і залишається (і, певно, ще довго залишиться) незамінним там, де справа стосується переважно раціонального, логічного засвоєння людиною світу. Кожна форма передачі інформації – від живого слова і письмового тексту до радіо чи відеоповідомлення і інтернету – має свою функцію і роль, яку вони повинні відіграти в історії”.

 

Бартье А. Непростой читатель: роман // Иностранная литература. - 2009. - №12.- С. 27 – 74.

Цей роман – наче відповідь на поставлене раніше питання. Розповідь про читання і його роль в житті людини. Про королеву, яка стала пристрастною читачкою і про те, як це вплинуло на її світосприйняття, життя, стосунки з людьми, і врешті – решт - на прийняття серйозного рішення. Цікаво відслідкувати шлях королівської особи як читача: від ігнорування книг – до безмежної до них любові; від поверхневого сприйняття тексту – до глибокого аналізу прочитаного; від захоплення читанням - до розуміння його пасивності і прийняття рішення писати самій.

Ось деякі з висловлювань королеви: “Книги існують не для того, щоб проводити час. Вони для того, щоб дізнатися про життя інших людей. Про чужі світи”; “Вкласти своє життя в книги неможливо. Його можна знайти там”; “Книги збагатили моє життя найнесподіванішим чином”…

 

Машкова Н. Шагнуть в стихотворение // Человек без границ.- 2007.- №11.- С. 60.

Як читати вірші? Налаштуватися на ритм, відчути емоції. А, можливо, прислухатися до себе? Ось що з цього приводу говорить Н.Машкова: “Поэзия вроде бы и литература, но особая. Не будь ее, не было бы той невидимой связи, которая дает ощущение единства мира. К поэзии можно относиться по-разному – читать ее или не читать, любить или не любить, знать или не знать. Но поэзия все равно существует, потому что этот невидимый “орган”, это особое “шестое чувство” заложено в человеке. Быть может, нам оттого и непросто читать стихи, что для этого нужно усилие, нужно приподняться над собой, встать на цыпочки.

Абсурдна фраза: “Это стихотворение я уже прочитал”. Со стихотворением можно прожить всю жизнь и открывать все новые грани, ведь в нем “бездна пространства”, как говорил Гюго о Пушкине и его слове.

Поэзию нельзя препарировать и логически раскладывать. Читая стихотворение, мы улавливаем тот самый невидимый мир, что донес поэт. Борхес говорил, что воздействие поэзии “должно проявляться в ощущении, будто мы вспомнили что-то забытое, а не открыли нечто новое”. Стихотворение не откроется, если мы не подарим ему частичку себя. Когда мы смело “шагнем” в него – станем его частью, частью этой “бездны простанства”. То, что мы там увидим и услышим, позволит посмотреть по – другому на себя. Выйдем обратно из этого поэтического пространства мы уже другими, в чем – то более зрелыми. Возможно, для этого понадобится прочитать стихотворение не один раз, и даже не про себя, а вслух. А дальше магия стиха будет творить в нас свое дело…”.

Когда читаешь, умей замирать от счастья
               В. Бахревский

 

Хаустова И. Дорасти до Достоевского // Человек без границ. - 2007. - №10. - С. 60.

Долі книг бувають різними, і визначаємо ці долі ми, читачі. Книга може пройти непоміченою або опинитися на вершині слави, може викликати гарячі дискусії сучасників, але залишитися так і не зрозумілою ними.

Вспомните, даже близкие друзья не всегда понимали произведения зрелого Пушкина”, - говорить І. Хаустова, - “Каждое новое поколение читателей, возвращаясь к великим книгам, расширяет и углубляет их понимание, опираясь при этом на взгляды и представления своего времени. Не так ли поступает и каждый читатель? Мы с удовольствием перечитываем то, что нам близко, что перекликается с нашим жизненным опытом.

Не удивительно, что современному школьнику трудно осилить “Преступление и наказание”. Где тот жизненный опыт, который позволит ему разобраться и оценить психологические ньюансы поведения героев Достоевского? Вероятнее всего, он воспримет роман как триллер или детектив, а, может, не дочитает вовсе. Не надо расстраиваться. Просто время встречи с этим писателем еще не пришло. Главное помнить, что когда такое время придет, можно обратиться за помощью к Достоевскому”.

Ці роздуми поглиблює О.П. Котенькова у статті “Генератор дерзких мыслей” (“Библиотечное дъело”.- 2009.- №20.- С. 12 – 14):

Минулого року я взяла в руки “Онєгіна”. У книзі були мої помітки олівцем, моє сприйняття Пушкіна у 15 років. Це стало для мене справжнім потрясінням: я зустрілася з собою - школяркою, я побачила іншого Пушкіна! Цей емоційний вибух призвів до того, що я “заразила” своєю ідеєю співробітників. У результаті було розроблено проект “Багатолика класика”.

(Про цей проект можна буде прочитати у журналі “Дитяче читання”).

 

Не бойтесь перечитывать любимые книги! Они не стареют со временем, а только наполняются вашей же жизненной силой. И неважно, что вы знаете все точки и запятые, расставленные на пути тропинок текста. Как раз это и позволит вам не заблудиться в литературных дебрях а выбрать то, что вам ближе всего сейчас, и обязательно найти ту жемчужину, которую автор спрятал именно для вас”.

І. Хаустова

 

Прочесть и расслабиться // Здоровье. - 2009. - №6. - С. 24.

Як бачимо, читання – пожива для розуму і душі. Але виявляється, це ще й свого роду ліки. Британські нейрофізіологи з університету Сассекса дійшли висновку, що жодне заняття не розслабляє людину так, як читання книг. Душевний стан учасників експерименту за 6 хв. прослуховування музики покращився на 61%, після чашечки кави – на 54%, прогулянка на природі допомогла на 42%, а відеогра чи фільм – всього на 21%.

Найкращий результат показало читання – за ті ж 6 хвилин душевний тонус експериментальної групи зріс на 68%. Учений Девід Льюіс відзначив: “головне, що захопившись змістом книги, людина розслабляється і забуває про всі неприємні думки”. Тож читаймо!

 

Ратуя за духовную безопасность// Вестник библиотек Москвы.- 2009.- №4.- С.9 – 13.

 

І все ж, що відбувається з читанням? У суспільстві існує два погляди стосовно читання. У широкому розумінні читання – це пізнання світу через всю палітру текстів на будь - яких носіях. Але якщо подивитися глибше, це духовний процес розвитку особистості, до якого відноситься читання високохудожніх творів. І тут виникає кілька проблем: 1) проблема недооцінки ролі культури, міжвідомча відокремленість; 2) недооцінка потенціалу інтернет – простору як середовища для читання: в Інтернеті існує свій віртуальний літературний світ, книжкові магазини, електронні бібліотеки, літературні спільноти; на літературних форумах ведеться жвавий обмін думками про прочитані книги. Сьогодні читання переміщується в електронне середовище. Віртуальний майданичик сапілкування надає багато можливостей тим, хто любить читатаи, іфахівцям слід цим користуватися, створюючи реукомендаційні портали, вибудовуючи нові структури, механізми ісервіси, беручи участь в обговореннях.

 

 

Форми та методи просування читання

Час читати, панове! Приєднуйтесь!

 

Райкова Г. Социальное партнерство в продвижении чтения в публичных библиотеках России // Бібліотека і книга у контексті часу: збірник наукових статей ІІ міжнар. наук.- практ. конференції, 17 –18 квіт. 2008р., м. Київ.- К.: ДЗ “Нац. парлам. б-ка України”, 2008.- 102 –110.

Автор підкреслює, що Росія, як і більшість країн світу, переживає “кризу читання”. Це, на її погляд, викликано як світовими тенденціями, так і тривалим періодом модернізації суспільства. А “для того, щоб людина могла полюбити читання в дитинстві, зберегти цю любов і бажання читати на все життя, у країні повинна діяти цілісна інфраструктура підтримки читання… Конструктивна взаємодія різних сил суспільства здатна подолати зниження інтересу до читання. Цього можна досягти лише за допомогою соціального партнерства, формування єдиного культурно – інформаційного простору регіону. Бібліотека – частина суспільства, вона залежить від нього, тому істотний аспект її роботи - налагодження тісних контактів з тими, хто уповноважений приймати важливі рішення”.

Автор наводить приклади партнерської взаємодії бібліотек Росії з просування читання. Так, у м. Кургані рекламні агенції спонсорували випуск ясравих плакатів, афіш, флаєрів, буклетів, запрошень, інформ – листків, путівників, закладок, проспектів, сувенірної продукції (календарі, ручки, чашки). Фотосалони міста провели фотоконкурс “Магія читання”.

Спільно з засобами масової інформації було задіяно різні РR – засоби – рекламні кампанії, презентаційні, іміджеві акції. Бібліотекарі і журналісти готували статті, прес – релізи, оголошення на радіо, телебаченні, інтернет – порталі. Кочівний банер з головною рекламною афішею “Книга відкриває світ” побував у всіх мікрорайонах міста, а ще були рекламні розтяжки, візитівки (роздавалися на вулицях), листи.

Жителі міста інформувалися про Рік Читання, про кращі книжкові новинки, для них готували теле – та радіо- замальовки про людей, які найбільше читають (діти, класи, сімї, колективи міста), про престиж читання. Була опробована і нова форма - флеш моб (миттєвий натовп): волонтери з числа студентів великими групами їздили автобусними маршрутами, привертаючи увагу пасажирів до акції.

У м. Омську було організовано грандіозне книжкове шоу – молодіжний читацький марафон “Відчуй радість читання”. У його програмі – “Бук – слоган”, “Бук-фотографія” (конкурси на кращий і оригінальний слоган про читання та кращий суперкадр), молодіжна дискотека, бук – презентації “Книжковий Гольфстрім”, голосування “Бук - симпатія”, віртуальні екскурсії “Томик з Інтернету” тощо. Звернімо увагу на партнерів бібліотеки: мережа книжкових магазинів, культурно – дозвіллєвий центр, хокейний клуб, кіноцентр, видавничий будинок, завод мінеральних вод. Інформаційну підтримку здійснювали офіційний сайт адміністрації міста, сервер шкільної освіти, телевізійні канали, радіостанції, газети.

 

Глинская Н. Книги – в люльку: Акция “Здравствуй, малыш!”// Библиотечное дъело. - 2008. - №6. - С. 36.

Відкриття світу починається з гарної дитячої книги, а дитина, що читає, стає цінністю ХХІ століття. Багато бібліотек приділяють увагу залученню до читання малюків та їх батьків шляхом культурно - просвітницьких акцій “Читач з колиски”, “Растішка”, “Ти народився читачем”, “Ми чекаємо читача”, “Я народився – я читач”, “До книги перші кроки”.

У статті описана акція Самарської обласної дитячої бібліотеки “Здравствуй, малыш”. Під час її проведення бібліотечні працівники поздоровили 660 молодих мам і вручили їм подарункові комплекти. До комплектів увійшли: література для батьків та малюків, фотоальбом для малюка, видавнича продукція бібліотеки - рекомендаційні списки літератури, брошура - пам’ятка з корисними рекомендаціями для батьків, рекомендаційний дайджест “Ростемо разом з книгою”, а також “Дитяча карта міста” із вказівкою адрес центрів дитячої освіти, буклет про дитячі бібліотеки міста, перший в житті малюка читацький білет. За словами бібліотечних працівників, “особливе задоволення мамам приносить те, що не тільки рідні, але й, здавалося б, сторонні люди розділяють їхню радість”.

Див.також: Бартова С. Первый бал для мамы, папы и младенца // Библиополе.- 2009.- №3.- С. 2 – 7; Новорожденному в подарок… читательский билет // Новая библиотека.- 2009.- №8.- С. 2-3 та ін.

 

Хаустова И. На всю жизнь // Человек без границ. - 2007. - №8. - С.60.

2007 рік був оголошений ЮНЕСКО роком читання. І не випадково: ми стали менше читати. Наші діти стали менше читати. Вони можуть годинами сидіти за комп’ютером, але дуже швидко втомлюються за книгою. Фахівці говорять, що у них формується “кліпова свідомість”. Але страшніше те, що у дитини, яка відвернулася від книги, черствіє душа, вона втрачає здатність співчувати, її внутрішнє життя стає дуже бідним.

Певним чином ми самі винні в цьому. Cім’ю полишає культура спільного читання. Якщо в 70-і роки 80% сімей читали разом з дітьми, то зараз тільки 7%. Ми самі позбавляємо дитину тієї магії, яка виникає, коли наш маленький “мудрець” дивиться на світ очима серця, подорожуючи по сторінках цікавої книги. Адже за допомогою слова, що звучить, можна не тільки познайомити маленьку людину з різними сторонами життя, але й подарувати їй свою любов, своє ставлення до того, що ми читаємо. Коли ми читаємо вголос, ми перед дитиною як на долоні, а взаєморозуміння, яке виникає в цей момент, стане їй опорою в майбутньому, - небезпідставно вважає автор.

(Цінні поради щодо сімейного читання див. також: Чічкан Т.М. Виховуємо любов до читання: поради батькам) // Шкільна бібліотека.- 2010.- №1.- С. 88 – 89; Кривцова Н.М. Ваша дитина і читання: підказки для батьків: “так” і “ні” // Там само.- С. 90 – 92; Кирниченко Т.М. Улюблені книги моєї сім’ї // Шкільна бібліотека.- 2009.- №10.- С. 77 – 78 та ін.

 Тільки там, де читають батьки,
 Зростає дитина, яка читає
                           Я. Корчак

Яковец В. Год семьи… как он прожит? // Библиотека. - 2009. - № 11. - С. 59 – 63.

Розрізняймо читання для дітей вголос і читання всією сімєю. 2008 рік у Росії було оголошено Роком сімї, що зумовило підвищену увагу до питань розвитку сімейного читання. Дана стаття – огляд діяльності бібліотек Орловської області з цього питання. Привертають увагу конкурси “Самая читающая семья”, виставки “Улюблені книги сімї …”, “Семью сплотить сумеют мудрость книг”, “Прочитайте в колі сімї”, День відкритих дверей “Усією сімєю в бібліотеку”, тиждень сімейного читання “Пусть книги друзьями заходят в ваш дом”, конкурс сімейних історій “Читаймо разом”, бенефіс найстарішого читача “Портрет на фоні книг” та ін.

 

Гришина С. О летних программах, центрах чтения и не только… // Шкільна бібліотека. - 2010. - №2. - С. 87 - 92.

Описано досвід організації літніх програм читання для дітей і підлітків як один з активних методів залучення до читання в бібліотеках. Приведено кілька ідей, які були опробовані в публічних бібліотеках різних країн. У їх основі лежала організація дозвілля з використанням елементів змагання і привабливої атрибутики. За формами це були: тиждень “Вимкни телевізор і читай”; гра ”Відкопай скарб” (проводиться стартова вечірка у бібліотеці, кожному читачеві видається карта, яка допоможе знайти скарб, дорожній щоденник. Учасники читають книги, пишуть відгуки, просуваючись по маршруту. А скарб це, звичайно, книга, яку “відкопає” кожен учасник); подорож на “машині часу”; літні бібліотеки в парках (відкритий доступ, невимушена атмосфера, свобода, гри); Молодіжні центри (плакат ”Прочитай книгу – здивуй батьків!”, “ночі читання”); вуличні бібліотеки, бібліотеки без стін; яскраво оформлені посібники “А ти вже прочитав?”, “Читайте разом”, “18 книг, які ми радимо прочитати”; кампанії по просуванню читання “Дізнайся про нові світи – читай!”, “Книги змінюють життя”, “Створимо націю читачів” і ще багато цікавого.

 

Ярова Т.Е. Подолання кризи дитячого читання через актуалізацію образу «людина, що читає» // Шкільна бібліотека. - 2009. - №10. - С. 39 – 46.

Автор розробила модель діяльності з подолання кризи дитячого читання, яка складається з 5 блоків, взаємоповязаних між собою:

  • створення комфортного інформаційного середовища;

  • забезпечення психологічної підтримки читача “Не бійся, я з тобою” (в основі - фасилітаційне спілкування, тобто, створення особливої атмосфери в міжособистісній взаємодії, коли особистість читача є основною, а бібліотекар займає позицію помічника і допомагає знаходити відповіді на питання та опановувати навички);

  • формування образу позитивного лідерства на прикладі людей, що люблять читати “Лідери - завжди читачі” (фотоколажі “Людина, що читає”, зустрічі з власниками домашніх бібліотек, бесіди про роль книги і читання в житті визначних людей);

- формування основ інформаційної культури “Читаємо. Знаємо. Вміємо” (інформаційні стенди, памятки для читачів, бібліографічні списки, покажчики “Покинь все і читай”, “Для допитливих”, “Книга допомагає”);

  • здійснення спільної активної діяльності (“Посвята в читачі”, заходи в рамках Всеукраїнського дня бібліотек, місячники, тижні книги).

 

Книга не повинна бути привязана до установ, які спеціалізуються на знаннях, а повинна вийти назустріч саме тим людям, які ніколи в житті не відчиняли двері бібліотеки чи книжкового магазину”.

М. Гришина

 

Тихонова Е. Молодое поколение читает? // Библиополе. - 2009. - №10.- С. 33 – 37.

Описано досвід Томської ОДЮБ з організації обласної естафети “Молоде покоління читає!” Серед заходів – акція “Прочитав книгу сам – передай іншому”, зустрічі в читацьких клубах, конференції, конкурс творчих робіт про прочитані книги та роль читання в житті молоді, культурні десанти в райони, кустові семінари “Бібліотеки – новому поколінню”, робота читального залу під відкритим небом, виїзди в заміські оздоровчі табори, бібліотечний майданичик в рамках щорічного Свята книги тощо.

Кульмінацією естафети став вуличний флеш – моб “Відкрий свою книгу”. Головний заклик акції – “Залучи в ряди читачів своїх знайомих!” Він проводився на майданчику перед будівлею ОЮБ (як показовий захід для інших бібліотекарів) і включав комплекс заходів, спрямованих на популяризацію читання як форми молодіжного дозвілля і способу особистісної самореалізації. Учасниками флеш – моба стали письменники, поети, відомі люди міста, просто перехожі.

Представники місцевої еліти підкреслили, що часи змінюються, а книги залишаються і розповіли про свої улюблені книги. Наприклад, начальник Департаменту по культурі А.А. Кузичкін на все життя запамятав книгу А.-К. Вестле “Папа, мама, бабушка, 8 детей и грузовик”. Згодом він перечитав її своїм дітям, потім онукам і нарешті – усьому місту.

Великим попитом користувався ”Вільний мікрофон”, де кожен бажаючий міг висловитися і привітати глядачів. Цією можливістю скористалися прозаїки, поети, співаки, барди, учасники студії художнього слова, театру мініатюр “Райдуга”, почесні громадяни міста, переможці фестивалю дитячої та юнацької літературної творчості. Кожен називав свою улюблену книгу, яку рекомендував прочитати іншим.

Глядачі взяли участь в іграх, конкурсах, вікторинах, була представлена виставка творчих робіт “Молоде покоління читає”. На майданчику проводилися акції “Запишись в бібліотеку”, “День прощення боржників”, “Подаруй бібліотеці книгу”. А самі бібліотекарі та волонтери дарували жителям міста добрі, розумні книги, роздавали рекламну продукцію на підтримку читання. Свято закінчилося символічним запуском повітряних кульок з вимпелом флешмоба “Відкрий свою книгу!”. Це право було надано молодим почесним читачам Бібліотеки.

 

Малышева Е., Цирулева И. Будущее начинается сегодня, или Что выбирает поколение NEXT // Библиотечное дъело. - 2009. - №20. - С.43 – 44.

Описано досвід роботи Сормовської ЦБС з реалізації проекту - плану “Росія молода”. У рамках проекту було проведено акцію “Стань читачем” (візитівки бібліотек вкладалися у книги, роздавалися на вулицях, в установах; рекламні оголошення з запрошенням до бібліотеки прозвучали на місцевому радіо, публікувалися на сторінках районної газети. Ключовим заходом став бібліомарафон “Скажи книзі – так!” На підготовчому етапі було проведено анкетування “Час, книга, Я”, потім складено шорт – лист найбільш популярних письменників “Модні імена”. У бібліотеці ввивішувалися рекомендаційні списки художньої літератури “Хай живе читання!”, анонси нових книг, вебліографія, візитівки сайтів популярних письменників. Під рубрикою “Book - симпатія” представлялися відгуки читачів на книги, які сподобалися, а також була організоваа поличка “Вільна книга” за принципом буккросингу. На спеціальному стелажі самими учасниками бібліомарафону формувалася виставка “Молодь читає це…”, а молоді бібліотекарі розробили хіт – парад мультимедійних презентацій “Модні книги популярних авторів”, таких як Муракамі, Коельо, Рубіна, Прилепін, Бруснікін. У бібліотеці відбулися зустрічі з відомими письменниками. Медіаанонси транслювалися на абонементі і в читальному залі, а книги, що рекламувалися, тут же видавалися читачам.

У ході бібліомарафону було проведено ряд акцій: “Запиши до бібліотеки друга”, “Кинь мишку, візьми книжку!”, “2009 секунд поезії” (користувачі прочитати напамять або по книзі улюблений вірш); “Твій вибір, читач!” (на великому листі ватману молоді читачі писали назву кращої, на їх думку, книги ХХІ ст.). Читачі, які брали участь у заходах бібліомарафону, отримували спеціальні жетони – бібліоманти. Після закінчення марафону відбулася урочиста церемонія нагородження найактивніших читачів.

У дні літніх канікул в ЦБС пройшов тиждень книги “Світ читання - молодим”, який включав в себе Дні відкритих дверей “Будь стильним – користуйся бібліотекою”, виставки літератури (“Ці книги читає увесь світ”, “Колекція читацьких пристрастей “зірок”, “Бібліотека світової поезії”), фотоконкурс “У книг не буває канікул!”. 

 

Сутність роботи з просування читання ми вбачаємо в наступному:
 “Ви ще не читаєте? Запрошуємо до нашої бібліотеки. Для початку станьте користувачем, а ми  допоможемо вам стати читачем!”
          Г. Пальгуєва

Пушкова С.В. Проекты продвижения чтения в США // Открытый доступ: Библиотеки за рубежом.- М.: Рудомино, 2007.- С. 11 –33.

Автор відзначає, що значний розвиток діяльності по залученню до читання в США почався ще з 1980 - х рр. ХХ ст. Найважливішим каталізатором цього процесу вважається Центр книги Бібліотеки Конгресу, девіз якого “Книги нас окриляють”. Саме він організував першу національну кампанію з розповсюдження читання у 1987 р., який був оголошений “Роком читання”. А з кінця 90-х років величезну популярність отримав унікальний проект “Одна книга” який мав за мету підвищення зацікавленості у читанні шляхом залучення місцевого співтовариства до читання однієї й тієї ж книги з наступним обговоренням її в школах, бібліотеках, книжкових магазинах, літературних кафе та інших громадських місцях. Концепція проекту набула величезної популярності і станом на 2005 рік кількість одноразово прочитаних книг у США сягла 344 назв.

Цікавим був міжнародний проект “Одна книга – два міста” (Москва і Чикаго). Для спільного читання було вибрано повість О.І.Солженіцина “Один день Івана Денисовича”.

 

Библиотеки Финляндии: фестиваль чтения вслух и одна библиотечная лодка // Вестник библиотек Москвы. - 2009.- №4. - С. 31 - 34.

Ця невелика острівна країна має більше 5млн. чол. населення, яке обслуговують не тільки бібліотеки, а й 160 бібліотечних автобусів і навіть… 1 бібліотечна лодка. Володіння карткою бібліотеки є престижним – вона надає право на безкоштовний вхід на деякі культурні заходи міста, а також знижки на білети в театр, на концерт. У фінських бібліотеках багато музичних дисків, які можна послухати не відходячи від полички, великий вибір DVD – фільмів, компютерних ігр, проходять концерти рок – виконавців, молодіжних груп. Бібліотекарі переконані: навіть якщо користувачі приходитимуть у бібліотеку лише пограти, вони все одно рано чи пізно звернуть увагу на книги, а значить - їх можна залучити до читання. Зверніть увагу: екскурсії для найменших читачів проводять актори в театральних костюмах.

Фішка” Фінляндії у пропаганді читання – робота бібліотекарів – порадників. Це спеціальні працівники, які добре знають літературу і радять її прочитати певним групам. Закони порадників: книги потрібно прочитати особисто; рекомендувати можна лише ті видання, які сподобалися; група читачів повинна бути невеликою (7-8 осіб); потрібно перервати розповідь на найбільш цікавому місці; у бібліотеці слід мати не менше 2 екз. рекомендованої книги; рекомендувати видання краще в костюмах героїв книг. Бібліотекарі – порадники мають свою сторінку в Інтернеті, проводять тренінги для новачків, чемпіонати з порад, марафони. У країні працює широка мережа шкіл читання, в т.ч., й віртуальна. Користувачі, які проходять певний етап, отримують яскраві дипломи. Дружба, що зароджується на книжковому сайті, не припиняється після обговорення книги – люди продовжують дружити і зустрічатися.

 

 

Амельченко Ю. Процес «кризи читання» у сучасному світі і діяльність публічних бібліотек Одещини щодо позитивної зміни ситуації // Сучасний читач і бібліотека: збірник матеріалів круглого столу 15-18 вересня 2008 р. , м. Сімферополь.- К.: ДЗ “Нац. парлам. б-ка України, 2008.- С. 4 – 8.

Автор вважає, що за останні десятиліття сформувалося покоління молодих людей, не знайомих не тільки з літературою, а таких, для кого читання вважається заняттям “старомодним” та непрестижним. Читачі бібліотек перетворилися на відвідувачів, які приходять для того, щоб отримати тематичну довідку з конкретними сторінками джерел, зробити ксерокс, сканування, якось поєднати все в диплом, курсову, контрольну. І годі.

З метою подолання зазначених проблем було розроблено проект “Читаюча Одещина”, до участі в якому бібліотечні працівники залучили регіональне відділення Національної спілки письменників України, фахівців педагогічного інституту, обласну газету, три телевізійні канали. Проект передбачав вироблення рекомендацій в галузі педагог іки, психології, соціології читання, запровадження прогресивних технологій популяризації читання, відродження старих.

Використовувалися різноманітні форми роботи - семінари для бібліотечних працівників, публікації в пресі, телевізійна програма “Бестселлер”, система презентацій книг і книжкових виставок, розширення кола учасників щорічного обласного фестивалю української книги памяті М. Грушевського, створення читацьких кафе і салонів “Книга до чашки кави”, “Територія радісного і вільного читання”, проведення обласного читацького марафону “Відчуй радість читання” (включав конкурс улюбленої книги, конкурси на кращий слоган і художнє ессе про читання, на рекламу читання). Завершення марафону – проведення свята книги і молодіжної дискотеки – вікторини “Ніч книги”. Проектом передбачено використання можливостей Інтернет як величезного ресурсу введення до світу книги.

 

Семиколенных Н.Б., Хмелевцева С.А. Как сделать современную библиотеку интересной? // Новая библиотека.- 2009.- №10.- С. 19 – 23.

Автори описують хід конкурсу на кращий творчий колектив абонементу з просування книг і читання “Бібліотека ХХІ століття” м. Прокопєвьска (Росія). Яких висновків дійшли учасники? Все, що робиться в бібліотеці, повинно бути для читача. На основі міні – дослідження “Комфортне середовище як провідний принцип обслуговування читачів” було переплановано відділи абонементу ЦБС з урахуванням побажань користувачів.

Результати перевершили очікування: бібліотекарям вдалося створити більш вільний, світлий, комфортний простір з гостинною атмосферою. Багато компютерної графіки, вази, акваріуми, заспокійливий пейзаж шпалер, квіти на пеньках. Нестандартні рішення для розширення площі обслуговування, зонування простору (затишні куточки психологічного розвантаження для неспішного перегляду літератури, “Території для читання молодого покоління”); абонемент комфортного читання для всієї сімї (виставка – хоббі “Нескучный дом” з поличками для всіх членів сімї, перегляд “Сімейні цінності”, куточок “Країна дитинства”, де діти можуть помалювати, почитати книги чи погратися, доки мама вибирає книги). А ще – міні – виставки “Що читають бібліотекарі?”, “Три найбільш читані книги року в нашій бібліотеці”, “До твого записничка” (з періодично змінюваними висловлюваннями великих людей про читання, їх книгами та літературою про них).

 

Читающий автобус” // Библиотечное дъело.- 2009.- №7.- С.3.

Описана акція, спрямована на пропаганду читання і книги, інформування про літературне та культурне життя міста Новгорода. Її організатори – публічні бібліотеки - діяли за підтримки місцевої адміністрації та автотранспортного підприємства. Автобус маршруту, який пролягав повз більшість бібліотек міста, було оформлено яскравою рекламою книг і читання, ззовні його прикрашали цікаві зображення читаючих людей, лозунги – заклики до читання, всередині розміщувалася інформація про бібліотеки міста, про основні проекти на підтримку читання, крилаті фрази про читання та книги.

Ідея “читаючого автобусу” була підхоплена в Кемеровській області. Серед форм роботи ЦМБ м. Тайги – теж лозунги (“Читаюча людина – надія нації” “Пусть книги друзьями приходят в дома, Читайте всю жизнь, набирайтесь ума”), бібліотечні закладки (“2009 рік – час йти до бібліотеки” (адреси), буклети відділів, портфель – кишеня “ Читання під настрій” (яскраво оформлені рекомендаційні картки - фото сучасних письменників і назви їх творів; газети, журнали тощо. Цікавий етап акції “Читаючий автобус” – “Буккросинг1, або Тайгинська книговерть”), адже не тільки людина знаходить книгу, але й книга у потрібний момент знаходить читача, який готовий її прийняти. В автобусі існує спеціальний “пункт видачі книг”. Правила для пасажирів прості : 1. Беріть – читайте будь –яку книгу, яка сподобалася Вам; 2. Будь ласка, не забирайте її назавжди; 3. На поличці відсутня ваша улюблена книга? додайте її самі. А пасажири цього незвичайного автобуса запропонували організувати ще й прослуховування аудіокниг, звукової реклами та оглядів видань.

(Див.: Зуева А. Читающий маршрут” // Библиополе.- 2009.- №12.- С. 55 – 58).

Від автора: до речі, у м. Звенигороді Московської області було проведено флешмоб “Дивний автобус”: молоді люди заходили в салон і починали читати газети, книги або журнали, потім виходил всі на одній зупинці.

 

 

Гречко Г. Репутация нас опережает // Библиотечная газета. - 2009.- №16.- С.4-5.

Стаття заступника директора ЦБ м. Миколаєва про нетрадиційні форми залучення до читання. Наприклад, бібліокафе “Кілька рядків до чашки кави”. У залі – приглушене світло, ошатні столики з кофейниками, запах ароматної кави, легка музика. На екрані змінюються картини Ж.Е. Ліотара, Й. Карауда, І. Рєпіна, Є. Мацкевича, К. Селюка, В. Лєскова, В.Коваля, А.Аранишева, на яких граціозні дівчата пють каву та гарячий шоколад. Далі – лате – арт – ілюстрації картин, виконані за допомогою розпису кавовою піною, віршовані пасажі, і усміхнені обличчя присутніх. Дух, що панує у залі, схожий на затишні кавярні Львова і Риги. Таким оригінальним способом бібліотекарі вирішили популяризувати творчість поетів, письменників, публіцистів - до чашки кави “подають” книги, вірші, арт – матеріали. Першими гостями бібіо- кафе стали місцеві письменники з презентаціями своїх книг.

У практиці бібліотек добре себе зарекомендувати такі форми як літературно – музичні подіуми, презентації імені (поети, барди, композитори), а також незвичний формат звичних форм, як, наприклад, “Квіткова рапсодія”, що обєднала книжкову експозицію “Квіти як диво”, джазові мелодії, майстер – клас з флористики, демонстрацію засобів догляду за шкірою, волоссям на квітковій основі, квіткові аромати, дегустацію блюд з квітів, виставку фіалок. Тривалий час “на слуху” у городян були спектаклі літературного театру “Браво”, репертуар якого будувався на літературознавстві і темі “Жінки в житті письменників”. Цікавим був і проект “Телезірка в бібліотеці” (знайомство з діяльністю відомих тележурналістів у стінах бібліотеки). Він став тим містком, який допоміг підтримати глядацький інтерес і розвинути його як читацький. А згодом народився ще один проект – “ Бібліотека – телезірка”, завдяки якому щосуботи на обласному телебаченні виходить бібліотечна програма “Країна Читалія”.

Девізом цієї бібліотеки стали слова директора бібліотеки Майамі Р. Сантьяго: “ Не можна бути зівялою фіалкою і завідувати бібліотекою. Ви повинні мати харизму, уміти заявляти про себе…”

 

Читай, чиновник! // Библиотечная газета. - 2009.- №11. - С.11.

А ось як привчають до читання у Китаї. Рішенням провінційного парткому Компартії України усіх чиновників провінції Шаньдун, які посідають керівні посади, зобовязали щороку читати не менше трьох, а краще пять книг. Управлінці мають визначити пробіли у знаннях і скласти річні плани навчання і чтання книг. “Одночасно слід вивчати сучасну теорію управління, набувати знань в галузі економіки, науки і техніки, законодавства, історії, філософії, літератури, мистецтваіноземних мов, компютерної техніки”, - говориться в документі.

***

Книги сумують за нами, якщо довго стоять на поличках. То ж давайте знайдемо увечері хоча б 15 хвилин, щоб відкрити улюблений томик і знову почути голоси тих, хто намагався передати нам досвід своєї душі” І.Чаусова

 

 “Ми, бібліотекарі, постійно спілкуючись з книгою, розучилися читати (жіночі романи не враховуємо). Ми просто живемо серед книг. Любимо цитувати смішні запити відвідувачів, а самим часом не вистачає елементарної грамотності і елементарного такту. Але ж бібліотекар не має права зупинятися у своєму розвитку, втрачати яскравість особистості. Тільки не кожен бібліотечний працівник поважає цей закон. На жаль, механічне обслуговування читачів стало звичайною справою багатьох наших колег.

А які ми? Хочеться бачити гарних жінок з одухотвореними обличчями, які не зациклюються на побутових негараздах, уміють цінувати допитливого читача і справжню літературу. І при цьому – щасливих…

(Иванова С. Библиотекарь: Образ. Облик. Репутация // Новая библиотека. - 2009. - №10. - С. 38 – 45).

 

 

 

1 Буккросинг – громадський рух, суть якого – «Прочитав – віддай іншому». Людина, яка прочитала книгу, залишає її в громадському місці для того, щоб інший міг взяти і прочитати її. А потім знову повторити цей процес.