О. М. Акулова, І. В. Кочін, І. Ф. Шило, О. О. Гайволя, В. М. Ільїна, Д. О. Трошин
ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України»
Кафедра цивільного захисту та медицини катастроф
Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області
Кадрова політика — це система правил і норм, що призводять людські ресурси у відповідність зі стратегією організації. Мета кадрової політики — забезпечення оптимального балансу процесів оновлення і збереження чисельного і якісного складу кадрів відповідно до потреб організації, вимогами чинного законодавства та станом ринку праці. За характером та ефективністю проведених заходів та якості управління кадрами виділяють наступні типи кадрової політики: пасивний, реактивний, превентивний і активний. Критеріями відмінності в них є програми дій щодо персоналу на короткострокові, середньострокові і довгострокові періоди, засновані на прогнозах у потребі в кадрах, їх якісних та кількісних характеристиках, сформульованих завданнях з розвитку персоналу.
Активна кадрова політика характеризується наявністю прогнозу розвитку ситуації з кадрами і засобів впливу на ситуацію, здатності кадрової служби розробляти антикризові кадрові програми, проводити постійний моніторинг ситуації і коректувати виконання програм відповідно до зовнішньої і внутрішньої ситуації. Сучасний стан кадрової політики в Державній службі медицини катастроф характеризується як пасивний, що призвело до кадрового дефіциту, непрестижністі і непривабливості медичної праці взагалі і медичної праці при ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій і, як наслідок, до системної кризи в службі, зниження якості надання екстреної медичної допомоги населенню. Незважаючи на те, що професія лікаря є соціально значимою, яка визначає фізичне і моральне благополуччя нації, саме лікарі, в т.ч. служби медицини катастроф, опинилися в найбільш несприятливих соціально-економічних умовах. Недосконалість кадрової політики призвела до дефіциту кваліфікованих лікарських кадрів. Лікарі мають низький рівень фізичного та психоемоційного стану, що при високому виробничому навантаженні при роботі в надзвичайних ситуаціях позначається негативно на стані їх фізичного, психічного і духовного здоров’я. Основними причинами ситуації, що склалася, є незадовільні умови та оплата праці лікарів. Стагнація державної кадрової політики призводить до труднощів у формуванні контингенту лікарів згідно до потреб Державної служби медицини катастроф, у тому числі до труднощів післядипломної їх підготовки.