І квартал 2015 р.

Перший випуск аналітичного огляду за 2015 рік знайомить як з теоретичними матеріалами щодо використання інформаційних ресурсів бібліотек та бібліографічного пошуку, так і з практичними прийомами бібліотечно-бібліографічної діяльності: формами електронного бібліографічного інформування споживачів, використанням бібліотеками QR-кодів для розширення спектру послуг і залучення нових користувачів, розкриттям бібліотечних фондів засобами соціальних мереж тощо.

* * *

Сучасна бібліотека є складною інформаційною системою, яка формується як з традиційних, так і нових інформаційних підсистем. Важливу роль серед нових підсистем бібліотеки відіграє електронний каталог (ЕК), і його створення – пріоритетне завдання автоматизації бібліотек. Саме ЕК відкриває швидкий та якісний доступ до інформаційних ресурсів бібліотеки, особливо коли він доступний у мережі Інтернет.

Стаття Артура Струнгара «Пертинентність і релевантність інформаційних ресурсів при пошуку інформації в електронних бібліотеках» (Наук. пр. Нац. б-ки ім. В. І. Вернадського. – К., 2014. — Вип. 39) пропонує деякі відомості про інформаційні аспекти бібліотечних процесів, визначення понять: електронна бібліотека, електронний каталог бібліотеки та принципи його створення, пертинентність та релевантність інформаційних ресурсів; стисло розкриває структуру інформаційно-пошукової системи.

Як зазначає автор, необхідність надання читачам найбільш значущої, корисної інформації висуває перед фахівцями завдання розробки та впровадження в практику роботи методів якісного відбору літератури, уміння формувати пошуковий запит документа.

Електронний каталог надає багато «входів» до фонду бібліотеки, і читач має знати, яким з них доцільно користуватися в кожному конкретному випадку. Метою будь-якої інформаційно-пошукової системи є надання користувачеві можливості пошуку інформації за відомими даними, необхідною йому тематикою та фактами.

У процесі інформаційного пошуку важливе значення набуває набір пошукових ознак, за якими ведеться пошук інформації. Саме він характеризує документ і є потрібним для пошуку, ідентифікації документа та складає пошуковий образ документа (наприклад, бібліографічний запис).

Набір пошукових ознак — це пошуковий спосіб запиту. Може бути сформований у термінах природної мови чи перекладений на штучну інформаційно-пошукову мову (наприклад, класифікаційні індекси ББК).

Бібліографічний пошук є різновидом документального та інформаційного пошуку і уявляє собою пошук документа, у якому міститься потрібна інформація, за джерелами бібліографічної інформації без посереднього звертання до документа.¹ Бібліографічний пошук має певні вимоги: пертинентність і релевантність.

Пертинентність – суб’єктивно оцінювана відповідність отриманої інформації інформаційній потребі користувача. Отже, це співвідношення обсягу корисної інформації до обсягу інформації, отриманої за запитом.

Інша вимога – релевантність – означає відповідність знайденої (чи наданої) інформації запиту користувача. Релевантність бібліографічного пошуку виявляється шляхом зіставлення пошукового образу запиту з пошуковими образами документів, які виявлено в результаті пошуку. В свою чергу, остаточно релевантність може виявитися лише при порівнянні інформаційного запиту безпосередньо із змістом документів. Таким чином, релевантність визначається виключно алгоритмами пошуку конкретної пошукової системи.²

Точність бібліографічного пошуку – це співвідношення кількості знайдених релевантних бібліографічних записів до загальної кількості виданих у результаті пошуку запитів.

Як підкреслює автор, зважаючи на стрімкий розвиток інформаційних технологій, який підвищує якість довідково-бібліографічного обслуговування, вносить зміни в процеси пошуку та використання інформації, для максимального задоволення запитів користувачів звичним стає організація професійного спілкування споживача інформації з інформаційно-бібліотечною системою, але основою залишаються загальні правила та методика виконання бібліографічних довідок.

Сучасний етап розвитку бібліотек характеризується поєднанням традиційних методів роботи із сучасними інформаційними технологіями. Завдяки застосуванню комп’ютерних технологій і можливостей Інтернету у бібліографічній діяльності бібліотек широкого розповсюдження набуло електронне бібліографічне інформування споживачів (БІС).

І хоча в пропонованій публікації Зої Романухи «Впровадження інформаційних технологій у бібліографічному інформуванні споживачів в університетських бібліотеках» (Вісн. Кн. палати. – 2014. — № 11) викладено досвід бібліотек ВНЗ, для нас він також корисний.

Формами електронного БІС є майже всі бібліографічні посібники, що готує бібліотека за умови врахування довготривалих чи постійних інформаційних потреб користувачів.

Найважливішим способом забезпечення користувача інформацією про нові чи актуальні на цей час документи шляхом електронного БІС є надання вільного доступу до електронного каталогу (ЕК). Зазначений ресурс, поданий на сайтах бібліотек, уможливлює пошук інформації за багатьма параметрами, зокрема й за датою надходження, що дозволяє виокремити з масиву бібліографічні відомості про нові документи. Іноді бібліотеки створюють спеціальну опцію, яка без додаткового пошуку відсилає до нових надходжень (на сайті чи в межах ЕК).

Автор пропонує паралельно з ЕК створювати окремі бібліографічні ресурси, які уміщують новинки за певний час, для забезпечення споживачів професійно підібраною, систематизованою, підготовленою для роботи бібліографічною інформацією з обов’язковим текстовим супроводом (містить «Зміст» та «Передмову» укладача). Як приклад, наводяться такі форми електронного масового БІС у вигляді бібліографічних баз даних: «Нові надходження», «Бюлетень нових надходжень», «Видання бібліотеки», «Бібліографічні видання» тощо.

Масове БІС бібліотеки здійснюють також за допомогою електронних «Календарів знаменних і пам’ятних дат» — аналогів відповідних друкованих БП, виданих бібліотеками.

Поширеною формою як недиференційованого, так і диференційованого (залежно від цільового та читацького призначення) БІС у електронному середовищі бібліотек стали віртуальні виставки. До переваг віртуальних виставок як форми електронного БІС відносять можливість індивідуальної самостійної роботи читача з поданими матеріалами, нетрадиційну форму їх подання та структурування. До речі, до впровадження електронного БІС книжкові виставки розглядалися як суто бібліотечна форма інформування. Проте підготовка виставки, її оформлення та збереження інформації про експоновані документи завжди вимагають бібліографічного опрацювання. Цей компонент стає особливо помітним, якщо йдеться про віртуальну виставку, тому що представлення будь-якого документа на екрані потребує супроводження бібліографічним описом, анотацією тощо.

Віртуальні виставки використовуються також і в друкованому вигляді як ілюстративний бібліографічний покажчик. Якщо віртуальні виставки розміщено на сайті тривалий час, вони поступово починають виконувати функції ретроспективних бібліографічних посібників. Деякі бібліотеки навіть створюють архів віртуальних виставок.

Автор пропонує такі основні елементи віртуальних виставок: передмова, бібліографічний опис документів, фото титульних сторінок представлених джерел, «зміст», гіперпосилання на тексти, анотовані гіперпосилання на Інтернет-ресурси відповідної тематики, дата створення виставки.

Групове БІС у бібліотеках відбувається шляхом складання електронних тематичних і галузевих списків нових надходжень, що мають конкретне читацьке призначення, підготовки віртуальних Днів кафедри (у нас можуть бути Дні спеціалістів, Дні інформації з певних питань), їх презентацій у мультимедійному форматі.

Новою формою віртуального БІС може бути представлена на сайтах бібліотек рубрика «Новини», де подається оперативна інформація про найцікавіші події з життя бібліотеки та її заходи.

Наведені приклади свідчать про перетин та об’єднання форм диференційованого і масового БІС в умовах використання новітніх інформаційних технологій.

Основним завданням бібліотечних установ на сьогодні є розроблення та втілення інноваційної політики, спрямованої на якісно новий розвиток бібліотек, створення умов для їх інтеграції у глобальний інформаційний простір з конкурентоспроможними інформаційними продуктами, послугами, а також із сучасними засобами доступу до них.

Сьогодні дедалі вживанішим у бібліотечному середовищі стає термін «мобільна бібліотека». Причому нині він означає не тільки сучасні бібліобуси, а й можливість виходу в бібліотечні каталоги, у бази даних за допомогою засобів мобільної телефонії і гаджетів користувачів.

Це наступний рівень у пошуку нових форм взаємодії бібліотеки і новітніх комунікаційних технологій. Власник мобільного гаджета може у будь-який час зв’язатися з тією або іншою бібліотекою або ширше – отримати доступ до бібліотечно-інформаційних ресурсів у мережі Інтернет, якщо можливо та потрібно скачати тексти і скористатися ними для своїх цілей.

У публікації Вікторії Бондаренко «Мобільні технології у бібліотеці: QR-код» (Бібл. вісн. – 2014. — № 6) розкрито суть, специфіку використання бібліотеками QR-кодів у контексті розширення спектру послуг і залучення нових користувачів; визначено основні тенденції та перспективи розвитку бібліотечних сервісів на основі QR-кодів.

До переваг QR-кодів можна віднести широкі можливості їх використання, починаючи від звичайного плаката, бібліотечних послуг і закінчуючи вітальною листівкою. QR-код може містити адресу електронної пошти та ім’я адресата, посилання на Інтернет-ресурси. Прочитання коду спрямує користувача на потрібний сайт, позбавить від необхідності ретельно вводити велику кількість знаків в адресному рядку браузера.

Актуальним та зручним є використання QR-коду для допомоги читачам-новачкам освоїтися у бібліотеці, зорієнтуватися в розташуванні її відділів, а також для надання такої послуги, як «Екскурсія бібліотекою». Корисними та ефективними QR-коди є під час проведення бібліотекою різних естафет, ігор, квестів, вікторин. Зокрема, шляхом використання цього сервісу через бібліотечний сайт можна організувати проведення онлайн-вікторин, онлайн-читання не тільки електронних книг та журналів.

За допомогою QR-кодів можна оформити виставку, інформаційні матеріали з посиланнями на різні джерела інформації. Розміщення зображення обкладинок книг з QR-кодами на інформаційному стенді з різних тем дає змогу направити читача до сторінки сайту зі списками книг, пов’язаних однією темою, забезпечить доступ до довідкових матеріалів про автора, віртуальну виставку або додаткову інформацію про книгу.

Інформаційне середовище бібліотечного заходу при показі слайдів або відеоматеріалів можна значно збагатити QR-кодами для доступу до презентації або додатковими матеріалами сайту. Нарешті, QR-код дає можливість скачати книгу на свій смартфон з віртуальної книжкової полиці.

Отже, QR-код у бібліотеці можна розглядати як інноваційну технологію, що дає змогу підвищити рівень бібліотечного обслуговування, як ефективний спосіб надання додаткової інформації для читача, сприяння популяризації книг, авторів і самої бібліотеки.

У наш час для мільйонів людей Інтернет-простір — це не тільки джерело інформації, а й середовище роботи, навчання, дозвілля, спілкування та самовираження. Тож, зважаючи на темпи зростання популярності соціальних мереж, бібліотеки почали використовувати їх як форму спілкування з користувачами, майданчик для обговорення й просування послуг бібліотеки, засіб більш широкого розкриття своїх фондів.

Саме використанню соціальних мереж для розширення доступу суспільства до систематизованої бібліотеками якісної, достовірної та корисної інформації, з урахуванням змін у культурній моделі поведінки нового покоління користувачів присвячено статтю Наталі Тарасенко “Розкриття бібліотечних фондів засобами соціальних мереж як фактор наповнення інформаційного простору” (Наук. пр. Нац. б-ки ім. В. І. Вернадського. — Вип. 39).

Найбільш пристосованою для просування фондів, продуктів та послуг бібліотеки вважають мережу Facebook, яка привертає увагу бібліотек порівняно з іншими соціальними мережами з огляду на ряд критеріїв: цільова аудиторія ресурсу (старша 14 років), велика кількість груп (спільнот) за інтересами, можливість рекомендувати ту чи іншу інформацію сторінки друзям (обмін посиланнями), високі рейтинги використання порівняно з іншими соціальними мережами та ін.

Автор звертає увагу на соціальну мережу Google+, створену в червні 2011 р., і вважає її цілком гідним конкурентом Facebook. Не відстає за популярністю найбільший в Інтернеті відеохостинг YouTube, де можна публікувати буктрейлери. Від самого початку основним завданням буктрейлерів було створення реклами для тих споживачів/читачів, які надають перевагу відеорекламі, але згодом міні-презентації книг почали набувати самостійної форми, розкриваючи часом зовсім неочікувані аспекти того чи іншого твору.³

В Україну цей спосіб просувати книги прийшов у 2009 р. Першими створювати буктрейлери почали видавництва, потім долучилися бібліотекарі. Наразі — це перспективний жанр. Буктрейлери поки що розвиваються швидше як творча ініціатива, можливість спробувати себе в новому форматі, а не як частина піар-стратегії чи бізнес-плану.

Тему продовжує публікація Ольги Косачової “Буктрейлер як ефективний медіаресурс сучасної бібліотеки” (Вісн. Кн. палати. — 2014. — № 10), присвячена кількісно-якісному аналізу буктрейлерів, створених фахівцями провідних бібліотек Східної України.

Як зазначає автор, буктрейлер покликаний просувати книгу, сприяти доведенню її змісту до читача, залишити слід у його свідомості. Водночас він має інтригувати, викликати бажання самостійно прочитати книгу.

На сьогодні ще не вироблені критерії оцінки якості буктрейлерів, тому єдиним способом визначення рівня інтересу до них у користувучів є кількість переглядів на відеохостингах.⁴

Треба визнати, що більшість досліджених бібліотечних буктрейлерів — аматорські. Багато авторів стикаються з рядом проблем, серед яких — відсутність творчої команди (оператор, режисер, журналіст), брак навичок роботи з фото- та відеоредакторами, нестача відеоапаратури.

Різноманіття буктрейлерів (як за мультимедійним втіленням, так і за концепцією викладання змісту твору) зумовлює необхідність їх систематизації. Існує велика кількість класифікацій буктрейлерів: залежно від поставленої мети: бібліотечні та видавничі; за жанром: анонс і відгук; за формою виконання: повноцінний відеоролик чи слайд-шоу; за способом візуального втілення тексту: ігрові, анімаційні; за змістом: розповідні (фактографічні), атмосферні (емоційно-чуттєві), концептуальні (ідейні); за формою: ролик з акторською грою, комп'ютерна графіка або мультиплікація, колаж.

Незважаючи на те, що буктрейлер є самостійним твором, автори використовують як запозичені матеріали (колажі слайдів із запозиченими фотографіями та відеоуривками), так і авторські (власні відеопостановки, анімаційні та фотофільми). Варто зауважити, що оригінальні буктрейлери не порушують авторського права та, на відміну від запозичених, всіляко вітаються на різноманітних конкурсах.

Психологічний вплив буктрейлеру на користувача є надзвичайно глибоким та різнобічним. Якщо ролик доніс інформацію до читача настільки ефективно, що він прийшов за книгою до бібліотеки, то комунікація відбулася. Водночас буктрейлер є не лише посередником між книгозбірнею і читачем, а й між автором книги і читачем.

Для того, щоб буктрейлер став ефективним медіаресурсом сучасної бібліотеки, він має виконувати чотири базові функції: інформаційну, комунікативну, естетичну та культурно- просвітницьку.

З роздумів щодо майбутнього бібліотек починає свою статтю “Приют мысли” Тамара Хакимова (Библиотека. — 2014. — № 11). Вона констатує, що наразі бібліотечні будні заповнені колективними відвідуваннями читачів, яких приваблюють клуби за інтересами, зустрічі з видатними людьми, конкурси… Що ж робити з традиційними функціями бібліотеки? Автор пропонує шукати нові форми спілкування з читачем, серед яких — організація книжкового каналу на YouTube для популяризації читання.

Канал “Приют мысли” було створено у 2013 р. (пошукова адреса на YouTube: Mara book). Наповнення: невеликі монологи про книги, відповіді на питання тегів (своєрідна пропаганда читання), окремі теми для обговорення з одночасною рекомендацією книг. Нові ролики з'являються один раз на два тижні. Постійних підписувачів каналу більше 850. Наразі знято 60 роликів, які продивилися 37 тис. відвідувачів. Для популяризації каналу серед читачів бібліотеки було зроблено безліч книжкових закладок, проводилися бесіди.

Канал представлено в мережі “Одноклассники” в групах “Библиотекари”, “Отличный библиотекарь”, “Озон” тощо.

У публікації наведено відгуки відвідувачів каналу, що дозволяє зробити висновок: книжковий канал на YouTube – це одна з ефективних форм пропаганди книги, яка має шанс на майбутнє. Мабуть, запевняє автор, не настільки важливо, в якому варіанті людина прочитала книгу — традиційному чи електронному, головне, що вона її прочитала, відчула, зрозуміла.

Список літератури:

1. Бондаренко В. Мобільні технології у бібліотеці: QR-код / Вікторія Бондаренко // Бібл. вісн. – 2014. — № 6. – С. 28-32.

2. Косачова О. Буктрейлер як ефективний медіаресурс сучасної бібліотеки / Ольга Косачова // Вісн. Кн. палати. — 2014. — № 10. — С. 15-18.

3. Романуха З. Впровадження інформаційних технологій у бібліографічному інформуванні споживачів в університетських бібліотеках / Зоя Романуха // Вісн. Кн. палати. – 2014. — № 11. – С. 39-43.

4. Струнгар А. Пертинентність і релевантність інформаційних ресурсів при пошуку інформації в електронних бібліотеках / Артур Струнгар // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського : збірник / редкол.: О. С. Онищенко (голова) [та ін.] ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Асоц. бібліотек України.– К., 2014. – Вип. 39. – С. 407-416.

5. Тарасенко Н. Розкриття бібліотечних фондів засобами соціальних мереж як фактор наповнення інформаційного простору / Наталія Тарасенко // Там само. — С. 205-218.

6. Хакимова Т. «Приют мысли» / Тамара Хакимова // Библиотека. — 2014. — № 11. — С. 34-36.

 

 

 

Свої зауваження і побажання надсилайте до відділу наукової інформації та бібліографії КЗ "ЗОУНБ ім. О. М. Горького" ЗОР за адресою: 69095, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 142, тел. 787-53-57 чи e-mail: bibliograf.zounb@gmail.com, bibliograf@zounb.zp.ua