На читацькому обрії Запоріжжя з’явилася перша книжка Галини Власюк «Роде мій красний» (мемуари).
Друге десятиліття поспіль громадська активістка Галина Власюк- Клименко залишається блискучою засновницею і неперевершеною ведучою ексклюзивного просвітницько-презентаційного клубу Запорізького краю «Книжковий світ». На гостинних полях обласної універсальної наукової бібліотеки вона влаштовує розкішні літературні іменини новонародженим творам запорізьких майстрів образного слова.
А як же організаторка святошних письменницько-поетичних народин щодо власного книжкового авторства? І ось гарна новина! Наразі численний клубний загал Запоріжжя одержав приємну нагоду радо привітати та врочисто вшанувати особисто Галину Кирилівну з написаною нею книгою «Роде мій красний» (мемуари).
Прочитавши це ошатно оздоблене видання в національному жовто- синьому орнаменті, хочеться підсилити його назву на кшталт «Роде — народе мій красний». Чому? Глибоко занурюючись у документальний зміст книги, мимоволі ловиш себе на відомій приказці «Україна тут віддзеркалює ніби сонце у краплі роси». Ще б пак! З перших сторінок відвертої оповіді вбачається розлоге дерево бентежної історії неосяжного роду: спочатку суто кровного, сімейного, з якого й починається великий світ. А потім (підніміть голови вище) хвилюють нові гіллясті крони: професійна (53 роки звитяжної педагогічної праці), літературно-письменницька, журналістська, бібліографічна та інші духовні родини, надбані життєлюбною жінкою на просторах нашої держави від батьківської Житомирщини до північної Чернігівщини, середульшої Січеславщини, південного Криму, козацького Запоріжжя та інших регіонів.
Мимоволі наростає й читацьке почуття непідробної гордості за наш рід — нарід: розумний, працьовитий й разом з тим незламно патріотичний. Нині, в добу найтяжчої кровопролитної війни російських зайд на благословенній українській землі, ці високі чесноти, як ніколи, на часі! Отже, книга Галини Кирилівни, котра, до речі, швидко читається й легко засвоюється, виявилася цілком нагальною і корисною. Можна ствердити: вона заслуговує на право зайняти помітне місце у книгарнях торгової мережі, бібліотеках освітницьких та просвітницьких закладів. Задля цього потрібно лишень одне вдесятеро збільшити її тираж.
Наприклад, щире захоплення викликає вдало передана на ілюстрованих сторінках ніжна любов до рідного дому та невгамовна тяга до нього. Вона настільки переконлива, що перед нею навіть меркне романтичне бажання насолоди теплим та привабливим Чорним морем, котре було цілком доступне військовій сім’ї Власюків. А як щемно висвітлена турботлива повага педагогічних колективів (де трудилася Галина Кирилівна) до учнів та студентів, органічне втілення новітніх методичних зразків у навчанні!
Книга мемуарна. Втім, за великим рахунком, вона про людей, поєднаних узами не тільки кровними, але й світоглядними, спорідненими спільною метою прискорення Перемоги над рашистськими загарбниками. Невеличка за обсягом (близько сотні сторінок), літературна красуня густо персоніфікована й нагадує своєрідну міні-енциклопедію. Серед змальованих постатей посіли гідне місце яскраві майстри пера і слова, з котрими й мені пощастило знатися у різні періоди тривалої праці на ниві обласної журналістики. Це — наші корифеї Жан Кучмій та Василь Федина, Микола Клименко та Пилип Юрик, Іван Кушнірен- ко, Михайло Ласков, Людмила Чекушина, інші журналісти, письменники та поети, артисти, композитори, співаки, художники.
До речі, стосовно клубу «Книжковий світ». Це клуб — не сухої балаканини, як може здатися. Саме кмітливими стараннями Галини Кирилівни він приваблює урочистим ритуалом, де на велелюдних заходах в прозу вплітається пісня, в поезію — музика, а на зачин та завершення під дзвінку гітару виконується гучним хором клубний гімн «Я — українець».
Тому й не дивно, що презентація книги Галини Власюк «Роде мій красний» вилилася у зворушливу святкову подію. Учасники клубу та зацікавлені гості виступили із всебічним аналізом видання, сердечно дякували Галині Кирилівні за сподвижницьку діяльність, обдарували її запашними букетами золотавих осінніх квітів, вручили нагороди, а музики, піснярі та поети влаштували бадьорий концерт. Й усі дружно побажали вельмишановній аматорці перед- усім міцного здоров*я та висловили непохитну впевненість, що ця пам*ятна презентація неодмінно додасть авторці свіжої енергії й творчого натхнення для здійснення всіх заповітних задумів й, зокрема, в роботі над наступною книгою.
Автор: Анатолій Огнєв, журналіст
Фото: Тетяна Мартиненко
Жовтень, 2024 р.