Зміст

Використання інноваційних технічних пристроїв у бібліотеках

Гордієнко А., завідувач відділу обслуговування учнів

5-9 класів національної бібліотеки України для дітей

У XXI столітті бібліотека стала іншою. Нові часи породжують нове покоління відвідувачів бібліотек, яке вже прозвали «веб-поколінням» або «поколінням Інтернету». Бібліотекам для того, щоб бути сучасними і готовими до співпраці з новим поколінням користувачів, потрібно прилаштовуватися до нових умов. Нові технічні пристрої – електронні рідери та електронні планшети набувають великої популярності.

Електронні рідери (з англ. мови можна перекласти як «читалки») – спеціально розроблені електронні пристрої для читання книжок в електронному форматі. Їхньою особливістю є технологія Е-Ink (електронні чорнила). Виконаний за цією технологією дисплей відображає лише декілька відтінків сірого кольору і при цьому лише відбиває світло, а сам не випромінює його (за прикладом простого паперу). Одна електронна книжка може вміщувати півтори тисячі книжок, при цьому її вага та розмір дорівнює одній маленькій книжці. Електронні рідери останнього покоління дають можливість вносити нотатки та заходити до мережі Інтернет. У той же час для читання журналів з яскравими фотографіями, ілюстрованих дитячих книжок та підручників з мистецтвознавства потрібен кольоровий рідкокристалічний екран, тому що технологія Е-Ink не дозволяє відтворювати кольори (лише відтінки сірого). Потрібно зазначити, що електронний рідер має обмежену функціональність: він створений лише для читання книжок.

Інтернет-планшет виглядає як плаский монітор без кнопок керування, але з сенсорним екраном (але все ж таки вони є – це кнопки включення пристрою, зміна гучності та кнопка блокування пристрою). Функціонально інтернет-планшет – це ноутбук без USB – виходу, без CD—ROM, але з можливістю підключення бездротового Інтернету Wi—Fi та найбільш популярним набором програм: Інтернет-браузер, поштовий клієнт, аудіоплеєр, відеоплеєр, диктофон, GPS навігація, ігри, дві фотокамери. Найважливіше для бібліотек у інтернет-планшетах – це можливість його використання у якості пристрою для читання електронних книжок. Як характеризують користувачі інтернет-планшети: легкий, зручний, простий в користуванні, цікавий, «прикольний».

Такі винаходи як електронний рідер та інтернет-планшет лише підсилюють напругу з приводу конкуренції нової електронної та традиційної паперової книжки. І не дарма. Позитивні сторони електронних рідерів та інтернет-планшетів можуть становити загрозу майбутньому існуванню паперових книжок. Електронна книжка та пристрій для читання – це вияв тих тенденцій, що панують у світі: мобільність, швидкий і відкритий доступ до інформації за найменших зусиль для її отримання. Які ж переваги має електронна книжка? Електронні рідери значно простіше транспортувати, а цей фактор досить вагомо впливає на людей, які подекуди витрачають на дорогу до роботи дві години на добу. У електронній книжці реалізований механізм пошуку по тексту, перехід за гіперпосиланнями, відображення тимчасових виділень і зауважень. Один пристрій може містити сотні і тисячі книг. Книжкові полиці з безліччю книжок можна звільнити одним-двома електронними рідерами.

Якщо говорити про недоліки електронних книжок, то, безумовно, потрібно згадати ціну самого пристрою, їхню чутливість до фізичного впливу та меншу кількість електронних книжок у порівнянні з паперовими. В електронних рідерах часто втілена технологія, яка дозволяє виробникові дистанційно видаляти інформацію з пристроїв користувачів. Покупці електронних книжок не володіють чимось матеріальним, що можна потримати у руках, а отримують віртуальні програми. Проблеми з ліцензуванням книжок та піратством до цього часу залишаються не вирішеними.

Інтернет породив електронну книжку, а електронна книжка породжує зовсім інше читання, скоріше не читання, а засвоєння потрібної інформації. Механічне читання, для якого головним є засвоєння інформації, а не сама культура читання, для якого важлива і сама книжка і її зовнішній вигляд.

Як можуть вплинути інноваційні технічні засоби на бібліотеки? За словами містера Деніела Фрімена (редактора онлайн ресурсів для ALA веб-сайту) «все з можливістю змінити читання має можливість змінити бібліотечну справу. Тому бібліотеки не мають права відмовитися від електронних книжок і електронних рідерів». Бібліотеки мають можливість розширити книжкові фонди за рахунок електронних книжок та журналів з мінімальною потребою у фізичному просторі.

Проблеми у електронних і паперових книг сьогодні також спільні. Одна з основних – піратство електронного контенту. Воно призводить до того, що видавці і письменники можуть втратити стимул до створення якісного товару і для традиційного ринку, і для електронного. І ця проблема може вирішитися в позитивний бік при відповідальній позиції самого читача – користуватися ліцензійними чи піратськими книгами.

Електронні рідери і електронні книжки як складові інноваційних технологій мають розглядатися не як загроза для існування бібліотек, а як можливість удосконалення.

// Шкільна бібліотека. – 2012. – №17-18. – С. 25-26.

Організація квестів у бібліотеці

Ковальчук Ю., бібліотекар відділу маркетингу та наукової роботи Рівненської державної обласної бібліотеки

У статті розкривається досвід Рівненської державної обласної бібліотеки у сфері логістики ігрової форми організації дозвілля користувачів – квеста. Автор описує використання ігрової форми взаємодії з користувачем як засобу непрямої реклами послуг книгозбірні та висвітлює практику організації квестів для людей із вадами слуху.

У жовтні 2012 року Рівненська державна обласна бібліотека започаткувала нову форму роботи: квест бібліотекою. Мета її полягає в реалізації дозвіллєвої функції бібліотеки, активізації роботи з різними аудиторіями, залучення до бібліотеки нових користувачів і реклами послуг книгозбірні. В організації квестів беруть участь усі функціональні відділи закладу, що обслуговують користувачів. Спеціалістами відділу маркетингу та наукової роботи було проведено два консультаційно-практичні заняття, спрямовані на набуття навичок організацій й ефективного проведення квестів. Інформація про нову дозвілєву послугу поширювалася у вищих навчальних закладах, соціальних мережах, місцевих ЗМІ.

Перший молодіжний квест відбувся 1 жовтня 2011 року, його учасниками стали 12 осіб від 17 до 25 років. Квестери попередньо реєструвалися, заповнюючи анкети, що розповсюджувалися через акаунт бібліотеки «В Контакті» та місцеві ЗМІ, представлені в Інтернеті. Реєстраційні анкети містили поля, необхідні для запису квестера до бібліотеки (на момент проведення першого квеста в бібліотеці діяла акція «Безкоштовний запис», приурочена до Дня бібліотек).

Учасники вирішили 10 різноманітних завдань, пов’язаних з історією бібліотеки, її послугами, літературою, діючими виставками та ін. Кожне наступне завдання приводило їх до чергового відділу, де знайомило з його послугами, цікавими для молоді: іншомовними розмовними клубами, виставкою книжок Ліни Костенко, присвяченою її приїзду до Рівного, безкоштовним інтернет-центром тощо. Команда-переможець у складі 2 осіб отримала подарунковий сертифікат на 50 гривень на продукцію книгарні «Буква+» (партнера квеста) та книгу з буккросингової полички абонементу обласної бібліотеки. Решта учасників отримали картки на знижку книжкових магазинів та можливість безкоштовно записатися до бібліотеки.

У квітні 2012 року відбувся бібліотечний квест «Мандрівка планетами знань», організований працівниками відділу інформації та документів виробничої тематики. Учасниками квеста стали студенти першого курсу Рівненського державного аграрного коледжу, майбутні фінансисти. У грі було задіяно 10 гравців. Головною метою її було знайомство з галузевими ресурсами бібліотеки, що могли б стати в нагоді студентам фінансової сфери, та опанування веб-ресурсів книгозбірні. Призами для переможців стали книги.

У травні 2012 року працівники відділу «Бібліографічного ресурсу, баз даних та обслуговування користувачів» провели квест «Кругосвітня подорож». У ньому взяли участь студенти 2-го курсу Державного вищого навчального закладу Рівненського коледжу економіки та бізнесу. Метою заходу було наблизити читача до бібліотеки, ознайомити з правилами роботи в книгозбірні, збудити інтерес до читання.

Завдання були побудовані таким чином, щоб ознайомити квестерів із відділами бібліотеки, з методикою бібліографічного пошуку документів та роботи з ними. Учасники відгадували завдання і щоразу дізнавалися більше про бібліотечні послуги. Наприкінці квеста всі були нагороджені сувенірами та картою-схемою навчальних закладів Рівненської області, а команда-переможець отримала головний приз та подяку за участь у квесті.

У березні 2012 року обласна бібліотека розпочала практику організації квестів для людей з обмеженими можливостями. Перший із них був розроблений для людей з вадами слуху та мав назву «Квест бібліотекою за мотивами пригодницьких фільмів». Його учасниками стали члени Рівненського обласного відділення Українського товариства глухих (РОВ УТОГ). Завдання квеста базувалися на графічних та відео-загадках, складанні пазлів, включали елементи пантоміми. Всього було вирішено 10 питань. Комунікація між ведучим та гравцями здійснювалася завдяки сурдоперекладачу Т. Кривко, очільниці РОВ УТОГ – партнера квеста. Переможці отримали від бібліотеки диплом квестера та 26-й випуск бюлетеня для людей з обмеженими можливостями «Інва.net».

Наступний квест для глухонімих відбувся у травні 2012 року. Він мав назву «За 80 хвилин навколо бібліотеки» та базувався на сюжеті романа Жюля Верна «За 80 днів навколо світу». Командам було роздано план бібліотеки, кожен відділ на якому був позначений назвою країни, у якій довелося побувати героям книги. Рухаючись від відділу до відділу, квестерам потрібно було вирішувати логічні загадки та освоювати можливості, що надає бібліотека: доступ до Інтернету, Skype.

Таким чином, квестерами обласної бібліотеки вже стали близько 50 жителів Рівного, за результатами квестів підготовлено методичні матеріали «Методика організації квестів у бібліотеці», які розповсюджено серед публічних бібліотек області. Надалі бібліотека планує продовжувати цю діяльність із різними групами користувачів. Головними проблемами залишаються такі: питання попереднього набору учасників та нагородження переможця гідним подарунком. У планах також організація квеста спільно з іншими культурними установами міста та внесення обласної бібліотеки на карту місцевих квестерів, членів громадського об’єднання «Енкаунтер», «Дозор». Планується випустити збірник сценаріїв квестів обласною бібліотекою.

// Бібліотечний форум України. – 2012. – №3. – С. 23-24.

Увлекательные путешествия Синего чемоданчика

Лерман Е. В., заведующая отделом Московской

областной государственной детской библиотеки

Статья рассказывает о литературном проекте Московской областной государственной детской библиотеки (МОГДБ) – «Путешествие Синего чемоданчика». Синий чемоданчик был вручен МОГДБ пять лет назад, на закрытии «Недели Германии» в Москве. Предыстория «чемоданчика» такова. Немецкий общественный фонд «Deutschland liest vor…» реализует в Германии программу развития чтения. Лучшие немецкие библиотеки получают в награду за свои инициативы приз – наполненный книгами Синий чемоданчик.

За успешное осуществление проекта «Недели европейских стран в детских библиотеках Подмосковья», МОГДБ как первой иностранной библиотеке, получившей замечательный приз, был торжественно вручен Синий чемоданчик.

 Взяв за основу методику немецких коллег, специалисты МОГДБ разработали собственную программу «Путешествие Синего чемоданчика», которая стартовала в апреле 2007 года в Подмосковье. Проект предполагает в качестве основы не только отбор наиболее интересных книг, но и их чтение вслух в неформальной обстановке с последующим обсуждением прочитанного. Его сверхзадача – продвигать книгу, развивать устойчивое чтение и глубокое восприятие литературы. Кроме того, важно стимулировать общественные инициативы, привлечь новых партнеров, кооперировать работу с другими культурными и социальными организациями.

Методика наполнения Чемоданчика и его использования четко отработана. Изначально список книг для него составляют библиографы. Они опираются на рекомендации ведущих специалистов в области детского чтения, а также на результаты опросов читателей. В такой список попадают самые качественные новинки российской и зарубежной детской литературы.

Путешествию Чемоданчика в тот или иной город/район предшествуют короткие мастер — классы, которые проводит МОГДБ для библиотекарей и волонтеров. Важно научить организаторов методикам публичного чтения и обсуждения книги; приёмам, позволяющим «разговорить» детей, организовать настоящий диалог о книгах. Приезд Чемоданчика обычно открывает программу праздничного мероприятия. Продолжительность его пребывания в конкретной библиотеке составляет два месяца. Но работу с книгами каждая библиотека организует по-разному, в зависимости от условий, творческой фантазии библиотекарей, уровня взаимодействия с партнерами. В первую очередь Синий чемоданчик едет в те библиотеки, где имеются и эффективно действуют программы развития чтения, работают инициативные сотрудники. По завершении программы библиотека, принимающая у себя Чемоданчик, проводит анализ ее проведения и предлагает свои варианты дальнейшего совершенствования проекта. МОГДБ информирует другие библиотеки области о новых инициативах. По итогам сводного анализа она ежегодно проводит для библиотек-учасников семинар.

Синий чемоданчик побывал в д. Подосинки Дмитровского района Московской области. Команда проекта провела три читательских мастер — класса для школьников разных возрастов. Елена Перегудова, ведущий методист отдела международного сотрудничества МОГДБ, читала второклассникам «Щедрое дерево» Шелла Сильверстайна. Ребята увлеченно слушали трогательную историю о мальчике и живой яблоне. Затем последовал мастер-класс. Ученики охотно откликнулись на предложение «вырастить» дерево добра и пожеланий. Вооружившись карандашами, бумагой и ножницами, они записывали свои заветные желания, а после обводили и вырезали ладошки из цветной бумаги, которые стали листочками волшебного дерева. Юные читатели Подмосковья полюбили Синий чемоданчик и посвятили ему уже не одно стихотворение и не одну песню.

Синий чемоданчик оказался волшебным не только для детей. Проект восприняли как эффективную модель продвижения детского чтения и в других библиотеках страны. Так, в Красноярском крае с 2010 года действует проект «Путешествие Синего чемоданчика в Красноярье». Девиз нового библиотечного проекта: «Книга – для радости, чтение – для удовольствия». В Минусинске сформированы группы волонтеров из страршеклассников, педагогов, студентов, родителей, которые помогают детям искать новые интересные книги.

Несомненно, между двумя проектами – московским и красноярским – имеется разница. В Подмосковье сделан акцент на необычном месте и способе чтения книг (у городских фантанов, в турпоходах, на тренировках). Здесь много внимания уделялось серьёзным темам – таким, как толерантность, самопожертвование и т. п. Непосредственное сотрудничество с современными московскими издательствами позволяло регулярно пополнять чемоданчик качественными книгами. В то же время «Путешествие Синего Чемоданчика в Красноярье» становится большим преимуществом для детей Минусинского района, которые теперь наравне с московскими школьниками могут знакомиться с лучшими детскими книжками.

Детские библиотекари из разных регионов России задумываются о воспроизведении этого проекта.

// Библиотечное дело. – 2012. – №19. – С. 17-18.

Довідкове бюро бібліотекаря

Онуфрійчук Н. А., завідувач науково-методичним відділом Рівненської державної обласної бібліотеки для дітей

Як відзначає автор, у сучасному світі все більше зростає інформаційна роль бібліотеки, а це викликає необхідність формування нових методів організації інформаційного простору на базі комп’ютерних технологій. Усе частіше працівники бібліотек зустрічаються з новими термінами. Це пов’язано з впровадженням новітніх технологій у роботу книгозбірень, коли нововведення стають звичайною нормою діяльності бібліотеки. Працівникам доводиться самостійно вивчати нові терміни і поняття, адже за допомогою комп’ютерів вони зможуть полегшити свою роботу. У матеріалі дається пояснення нових і вже відомих термінів.

Айстопер (eye stoper – дослівно «той, що зупиняє очі») – назва, що використовується в рекламі, покликана привертати увагу людей до оголошення. Наприклад, найсильніший «айстопер» — це колір, особливо яскравий, адже саме колір предмета людське око розрізняє швидше за все. Також використовуються різноманітні нестандартні і смішні зображення тварин, людей. Такий прийом використовується в бібліотеках для оформлення книжкових виставок.

Банер – вид рекламного носія в мережі Інтернет, зображення, як правило, рекламного змісту, при натисканні на яке відкривається веб-сторінка з більш докладним описом рекламованої акції, товару або послуги. Стандартними розмірами банерів вважаються 468х60, 100х100, 420х200, 234х60 пікселів на дюйм. Банери бувають статичними (картинки) і динамічними (flash—банери).

Бібліотечний веб-сервер – це самостійний сервер (комп’ютер), який повністю розрахований тільки під бібліотеку та її електронні ресурси (послуги та продукти).

Бібліотечний веб-сайт — «місце» (переклад з англ. мови слова «site»), тобто, місце для електронної бібліотеки, представленої в Інтернеті на якомусь загальному сервері (установи, організації тощо), з ресурсами чи без них.

Бібліотечна веб-сторінка – означає сторінку або рубрику бібліотечного веб-серверу або веб-сайту.

Бібліотечний маркетинг – загальна концепція управління бібліотекою, за якої вся її діяльність спрямована на послідовне задоволення існуючих і майбутніх запитів, потреб і очікувань користувачів і, тим самим, на реалізацію функцій і завдань бібліотеки.

Біндер – спеціальна модель машини для виробництва малих та середніх тиражів поліграфічної продукції, підходить для виробництва календарів і блокнотів. Дозволяє робити палітурку на нестандартні формати, «часткову палітурку», а також полегшує завдання для виробництва настінних календарів.

Брифінг (англ. briefing) – коротка нарада представників засобів масової інформації, на якій подається погоджена сторонами-учасниками переговорів, засідань, конференцій, інформація про погляди сторін тощо.

Буктрейлер – один із способів реклами книги у вигляді мікрофільму, де використовуються флеш, відео, фото і анімація.

Вебінар – це «віртуальний» семінар, організований за допомогою інтернет-технологій у режимі реального часу. Вебінару властива головна ознака семінару – інтерактивність. Інакше кажучи, ви робите доповідь, слухачі ставлять запитання, а ви відповідаєте на них. Зареєструвавшись, учасники вебінару в призначений час повинні клікнути на надіслане організаторами посилання і підключитися до відповідного сайту. У навушниках ми чуємо голос ведучого, слайди його презентації – у нас перед очима, ведучий перегортає їх за необхідності. Можливість ставити запитання представлена у чаті. На вебінарі, як і на звичайному семінарі, є можливість взаємодіяти з ведучим, тобто, виконувати його завдання, відповідати на його запитання і ставити свої. Після закінчення заходу залишається інформація, яку можна використовувати з метою навчання.

Веб-сайт бібліотеки – презентація бібліотеки в інформаційному просторі. На сьогодні це – невід’ємна частина сучасної бібліотеки.

Гаджет (gadget) – з англійської перекладається, як «портативний функціональний технічний пристрій». Схоже за поняттям із гаджетом визначення «гізмо». Різниця між ними в тому, що у «гізмо» є рухомі частини, а у гаджета немає. Наприклад, наручні механічні годинники – це гізмо, а електронні – гаджет. Цифрові фотоапарати, калькулятори, мобільні телефони, GPS-навігатори, МР3-плеєри, флешки – це найбільш звичайні для нас гаджети.

Останнім часом поняття «гаджети» істотно розширилося. Ними стали називати не тільки маленькі цифрові пристрої, але й різні програмні продукти, що розширюють функціональні можливості будь-якого софта. Вони називаються віджетами. Це маленькі додатки, які вбудовуються у браузер або бічну панель операційної системи. Особливою популярністю віджети стали користуватися після виходу Windows Vista, і наступної за нею Windows 7. Найбільші пошукові, соціальні сервіси, торговельні брокери також пропонують своїм користувачам завантажити гаджети для мобільних пристроїв. Це можуть бути всілякі індикатори, годинники, калькулятори, перекладачі, прогноз погоди та ін.

Грант — (англ. дарунок, пожертва) – одноразова цільова виплата фізичним і юридичним особам грошової суми або дарування обладнання, приміщення від громадян чи юридичних осіб (фондів, організацій, державних установ), у т. ч. й іноземних, для реалізації певних проектів у галузі науки, медицини, освіти, культури і т. п.

Електронне видання – це видання фізичної форми існування тиражу, розповсюдженням якого є електронні носії інформації, диски, тощо, що являє собою еквівалент традиційного видання або будь-який додаток до нього, або реалізацію авторського твору за допомогою комп’ютерних технологій, що поєднує інформацію різних видів у рамках єдиної мультимедійної форми.

Електронне видання – це сукупність графічної, текстової, цифрової, мовної, музичної, відео -, фото — та іншої інформації, а також друкованої документації користувача. Електронне видання може бути виконане на будь-якому електронному носії – магнітному (магнітна стрічка, магнітний диск та ін.), оптичному (CD—ROM, DVD, CD—R, CD—I, CD+ та ін.), а також опубліковане в електронній комп’ютерній мережі. Поняття «електронні видання» містить у собі тексти книг, журналів і газет, розповсюджувані у будь-якому текстовому або іншому форматі, наприклад, у гіпертекстовому (HTML) або одному з форматів архівації (ZIP, ARJ, RAR, WINZIP тощо).

Імідж бібліотеки – система стійких, соціально значущих уявлень населення про бібліотеку. Рекламні методи направлені на формування позитивного іміджу, тобто сприятливого сприйняття її діяльності.

Інформаційна культура – система знань і навичок відповідно формулювати потребу в інформації, здійснювати пошук необхідної інформації в традиційному і автоматизованому режимі в усій сукупності інформаційних ресурсів, уміння відбирати, оцінювати, зберігати і створювати якісно нову. Безпосереднє відношення до формування інформаційної культури суспільства мають засоби масової інформації. Важливе місце в цьому процесі посідають бібліотеки, бо саме вони формують інформаційне середовище. Без глибокого і різнобічного оволодіння обсягами і потоками інформації, які весь час зростають, соціальний розвиток суспільства неможливий. Саме цим визначається роль і значення інформаційної культури, діяльність бібліотек у цьому напрямі.

Комп’ютерна грамотність – це знання, уміння і навички в області інформатики, необхідні кожній людині для ефективного використання у своїй діяльності комп’ютерних технологій. У процесі оволодіння комп’ютерною грамотністю формується вміння використовувати комп’ютер при написанні і редагуванні текстів, пошуку інформації, а також складати прості програми, алгоритми розв’язання задач.

Медіацентр (від англ. media – посередник, носій, засіб) – це новий структурний підрозділ бібліотеки, у якому зосереджено зібрання документів на різних носіях інформації (книги, періодика, аудіо — і відеокасети, CD та DVD, ресурси Інтернету) з відповідною технічною базою, формами роботи з користувачами.

Медіатека – це колекція нових сучасних носіїв інформації, організований доступ до світових інформаційних ресурсів Інтернету, комфортне середовище, що сприяє розвитку самопізнання та допитливості.

Метадані (metadata) – складається з двох грецьких слів «meta», що означає «про» та «data» («дані»). Найпростіше й найпоширеніше його тлумачення або буквальний переклад – «дані про дані», «інформація про інформацію». «Метадані» – зібрання бібліографічних описів, тобто каталог чи бібліографічний посібник.

Моніторинг – система збору інформації, що здійснюється на основі стандартного набору показників за допомогою стандартних процедур і оцінки ситуації та об’єктів також у стандартній формі.

Моніторинг бібліотечний – дозволяє безперервно вести спостереження за фактичним станом справ у бібліотечній сфері з метою своєчасного виявлення і систематичного аналізу змін та попередження негативних тенденцій.

Моніторинг дитячого читання – передбачає збір, обробку, передачу, збереження та аналіз інформації про стан читання, прогнозування його змін і розробку науково обґрунтованих рекомендацій щодо корекції організації читання та його подальшого удосконалення.

Нетикет (неологізм, є злиттям слів «мережа» (англ. net) і «етикет») – правила поведінки, спілкування в мережі, традиції і культура інтернет-співтовариства, яких дотримується більшість.

Превентивне виховання (від латин. «превентивний» – попереджуючий) – виховання дітей з метою попередження правопорушень, нещасних випадків і т. п.

Проект – це запланований і контрольований процес, який повинен призвести до позитивного результату і створити новий рівень якості. Досягнуті завдяки проекту зміни в деякій мірі повинні реалізувати довготермінову мету, визначену програмою.

Стратегічне планування роботи бібліотеки – визначає принципи розвитку бібліотеки із урахуванням її мети і завдань. Мета стратегічного планування може бути направлена на розширення джерел її фінансування, аналіз можливостей формування нової інформаційної продукції і послуг, виявлення перспективних потреб користувачів, формування стійкої ніші на інформаційному ринку міста і регіону тощо. Особливістю стратегічного планування є дотримання певної мети і вміння швидко реагувати на зміни.

Тезаурус – словник термінів-понять, які входять до складу певної теми, проблеми, науки в цілому. Цей термін широко використовується в лінгвістиці для позначення спеціального типу словників, які тією чи іншою мірою відображають «картину світу», «мовну модель світу». Друге значення цього терміна пов’язане із словником, що має широку популярність, «Тезаурусом». У цьому трактуванні термін «тезаурус» означає визначений спосіб організації, розташування лексичного складу в словнику. Зараз у це поняття вкладають значення «вся кількість накопичених знань». Отже, тезаурус – контрольований словник термінів із зафіксованими семантичними взаємозв’язками, який охоплює одну чи більше спеціальних галузей знань.

Фандрейзинг — система заходів з отримання грошової допомоги бібліотекам для впровадження в життя соціально значущих проектів та суспільно-корисних починань. Основні форми фандрейзингу: гранти, благодійництво, співробітництво з органами державної влади, підприємствами та фірмами.

Бібліотеки бувають:

• Традиційна бібліотека – упорядковане зібрання паперових документів.

• Цифрова бібліотека – упорядковане зібрання статичних електронних документів.

• Електронна бібліотека – упорядковане зібрання статичних документів у поєднанні із доступом до динамічних електронних документів (Інтернету).

• Віртуальна бібліотека — упорядковане зібрання динамічних документів; не містить статичних документів, орієнтуючись лише в ресурсах мережі Інтернет. Основною ознакою є наявність інформаційного спеціаліста, який упорядковує ресурси мережі і надає їх користувачам.

• Гібридна бібліотека – поєднання традиційної, електронної та віртуальної бібліотек в одному інформаційному закладі.

// Шкільна бібліотека. – 2012. – №21-22. – С. 74-76.

Новое блюдо библиотечной кухни: «Буктрейлер подан»

Плохотник Т.М., заместитель директора МКУК «ЦГДБ им. А. С. Пушкина», г. Саров

Не так давно появилась новая форма работы по рекламе книг — буктрейлер. Что это такое и как собственными силами сделать буктрейлер рассказывается в статье Т. М. Плахотник «Новое блюдо библиотечной кухни».

Как отмечает автор, сегодня, когда только и разговоров, что о «клиповости мышления современных детей» и о том, что «телевизор/компьютер/ гаджеты вытеснили старую добрую книгу», самое время взять на вооружение сильные стороны визуальной культуры. То, что с её помощью можно неплохо продвигать литературу, ни для кого уже не секрет. Кто из нас не ощутил массовый приток читателей после выхода сериалов «Мастер и Маргарита» (2005), «Шерлок Холмс» (2010, 2012), экранизаций произведений Умберто Эко (1986), Толкиена (2001), Дэна Брауна (2003), Гоголя (2009)?

Хорошая экранизация эстетически обогащает зрителя, уже знакомого с произведением литературы. У зрителя же, которому еще не довелось читать роман или повесть, она вызывает желание обратится к первоисточнику. Кроме того, с помощью таких средств, как крупный план, монтаж, музыка, талантливая актёрская игра, кинематограф переводит Слово в зрительный и звуковой ряд, что создаёт эффект непосредственного присутствия.

Впрочем, библиотеки быстро поймали эту волну и стали активно проводить дискуссионные видеосалоны по экранизациям книг. Такие встречи синтезируют несколько методик работы. Как правило, они включают:

• громкое чтение;

• просмотр с остановками (по аналогии с методикой «чтения с остановками»

О. Громовой);

• элементы развивающего чтения (методика И. Тихомировой);

• прием идентификации мнения библиотекаря.

И вот новое поветрие в библиотечном мире, новая многообещающая форма работы – буктрейлер. Буктрейлер – аналог кинотрейлера. Это самый верный способ представить книгу миру, приоткрыв сюжет и показав героев и самые яркие фрагменты. Впервые изумив публику в 2003 году на книжном фестивале в Лос-Анжелесе, он прошел путь от модного мирового тренда до привычного рекламного хода западных книгоиздательств.

Чтобы создать буктрейлер необходимо минимальное техническое обеспечение, а именно:

• компьютер;

• микрофон (если предполагается делать свою озвучку);

• программы: для звукозаписи (опять же, если хотите озвучить сами буктрейлер); для конвертирования видео-файлов в формат avi, если ваша видеоподборка в другом формате; для нарезки и склеивания фильмов – понятной для «чайников» программой Windows Movie Maker.

Movie Maker входит в стандартный набор программ практически любого компьютера и имеет очень понятную встроенную инструкцию внутри. В Movie Maker можно очень просто и быстро «сшивать» и «резать» на кусочки отснятые фото и видео или же сюжеты, картинки, скачанные из интернета. Можно добавлять или убирать звук, делать красивые переходы между кадрами, титры, накладывать различные видеоэффекты. К примеру, можно «состарить» фильм, ускорить или замедлить эпизод.

Выбор книги (книг) для рекламы.

Идей и мотиваций в выборе книги (книг) для рекламы может быть множество. Основой для буктрейлера стало эпистолярное наследие 1812 года (Год Российской истории, 200 — летие Отечественной войны и Бородинского сражения). Итак, автором была выбрана «Солдатская переписка» Ивана Скобелева, «Письма русского офицера» Федора Глинки и личная переписка Марии Волковой с В. Ланской.

Самая сложная задача при создании буктрейлера – написать сценарий, придумать его сюжетную линию. С другой стороны, эта работа большинству из нас знакома: пишутся беседы/обзоры, разрабатываются мероприятия и дополняются музыкальной или видеоподборкой, слайдами. С буктрейлером все очень похоже, но, сделав однажды, его можно использовать многократно и в самых разных целях (дополнять им мероприятие, крутить в «информационном киоске» к определенным датам, использовать как мультимедийную выставку в дополнение к выставке книжной, публиковать в социальных сетях или на своем сайте, в блоге в качестве веб-библиографии).

Создавая сценарий, нужно думать о следующем:

• на что бы вы хотели обратить внимание читателя/зрителя;

• какие иллюстрации или видеофрагменты могли бы подойти под вашу идею (может, есть экранизации?);

• озвучка: будет ли видеоряд иметь музыкальное сопровождение? Тогда музыку нужно подобрать заранее. Она должна гармонировать с информацией и картинками, будить воображение зрителя/слушателя;

• текст: будет ли он появляться на слайдах, или вы предполагаете сделать аудиозапись?

Автор статьи пошла довольно простым путем: создала сначала текстовый вариант буктрейлера, выстроив цитаты из писем так, чтобы прослеживалось развитие событий войны. В остальном руководствовалась только «цепляющими» фразами, от которых можно оттолкнуться и углубиться в психологию, поговорить о конкретном человеке, примерить ситуацию на себя. И сразу прикидывала, какие иллюстрации можно подобрать, кого задействовать для озвучки, какие вопросы можно задать по тексту, чтобы провести параллели между прошлым и настоящим, чтобы зрители-читатели почувствовали сопричастность или, по крайней мере, захотели поспорить, высказаться, сравнить. Буктрейлер — прежде всего реклама. Она должна шокировать, увлекать видеорядом и спецэффектами, неожиданными решениями. И при этом быть очень краткой (эффектный минимализм), в идеале – 1,5-3 минуты (можно и меньше).

Материалы для видеоряда. Озвучка.

Сканируем иллюстрации из книг или находим подходящие по смыслу картинки в интернете. Знатоки при необходимости без труда обработают фото в фотошопе или онлайн-сервисах. Добавляем свое видео или находим что-то подходящее по тематике в сети (помним об авторском праве и о формате avi).

Для своего буктрейлера Т. М. Плахотник ничего сама не фотографировала и не снимала:

• скачала картинки и портреты авторов писем (в интернете они шли без указания автора);

• сделала нарезку эпизодов из нескольких тематических познавательных клипов и зарубежного сериала «Война и мир» 2007 года (модный, узнаваемый молодым поколением фильм).

Для этого нужно скачать фильмы и видеоролики из Интернета, в программе Movie Maker (вкладка «Импорт видеофайлов» — «Выбрать видео») на панели раскадровки вырезать лишние кадры, наложить спецэффекты (вкладка «Просмотр видеоэффектов» выбрать желаемый эффект, навести на нужный пункт курсор, нажав левую клавишу мыши и, не отпуская ее, перетащить на видео в панели раскадровки);

• добавила несколько слайдов: создала их в формате электронной презентации и сохранила как картинки на компьютере.

Для этого нужно открыть слайд в режиме «Просмотр во весь экран» — нажать клавишу «Print Screen SysRq» на клавиатуре компьютера – открыть программу Paint – вставить скопированное – сохранить, выбрав опцию «Сохранить как», а потом закачать их в программу Movie Maker (вкладка «Импорт изображений»);

• часть текста, своего рода эпиграф, предполагалось разместить на слайдах.

В Movie Maker есть ограничение по количеству букв и слов, да и в принципе читать с экрана большой текст сложно, так что все должно быть предельно кратко. Нужно просчитать, сколько секунд должен слайд висеть на экране, чтобы зрители успели прочитать;

• убрать оригинальный звук в видеофайлах (выделить нужный файл на панели раскадровки, щелкнув по нему мышью – в верхней панели выбрать вкладку «Клип» — выключить аудио);

• выстроить подобранный видеоряд по смыслу заготовленного текста, наложить звук. Цитаты из писем озвучивали сотрудники библиотеки, запись шла на фоне музыки.

• добавить спецэффекты, в последних слайдах указать все необходимые данные (использованные материалы, авторы) и сохранила готовый фильм на своем компьютере.

Новый библиотечный многоразовый и многовариантный продукт готов.

Придумать сценарий – это сложнее. Если при библиотеке нет клуба, группы активистов, которая занималась бы подобным творчеством, такую работу можно разбивать на этапы (кто-то озвучивает, кто-то монтирует, кто-то картинки рисует).

Освоить Movie Maker – это просто. Но также просто все забыть, если периодически не закреплять навыки. Эту программу нужно сделать своим постоянным рабочим инструментом, таким же, как Microsoft Word, в котором большинство из нас набирает тексты. Надо пробовать, и все получится!

// Библиотечное дело. – 2012. – № 6. – С. 20-22.

Блог методиста як інструмент для професійного розвитку бібліотекарів та впровадження бібліотечних інновацій

Романюк О., завідувач відділу Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки м. Києва

 У статті підкреслюється, що активна професійна позиція бібліотекаря залежить, передусім, від його компетентності: поінформованості, обізнаності з сучасними тенденціями. Але цього непросто досягти, коли лише частина публічних бібліотек має доступ до Інтернету, а фахові періодичні видання або неможливо передплатити через фінансові проблеми, або надходять нерегулярно. Водночас, відповідно до сучасних вимог, підвищення кваліфікації повинне мати випереджувальний характер.

У 2008 році IFLA представила список необхідних програм, які мають освоїти сучасні бібліотекарі. Від працівників вимагають вміння вести блоги, спілкуватися в чаті, соціальних мережах (Facebook, MySpace), твітері (Twitter), використовувати хостинги зображень (Flickr, Picasa), музику та аудіо, створювати тексти і презентації, здійснювати передплату новин (RSS), обмінюватися презентаціями (Slideshare) тощо. Якщо такі вимоги висувають до бібліотекаря, то які вони мають бути до методиста?

Традиційно методичне забезпечення діяльності публічних бібліотек м. Києва здійснюється за допомогою комплексу активних, «живих» форм роботи: семінарів, навчально-практичних занять, групового та індивідуального консультування. Вивчається та поширюється найкращий досвід зарубіжних і вітчизняних бібліотек шляхом підготовки методичних посібників, інформаційних листків. Двічі на рік видається бібліографічний бюлетень «Професіонал». Електронні версії цих видань виставляються на сайті Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки в розділі «Методичні матеріали». Отже, виникла потреба у пошуку нових шляхів здійснення методичної діяльності.

Створювати власний блог автору статті довелося самотужки, за допомогою блогу відділу краєзнавчої літератури та бібліографії Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки. Саме з кліку на кнопку «Створити блог» і розпочалася історія блогу «Методична служба публічних бібліотек Києва» (http://olga-methodlibkyiv.blogspot.com/).

Чи полегшує ведення блогу життя методисту? Однозначно ні. Кожен допис вимагає часу на осмислення, на підготовку гаджетів, відстеження та реагування на коментарі. До того ж будь-який блогер прагне, щоб його дописи читало якомога більше відвідувачів. А це потребує додаткової роботи з просування матеріалів блогу в соціальних мережах, зокрема у Facebook. Тоді чому доцільно займатися цією роботою?

По-перше, блог допомагає оперативно донести до колег певні рекомендації, обговорити аспекти діяльності й проблеми, продемонструвати нове та краще, обмінятися матеріалами і корисними посиланнями. На жаль, бібліотеки часто працюють «на себе», нехтуючи найважливішим принципом менеджменту якості – «орієнтація на користувача». Тому матеріал для блогу намагаються підбирати з урахуванням цього принципу, дбаючи про взаємодію з партнерами, підвищення іміджу бібліотеки на інформаційному ринку і т. ін.

По-друге, блог допомагає знайти багато друзів та однодумців за тисячі кілометрів. Вихід із професійної та географічної ізольованості вдалося знайти передусім у блогосфері.

По-третє, вести блог цікаво. Спочатку – це прагнення дізнатись, як усе виглядає зсередини, спробувати розібратись у технології створення веб-ресурсу. Блог – це стимул до освоєння нових сервісів. Потреба в донесенні інформації в різних її формах спонукає до поступового оволодіння різними налаштуваннями, віджетами – гаджетами та іншими премудростями блогу. А далі виникла необхідність в освоєнні інших сервісів Інтернету – Slide Share, You Tube, Calameo тощо. Адже у блозі можна розмістити не лише текст та фотографії, а й електронну презентацію, відеоролик і навіть цілу брошуру. Для навчання можна використовувати відеоуроки, що пропонує Інтернет. Вбудовані в блог rss-потоки дають можливість оперативно відстежувати оновлення матеріалів на блогах як київських публічних бібліотек, так і інших, що є цікавими у професійному плані. Значною мірою економить час для ознайомлення з новинами Google, що стосуються діяльності бібліотек, зокрема публічних, доданий на блог гаджет новин.

Четвертою причиною доцільності ведення блогу є те, що його матеріали завжди стануть у пригоді, коли, наприклад, виникне потреба у терміновій підготовці публічного виступу. Його успіх, зацікавленість аудиторії забезпечить демонстрація візуальних матеріалів: фотографій, відеофільмів, презентацій.

І ще одне, що спонукає до ведення блогу. Як говорить давня мудрість, «ділися з іншими тим, що подобається тобі самому». Коли бачиш, як інформація з блогу використовується в практичній діяльності бібліотек – в організації бібліотечного простору, книжкових виставок, запровадженні нових послуг чи форм реклами, відчуваєш велике моральне задоволення. Регулярне висвітлення найбільш актуальних проблем, перспективних форм і методів бібліотечної роботи помітно впливає на розвиток окремих напрямів діяльності, на творчий пошук, ділову ініціативу і впровадження інновацій.

При написанні статей для блогу віддається перевага темам, що мають практичне значення для бібліотекарів і стимулюють до дії. Якщо це досвід бібліотек зарубіжних країн, то враховується можливість для його застосування в умовах українських реалій. Крім того, контент блогу включає: відомості про події літературно-мистецького життя, що відбуватимуться найближчим часом; підготовлені на запити колег довідки та індивідуальні консультації з окремих питань, котрі можуть бути корисними й іншим бібліотечним фахівцям; ключові слова, за якими шукачі інформації в Інтернеті потрапляють на блог; актуальну і корисну інформацію з Інтернету й фахових періодичних видань тощо.

Кількість переглядів публікацій також є орієнтиром при виборі тематики дописів. Наприклад, найбільшу популярність мають дописи, які містять рекомендації щодо планування роботи, з актуальних проблем діяльності, а також ті, що висвітлюють цікавий досвід роботи вітчизняних та зарубіжних бібліотек. Так, допис, в якому висвітлювався інноваційний досвід російських колег зі створення відеореклами книг, не мав жодного коментаря, але через певний час їх розробки було впроваджено в одній із бібліотек Дніпровського району. Отже, важливим є результат, завдяки якому можна говорити про зростання ролі бібліотек у житті суспільства, зміни в професійній свідомості бібліотекарів, покращення якості бібліотечних послуг.

Сьогодні перед автором блогу стоїть кілька завдань. По-перше, сприяти виробленню у колег звички заходити на ресурс регулярно. Для цього дописи мають з’являтися досить часто, бути інформаційно насиченими, щоб відвідування блогу стало для колег приємною частиною щоденної рутини, постійною звичкою – чимось таким, що вони роблять, навіть не задумуючись про це. По-друге, допомогти колегам перебороти психологічний бар’єр і викликати бажання прокоментувати певні матеріали, стати учасником обговорення на форумі.

Потрібно працювати над тим, аби розміщувані матеріали викликали резонанс у професійному співтоваристві, ставали приводом для налагодження зворотнього зв’язку з читачем блогу. І тут доречними є слова Б. Шоу: «Якщо ви маєте яблуко і я маю яблуко і ми обміняємося цими яблуками, то у вас і в мене залишиться по одному яблуку. А якщо ви маєте ідею і я маю ідею і ми обміняємося цими ідеями, то у кожного буде по дві ідеї».

З поміж усіх українських бібліотечних блогів (а їх кількість стрімко зростає) тих, що ведуть методисти, небагато. Це, зокрема, блог науково-методичного відділу Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка «Методист библиотеки» (рос. мовою; metodist—biblioteki.blogspot.com), блог науково-методичного відділу Чернігівської ОУНБ ім. В.Г. Короленка «Третій поверх» (http://3poverh.blogspot.com), блог проблемно-аналітичного відділу Луганської обласної бібліотеки для юнацтва «Нас этому не учили» (рос. мовою; http://parametod.blogspot.com).

Отже, якщо ви відкриті для нового, готові до спілкування, умієте ділитися знаннями та ідеями, зацікавлені й дружелюбні, не боїтеся публічності, — приєднуйтеся до спільноти блогерів!

// Бібліотечна планета. – 2012. – №2. – С. 18-20.

Вебинар как средство современной коммуникации для библиотек

Соколова Ю. В., директор информационно-библиотечного центра, заведующая кафедрой БИД международной академии бизнеса и новых технологий, кандидат педагогических наук, Москва

Одним из средств библиотечной коммуникации с самыми широкими возможностями являются вебинары. Об этой форме работы рассказывается в статье Ю. В. Соколовой «Вебинар как средство современной коммуникации для библиотек». Как отмечает автор, коммуникация – это процесс взаимодействия/интеракции и его результаты. Библиотекари осуществляют коммуникации в реальной и виртуальной среде с читателями, друг с другом, в профессиональных группах.

Вебинар – это онлайн-семинар, разновидность веб-конференции, проведение онлайн-встреч или презентаций в режиме реального времени. Во время веб-конференции каждый из участников находится у своего компьютера, связь между ними осуществляется с помощью специального приложения, установленного на компьютере каждого участника или доступно через браузер. В последнем случае, чтобы присоединится к конференции, нужно лишь ввести адрес сайта. Для общения нужны наушники или колонки и микрофон.

Вебинар – слово-неологизм. Оно означает особый тип веб-конференций. В первые годы после появления интернета термином «веб-конференция» часто называли ветку форума или доски объявлений. Сейчас он применяется для обозначения общения именно в режиме реального времени. Вебинар имеет важное преимущество перед веб-трансляцией, часто используемой для популяризации очных конференций: он предоставляет участникам такие же возможности для общения, как и очный семинар. Участники вебинара могут задать вопрос через чат, заполнить анкету, подключиться (при наличии веб-камеры и микрофона) к дискуссии в режиме реального времени. Сотрудники организации могут принимать участие в обучении, не покидая своих рабочих мест, вебинар можно просмотреть в записи.

В ходе вебинара могут использоваться различные виды коммуникации:

— фронтальная (монолог-доклад), сообщение лектора или спикера, как часто называется докладчик вебинара);

— диалог (если таковой предусмотрен программой, а участники имеют техническую возможность присоединиться к общению). Он может вестись устно и через текстовые сообщения в чате;

— опосредованная (изображения, ролики, доступные для слушателей файлы и т. д.).

Вебинары могут использоваться в библиотеках в различных целях.

1. Обучение и повышение квалификации. Вебинар позволяет принимать участие в различных семинарах и конференциях. Устроителям мероприятия использование этой формы позволяет избежать затрат на оплату проезда и проживания спикеров, поскольку докладчик не покидает своего рабочего места (или и вовсе ведет вещание из дома). Участникам из отдаленных филиалов и регионов вебинар помогает сэкономить не только деньги, но и рабочее время;

2. Просветительские мероприятия для читателей. Вебинар может привлечь детей и молодёжь, так как они привыкли обитать в сети. Библиотека может проводить рассказы о книгах и онлайн-встречи с писателями, организовывать виртуальные экскурсии по литературным и памятным местам. В этом случае крайне важно правильно определить целевую аудиторию, выбрать оптимальное время проведения вебинара, провести активную рекламную кампанию в интернет-пространстве – на сайте библиотеки, в её блоге, в социальных сетях. Библиотекарям вебинар открывает возможность для творчества;

3. Обучение читателей информационной грамотности (проведение открытых занятий с рассказами об информационных ресурсах, методах поиска информации и т. д.);

4. Методические совещания. Актуальны для библиотечных сетей, имеющих широкую сеть филиалов. Кроме того, проведение совещания в форме вебинара позволяет пригласить для оперативного решения вопросов учредителя (руководителей департаментов и управлений культуры).

Для успешного проведения мероприятия необходимо соблюдать следующие правила коммуникации.

Правила для спикера:

— спикер обязан помнить, что презентация должна содержать минимум текста и максимум визуальных элементов;

— важна четкая дикция, речь должна быть внятной;

— выступление не должно быть длинным, его продолжительность зависит от вида мероприятия: на методическом семинаре выступление не должно превышать 20 минут, в ходе занятий на курсах повышения квалификации участники слушают сообщения и выполняют практические задания в течение 3-4-х часов (конечно, с перерывами).

Правила для слушателей:

— обычно слушатели перед тем, как задать вопрос или подключиться к дискуссии, должны просигнализировать о желании высказаться с помощью специальных иконок (например, поднятая рука) или иных средств, после чего организатор вебинара дает участнику возможность вступить в диалог. Не следует говорить всем одновременно, так как это чревато возникновением помех;

— существуют общие этические нормы переписки в чате; при их несоблюдении организатор или модератор вебинара имеет возможность при необходимости исключить/удалить участника из собрания.

Правила для организатора:

— организатор или модератор вебинара в начале мероприятия обязан ознакомить участников с правилами общения (можно ли задавать вопросы по ходу сообщения спикера, будут ли презентации докладчиков доступны для скачивания по окончании мероприятия, как отправить голосовое сообщение;

— организатор может инициировать обсуждение в чате и обязан следить за его корректным проведением.

Таким образом, вебинар – это многогранное, эффективное, современное и доступное средство коммуникации, которое позволяет библиотеке вводить новые формы общения с читателями и коллегами.

// Библиотечное дело. – 2012. – №22. – С. 28-29.