Стан та перспективи розвитку мережі сільських публічних бібліотек регіону

 

Протягом 2008 р. науково – методичним відділом КЗ “Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека ім. О.М. Горького” ЗР було проведено дослідження “Аналіз та визначення перспектив розвитку сільської бібліотечної мережі області”. У ході дослідження було проаналізовано демографічну ситуацію в області та параметри діяльності бібліотек, що відображають стан бібліотечного обслуговування населення по кожному району та в цілому по області.

Основними джерелами інформації стали офіційні дані Управління статистики облдержадміністрації та матеріали, надані районними ЦБС області cтаном на 01.01.2008 р. На основі цих матеріалів дослідження прово дилося за такими параметрами: рівень охоплення населен ня бібліотечним обслуговуванням, його повнота та регіо нальні особливості; бібліотечні кадри, їхній склад за оплатою праці; джерела фінансування.

Крім вивчення суто бібліотечних показників було досліджено демографічну ситуацію в сільській місцевості області, оскільки ми вже не можемо ігнорувати факт скорочення загальної кількості сільського населення та зменшення чисельності населених пунктів.

Станом на 01.01.2008 наявне сільське населення області складало 429,6 тис. осіб, що становить 23,4% від наявного населення області.

Сільське населення становить 100% у Велико-Білозерському районі, значно переважає у Мелітопольському (94,0%), Бердянському (88,9%), Токмацькому (70,9%) районах, найменше його – у Василівському (43,0%), Гуляйпільському (45,8%), Михайлівському (47,1%) районах.

На сьо годнішній день ми маємо досить складну ситуацію, пов'я зану зі скороченням чисельності сільського населення. Його кількість з 2001 р. скоротилася на 41,4 тис. осіб, або на 8,8 %. За чисельністю це трохи більше населення Запорізького району (для порівняння, за цей час міське населення, яке складає 76,6 %, скоротилося на 3,8%).

 

Природне скорочення сільського населення за роками:

 

Як видно з таблиці, останнім часом темпи зниження сільського населення дещо загальмувалися, оскільки з 2005 року народжуваність почала зростати (2005 – 3,9; 2006 – 4,2; 2007 – 4,4 тис. осіб), а смертність знижуватися (2005 – 9,4; 2006 – 9,1; 2007 – 9,1 тис. осіб). На жаль, ці показники ще незначні.

В області всього 914 сіл. З них 627 (68,6 %) мають населення до 500 осіб. Найбільше таких сіл у Вільнянському (75), Новомиколаївському (65), Мелітопольському, Токмацькому (по 45) та Запорізькому (40) районах. У складі цієї групи сіл є населені пункти (їх 133, 14,6%) – з населенням до 50 осіб (проживають люди переважно пенсійного віку). Це практично вимираючі села. Найбільше їх — у Новомиколаївському (23), Вільнянському (17), Гуляйпільському (15) районах. В нашій області є 5 сіл, де проживає 1 особа.

Таблиця 1 Склад постійного сільського населення за віком

 

 

Аналіз даних таблиці свідчить про те, що сільське населення області “старіє” – питома вага осіб віком 5 – 19 років зменшується, а віком 50 – 59, 70 і більше років збільшується.

На жаль, зменшується загальна чисельність сіл. За держстатистикою, з 1991 р. їх стало менше на 4 одиниці. Проте є підстави вважа­ти ці цифри заниженими. Наприклад, до офіційної статистики Гуляйпільського району входить с. Ремівка, яке фактично перестало існувати – там немає жодного жителя. П’ять сіл, в яких проживає (чи числиться?) по 1 особі, можна вважати практично зниклими_.

Таким чином, Запорізька область характеризується низькою щільністю сільського населення, невеликою людністю сільських поселень, тенденціями до скорочення загальної чисельності населення та кількості населених пунктів.

 

Станом на 01.01.2008 р. в області діяло 388 сільських бібліотек, що становить 75,1 % від загальної мережі публічних бібліотек області. 116 сіл обслуговувалися бібліотечними пунктами. Порівняно з 1991 р. кількість бібліотек у сільській місцевості скоротилася на 62 одиниці (13,8 %). Проте останнім часом тенденція до різкого зменшення числа бібліотек загальмувалася і порівняно з 2005 р. кількість сільських бібліотек скоротилася на 4 одиниці.

Зважаючи на умови розселення (низька щільність сільського населення, невелика заселеність, віддаленість деяких сіл), важко розташувати бібліотеч ну мережу, виходячи з діючих соціальних нормативів роз міщення бібліотек. Середній рівень охоплення сільських поселень стаціонарними бібліотеками невеликий — 42,2% сіл (по країні – 52%). При цьому практично всі населені пункти з кількістю населення 500 і більше осіб, мають стаціонарні бібліотеки. Виняток складають с. Богатирівка Вільнянського району (проживає 1235 осіб) та с. Сонячне Запорізького району (697 жителів). Слід звернути увагу на те, що на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району та Сонячної Запорізького району стаціонарні бібліотеки відсутні, а кількість населення відповідно складає 1493 та 1638 осіб.

Крім того, у нашій області є значна кількість населених пунктів з числом жителів від 400 до 500 жителів. За сучасними мірками це не такі вже й маленькі села. У частині з них є стаціонарні бібліотеки. На нашу думку, не варто закривати такі біблотеки, доцільніше переглянути нормативи, які регулюють відкриття публічних бібліотек у сільській місцевості, у бік зменшення_.

Для організації бібліотечного обслуговування невеликих сіл використовуються нестаціонарні фор ми, перш за все, бібліотечні пункти (всього їх 116). Саме вони дають змогу надавати бібліотечні послу ги у 12,7 відсотках населених пунктів області. Особливо активно ця форма використовується у Гуляйпільському (30 бібліотечних пунктів), Чернігівському (22), Оріхівському (16) районах. Незважаючи на потребу, вона не знаходить належного місця у Вільнянському, Запорізькому, Приморському (бібліотечні пункти відсутні зовсім), Пологівському, Токмацькому (всього по 1) районах.

Така вже незвична форма обслуговування, як книгоношення, переважає у Приазовському, Вільнянському, Мелітопольському районах.

Таким чином, усіма переліченими формами бібліотечного обслуговування охоплено близько 65% сіл області (показник в середньому по Україні – 68%).

Слід взяти до уваги і той факт, що доволі часто надання бібліо течних послуг здійснюється завдяки тому, що значна кіль кість невеликих сіл знаходиться навколо більшого поселення, де є книгозбірня. Близькість до стаціонарної бібліотеки (1-3 км) дає змогу користуватися її послугами. Таких сіл (за винятком Бердянської, Оріхівської та Пологівської ЦБС, які не надали відомостей) налічується 195 (24,9 %). Ці села, які прийнято називати „умовно охопленими бібліотечним обслугову ванням", є базою для забезпечення відповідних нормативів навантаження стаціонарної бібліотеки. Разом з тим, в нашій області є значна кількість населених пунктів, які розташовані – за 4 – 10 км. від стаціонарної бібліотеки (за винятком зазначених районів їх 205 або 26,2%) і навіть більше, ніж 10 км. (їх 55, або 0,7%). Організація бібліотечного обслуговування цих населених пунктів залишається проблемою.

Охоплення населення бібліотечним обслуговуванням складає 48,8%. Це означає, що не користуються бібліотечними послугами 219,9 тис. осіб. Найскладніша ситуація зберігається у Вільнянському (не охоплено бібліотечним обслуговуванням 68,4% сільського населення),Запорізькому (64,8%), Куйбишевському (66,0 %), Пологівському (64,4%).

У зв’язку з децентралізацією сільської бібліотечної мережі ми спостерігаємо дві тенденції – з одного боку, перетворення сільських бібліотек у центри місцевих громад, а з іншого — занепад невеликих сільських книгозбірень. Багато залежить від активності бібліотечного працівника та ставлення до бібліотеки сільських голів. Цікаві приклади виживання показали саме невеликі бібліотеки, розташовані у селах з населенням 300 – 350 осіб. Ці населені пункти часто розміщуються далеко від центру сільської ради, вже не мають шкіл, будинків культури, поштових відділень тощо. Саме ці обставини сприяють перетворенню книгозбірень у дозвіллєві та інформаційні центри місцевих громад. За умови активної роботи працівників, переорієнтації діяльності на потреби місцевої громади авторитет закладів підвищується.

У нашій області є випадки, коли депутати та місцеві громади ставали на захист невеликих сільських бібліотек, більше того, сільські голови знаходили можливість виплачувати повну ставку бібліотекарям (наприклад, Долинська сільська рада Запорізького району). Незначні асигнування сільської ради на ремонт та уміння і творчість працівника Чистопільської бібліотеки Токмацького району перетворили заклад на затишне приміщення, куди люблять заглянути і дорослі, і діти, а депутати сільської ради здійснюють прийом жителів. З іншого боку, на превеликий жаль, багато сільських голів не переймаються проблемами забезпечення жителів бібліотечними послугами. Наприклад, Дружелюбівська сільська рада Вільнянського району охоплює 5 невеликих сіл, загальною чисельністю 1493 особи. Найбільше з них (Дружелюбівка) має число жителів 450 чол., найменше – 72 чол. При цьому на території сільської ради немає жодної бібліотеки, що є порушенням мінімальних соціальних нормативів забезпечення населення публічними бібліотеками, затверджених постанововю Кабінету Міністрів України №510 від 30.05.97.

 

Протягом минулого року було проведене опитування жителів населених пунктів області, у яких відсутні бібліотеки, та голів сільських рад, на території яких знаходяться такі села. Опитування проведене працівниками центральних районних та районних бібліотек у 15 районах області (за винятком Бердянського, Запорізького, К-Дніпровського, Мелітопольського та Чернігівського районів).

У анкетуванні населення прийняли участь 1066 чоловік з усіх районів області. 969 жителів (90,9% опитаних) належать до тієї категорії, яка любить читати. Відповідно 97 (9,1%) — читати не люблять.

Жителі, які люблять читати, використовують різні можливості, різні джерела для отримання книг. Так, 611 чоловік із опитаних (57,3 %) беруть книги у стаціонарних бібліотеках, які знаходяться у сусідніх селах. Значна частина шанувальників книги бере їх у своїх друзів – 342 (32.1%) опитаних. Майже така ж частина випадає на долю тих респондентів, які дозволяють собі купувати книги – 349 (32,7%). А ось 231 житель сіл, що позбавлені стаціонарного бібліотечного обслуговування може розраховувати лише на перечитування старих видань із власних бібліотек (21,7). І якщо остання категорія читачів, як правило, заповнила саме цей пункт анкети, то інші писали про різні джерела придбання книги, поєднуючи і бібліотеку сусіднього села, і друзів, і купівлю нових книг. Саме тому у відсоткому відношенні сумарно цей показник є більшим, ніж 100%.

Досить велика кількість сельчан передплачує періодичні видання – 770 (72,2%) респондентів. Проте 296 (27,8%) чоловік із числа опитаних дали негативну відповідь не запитання анкети стосовно передплати періодики. На жаль, поза межами дослідження залишилися причини негативної відповіді: чи то взагалі зазначені жителі сіл не мають потреби в отриманні періодичних видань, чи то низькі матеріальні статки позбавляють їх можливості передплатити ці видання.

На день анкетування 969 жителів або (90,9% опитаних) висловили свою прихильність до читання, з них 933 (87,5 %) дали позитивну відповідь на питання чи користувалися б вони бібліотекою, якби вона була в їхньому селі. Відповідно 133 жителі (12,5 %) респондентів відповіли негативно. Кількість тих жителів, які дали ствердну відповідь на зазначене питання анкети, більша від кількості тих жителів, які нині беруть книги у сусідніх сілах, де є стаціонарні бібліотеки. Нагадаємо, на сьогодні таких користувачів 611 (57,3 %).

Аналізуючи склад респондентів за статтю, можна констатувати, що значно переважають представники жіночої статі – 699 (65,6%), тоді як представників чоловічої статі лише 367 осіб (34.4 %).

Різнився склад респондентів і за віком. Так, жителів у віці до 20 років, які взяли участь у анкетуванні, найменш – всього 75 осіб (7,0%). Найбільше представлена вікова категорія від 21 до 50 років – 646 (60,6% респондентів). Респондентів у віці понад 50 років – 345 (32,4%).

Занадто строкатий характер роду занять наших респондентів. Майже по 24% опитаних випадає на долю пенсіонерів та робітників, 17% — домогосподарки, 14,8% — безробітні, 13,7 % — службовці, 6,5% — учні та студенти.

Аналізуючи відповіді голів сільських рад, можемо констатувати, що бібліотечне обслуговування відсутнє у 63,9 % населених пунктів на ввіреній їм території. 66% опитаних голів вважають за потрібне налагодити обслуговування бібліотечною книгою населення у таких селах. Проте на думку 42% сільських голів бібліотечне обслуговування не потрібне. Лише 19% керівників сільських рад мають можливість виділити приміщення для організації такого обслуговування, а 25% готові забезпечити транспортування літератури. Проте, враховуючи нинішній скрутний стан, можемо прогнозувати, що ці показники стали ще нижчими.

Підводячи загальні підсумки опитування, можемо констатувати, що жителі тих населених пунктів, які не мають стаціонарного бібліотечного обслуговування, люблять читати і використовують різні можливості для отримання книги. Більшість шанувальників книги висловили припущення щодо можливості користування сільською бібліотекою, якщо вона буде розміщена безпосередньо у їхньому селі.

Щодо відповідей голів сільських рад, можна зазначити, що досить значна їх частина (майже 66%) вважає, що бібліотечне обслуговування є необхідним для жителів тих населених пунктів, які на сьогодні його позбавлені. У багатьох керівників сільських рад поки що відсутні можливості виділення приміщення під бібліотечне обслуговування, проте 45% готові вжити заходів щодо організації нестаціонарного обслуговування.

 

Підсумовуючи дані стосовно організації сільської бібліотечної мережі, можна сказати, що у Запорізькій області створилася типова для південно-східного регіону України ситуація щодо забезпечення бібліотечним обслуговуванням сільського населення. Стаціонарними бібліотеками охоплено майже всі населені пункти, які мають число жителів 500 і більше осіб, що відповідає встановленим нормативам. Із врахуванням нестаціонарних форм, бібліотечним обслуговуванням охоплено приблизно 65% сіл.

Разом з тим, поза зоною бібліотечного обслуговування залишаються жителі доволі значної кількості малонаселених сіл, часто розташованих далеко від місця перебування стаціонарної бібліотеки.

Основними напрямками вирішення проблем організації бібліотечного обслуговування жителів населених пунктів, які не мають стаціонарних бібліотек, є розвиток нестаціонарних форм обслуговування (розширення мережі бібліотечних пунктів як територіально відокремлених підрозділів бібліотеки, роботу в яких здійснює штатний працівник або волонтер); розробка і реалізація відповідних проектів (наприклад, мобільна бібліотека); розширення партнерських стосунків із зацікавленими або спорідненими підприємствами, установами і організаціями (здійснення спільних виїздів у віддалені села та ін.)

Село завжди було “душею” України. Зараз воно переживає не найкращі часи. Тож потурбуймося про те, щоб кожен житель у разі необхідності міг вільно користуватися бібліотечними послугами.

 

Виконавці: Л. Мажара, М. Федосенко