Бібліографічні ідеї та технології
(I квартал 2011 р.)
Аналітичний огляд
У першому за 2011 рік випуску аналітичного огляду ви зможете ознайомитися з поглядами фахівців на сучасні тенденції в житті бібліографічної спільноти, які розглядалися на Першому міжнародному бібліографічному конгресі, а також з деякими питаннями теоретичного (методологічного) характеру стосовно бібліографічної діяльності та інформаційної культури.
* * *
Розвиток бібліотечної справи і бібліографії сьогодні багато в чому залежить від умілого використання сучасних інформаційних технологій. Успіхи інформатики в галузі інформаційного пошуку і відкриття закономірностей комунікації змусило суспільство критично переглянути своє ставлення до бібліотек, їхньої бібліографічної діяльності. В той же час у бібліографічному середовищі постала необхідність проаналізувати сучасні тенденції та розглянути проблеми, що накопичувалися десятиліттями.
Саме в роздумах про долю бібліографії, тенденції та перспективи її розвитку народилася ідея проведення Першого міжнародного бібліографічного конгресу, що пройшов 21-23 вересня 2010 р. у м. Санкт-Петербурзі на базі Російської національної бібліотеки (РНБ). У Конгресі взяли участь 430 делегатів із 13 країн: РФ, Болгарії, Ізраїлю, Сербії, Словенії, України, Франції та ін.
На форумі розглядалися теоретичні проблеми бібліографії як феномена культури, її реальні й можливі трансформації, практична бібліографіна діяльність деяких країн, регіонів, бібліотек в цілому, розвиток її окремих напрямів — національної, краєзнавчої, рекомендаційної.
Швидкі темпи еволюції інформаційно-комунікаційних технологій, дискусії на різних рівнях навколо майбутнього традиційних носіїв інформації, поява тверджень про неминучий крах "галактики Гутенберга" — ось коло гострих питань, на які сподівалися отримати відповідь учасники заходу.
З оглядом виступів на пленарних засіданнях конгресу знайомлять матеріали Н. Казакової та В. Кононенко "Бібліографія має майбутнє" (Бібл. планета. — 2010. — № 4), Н. К. Лєлікової "Все, о чем хотелось спросить или рассказать прозвучало на Международном библиографическом конгрессе",
А. В. Соколова "Правда и вымысел: нужны ли нам библиографические мифы", Д. Б. Сугака "Исчезающая профессия"? (Мир библиографии. — 2010. — № 6).
У ході обговорення результатів роботи Конгресу і формування підсумкового документа було висловлено низку пропозицій. Зокрема, практично всі учасники підтримали проект створення постійно діючого конгресу як органу для подальшої консолідації бібліографічного співтовариства.
Серед першочергових завдань — посилення державної, фінансової підтримки у напрямі створення і впровадження державних стандартів, поліпшення фахової підготовки бібліографічних кадрів — втілення в життя концепції безперервної освіти та розробка і видання нової навчальної літератури для підготовки фахівців різних освітньокваліфікаційних рівнів.
Проведення Конгресу підтвердило життєздатність бібліографії як галузі практичної діяльності та наукової дисципліни. Впевнені, що у матеріалах цього форуму не тільки можна буде знайти відповідь на ряд проблемних питань, вони дадуть поштовх до подальших професійних дискусій, роздумів і нових проектів.
Сьогодні бібліографічна теорія існує як погляд окремого вченого, який зміг об'єднати різноманітні факти та спостереження. Але існують проблеми, які залишаються маловивченими на протязі деякого часу. Саме одну з таких проблем розглядає В. П. Леонов у статті "Эволюционный синтез библиографии" (Библиография. — 2011. — № 1) — поняття еволюції бібліографічного знання. Як стверджує автор, розвиток бібліографії змінюється разом з еволюцією свідомості людини, разом з книгою, разом з матеріальними носіями та технологіями її створення і розповсюдження.
Автор виділяє наступні етапи еволюції:
- описовий (дескриптивний) — найтриваліший, започаткований за античної доби. Описовому етапу відповідає протокольний ( або оповідний) процес подання об'єкта бібліографії. Як приклад наводиться каталог Каллімаха Киренського, вченого та поета, який працював зберігачем Александрійської бібліотеки на протязі 20 років. На описовому етапі еволюції бібліографії читача ще не було. Формується принцип авторського (формалізованого) опису — а це вже прямий вихід на пошукову функцію (поряд з комунікативною) бібліографії;
- у XVIII ст. описовий етап змінився соціологічним. На цьому етапі першість належить французькій добі, добі Просвітництва, яка висунула на передній план розвиток знання в ім'я покрашення життя суспільства, а також зросла роль читача. На зміну протокольно-формалізованому приходить формалізований опис процесів бібліографування. Поряд з пошуковою тепер підвищена увага приділяється оціночній функції бібліографії. Вже в середині XIX ст. бібліографія перетворюється на науковий комплекс, який охоплює крім книгознавчого та бібліографічного знань, ще й історико-літературні дані, реконструкцію біографій письменників, публікацію відомостей про їх твори та публікацію самих творів тощо;
- сучасний етап еволюції бібліографії — інформаційний. На цьому етапі основна увага приділяється подоланню бібліографічної інформації про книжковий об'єкт як результат дослідження. Потреби суспільства змінюють функції бібліографічної інформації та процеси її опису. Головна роль відводиться пошуку і ролі читача. На інформаційному етапі нові автори самі створюють нові тексти, значення котрих напряму залежить від сучасних форм їхнього подання та використання. Таким чином, природньо говорити про існування двох світів: світу текстів (як об'єкта бібліографії) і світу читача (в якості інтерпретаційного товариства). На засадах їхньої взаємодії формуються нові аспекти дослідження бібліографії вже в електронну епоху.
Автор статті закликає не тільки зберегти бібліографічну спадщину, але й прочитати її заново, зробити загальним надбанням й внести до еволюційної картини світобудови.
Бібліотеки є одним із виробників інформаційних продуктів і послуг, основним та історично первісним інститутом, що забезпечує суспільне використання соціально-значущої документної інформації. У статті С. В. Дригайло "Бібліотечно-інформаційні продукти і послуги для користувачів наукових бібліотек" (Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. — 2010. — № 4) розкриті поняття бібліотечних і інформаційних продуктів і послуг, їхній зміст, класифікацію, застосування, тенденції розвитку, вільний доступ до інформації, бібліотечно-інформаційний сервіс на сучасному етапі.
Різні інформаційні потреби користувачів бібліотеки задовольняються за допомогою відповідних їм бібліотечних послуг. Тому можна стверджувати, що обслуговування — це система взаємопов'язаних між собою бібліотечних послуг.
Зупинимось, зокрема, на інформаційних. Як зазначає автор, інформаційна послуга — надання користувачу раніше підготовленої інформації відповідно до раніше поданих запитів чи виявлених інформаційниї потреб. Специфіка кожного окремо взятого інформаційного продукту чи послуги визначається його споживчими властивостями, здатністю задовольняти конкретні запити користувачів. Автор статті поділяє інформаційні продукти і послуги, що надаються бібліотеками і службами інформації на окремі асортиментні групи:
- результати документального обслуговування (адресні довідки, надання на тимчасове користування, електронна доставка документів тощо);
- результати бібліографічного обслуговування (усні довідки, бібліографічні посібники: покажчики, списки літератури, БД);
- результати факторографічного обслуговування (факторографічні довідки, досье, дайджести тощо);
- комплексні інформаційні заходи (виставки, презентації, ярмарки,
конференції, Дні інформації тощо).
Серед елементів інформаційних продуктів і послуг сьогодні важливе місце займає вільний доступ до інформації.
Сучасного користувача бібліотеки цікавлять: електронні каталоги бібліотечних ресурсів, причому бажано у вигляді зведеного електронного каталогу; електронні бібліотеки, в тому числі створені шляхом оцифрування найбільш запитуваних бібліотечних документів та унікальних книжкових пам'яток, які зберігаються в бібліотечних фондах; повнотекстові бази даних; електронна доставка документів, тобто можливість замовити сканування та отримати на свою електронну пошту копію бібліотечних документів; віртуальні довідки та консультації, віртуальні виставки тощо.
Розширюючи свої функції, бібліотека все активніше запроваджує нові засоби надання доступу до інформації, застосовуючи для цього сучасну електронну техніку та засоби комунікації. Поряд із обслуговуванням своїми фондами вона забезпечує доступ до зовнішніх інформаційних ресурсів. Тобто, бібліотека як центр користування друкованою інформацією, в поєднанні з електронними технологіями, акумульованою інформацією та іншими носіями, налагодженню попередньої обробки великих носіїв інформації, необхідних для використання різноманітними суспільними інститутами, розвитку інших активних форм співробітництва з користувачами, забезпечує ефективне використання інформаційних фондів.
Пропонуємо звернути увагу на ще одну публікацію С. В. Дригайло "Формирование информационной культуры пользователей и сотрудников библиотеки" (Науч. и тех. б-ки. — 2011. — № 1), яка розкриває роль бібліотеки у підвищенні інформаційної освіти суспільства та знайомить з формами, методами та напрямками роботи бібліотеки з формування інформаційної культури особистості. [1]
Поняття і, відповідно, термін "бібліографічний контроль" дуже поширені у західному бібліотекознавстві. Зі змістом цього поняття в американському бібліотекознавстві, визначенням та тлумаченням основними оригінальними науковими джерелами знайомить нас Надія Стрішенець в статті "Сучасний бібліографічний контроль" (Вісн. Кн. палати. — 2011. — № 1). Серед тлумачення терміна основними оригінальними науковими джерелами є таке: "бібліографічний контроль — це сума всіх практичних операцій, які здійснює бібліотекар, щоб організувати документи та їхні описи так, аби релевантні документи були розміщені найбільш доступно та ефективно, щоб відповісти на будь-який запит читача".
До функцій бібліографічного контролю віднесено: ідентифікацію інформаційних ресурсів, систематичний їхній перелік відповідно до правил стандартизації, надання доступу до їхніх описів за допомогою різних точок доступу та зазначення місцезнаходження.
Бібліографічний контроль все більше стає засобом для керування зв'язками: між творами, іменами, поняттями та описами об'єктів, незважаючи та те, в яких установах вони зберігаються. Послідовність опису всередині якогось одного середовища, такого, як бібліотечний каталог, стає менш важливим, ніж можливість налагодити зв'язки між середовищами, від Amazon, WorltdCat, Google, PubMed, Вікіпедії до бібліотечних фондів, що служать як один вузол у цьому вебі зв'язків. Бібліотечний каталог є лише одним із шляхів доступу до матеріалів, які бібліотека призначає для своїх читачів. У сьогоднішньому мережному інформаційному середовищі бібліографічний контроль не можна продовжувати вбачати обмеженим до бібліотечних каталогів.
Проблемам віртуальної довідки присвячена публікація О. Г. Сисоєвої "Виртуальний библиограф: среда обитания" (Библиография. — 2010. — № 6.). Служба "Бібліограф on-line" Державної універсальної наукової бібліотеки Красноярського краю була створена у жовтні 2004 р. на базі інформаційно-бібліографічного відділу. Штат співробітників служби за ці роки спочатку виріс з одного до трьох, а потім зменшився до двох, в залежності від кількості отримуваних запитів. Абсолютна більшість запитів носить тематичний характер, алеж саме тематичні довідки завжди складні у виконанні. У відповідь на запит користувача надається бібліографічний список з посиланнями на їхнє джерело -базу даних, електронний каталог тощо. Кількість пропонованих джерел коливається від 25 до 100. Автор статті визначає і проблеми, які виникають при роботі в режимі Віртуальної довідки. Найголовніша — відсутність особистого спілкування користувача з бібліографом при формуванні запита. Але ефект віртуального обслуговування у наявності — приходять читачі з роздрукованими відповідями на свій запит і з вдячністю за працю бібліографів-професіоналів.
Додаток № 1
С. В. Дригайло
Формирование информационной культуры пользователей и сотрудников библиотеки
Информатизация как интеллектуально-гуманистическая перестройка всей жизнедеятельности человека и общества на основе все более полного использования информации резко повысила значимость формирования информационной культуры.
Под информационной культурой необходимо понимать такой уровень информационной подготовки, который позволяет человеку не только свободно ориентироваться в необходимой информационной среде, но и принимать участие в её формировании и преобразовании, содействовать информационным контактам. Категориями информационной культуры личности можно считать умение формулировать свои потребности в информации, эффективно осуществлять её поиск во всей совокупности информационных ресурсов, перерабатывать и создавать качественно новую информацию, вести индивидуальные информационно-поисковые системы, подбирать и оценивать информацию, а также способность к информационному общению и компьютерную грамотность.
В последнее время подтверждается взгляд на библиотеки как на органическую часть информационной среды ресурсов, к которой прилагаются компьютеры, программные средства, машиночитаемые источники информации, а возможность подключения к международным компьютерным сетям обогащает их еще и мировыми информационными ресурсами.
Формирование информационной культуры читателей (что включает не только традиционную библиотечно-библиографическую культуру, но и
умение оперировать информацией с использованием современных компьютерных средств) — одна из главных функций современной библиотеки. Для ее реализации библиотеки должны перейти от традиционной пропаганды библиотечно-библиографических знаний к целенаправленному информационному образованию читателей.
Процесс формирования информационной культуры — комплексный и должен осуществляться в библиотеке в пяти взаимосвязанных направлениях:
- работа по совершенствованию комплектования и раскрытию биб-
лиотечных фондов; - систематическое изучение динамики информационных потребно-
стей пользователей, особенно связанных с ценностно-ориентированной,
познавательной, производственной деятельностью; - создание комфортных условий для удовлетворения информацион
ных потребностей читателей; - совершенствование работы по повышению уровня библиотечно-
библиографических и информационно-компьютерных знаний; - популяризация и реклама информационных услуг библиотеки среди
пользователей.
Таким образом, вся деятельность библиотеки направлена на повышение информационного образования общества.
Однако информационная грамотность (и ее распространение среди читателей) предусматривает воспитание доверительных отношений к библиотеке: желание стать ее постоянными посетителями; формирование у читателей навыков в сфере библиотечно-библиографических и информационно-компьютерных знаний; знакомство с информационными услугами библиотеки, с ведущими книгохранилищами мира, архивами, музеями, центрами информации и документации, банками и базами знаний, информационными системами, виртуальными библиотеками глобальной компьютерной сети, возможностями использования информационных ресурсов за пределами библиотеки; ознакомление читателей с методами аналитико-синтетической обработки документов и переработки информации и др.
Процесс формирования информационной культуры читателей требует дифференцированного подхода, подбора методик и программ обучения с учетом профессиональной специализации читателей, их информационных потребностей и информационной подготовки, навыков владения компьютерной техникой. Диапазон информационных потребностей читателей, которые обращаются в библиотеку, неограничен. Поэтому организацию мероприятий по информационному образованию целесообразно проводить на трех уровнях:
- Традиционное обучение пользованию библиотекой (библиотечная
ориентация не ограничивается предоставлением информации о физическом
состоянии фондов и оборудования, о существующей в библиотеке системе
обслуживания). - Библиографическое обучение, изучение методов поиска информа
ции и библиографических источников. - Обучение пользованию информацией на электронных носителях,
электронными базами данных с применением компьютерной техники.
Содержание, формы и методы информационного образования читателей определяются не только уровнем их культуры чтения или профессиональными потребностями, но и условиями работы в библиотеке.
Формы обучения отличаются способом передачи информации, широтой охвата аудитории: это выставки, обзоры, консультации, библиографические уроки, экскурсии, дни библиографии, путеводители, методические советы и др. Известно, что читатели отдают предпочтение формализованным мероприятиям, к которым можно отнести обзорные экскурсии по библиотекам и сжатые лекции по основам информационного поиска для тех, кто только что записались в библиотеку; предоставление возможности самостоятельно обучаться с использованием аудио- и видеокассет; распространение путеводителей по фондам и каталогам, памяток для самостоятельной ориентации; систему наглядной информации о структуре библиотеки, ее справочно-поисковом аппарате; подготовку и издание методических пособий о пользовании базами данных и электронным каталогом; курсы по обучению работе с компьютерной техникой.
Диалоговая форма общения — наиболее эффективная форма взаимодействия библиотекаря и читателя. Индивидуальное консультирование должно преобладать в работе с читателями.
Положительные результаты даёт также информационное образование читателей в процессе удовлетворения их запросов, потому что читатель лично заинтересован в восприятии информации.
Опыт показывает, что результативность информационного образования специалистов эффективна, если оно ведется вместе с существующими формами повышения профессиональной квалификации кадров. Это направление -перспективное, и его следует более активно внедрять в практику.
В условиях формирования информационного общества библиотеки должны предоставлять пользователям доступ к электронным каталогам других библиотек, к электронным журналам, ко всем базам данных, имеющимся в библиотеках и информационных центрах. Это дает возможность даже в самой отдаленной библиотеке обеспечить пользователям тот же объем, глубину и качество информации, как и в большой библиотеке, учитывая при этом специфику региона, потребности и запросы любых организаций и предприятий — как коллективных, так и индивидуальных потребителей информации. В связи с этим одним из направлений деятельности библиотеки должно быть обучение читателей пользованию компьютерной техникой, что может осуществляться на коммерческой основе и проводиться на базе специально оборудованного класса, где одновременно можно обучать не только читателей, но и сотрудников библиотеки.
Автоматизация библиотечных процессов требует от библиотекарей умения работать с электронными БД, владения компьютерными технологиями, что становится обязательным условием профессиональной подготовки сотрудников библиотечно-информационной сферы.
Поэтому возникает проблема адекватного повышения информационной культуры библиотечных работников, которые сегодня должны быть не только «лоцманами книжных морей», но и навигаторами компьютерных сетей, чья деятельность формирует новую информационную среду. Проблема информационной культуры личности неисчерпаемая и должна решаться в библиотеке на современном уровне.
В недалеком будущем при обучении информационной грамотности, как читателей, так и сотрудников библиотеки, будет использоваться подкастинг. Это относительно новый библиотечный сервис — способ доставки документов через Интернет с использованием звуковых файлов.
Культура чтения, как сложное явление, представляющее собой комплекс знаний, умений и навыков, включает: знание правил пользования библиотеками; осознанный выбор тематики чтения; ориентировку в источниках, прежде всего библиотечно-библиографическом аппарате библиотеки; системность и последовательность чтения; умение выбрать конкретный материал, информацию; знание правил гигиены чтения; владение приемами рационального чтения, обеспечивающего ориентирование в источниках информации, факсимильное освоение и глубокое понимание прочитанного; умение использовать и воплощать в практику полученную из источников информацию; владение аналитическими приемами конспектирования, реферирования и т.д.
Библиотеки, опираясь на закон «Об информации, информатизации и защите информации», формируют информационную культуру читателей путем ознакомления их с системой информации в стране и в мире. С увеличением фондов библиотек, включением в них различных видов документов, в том числе аудио- и видеокассет, компакт-дисков, электронных изданий), усилением связей с другими информационными учреждениями возрастает роль ориентирующей информации — информации о информации.
Информация о информации решает несколько задач. Во-первых, помогает пользователю ориентироваться как в помещении библиотеки, так и в его подразделениях, для чего выпускаются указатели, объявления, схемы структурных подразделений, размещения помещений и оборудования, технических средств и т.п. Во-вторых, предоставляет пользователю сведения о том, что имеется в библиотеке, в какой отдел необходимо обратиться за той или иной информацией, какие базы данных доступны и т.д. В-третьих, помогает пользователям ориентироваться в документах.
Справочно-библиографический аппарат стал более современным и подвижным. В нем значительное место занимают электронные каталоги, базы данных, интерактивное использование каталогов библиотеки. Библиотеки стремятся, чтобы Интернет стал частью СБА библиотеки. Для этого организуют обучение различных групп читателей методом поиска информации в Сети, создаются интернет-классы.
В целях формирования информационной культуры библиотеки устанавливают контакты с другими организациями. Среди мероприятий, которые проводятся специально, чтобы повысить уровень информационной культуры читателей, необходимо отметить:
- индивидуальные консультации по библиографическому поиску и методике работы с источниками;
- групповые консультации, беседы, лекции, в которых рассказывается о информационных системах стран мира, о том, как ими пользоваться, как развивать и совершенствовать свою информационную культуру;
- практические занятия с использованием традиционных и электронных информационных ресурсов (пользователи библиотеки изучают следующие темы: использование СБА; методика конспектирования, реферирования: ведение собственных поисковых систем; оформление списков использованных источников; поисковые системы и справочники; Интернет; способы и приемы рационального чтения; техника чтения).
В помощь развитию информационной культуры читателей издаются различные указатели литературы, памятки, путеводители по библиотеке и справочно-информационным службам, инструкции, методические рекомендации, разрабатываются специальные программы и методики, которые включают индивидуальное обучение с помощью электронных средств.
Навыки информационной культуры прививаются читателям дифференцированно через информационное и справочно-библиографическое обслуживание путем проведения бесед, семинаров, лекций, консультаций, практических занятий, издания методических разработок.
В библиотеках используются различные формы рекламы информационной культуры пользователей: устная форма — индивидуальные и групповые консультации, обзоры справочных, библиографических, информационных, электронных изданий, лекции, библиографические семинары, читательские конференции; наглядная форма — открытый доступ к книжным фондам, выставки справочных, библиографических, информационных, электронных изданий, новых поступлений, библиотечные плакаты различного назначения (схемы размещения книжного фонда, пользования каталогами, схемы-алгоритмы различных вариантов поиска литературы в электронном каталоге и т. д.).
Комплексные формы представляют собой совокупность всех форм, отмеченных выше: информационно-библиотечные уроки, экскурсии по библиотеке, школы и университеты информационно-библиографических знаний, дни информации, факультетов, кафедр, дипломника, месячники (недели) пропаганды информационной культуры среди читателей.
Для того чтобы привить информационную культуру и грамотность пользователям, сотрудники библиотеки на каждом участке должны владеть формами и методами продвижения информационной культуры среди различных категорий читателей и подходить к этой работе дифференцированно. Прежде всего каждый сотрудник и особенно тот, кто ежедневно общается с читателями, должен в совершенстве владеть информационной культурой работы с источниками. Для сотрудников проводятся обзоры новых поступлений по специальности, новых информационных и электронных изданий.
Информационная культура — неотъемлемая часть общей культуры современного человека. Без понимания чтения как работы и творчества, т.е. без культуры чтения немыслимо формирование информационной культуры, построение общества знаний — формирование общества знаний в нечитающем обществе невозможно. Исключительное значение приобретает библиотечное обслуживание в помощь формированию правовой культуры населения, поскольку информационно-правовая защита населения еще не достаточна.
Очень большое значение приобретает библиотечное обслуживание в помощь непрерывному образованию пользователей. Непрерывное образование рассчитано на потребности читателя любого возраста, любой социальной принадлежности, любого уровня подготовки. Цель системы непрерывного образования — содействовать увеличению числа квалифицированных и образованных граждан. Использование в процессе непрерывного образования новых информационных технологий открывает новые возможности.
Важной проблемой является переосмысление роли современного библиотекаря. Мировой и украинский опыт, в частности, свидетельствуют, что в эпоху электронных коммуникаций библиотекарь должен быть не только хранителем книг и знатоком читательских запросов, но и специалистом в области новых цифровых технологий, проводником информационной культуры, менеджером и маркетологом в информационной библиотечной сфере.
В связи с этим возникает необходимость в постоянном оперативном расширении и принципиальном обновлении профессиональных знаний и навыков сотрудником библиотек.
Очевидно, что информационные ресурсы библиотек имеют значение стратегических ресурсов, которые определяют уровень социально-экономического развития страны. Библиотеки могут и должны стать классическим звеном в создании единого информационного и культурного пространства, в становлении прямых информационных связей с зарубежными странами, интеграции информационных ресурсов в международные информационные сети и банки данных, возобновлении утраченных информационных и культурных связей.
Информационную культуру специалиста определяют как культуру индивидуума, готового к творческой работе в условиях технолого-информационной культуры; её дополняют информационная этика, информационное поведение, информационная компетентность. К составляющим информационно-технологической компетентности можно отнести компьюгерную грамотность — сформированные функциональные навыки обработки данных, т.е. возможность применения электронной техники с целью сохранения, обработки и использования информации.
Компьютерная компетентность — это степень освоения информационных технологий, целостная система знаний информатики, познание себя как активного субъекта информационного общества, умение реализовывать творческие проекты в области программирования системной информатизации и др.
Информационная компетентность предусматривает умение воспринимать и осмысливать различную информацию, опираясь на системный подход в исследовании и использовании информационных коммуникаций, информационного аспекта отношений личности и общества, государственной информационной политики, системное осмысление содержания, сущности и цели информатизации, обеспечение экологии информационной среды и информационной безопасности.
Обучение информационной культуре осуществляется в ходе справочно-библиографического, информационно-библиографического обслуживания читателей дифференцированно с учетом целей чтения, возрастных, профессиональных особенностей, а также навыков и опыта самостоятельной работы с книгой и информационными ресурсами.
Чем выше уровень информационной грамотности сотрудников, тем успешнее библиотека будет выполнять возложенные на нее задачи. Обучение основам информационной культуры — процесс непрерывный. Только постоянное внимание к этому участку работы, использование всех возможных форм обучения и библиографических пособий дадут желаемый результат.
Высокий уровень информационной культуры личности позволяет обеспечить такое состояние духовной, интеллектуальной, морально-этической, политической вооруженности человека, общества, государства, при котором никакие информационные воздействия на них не в состоянии вызвать деструктивные последствия на пути стойкого прогрессивного развития названных субъектов.
Науч. и техн. б-ки. — 2011. — № 1. — С. 79-88.
Свої зауваження і побажання надсилайте до інформаційно-бібліографічного відділу КЗ "ЗОУНБ ім. О. М. Горького" ЗОР за адресою: 69095, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 142, тел. 787-53-57 чи e-mail: bibliograf@zounb.zp.ua
1. Дригайло С. В. Бібліотечно-інформаційні продукти і послуги для користувачів наукових бібліотек / С. В. Дригайло // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. — 2010. — № 4. — С. 79-86.
2. Дригайло С. В. Формирование информационной культуры пользователей и сотрудников библиотеки / С. В. Дригайло // Науч. и техн. б-ки. — 2011. — № 1. — С. 79-88. — Библиогр.: 7 назв.
3. Казакова Н. Бібліографія має майбутнє / Н. Казакова, В. Кононенко // Бібл. планета. — 2010. — № 4. — С. 29-31.
4. Леликова Н. К. Все, о чем хотелось спросить или рассказать, прозвучало на Международном библиографическом конгрессе / Наталия Константинова Леликова // Мир библиографии. — 2010. — № 6. — С. 2-5.
5. Леонов В. П. Эволюционный синтез библиографии / В. П. Леонов // Библиография. — 2011. — № 1. — С. 20-29.
6. Соколов А. В. Правда и вымысел: нужны ли нам библиографические мифы / А. В. Соколов // Мир библиографии. — 2010. — № 6. — С. 6-8.
7. Сугак Д. Б. Изчезающая профессия? / Дмитрий Борисович Сугак // Мир библиографии. — 2010. — № 6. — С. 9-12.
8. Стрішенець Н. Сучасний бібліографічний контроль / Надія Стрішенець // Вісн. Кн. палати. — 2011. — № 1. — С. 48-50.
9. Сысуева О. Г. Виртуальный библиограф: среда обитания / О. Г. Сысуева // Библиография. — 2010. — № 6. — С. 55-59.