завідуюча сектором обласної універсальної наукової бібліотеки імені О.М. Горького
Тоненька, граціозна, доброзичлива. Тихий, спокійний голос, досконала українська мова. А ось у віршах постає зовсім інша людина — сильна, пристрасна, палка.
* * *
Ветер нежности обнял меня за плечи,
Ласковый, задумчивый такой.
Мне ответить ветру было нечем —
Просто отвела его рукой.
Люб мне ветер грозный и ревущий,
Чтобы сгреб в охапку и понес,
Чтобы знала — ветер всемогущий:
Захочу — помчит меня до звезд!
Пусть порвет он паутину серых,
Безысходных, близнецовых дней.
Я хочу, чтобы открыл он двери,
Где смогу я стать еще живей.
Пусть крушится мир, привычный, старый
Пусть волнует нас шальная новь,
Пусть сотру я сердце в кровь и раны, —
Этот ветер есть моя любовь.
* * *
Лезо гармонії — тонке і звабне.
Не оступитись, бо втратиш усе.
Лезом кохання прокраяв ти навпіл
Дні мерехтливих надій і мене.
Я не слабка, але йду обережно,
Ноги душі розбиваючи в кров.
Шлях до кохання — який він безмежний!-
Лезом гармонії міряю знов.
Звідки у мене оця відчайдушність —
Йти, не хитаючись, просто в пітьму.
Мабуть, кохання — це невмирущість,
Віра, що тебе я знову знайду.