Ім’я талановитої письменниці понад піввіку було запечатане більшовицькою цензурою, цілком замовчувалося на Батьківщині, стиралося з пам’яті тих, хто свого часу його знав і шанував. Тепер, коли творчість письменників-емігрантів повертається на рідну землю, згадаймо і цю непересічну, надзвичайно працьовиту жінку, чий внесок в українську літературу важко переоцінити.
Народилася Докія Гуменна 10 березня 1904 року в містечку Жашкові Таращанського повіту на Київщині в селянській родині, де культивувався інтерес до історичного минулого та національної культури, освіти. Її батько навіть відкрив у містечку книгарню. Гостем в їхній оселі був місцевий лікар-меценат П. Демуцький, відомий як етнограф, збирач та виконавець народних пісень.
Змалку Докія потягнулася до науки, закінчила двокласну школу, рік провчилась у Звенигородській гімназії. Друкуватися почала у 12-річному віці у шкільному журналі «Золоте руно». У 16 років вже писала поезії в прозі.
1920 року вступила до педагогічної школи у м. Ставищі. З 1922 року навчається на літературно-лінгвістичному факультеті Київського інституту народної освіти. У 1924 році стає членом спілки селянських письменників «Плуг».
Після закінчення навчання в Інституті народної освіти 1926 року Д. Гуменна, не маючи зв’язків у Києві, не мала можливості залишитися в улюбленому місті. Як вона сама напише згодом «Я потребувала романтики, а тому вибрала собі з усіх визначних міст України Запоріжжя. Хоч побачу, як то тепер там, у тому місті, де творилася козацька слава».
Вона була призначена до трудової школи системи Наросвіти викладати українську мову та літературу, але через рік полишає Запоріжжя. Наступна зустріч із Запорізьким краєм відбулася вже влітку 1928 виконуючи завдання журналу «Плуг» з метою правдиво, без «червоної романтики і революційного пафосу» показати читачам переваги колективного господарювання на селі.
Письменниця мала змогу відвідати Дніпропетровський музей ім. Поля (екскурсоводом був сам “старенький дідусь” Д. І. Яворницький). Натхненна музейною експозицією та розповідями академіка, вона спонтанно вирішила іти з Дніпропетровська до Запоріжжя (80 км.) пішки понад Дніпром, щоб побачити славні пороги.
За час свого перебування на Запоріжжі, письменниця відвідала комуни «Авангард» та «Іскра» Пологівського р-ну, «Незаможник» Василівського р-ну, «Майбутнє» та ім. Боровського, які були організовані на острові Хортиця. Результатом побаченого стала публікація «Листи із степової України». В нарисі про комуну «Авангард» описала русифікаційний курс Москви в Україні, за що була піддана гострій критиці за «неспівзвучність із радянською дійсністю», «українському буржуазному націоналізмі», «куркулізмі». Після цього Д. Гуменна, на яку начепили ярлик «куркульського агента в літературі», остаточно позбавили членства в письменницькій організації «Плуг».
Щоб уникнути арешту, якийсь час перебувала в Казахстані, а від 1933 року – знову в Києві. 1937 року виїздила в археологічні експедиції при розкопках поселення трипільської культури біля села Хлеп’я на Київщині. Докія Гуменна разом з Києвом і киянами пережила окупаційний період. У 1943 році переїхала до Львова.
Її світлому розумові, совісному серцю не дано було порозумітися з більшовицькою владою. Цькована й переслідувана, позбавлена можливості друкуватися, рятувалася від голоду найчорнішою роботою, але не опустилася до лакейського прислужництва бонзам антинародного режиму.
Через неможливість друкуватися в Україні емігрує за кордон. Попереду були табори переселенців, поневіряння і непросте звикання до чужого світу. Йшла на Захід із єдиним майном у наплічнику – текстами своїх творів, щоб згодом в Америці на власні кошти, зароблені тяжкою працею на текстильній фабриці, видати написане до і після війни – романи, епопеї, повісті, оповідання, новели, нариси, есе, які воістину збагачують українську літературу. «Книжки – єдині мої нащадки, бо заради літератури в мене ніколи не було ні сім’ї, ні дітей».
Письменниця до останнього дня палко любила свій рідний край, вивчала його і оспівувала. І відійшла у вічність 4 квітня 1996 року на 93-році життя з великою любов’ю до нього.
Літературна спадщина Докії Гуменної становить понад 30 томів літературних та публіцистичних творів. Велику увагу присвятила вона студіям історії, міфології, археології та передісторії України, і це відбилося в цілій серії її творів.
Твори
1. Ф63543 У2 Г94 Гуменна Д. Велике цабе : повість / Д. Гуменна. – Нью-Йорк : б. в., 1952. – 157 с.
2. Гуменна Д. Внуки столітнього запорожця / Докія Гуменна. – Торонто : Добра книжка, 1981. – 144 с.
3. 914997 83.3(4=Укр)6 Г94 Гуменна Д. Дар Евдотеї. Іспит пам’яті / Д. Гуменна. Кн. 1. Кн.2. – К. : Дніпро, 2004. – 520 с.
4. 818385 У2 Г94 Гуменна Д. Діти Чумацького шляху : роман у 4-х кн. / Докія Гуменна. [Кн. 1]. – Мюнхен : в-во «Українська трибуна», 1948. – 140 с.
5. 818386 У2 Г94 Гуменна Д. Діти Чумацького шляху : роман у 4-х кн. / Докія Гуменна. [Кн. 2]. – Мюнхен : в-во «Українська трибуна», 1948. – 197 с.
6. 818387 У2 Г94 Гуменна Д. Діти Чумацького шляху : роман. у 4-х кн. / Докія Гуменна. [Кн. 3]. – Мюнхен : Українська трибуна, 1948. – 168 с.
7. 818388 У2 Г94 Гуменна Д. Діти Чумацького шляху : роман у 4-х кн. / Д. Гуменна. [Кн. 4]. – [Нью-Йорк] : Видання автора. Друк. Ukrainian American Press, New York. – 248 c.
8. Кф269 63.4(4Укр) Г94 Гуменна Д. Минуле пливе в прийдешнє : розповідь про Трипілля / Докія Гуменна ; Українська Вільна Академія Наук у США. – Нью-Йорк : У.В.А.Н., 1978. – 384 с.
9. Кф563 У2 Г94 Гуменна Д. Небесний змій : фантастична повість на тлі праісторії / Докія Гуменна ; Н.-д. т-во укр. термінології. – Нью-Йорк : [б. в.], 1982. – 272 с.
10. Гуменна Д. Несподівані зустрічі / Д. Гуменна // Український історик. – 1985.- Т. XXII. – № 1-4 (85-88). – С. 112-118.
11. Кф404 У2 Г94 Гуменна Д. Прогулянка алеями мільйоноліть : мікроновелі / Докія Гуменна. – Нью-Йорк ; Балтимор : Смолоскип, 1987. – 170 с.
12. Кф555 63.4 Г94 Гуменна Д. Родинний альбом / Докія Гуменна. – Нью-Йорк : Об’єднання укр. письм. Слово, 1971. – 352 с.
13. 869092 У2 Г94 Гуменна Д. Серед хмаросягів : Нью-Йоркська мозаїка. – Нью-Йорк : Слово, 1962. – 180 с.
14. 887528 63.3(4Укр-2Кие) Г94 Гуменна Д. Хрещатий Яр (Київ 1941-1943) : Роман-хроніка / Д. Гуменна. – К. : Вид-во імені Олени Теліги, 2001. – 407 с.
Література про життя й творчість
15. Андрєєв В. М. Запорізький край та історія запорозького козацтва в рецепції Докі Гуменної : [українська письменниця] / В. М. Андрєєв // Музейний вісник. – 2014. – № 14. – С. 281-285.
16. 913260 83.3(4=Укр)6 В53 Бойко Л. Фразеологічне багатство роману Докії Гуменної «Діти Чумацького шляху» / Л. Бойко // Вісник Запорізького осередку вивчення української діаспори / М-во освіти і науки України [та ін. ; редкол. : Чабаненко Віктор (відп. ред.) та ін.].- Запоріжжя : [б. в.]. – 2011.- Вип. 9. – С. 154-163.
17. Бойко Л. П. Народні джерела художнього мовлення Докії Гуменної / Л. П. Бойко // Вісник ЗНУ.Філологічні науки.. – 2010. – № 2. – С. 19-23.
18. Василенко В. Між соціальною утопією і тоталітарною реальністю: «Діти Чумацького Шляху» Докії Гуменної / В. Василенко // Слово і час. – 2019. – № 10. – С. 73-89.
19. Василенко В. Місто як травма, або три обличчя Києва: роман «Хрещатий яр» Докії Гуменної / В. Василенко // Слово і час. – 2016. – № 10. – С. 31-43.
20. Василенко В. Реінкарнація пам’яті, або портрет покоління в інтер’єрі часу: «Діти Чумацького Шляху» Докії Гуменної / В. Василенко // Слово і час. – 2019. – № 9. – С. 81-100.
21. 980182 83.3(4=Укр)6 И90 Галич О. А. Докія Гуменна // Історія української літератури, ХХ — поч. ХХІ ст. : у 3 т. : навч. посібник / за ред. В. І. Кузьменка : [кол. авт.: В. І. Кузьменко та ін.].- К. : Академвидав. – 2014.- Т. 2. – С. 183-193.
22. Гурдуз А. Ідея абсурдності буття в романі Докії Гуменної «Хрещатий яр» та А. Камю «Чума» / А. Гурдуз, М. Бояревич // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2009. – № 1. – С. 24-26.
23. 913260 83.3(4=Укр)6 В53 Ємець О. «Минуле не відпливає в безвість…» (Докія Гуменна і Запоріжжя) / О. Ємець // Вісник Запорізького осередку вивчення української діаспори / М-во освіти і науки України;Зап.держ.ун-т;Кафедразагального і слов’янського мовознавства;Зап.осередок вивчення укр.діаспори;Фонд Яра Славутича (Канада).- Запоріжжя : Стат і К.. – 2004.- Вип.2. – С. 183-188.
24. Нитченко Д. Докія Гуменна (1904-1996) // Березіль. – 2008. — №3-4. – С. 168-171.
25. Ф86271 94(477-25)»19» В42 Саранча Г. Докія Гуменна у міжвоєнному Києві — життя на тлі доби / Г. Саранча // Від України до УРСР : матеріали Всеукраїнської наук. конф. до 80-річчя перенесення столиці радянської України до м. Києва : м. Київ, 12 грудня 2014 р. / Музей історії м. Києва, Ін-т історії України НАН України ; [редкол. Г. В. Боряк та ін.].- К. : [б. в.]. – 2016. – С. 97-110.
26. Сорока П. Світлий дар Евдотеї : до 100-літнього ювілею Докії Гуменної // Дзвін. – 2004. – 310. – С. 134-135.