І.В. Кочін, О.М. Акулова, О.О. Гайволя, Д.В. Ількаєв, І.Ф.Шило,
П.І. Сидоренко, Т.М.Гут
Запорізька медична академія післядипломної освіти
Кіровоградський базовий медичний коледж ім. Є. Й. Мухіна
Надзвичайні ситуації (НС) техногенного і природного походження супроводжуються погіршенням санітарно-гігієнічної і протиепідемічної обстановки в районі катастрофи, що зумовлює необхідність постійної готовності Державної санітарно-епідеміологічної служби (ДСЕС) України, як функціональної підсистеми Державної служби медицини катастроф (ДСМК), до проведення санітарно-епідеміологічного нагляду за станом здоров'я населення і зовнішнього середовища в районі НС.
Мета роботи. Науково обґрунтувати організаційні принципи і першочергові завдання ДСЕС України при ліквідації наслідків надзвичайних ситуаціях.
Матеріали і методи дослідження. Для досягнення мети проведено аналіз та експертна оцінка нормативно-правових актів у сфері санітарно-епідеміологічного нагляду, цивільного захисту населення і медицини катастроф за період 1998-2008 рр.
Отримані результати.Спеціалізовані формування ДСЕС України призначені для організації і проведення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів при НС. Формування створюються на базі департаменту Державного санітарно-епідеміологічного надзору, протичумних установ, науково-дослідних інститутів епідеміологічного і санітарно-гігієнічного профілю, санітарно-епідеміологічних станцій всіх рівнів і категорій. Використання санітарно-епідеміологічних установ і формувань визначається планом медичного забезпечення, характером діяльності населення, санітарно-епідеміологічною обстановкою, що конкретно складається, і здійснюється на основі єдиних організаційних принципів, головними з яких, на нашу думку, є: державний характер, постійна готовність і мобільність сил та засобів служби; єдиний підхід до організації санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів серед постраждалого населення; диференційований підхід в організації діяльності служби, формування сил і засобів з урахуванням регіональних особливостей ураження; відповідність змісту і обсягу заходів санітарно-епідеміологічній обстановці в осередку НС; участь всіх ланок ДСЕС при організації і проведенні екстрених санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів; організація взаємодії служби з іншими зацікавленими відомствами; наближення сил і засобів до районів катастроф та постраждалого населення; зосередження основних зусиль, сил і засобів на підтримку санітарно-епідеміологічного благополуччя населення і найбільш значущих об'єктів народного господарства.
Найбільш загальними пріоритетними напрямами діяльності санітарно-епідеміологічних закладів і формувань при виникненні НС, на нашу думку, повинні бути: санітарно-епідеміологічна оцінка придатності джерел питного водопостачання; визначення безпеки споживання продуктів харчування в осередку катастрофи; контроль санітарного стану місць живлення, пунктів надання допомоги постраждалим, місць розміщення населення і шляхів його евакуації; контроль чисельності гризунів, організація дератизаційних заходів; участь в проведенні радіологічної, хімічної і санітарно-епідеміологічної розвідки; узгодження питань щодо санітарного очищення осередків катастрофи (поховання загиблих, вивіз нечистот тощо); координація дій з представниками штабу з ліквідації НС, службою з питань інформування населення про небезпеки в осередку катастрофи; регулярне інформування штабу з ліквідації наслідків НС про виконану роботу і обстановку, що складається; контроль за дотриманням санітарних правил, гігієнічних нормативів і норм на об'єктах, в першу чергу, на об'єктах підвищеного ризику; організація і здійснення контролю за санітарно-епідеміологічною обстановкою, виявлення причин і умов виникнення інфекційних, паразитарних і масових неінфекційних захворювань в осередку ураження, прогнозування ситуації; контроль за проведенням специфічної і неспецифічної профілактики інфекційних захворювань; вироблення пропозицій і визначення режиму роботи ЛПЗ, об'єктів економіки, крамниць, їдалень, комунально-побутових установ, водопровідних станцій; встановлення послідовності і обсягу першочергових протиепідемічних заходів щодо знезараження території і санітарної обробки населення.
Таким чином, впровадження розроблених наукових підходів до визначення організаційних принципів і першочергових завдань ДСЕС України дозволяє спеціалізованим формуванням служби своєчасно, ефективно та якісно ліквідувати несприятливі санітарно-епідеміологічні та санітарно-гігієнічні наслідки НС.