Будугай А.О. Віхи біографії митця і педагога Вільяма Васильовича Затьори

Шлях Поета

Акровірш Вільяму Затьорі

Він світ рослин пізнав так глибоко, як енти[1],
І стихіалям[2] став, неначе рідний брат.
Любив Життя, хоч і не всі його моменти,
Як тільки міг – ростив-плекав Добро, мов сад.

Мав хист художника, та вибрав шлях Поета.
Углиб речей вникав, щоб жити краще нам.
За це його знайшла від партії «вендета»,
Але він не скоривсь спецслужбам та чинам.

Таким був агроном із тонкою душею,
Ора́ч-есперантист, романтик із села.
Рішучий до Добра, духовною стезею
Ішов він по землі до Світла Джерела!
м. Біла Церква, 10.08.2019, сб., 23:42. 

Втілилася душа Вільяма Васильовича в нашому вимірі в родині вчителя Василя Михайло­вича Затьори (16.09.1906 – 30.10.1994) та колгоспниці Ірини Дмитрівни Затьори (25.12.1915 – 04.11.2010). Сталося це 28 січня 1939 року в селі Ордо-Василівка – старовинному козацькому селі в Україні, яке розташоване в Софіївському районі Дніпропетровської області.

Закінчивши Комиш-Зорянську середню школу у Куйбишевському районі Запорізької обл., В. Затьора з 01.09.1956 по 29.03.1961 навчався в Киши­нівському сільськогосподарському ін­ституті на агрономічному факультеті. Пропрацювавши кілька місяців (08.04.1961 – 03.11.1961) у Вишнев­ському радгоспі в Гагаузії (неподалік від м. Комрат) на півдні Молдови, пішов учите­лю­вати в по­чат­кову школу міста Казаклії (Молдова). Паралельно вступив на заочне відділення Ти­рас­поль­ського педагогічного інституту. Отримав після його закінчення диплом учителя хімії та біології.

Улітку родина переїздить до Бердянська. Вільям Васильович викладає хімію по черзі в таких бердянських школах: у 8-річній школі № 13 (21.08.1963 – 03.09.1965); у середній школі № 16 (03.09.1967 – 25.08.1967); у середній школі № 5 (25.08.1967 – 22.06.1968).

На 02.12.1967 припадає одруження з Любов’ю Іванівною Котовенко (народилася 25 лис­топада 1945 в смт Куйбишево, нині Більмак Запорізької області).

З 23.06.1968 по 02.12.1968 В. В. Затьора працює викладачем хімії Бердянського технікуму вино­гра­дарства і виноробства (БТВіВ).

Через ускладнення стосунків між СРСР і Китаєм була оголошена додаткова мобілізація. В. В. Затьора мав звання лейтенанта запасу, оскільки в Кишинів­ському інституті пройшов навчання на військовій кафедрі, тож був теж «поставлений під прапори». Служив у прикордонних військах на березі Японського моря начальником клубу селища Посьєт (02.12.1968 – 22.12.1970).

Майже на початок служби припадає поява на світ першого сина, Юрія – 25 грудня 1968 року (м. Бердянськ). Другий син – Владислав, – народиться 16 червня 1974 року (м. Бердянськ).

Після проходження служби В. В. Затьора повертається в БТВіВ. Спо­чат­ку він викладав спеціальні дис­цип­ліни (22.12.1970 – 02.09.1985), потім був на посаді вихователя гурто­житку цього ж техні­ку­му (02.09.1985 – 25.08.1993). Причину такого переведення мож­на дізнатися зі спогадів бра­та поета – Юрія Затьори.

З 1979 по 1996 рік В. Затьора керував створе­ним ним гурт­ком мови ес­пе­ранто в Бердян­ському Центрі дитячо-юнаць­кої твор­чості (ЦДЮТ).

В останні роки роботи в БТВіВ (25.08.1993 – 01.09.2001) знову працю­вав викладачем, на­ма­гаю­чись вести свої заняття ук­ра­їнською мовою – на від­міну від решти викладачів, які спіл­кувалися тільки ро­сійською мо­вою зі своїми колегами й сту­дентами.

За свідченнями брата і дружини Вільяма Васильови­ча, сім останніх років його життя припадають на боротьбу з важкою хворобою – раком. 08 вересня 2001 року В. В. Затьора помер у місті Бердянську на шістдесят третьому році життя.

Укладено Андрієм Будугаєм, учнем Вільяма Васильовича Затьори у Бердянському технікумі виноградарства і виноробства, учителем української та болгарської словесності, поетом-аматором

[1]
    [1] Енти (за Джоном Толкіном) є давніми пастирями дерев. Слово «ент» походить від англо-саксонського слова ent, що означає «велетень».

[2]
    [2] Стихіалі (за Даніїлом Андрєєвим) – духи стихій Природи.