Розділ шостий
У Міхи не було західних платівок, незважаючи на західного дядька. Платівки не можна перевезти контрабандою у спідній білизні і для такої пригоди як подвійне дно дядько Гайнц був непідхожим типом. Досить було того, що прикордонник трохи уважніше гортав посвідчення – і Гайнц вже шкодував, що він, задля своїх бідних родичів, знову і знову піддавав себе небезпеці бути спійманим.
…А коли Гайнц прийшов наступного разу, його не можна було впізнати: протягом п’яти тижнів він схуд з 166 до 130 фунтів. Він нічого не їв, «менше ніж у таборі у Сибірі!» — як він сам оголосив, і щодня піднімав гантелі. «Я прів більше ніж у сибірській каменярні!». Гайнц став таким легким, що навіть пружини звучали інакше, коли він сідав у своє крісло.
«Гайнц, у тебе стьожковий глист?» — злякано запитав Міха, коли він побачив свого дядька.
«Ні, — сказав Гайнц і почав роздягатися. – я дещо привіз!». Під його костюм, що висів на ньому, він одягнув ще один костюм, що був наче по ньому шитий. «Це для тебе! – урочисто сказав Гайнц до Міхи. – Щоб ти чудово виглядав у своїй школі для танців! А зараз я добряче у вас наїмся, от що!» — дзвінко засміявся він.
Розділ восьмий
…Партійцю спало на думку, що перше й останнє, що бачить західний берлінець у НДР – це овочева крамниця з мізерним асортиментом. Суповий набір цілий рік. Це його ошелешило.
На сході має бути така сама овочева крамниця як і на заході, і, окрім того, вона має бути дешевшою. Функціонер особисто потурбувався про це, та ще й з такою завзятістю, що у нього зовсім не було нагоди, зрозуміти ворога. Через кілька тижнів у старенькій овочевій крамниці з’явився незрівнянний асортимент. Однак сталося те, на що ніхто не розраховував. А саме: новина, що у кінці Сонячної алеї є неймовірна овочева крамниця, швидко розповсюдилася. Само собою сталося, що речення «Я ходив скуповуватися» стало вітанням, на яке відповідали: «І що там було?». За кілька днів овочева крамниця на Сонячній алеї стала справді відомою, відверто кажучи – навіть легендарною. Утворилася черга, що ставала довшою й довшою. Таким чином перше й останнє, що бачив західний відвідувач у НДР була дуже, дуже довга черга… Ні, партієць не так собі це уявляв. Він одразу наказав зачинити крамницю і тепер розмірковував над тим, які товари продаються виключно у НДР. На його думку, ці товари і мають продаватися в овочевій крамниці. У своїх найсміливіших фантазіях партієць бачив багато-багато західних берлінців, які стоять у черзі до нової крамниці. Врешті-решт він прийняв остаточне рішення, але тримав його у таємниці.
Крамницю перебудували, вітрини були завішені, і ніхто на Сонячній алеї не знав, що там буде продаватися. Звичайно пішло безліч чуток. Крамниця, де продаються речі, яких немає на Заході – що ж це має бути за крамниця? Зрештою переважила чутка, що у цій крамниці будуть продаватися лише товари на експорт: гітари, різдвяні піраміди, пиво від Вернесґрюнер…
У день відкриття Сонячна алея була переповнена людьми, які були сповнені надії та запаслися чималими сумами грошей – коли нарешті завіси впали, то вони побачили червоні прапори, портрети Хонеккера, першотравневі гвоздики, FDJ-сорочки1, піонерські барабани та емблеми. Усе наявне у всіх розмірах та варіаціях. Після цього, ще у цей же день до адміністрації надійшло сім заяв на виїзд.
1 нім. FDJ (Freie Deutsche Jugend) – комуністична молодіжна організація Німеччини (Союз вільної німецької молоді).
Онопрієнко Аліна Олександрівна