Четвертий спецвипуск прес-дайджеста присвячений темі розвитку підприємств малого та середнього бізнесу в Україні, адже за умов світової рецесії, спричиненою викликом всьому цивілізованому світу — пандемією COVID-19, дуже гостро стоїть питання ефективності функціонування та підтримки малого та середнього бізнесу.
Вагнер І. М., Демко І. І.
Вплив COVID-19 на економічний розвиток
малого i середнього бізнесу в Україні
З початком карантину малому і середньому бізнесу в Україні, особливо задіяному у сфері обслуговування, розваг і харчування, довелося закритися. Деякі компанії змогли перейти на інші форми роботи, однак така реструктуризація зажадала значного скорочення персоналу.
Згідно з опитуванням, яке проводила «Європейська бізнес-асоціація» (ЄБА), серед представників малого бізнесу через економічні наслідки пандемії короновірусу 18 % підприємців розглядають закриття власного бізнесу; 78 % опитаних повідомляють про втрати до 75 % доходів і тільки 4 % говорять про збільшення прибутку.
Також за результатами опитування 41 % опитаних планують адаптувати зарплату персоналу, 33 % ще не визначилися, а 26 % власників підприємств збережуть виплати в такому ж розмірі.
Через пандемію на 31 % підприємств доведеться зменшити кількість працівників, 21 % ще не визначилися. При цьому майже половина — 48 % опитаних підприємців — не планують жодних скорочень.
При цьому, якщо карантин триватиме ще невизначений період, 47 % шукатимуть нові можливості для розвитку. Водночас 22 % опитаних будуть змушені закрити бізнес. Проте, як зазначають у ЄБА, через не прогнозованість ситуації настрої бізнесу ще можуть змінитися.
У зв’язку з цим Спілка українських підприємців наголошує на доцільності радикальних заходів на підтримку бізнесу:
по-перше, тимчасове скасування ЄСВ та ПДФО, також звільнити від оподаткування податком на прибуток найбільш постраждалі сфери: заклади культури (кінотеатри та ін.), підприємства туристичної сфери;
по-друге, потрібно усім роботодавцям надати можливість отримати часткову допомогу за своїх працівників, якщо їм скорочено час та обсяги роботи, у зв’язку із запобіганням поширенню пандемії;
по-третє, треба ввести мораторій на всі перевірки бізнесу до кінця року, щоб підприємці мали можливість економічно «оговтатися» від кризи, а не займатися адмініструванням.
Слід зазначити, що будь-яка криза — це можливість для трансформації та розвитку бізнесу. Під час кризи будуть змінюватися вподобання і попит споживачів, з’являться нові ніші для бізнесу. Важливо не пропустити такі можливості й українським підприємцям.
Отже, реакція та дії бізнесу під час кризи мають бути швидкими. Будь-які плани та стратегії повинні постійно переглядатись залежно від зміни ситуації. Важливо, щоб координація таких дій відбувалась завдяки лідерству власників або керівників компаній.
Можна виділити такі кроки, які поліпшать фінансову ситуацію малого і середнього бізнесу після виходу їх із карантину:
• реструктурувати і відтермінувати борги та позики від партнерів і фінансових інституцій;
• переглянути умови оплати оренди нерухомості, попросивши значну скидку або відтермінування;
• перевести максимальну кількість співробітників на спрощену систему оподаткування для зниження податкового навантаження;
• скоротити або відправити в тимчасові відпустки без оплати некритичний персонал, але одночасно гарантувати критичному персоналові компанії, що вони будуть захищені під час кризи. Замість скорочення, якщо є така можливість, персонал можна перевести на інші типи роботи (наприклад, розроблення нових послуг і продуктів, попит на які з’явився під час кризи, або планування і підготовка до відновлення роботи компанії після кризи), або навіть тимчасово позичити іншим компаніям, навіть зі скидкою;
• обмежити наймання нового персоналу. Дуже ймовірно, що незабаром ринкові зарплати для певних професій знизяться і на ринку з`явиться багато вільних професіоналів;
• компенсація вартості робіт консультантів, які допомагають компанії знайти нову бізнес-модель і не закритись;
• підтримка підприємств, які перейшли в онлайн (пільги, пряма допомога);
• державні закупівлі для підтримки малого і середнього бізнесу.
Слід відмітити, що підприємці України пропонують свою стратегію відновлення й тактику «виживання» для малого і середнього бізнесу, яка включає:
• тотальну оптимізацію витрат в усьому;
• перемовини щодо зняття/зменшення оренди, відстрочення за кредитами на період карантину;
• збереження ключових працівників/команди шляхом переорієнтації бізнесу та дотацій із власних кишень;
• лише вимушене часткове звільнення або зменшення зарплати;
• переорієнтацію/адаптацію бізнесу в нових умовах (наприклад, заклади харчування на доставку й самовивезення; івентіндустрія — заходи онлайн);
• переведення бізнесу в онлайн-формати: управління, комунікація з клієнтами, реклама.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що головне завдання будь-якого вітчизняного підприємства — це забезпечення ухвалення ефективних і дієвих управлінських рішень та делегування повноважень у дистанційному режимі. І в цьому контексті бізнес, що має сильну онлайн-складову, виграватиме в тих, хто консервативний і звик працювати офлайн.
Отож, сьогоднішня ситуація, яка викликана пандемією COVID-19, — це саме час для розвороту, який дозволить не тільки пережити кризу, а й отримати переваги перед конкурентами в довгостроковій перспективі.
Вісник Університету банківської справи. — 2020. — № 1. — С. 59–66.
Гончарова В. С., Феофанова І. В.
Зміни у нормативно-правовому регулюванні
оподаткування малого бізнесу
До основних нормативних актів, що регулюють сферу малого підприємництва, відносяться Конституція України, Господарський Кодекс України, Закон України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» 4618-VI від 23.03.2012 р.
Так, звертаючись, в першу чергу, до норм Конституції, у статті 42 знаходимо закріплене право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом. Одночасно стаття 67 визначає обов’язок кожного сплачувати податки і збори.
Нормами Господарського кодексу визначається місце податків в механізмі державного регулювання господарської діяльності та поняття суб’єкту малого підприємництва.
Законом України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» визначаються мета, принципи та основні напрями державної політики у сфері розвитку малого підприємництва. Також в тексті даного Закону подані перелік повноважень органів, що забезпечують розвиток малого і середнього бізнесу, та заходи державної підтримки даних суб’єктів.
Значні зміни в оподаткуванні малих підприємств, які скоротили чисельність суб’єктів господарювання, що могли скористатися перевагами спрощеної системи оподаткування, були введені в дію в 2015 р. Наказ Міністерства фінансів № 579 від 19.05.2015 р. «Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів та витрат та порядок їх ведення» регламентував форми бухгалтерських регістрів, обов’язкових для ведення обліку на малих підприємствах.
Реформування системи оподаткування продовжилося і після 2015 р. Так, внесені зміни та доповнення до П(С)БО 25 «Спрощена фінансова звітність» згідно з Наказом Міністерства фінансів 31.05.2019 р. № 226 «Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку». Набрали чинності Наказ Міністерства фінансів № 369 від 17.03.2017 р. «Про затвердження Змін до наказу Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 578», що змінює форму декларації платників єдиного податку, Закон України від 20.09.2019 р. № 128-IX «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інші законодавчі акти щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг.
Тим не менш, сьогодні найбільш активно обговорюється Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-В (далі – Закон про РРО). Відповідно даним Державної статистики України, кількість суб’єктів, яких стосується закон про РРО, становить 818217 одиниць, що займає 44% від загальної кількості підприємств.
В жовтні 2019 р. Президент підписав зміни до Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (проєкт 1053-1) , а також зміни до Податкового кодексу України «про детінізацію розрахунків в сфері торгівлі та послуг» (проєкт № 1073).
Згідно з прийнятим законопроєктом 1053-1, з жовтня 2020 р. впроваджується обов’язок застосовувати реєстратори розрахункових операцій (РРО) для фізичних осіб-підприємців (ФОП), які відносяться до другої і четвертої груп спрощеної системи оподаткування, а вже з 1 січня 2021 року використання РРО буде обов’язковим для суб’єктів господарювання, які є платниками єдиного податку другої, третьої та четвертої груп. Слід зазначити, що нововведення не відносяться до фізичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців, які знаходяться в першій групі спрощеної системи оподаткування.
20 вересня Верховною Радою було прийнято законопроєкт №1073, який передбачає можливість для покупця отримати частину штрафу з продавця за неправильний чек. Відповідно даного закону, на повернення коштів можна претендувати в тому випадку, якщо сума покупки складає 850 грн. Якщо покупець зайде в свій електронний кабінет на сайті Державної податкової служби і побачить розходження між виданим чеком і даними, які продавець відправив в податкову, він може подати скаргу.
Реєстраторами розрахункових операцій можуть бути як звичайні пристрої (POS-термінали), так і програмні (контролюючий орган змушений забезпечити безкоштовне програмне забезпечення).
Варто зазначити, що дані закони викликали багато критики з боку представників малого бізнесу, оскільки зобов’язують підприємців використовувати касові апарати, вводять електронний чек, грошові винагороди для покупців та немалі штрафи для бізнесу.
Основні аргументи проти введення приписів цього закону в дію:
– придбання касових апаратів та їх обслуговування може бути занадто дорогим для малих підприємств;
– додатковий об’єкт контролю з боку податківців, що може бути приводом для додаткових штрафів та підштовхувати до корупційних дій;
– міркування морально-етичного плану, пов’язані з поведінкою покупців. Можливість контролювати підприємців та ще отримувати за це винагороду сприймається інколи не як можливість брати участь в подоланні корупції в країні за рахунок зменшення тіньового сектору, а як схвалення донощиків.
Критика приписів закону про РРО знайшла відгук в уряді. В грудні 2019 р. уряд схвалив проєкт змін до закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в галузі торгівлі, громадського харчування і послуг» і ряду законів, що стосуються детінізації розрахунків в галузі торгівлі і послуг.
Відповідно до запропонованих змін при використанні касових апаратів для суб’єктів господарювання передбачається зменшення відповідальності. Так, в проєкті передбачено відміну деяких штрафів, як, наприклад, якщо контрольна стрічка не надрукована чи не створена в електронній формі, чи за ненадання звітності в контролюючі органи. Також даний проєкт передбачає відміну штрафу попереднього програмування найменування цін, товарів і обліку їхньої кількості.
1 грудня 2020 р. Верховна Рада ухвалила в першому читанні та в цілому законопроєкт № 4439-д про відтермінування використання касових апаратів для бізнесу до 1 січня 2022 р. «За» проголосувало 319 нардепів.
Молодий вчений. — 2020. — № 1(2). — С. 242-245.
Мирошниченко Ю. В., Вдовіченко А. С.
Антикризове управління на підприємствах
малого та середнього бізнесу
Сьогодні в Україні і всьому світі розгортається потужна економічна криза, яка може призвести до посилення нестабільності економічного становища в країні. За таких обставин для більшості українських підприємств, незалежно від їхньої галузевої приналежності, підвищується ризик банкрутства. Така загроза, в першу чергу, стосується підприємств малого та середнього бізнесу, які є важливою складовою економічної системи, забезпечують значний внесок у ВВП країни та високий рівень зайнятості населення, але при цьому найбільш сильно відчувають негативні наслідки кризи.
Вітчизняні підприємства малого та середнього бізнесу мають звернути увагу на розроблення ефективного механізму антикризового управління, який забезпечить сталий розвиток і уникнення банкрутства при нестабільній економічній ситуації.
Причина кризового стану більшості підприємств малого та середнього бізнесу України полягає у впливі зовнішніх і внутрішніх факторів, таких як:
–зміни у законодавстві щодо підприємницької діяльності;
–зменшення попиту на товари або послуги через зниження платоспроможності споживачів;
–непередбачуване розірвання господарських зв’язків;
–втрата ринків закупівлі та збуту;
–невідповідний вимогам ринку стан управління господарсько-фінансовою діяльністю суб’єктів господарювання.
Термін «антикризове управління» широко розповсюджений у США та країнах, що входять до Євросоюзу. В Україні цей термін тільки почав поширюватись і зазвичай застосовується лише у разі наближення підприємства до банкрутства, тобто нездатності виконувати свої зобов’язання.
Антикризове управління часто пов’язують із життєвим циклом підприємства. Так, Г. Романяк виділяє сім етапів життєвого циклу підприємства, а саме: «народження», «дитинство», «зростання», «зрілість», «спад», «вихід» та «відродження».
Зазначимо, що криза підприємства – це процес, що може виникнути на кожному етапі життєвого циклу підприємства.
Так, на етапі «народження» причиною виникнення кризи може стати вибір неефективної стратегії, великі витрати на вхід до ринку, неконкурентоспроможний товар.
На етапі «дитинства» причинами кризи стають: непрозора конкуренція на ринку, великі витрати, пов’язані з адміністративними обов’язками підприємства.
Етап «зростання» може призвести до кризового стану у разі високої собівартості продукції, надмірних витрат на логістичний процес, нерозвинених супутніх послуг щодо обслуговування після продажу.
На етапі «зрілість» підприємства найчастіше знаходяться у кризовому стані через втрату позитивного іміджу на ринку, відсутність довгострокових відносин із суб’єктами ринку, надмірні витрати на отримання інформації, зменшення попиту на продукцію на ринку.
На етапі «спад» криза на підприємстві виникає через неефективну систему управління, низьку рентабельність, втрату ринків збуту, надмірну плинність кадрів, відсутність новітнього обладнання.
Етап «виходу» містить в собі такі причини виникнення кризи, як: нестача коштів на інноваційний розвиток, складний фінансовий стан, відсутність чіткої стратегії діяльності підприємства.
На етапі «відродження» криза може виникнути в результаті вибору неефективної стратегії розвитку підприємства.
Отже, підприємство завжди повинно контролювати всі процеси на кожному етапі життєвого циклу підприємства. У разі відсутності своєчасних реактивних та ефективних управлінських рішень, кризовий стан «набирає обертів» і стає безконтрольним. Така безконтрольність може призвести до банкрутства підприємства. І саме це виступає приводом підвищення уваги до проведення антикризового управління підприємствами малого та середнього бізнесу, як для попередження кризи підприємства на різних стадіях його існування, так і для виходу з неї.
Розглянемо причини виникнення кризового стану підприємств малого та середнього бізнесу.
Виділяють наступні основні причини кризового стану підприємств: зовнішні (на макрорівні та мікрорівні) та внутрішні.
Макрорівневі причини кризового стану підприємства безпосередньо залежать від існуючих тенденцій і стратегій макроекономічного розвитку країни, розвитку світової економіки, конкуренції на світовому ринку, політичної ситуації в країні.
На мікрорівні криза найчастіше виникає з наступних причин:
–скорочення або захоплення конкурентами стратегічної зони господарювання;
–невідповідність обсягу та структури продукції підприємства попиту споживачів;
–невідповідність стилю, форм і засобів управління підприємством його існуючому статусу, стратегічним цілям господарювання тощо;
–невідповідність між грошовими доходами та видатками підприємства, загальна розбалансованість фінансового механізму підприємства.
Внутрішні причини пов’язані з ризикованістю стратегій маркетингу, внутрішніми конфліктами, недоліками в організації виробництва та недостатньою компетентністю персоналу, недосконалістю управління інноваційною й інвестиційною політикою.
Ефективність прийнятих рішень і компетентність персоналу у разі настання кризи забезпечує захист від банкрутства та сприяє швидкому та «безболісному» виходу підприємства із кризового стану, а також утриманню та посиленню його позицій на ринку, що є необхідним для нормального функціонування підприємства.
До основних завдань антикризового управління на підприємствах малого та середнього бізнесу можна віднести наступні:
–розроблення профілактичних заходів для зменшення негативних впливів від змін як внутрішнього, так і зовнішнього середовища шляхом постійного моніторингу;
–збереження нормального функціонування підприємства під час економічної кризи шляхом побудови стратегії управління на основі отриманих даних моніторингу внутрішнього та зовнішнього середовищ;
–мобілізація всіх ресурсів на зміцнення та втримання позицій підприємства на ринку при нестабільному економічному середовищі;
–у разі настання кризового стану – спрямування зусиль на недопущення банкрутства і забезпечення швидкого та «безболісного» виходу з кризи.
Розуміння основних завдань антикризового управління на підприємствах малого та середнього бізнесу сприяє розробленню дієвої антикризової програми, яка буде позитивно впливати на зростання показників економічної діяльності підприємства, посилення його позицій на ринку за рахунок підвищення рівня конкурентоспроможності.
Серед основних принципів антикризового управління на підприємствах малого та середнього бізнесу можна виділити наступні:
–постійний моніторинг зовнішнього середовища з метою своєчасного виявлення негативних змін, які загрожують нормальному функціонуванню підприємства;
–своєчасне й адекватне реагування на кризові явища, що виникають у зовнішньому середовищі;
–розроблення заходів щодо мінімізації наслідків економічної кризи;
–диверсифікація виробництва та пошук нових каналів збуту продукції.
Ефективне антикризове управління забезпечує задовільне функціонування підприємств малого та середнього бізнесу в умовах світової економічної кризи, що сприяє помірному переходу з одного етапу життєвого циклу підприємства до іншого, тим самим збільшуючи тривалість його існування.
Проблеми і перспективи розвитку підприємництва.
— 2020. — № 1. — С. 119-132.
Боровська В. Г., Беззубко Л. В.
Стратегії розвитку малого бізнесу в Україні
Малий бізнес – це самостійна, систематична господарська діяльність малих підприємств будь-якої форми власності та громадян-підприємців (фізичних осіб), здійснювана на власний ризик з метою отримання прибутку. Практично – це будь-яка діяльність (виробнича, комерційна, фінансова, страхова тощо) зазначених суб’єктів господарювання, спрямована на реалізацію власного економічного інтересу.
Використання малого бізнесу може надати доволі позитивний ефект безпосередньо вже в сучасних умовах. Малі підприємства мають ряд переваг перед середнім та великим бізнесом, а саме: малі підприємства гнучкіші, вони швидко реагують на зміни, що відбуваються на ринку. Малі підприємства більш мобільні до впровадження інноваційних методів господарювання, що надає можливість швидко і без негативних наслідків змінювати свої виробничі програми, освоювати виробництво товарів з отриманням прибутку; відмовлятися від виробництва нерентабельних продуктів (товарів або послуг) та інше.
Малі підприємства є найчисельнішою категорією серед усіх підприємств України, складають 95% від загальної кількості підприємств. Однак малі підприємства створюють лише близько 20% загальної доданої вартості в країні. Це обумовлено низькими показниками рентабельності малих підприємств через постійні зміни в економіці та політиці, стрімкий розвиток технологій та низький рівень обізнаності підприємців в сфері стратегічного управління. У країнах Європи малий бізнес більш розвинений. Наприклад, у Німеччині малі та мікропідприємства складають 96,6% усіх підприємств та створюють 29,2% доданої вартості, у Франції ці показники складають відповідно 99,8% та 43,8%, в Італії – 99,4% та 51,8% відповідно
Налагоджена діяльність малих підприємств може вирішити велику кількість проблем України. За даними Мінфіну України, рівень безробіття в Україні досяг 9% від працездатного населення станом на 2019 рік. На малих підприємствах зайнято 2010,7 тис. українців, тоді як загальна кількість працездатних осіб дорівнює 25293 тис., тобто відсоток українців, зайнятих на малих підприємствах, дорівнює 7,95% від числа людей працездатного віку. Малі підприємства можуть і повинні стати найбільшим «роботодавцем» для українців, так як це є у провідних країнах, таких як США або Японія. У США у малому підприємництві зайнято 53% населення, у Японії цей показник дорівнює 71,7%
Причиною таких невтішних показників є ціла низка проблем. В першу чергу, українські малі підприємства зіткаються з недосконалою нормативно-правовою базою, не отримуючи належної підтримки з боку держави.
Високі податкові ставки, труднощі в отриманні кредитних коштів та велика плата за отримання кредиту (21% річних), високий рівень корупції, обмежений доступ до зовнішнього ринку – все це є стримуючими чинниками розвитку малого підприємництва.
Для успішного ведення малого бізнесу важливо правильно вибрати і застосувати стратегію управління підприємством. Становлення стратегічного управління на підприємствах стикається з низкою методологічних труднощів, одна з яких – вибір ефективної стратегії розвитку підприємства.
Розглянемо види стратегій, які можливо рекомендувати для малого підприємства:
1. Стратегія концентрованого зростання – стратегія посилення позицій на ринку, стратегія розвитку ринку, стратегія розвитку продуктів виробництва. У цій стратегії насамперед розвиток бізнесу встановлюється від його, досягнутого на момент розробки стратегії, стану. Ця стратегія передбачає зміну або доопрацювання продукції, що випускається бізнесом, розширення і навіть деякі зміни ринку.
Якщо малий бізнес приймає рішення слідувати цій стратегії, він планує покращувати власну продукцію або починати виробляти нову, більш якісну, затребувану ринком. Ця стратегія передбачає поліпшення позицій бізнесу на ринку. Для малого бізнесу це самий простий, зручний і найменш ризикований спосіб дії. Його обирають більшість підприємств.
2. Стратегія зростання – це стратегія, що передбачає динамічний розвиток бізнесу, освоєння нових технологій, структурні зміни бізнесу, створення або придбання нових виробництв і підрозділів.
3. Стратегія скорочення – це цілеспрямоване і регульоване скорочення бізнесу, пов’язане із змінами на ринку, в економіці регіону або країни. Ця стратегія використовується тоді, коли бізнес потребує перезавантаження, наприклад, після тривалого періоду зростання, при перенасиченості, для підвищення ефективності бізнесу при спадах в економіці.
Як правило, ця стратегія може бути досить болючою для бізнесу. Але при правильному підході до реалізації стратегії скорочення це може стати єдиним виходом, який дозволить бізнесу продовжувати свою роботу. Така стратегія може бути корисною для оновлення малого бізнесу, впровадження нових технологій та ліквідації виробництва незатребуваних ринком продуктів.
Стратегія розвитку організації може відбиратися як за характером вирішуваних завдань, так і за рівнем її використання. І, з точки зору поведінки організації в конкурентному середовищі, стратегії можна розділити на стратегії оперативного реагування, інновацій, диференціації, фокусування, мінімізації витрат (управління витратами).
Слід також відзначити і класифікацію функціональних стратегій — на оборонні і наступальні стратегії. Оборонна стратегія полягає в посиленні наявних позицій на ринку і прийняття адекватних заходів у випадку агресії конкурента, а також у збереженні низьких цін на послуги і групи товарів, що не перевищують відповідні ціни конкурентів. Наступальна стратегія включає в себе активну конкуренцію і суперництво, використовуючи різні методи і прийоми. Ця атака на сильних супротивників, атака, спрямована на слабких конкурентів, щоб захопити стратегічний напрямок, «цінові війни», реклама, виробництво спеціального продукту, привабливого для сегментів ринку, які зайняті конкурентом.
Функціональні стратегії формуються відповідними функціональними відділами організації. Це може бути досягнуто двома основними способами: по-перше, лідери функціональних служб підприємства повинні брати участь в побудові стратегії компанії. По-друге, процес розробки фінальної версії стратегії має бути багатокроковим, у тому числі на стадії узгодження і координації.
Роль однієї з основних і головних функціональних стратегій компанії в умовах конкурентного ринку в західній літературі відводиться маркетинговій стратегії. Крім того, маркетологи часто ставлять знак «дорівнює» між маркетинговою стратегією і стратегічним планом для компанії.
Маркетингова стратегія є сукупністю різних видів активності організації на ринку і прийняття рішень, з акцентом на спеціальні маркетингові заходи для максимально можливої реалізації основної стратегії компанії.
Але на практиці багато бізнесів використовують одночасно кілька базових стратегій, які доповнюють один одне. Ці стратегії, які об’єднують кілька базових стратегій розвитку бізнесу, називаються комбінованими стратегіями розвитку бізнесу.
Як бачимо, існують різноманітні види стратегій розвитку. При виборі стратегії для конкретного бізнесу надзвичайно важлива роль власників, особливо в малому бізнесі. Їм необхідно грамотно проаналізувати дуже багато інформації, щоб вибрати найоптимальнішу стратегію розвитку. Правильно вибрана стратегія бізнесу – запорука успішного функціонування підприємства.
// Збірник наукових праць Донбаської національної академії будівництва і архітектури. — 2020. — № 1. — С. 53-60.
Коваленко О. В., Єременко Т. В.
Дослідження сучасних тенденцій розвитку
малого та середнього бізнесу в Запорізькому регіоні
Для підтримки розвитку малого та середнього підприємництва (далі – МСП) на регіональному рівні Запорізькою міською радою прийнято рішення «Про затвердження Програми розвитку малого і середнього підприємництва в місті Запоріжжі на 2017-2021 роки», а також розроблена «Концепція розвитку малого та середнього підприємництва в Запорізькій області на період до 2022 року».
За підсумками 2017 року кількість малих підприємств в Запорізькій області склала 13 975 одиниць, або 108,5% відносно попереднього року (2016 рік – 12 877 одиниці). Кількість середніх підприємств у 2017 році у порівнянні з 2016 роком залишилася незмінною і склала 578 одиниць.
Кількість фізичних осіб-підприємців станом на 01.01.2019 становить 70 475 осіб, що на 1,1% більше, ніж у 2017 році (69 725 осіб). Питома вага кількості підприємців, що здійснюють діяльність та сплачують податки, у 2018 році склала 97,2% до усіх зареєстрованих фізичних осіб-підприємців.
Спостерігається зменшення кількості ФОП у Запорізькій області у 2018 році порівняно до 2016 року на 8,9 тис. осіб. Проте у 2018 році відбулось їх збільшення порівняно до 2017 року на 0,8 тис. осіб. Також зросла частка ФОП, які здійснюють діяльність та сплачують податки. Така тенденція свідчить про завершення процесу масового закриття підприємств, розпочатого після запровадження у 2017 році обов’язковості сплати єдиного соціального внеску незалежно від наявності доходу.
Середній темп приросту кількості малих і середніх підприємств по Запорізькій області у розрізі міст/районів у 2017 році складає 8,2%. Зокрема, найбільший приріст спостерігається на територіях: міста Токмак (19,8%), Мелітополь (11,5%), Бердянськ (9,7%), Запоріжжя (7,9%) та Токмацького (15,2%), Вільнянського (13,5%), Приазовського (11,8%), Мелітопольського (11,3%); Запорізького (11,0%), Бердянського (10,2%) районів.
МСП розвивається майже в усіх галузях господарського комплексу області. У 2017 році найбільша частка загальної кількості малих підприємств була зосереджена у сферах: оптової та роздрібної торгівлі, ремонту автотранспортних засобів і мотоциклів – 3819 одиниць; сільського, лісового та рибного господарства – 2765 одиниць.
Середні підприємства найбільш зосереджені у сферах: промисловості – 220 одиниць; сільського, лісового та рибного господарства – 114 одиниць; оптової та роздрібної торгівлі, ремонту автотранспортних засобів і мотоциклів – 86 одиниць.
У 2017 році середньорічна кількість найманих працівників малих підприємств збільшилася порівняно з попередніми роками на 3,4% та становила 62,9 тис. осіб (у 2016 році – 60,8 тис. осіб), або 24,7% до загальної кількості найманих працівників підприємств області. Кількість найманих працівників на середніх підприємствах зменшилася на 10,4% та склала 105,3 тис. осіб (у 2016 році – 116,2 тис. осіб), або 41,3% до загальної кількості найманих працівників підприємств області.
За даними Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області та Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, питома вага надходжень у 2018 році до бюджетів усіх рівнів від діяльності фізичних осіб-підприємців, малих та середніх підприємств склала 43,24%, що на 3,4 відсоткових пункти більше відповідного показника 2017 року (39,8%). У грошовому еквіваленті обсяг надходжень від діяльності суб’єктів МСП до зведеного бюджету області за 2018 рік збільшився на 27,4% до відповідного показника 2017 року і склав 12113,2 млн. грн. (у 2017 році – 9504,8 млн. грн.).
В Запорізькій області активно розвивається стартап-рух, створюються презентаційно-освітні майданчики для авторів стартапів. Запровадження конкурсів, хакатонів, стажувань для підприємців та осіб, що планують започаткувати власну справу, у тому числі з ОТГ, сприятимуть розвитку інноваційного молодіжного підприємництва, забезпеченню ефективного обміну досвідом між досвідченими та молодими підприємцями, налагодженню кооперації в сільській місцевості.
В умовах сьогодення формування розвинутої інфраструктури підтримки підприємництва Запорізького регіону є одним із важливих завдань. Саме тому одним із пріоритетів Програми є не лише зростання кількості об’єктів інфраструктури підтримки підприємництва, а й рівномірне їх розміщення у районних центрах та ОТГ. У рамках цього напряму планується також забезпечити бізнес дієвими інструментами фінансово-кредитної підтримки, зокрема: часткового відшкодування відсоткових ставок за банківськими кредитами на реалізацію бізнес-планів, безповоротної фінансової підтримки переможцям конкурсів бізнес-планів серед учасників бізнес-інкубаторів області тощо.
Вісник Дніпропетр. наук.-дослід. ін-ту суд. експертиз М-ва
юстиції України. Економічні науки. — 2020. — Вип. 1. — С. 51-58.