Володимир Міяковський – діяч української книги
Ім’я Володимира Варламовича Міяковського недостатньо відоме науковому загалу в Україні. Він був приречений до забуття комуністичною радянською владою, проте своєю плідною науковою працею зміг увійти до плеяди видатних українських діаспорних істориків.
Народився Володимир Міяковський 18 липня 1888 року в місті Ковель у родині мирового посередника, який працював під керівництвом батька Лесі Українки – Петра Косача. Навчався у ковельській та київській гімназіях, відтоді – на юридичному факультеті Київського та історико-філологічному факультеті Петербурзького університетів.
Працюючи у Російському державному видавничому цернзурному архіві, мав змогу ознайомитися з засекреченими архівними документами з минулого України, переглянути звіти жандармського управління, документи з історії декабристського руху, революційних гуртків, Кирило-Мефодіївського товариства, які раніше були майже недоступні для істориків.
Після створення Центральної Ради, Володимир Варламович повертається до України. У важких умовах революції, постійної зміни влади він намагається займатися науковою діяльністю. В 1918-1929 та 1941-1943 рр. працював в Архівному управлінні (після смерті В. Модзалевського – керівник), Київському центральному історичному архіві ім. В. Антоновича (директор). Був організатором і директором першого в Україні державного літературного меморіального музею Т. Шевченка. Публікував архівні матеріали про Т. Шевченка і його добу: «Люди сорокових років. Кирило-Мефодіївці в листуванні» (1928), «Кирило-Мефодіївці в Археографічній комісії» (1928) та ін. Автор статей про діячів української культури – П. Чубинського, В. Антоновича, М. Драгоманова, Х. Алчевську, М. Драй-Хмару, В. Модзалевського. Разом з С. Єфремовим редагував збірник «Декабристи на Україні» (1926, Т. 1). Його плідна діяльність була перервана у 1929 році на п’ять років незаконним арештом і засудженням по справі «Спілки визволення України» (реабілітований 1989).
Наприкінці війни виїхав до Праги, працював у Музеї визвольної боротьби України, був членом та секретарем Українського історично-філологічного товариства.
У 1945 році переїхав до Німеччини, де створив Музей-архів Української Вільної Академії наук. Від 1948 року – професор Українського вільного університету в Мюнхені.
З 1950 року продовжив роботу в Музеї-архіві УВАН у Нью-Йорку, зосередивши свої сили на зберіганні та публікації українських архівів. Його турботами було зібрано документи установ, організацій, особисті архіви письменників, композиторів, учених, політичних й громадських діячів В. Барки, Д. Гуменної, Є. Маланюка, Н. Полонської-Василенко та ін. Продовжував вивчати й популяризувати творчість Т. Шевченка, зокрема був одним з організаторів Інституту шевченкознавства УВАН (заснований 1948 року у Німеччині, відновив діяльність 1955 року в США), видавцем і редактором щорічного збірника УВАН «Шевченко».
Бібліографія праць вченого налічує 176 розвідок і публікацій, серед яких 132 з україністики. Для його праць характерна ретельна вивченість і співставлення усіх можливих джерел, обґрунтованість висновків, неупередженість думки, цікавість викладу матеріалу. Володимир Міяковський віддав своє життя на вівтар служіння української науки. Історична справедливість вимагає кращого ознайомлення з його життям та науковою діяльністю.
Твори
1. Міяковський В. Володимир Вікторович Дорошенко (1879-1963) // Український історик. – 1969. – № 1/3. – С. 47-55.
2. Міяковський В. До біографії М. Грушевського / В. Міяковський // Український історик. – 1976. – № 1/4. – С. 114-120.
3. Міяковський В. До 20-річчя Інституту Шевченкознавства УВАН // Український історик. – 1967. – № 3/4. – С. 152-153.
4. М99367 63.3(4Укр)5 М71 Міяковський В. Революційні відозви до українського народу 1850-1870 р.р. : (з матеріялів «Нашого минулого») / В. Міяковський. – К. : Держ. вид-во. [2-а Радянська друк.], 1920. – 80 с.
5. Бр1754 83.3(4=Укр)1 Ш37 Міяковський В. Шевченко і Костомаров / В. Міяковський // Шевченко / Укр. вільна АН в США ; [редакція : Д. Горняткевич та ін.]. – Нью-Йорк : [б. в.], 1958. – Річник 7. – С. 16-30.
Література про життя та діяльність
6. Антонович М. Володимир Міяковський / М. Антонович // Український історик. – 1969. – № 1/3. – С. 95-101.
7. Білокінь С. Володимир Міяковський – діяч української книги // Вісник Книжкової палати. – Київ, 1998. – № 2 (20). – С. 39–43.
8. Верига В. Вибрана бібліографія праць В. Міяковського // Український історик. – 1969. – №1/3 – С. 144-148.
9. 855557 070 У45 Закрівецький М. Міяковський Володимир // Українська журналістика в іменах : матеріали до енцикл. словника. Вип. ІІІ / за ред. М. М. Романюка ; НАН України, Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника, Наук.-дослід. центр періодики. – Львів : [Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника], 1996. – С. 215-216.
10. 923631 929(477) У45 Ляшко С. М. Міяковський Володимир Варламович : [(1888-1972) – укр. історик, архівіст, літературознавець, педагог] / С. М. Ляшко // Українська біографістика : зб. наук. праць / НАН України [та ін.] ; [редкол.: В. С. Чишко, В. І. Попик (відп. ред.) та ін.]. – К. : [НБУВ], 2005. – Вип. 3. – С. 65-67.
11. Сидорова О. Історія української культури у творчій спадщині Володимира Міяковського : [В. В. Міяковський (1888-1972) – укр. історик] / О. Сидорова // Гілея . Науковий вісник. – 2017. – № 6 (121). – С. 48-54.
12. Сидорова О. М. Проблеми українського суспільно-політичного руху у науковому доробку Володимира Міяковського : [В. В. Міяковський (1888-1972) – укр. історик, літературознавець] / О. М. Сидорова // Гілея . Науковий вісник. – 2017. – № 4(119). – С. 30-36.
13. Федорук О. Стаття Володимира Міяковського про генезу Шевченкового псевдоніма Кобзар Дармограй / О. Федорук // Слово і час. – 2013. – № 1. – С. 42-45.
14. Шаповал А. Листи Михайла Антоновича до Володимира Міяковського 1942-1945 рр. : [М. Д. Антонович (1910-1955) – укр. історик; В. В. Міяковський (1888-1972) – укр. літературознавець та історик-архівіст] / А. Шаповал // Київська старовина. – 2011. – № 3. – С. 101-130.