Портовий марш
З’єднав собою ти землю і море
І дав початок Бердянську, наш порт.
Ти покорив неозорі простори,
Причал твій радо прийма кожен борт.
Приспів:
За хвилерізом роками в дозорі
Стоїть наш порт і удень, і вночі.
Гарант торгівлі в Азовському морі,
Бердянська батько, від моря ключі.
Ти знав роки будівництва і миру,
А лихоліття, як воїн, стрічав,
Ввібрав у лоно любов нашу щиру,
Для поколінь цілих долею став.
Приспів.
Нехай ріка вантажів не вщухає,
І кранам жарко в роботі стає.
І, хоч роки пролітають, мов зграї,
Щодня гарніше обличчя твоє.
Приспів.
м. Гуляйполе,
14.07, нд. — 26.07.2002, пт.
На пошану кандидата наук
З приводу захисту кандидатської дисертації Ганною Токмань у Києві
То не буйні вітри з Києва задули,
Не гуркоче над степами грім,
То, тверді здолавши наукові мури,
Ганна Токмань мчить в бердянський дім!
Закружляли чайки радо в високості
І кигичуть в Таврії степах –
Дорогу вітають зі столиці гостю,
Що летить додому, наче птах.
Хоч під нею кінь стомився науковий,
Але ж м’язи сильні наростив.
Хай Господь їй відкриває обрій новий,
Щоб не стих до Істини порив!
м. Бердянськ, 02.05.1998, сб., 14:37.
Бердянська портовичка
(абетка для малюків-портовиків)
Присвячується династії портовиків
Латишевих із міста Бердянська
Азовське море
Азовське море – наймілкіше в світі,
Та дуже небезпечне в час штормів,
А люблять море це дорослі й діти
За теплоту і щедроту дарів!
Буксир
Швидкість невелика, розмір – теж.
І на вигляд зовсім він малюк.
Та, мій друже, ти за ним постеж:
Сильний він і здатний ще й на трюк.
У порту він кораблі веде,
Що самі тут не пройдуть ніде.
Вінки на воді
Є прекрасна традиція моря –
Шанувати нащадкам дідів.
Від війни моряки мали горе
І вмирали в обіймах штормів.
Тож у пам’ятні дні Перемоги
В їхню шану вінки ми плетем.
Їх пускаєм на моря дороги,
Поруч з ними – гірлянду кладем.
Градоначальник
Порт місту дав життя і здатність росту,
Вінчаючи його, неначе цвіт.
І саме тому був начальник порту
Градоначальником багато літ.
Докери
Докерами звуть вантажників в порту:
Справа здавна в них важка, відповідальна.
Та тепер вони працюють не вручну –
Не страшні їм вантажі і генеральні!
Ентузіасти порту
Наш рідний порт початок дав Бердянську
Ще на зорі народження свого.
Довів високу честь він громадянську,
Життєві бурі не змели його.
Хвала портовикам-ентузіастам –
На їх плечах його снага росла.
Це Шмідт Петро, це Лебедєв, Шаульський,
Це Рєзніков – ось славні імена!
Єдиний порт
Єдиний порт у Запорізькім краї,
Бердянська батько, гордість трударів.
І день і ніч спочинку він не знає,
Працює від зорі і до зорі.
Із України, Греції, Росії
Йому вантаж приходить щодоби.
Торгівля мир із зарубіжжям сіє,
Усі шляхи єднаючи в собі.
Жінки в порту
В порту жінки – давно герої:
Без них ніде не панував би лад.
Уникне з ними порт простоїв
І завжди квітнуть буде, наче сад.
Злагоди мости
Бердянський порт – на варті миру,
Склада угоди – злагоди мости.
Йому його партнери вірять,
Ідуть від порту кораблі в світи.
Інтерклуб
Бердянський порт – торговий осередок
І перехрестя багатьох доріг.
Партнерів-іноземців мали предки,
Та й зараз гості йдуть на наш поріг.
Ми раді морякам держав заморських
І зарубіжжя близького братам.
В наш інтерклуб всі поспішають гості:
Їм затишно і тепло завжди там.
Їжа з моря
Для міст приморських годувальник – море.
Дари його і в голод рятували.
Воно ділило з нами завжди горе:
Під час посух і ворогів навали.
А порт ще в перші роки існування
Мав також славу експортера риби.
Відомі всім бичок, судак, тараня.
І той, хто купить піленгас, – не схибить!
Йод
Йод – це хімічна речовина;
Її найбільше є в морях.
Вона лікує доньку, сина,
Батьків і тих, хто вже в літах.
Тож влітку не вилазь із моря –
І менше матимеш ти горя!
Крани в порту
Мій тато вміє краном керувати,
Слухняним кран стає в його руках.
Багато сил і вміння треба мати,
Щоб працював цей металевий птах.
Від вантажу в порту буває тісно –
Кранівникам роботи вистача!
Та мирно спить вночі приморське місто,
Як кранами шумить в порту причал.
Лоцман
(лічилочка)
Лоцман знає дно чудово
Мудро водить кораблі.
З ним судна вертають знову
В порт, до рідної землі.
Маяк Бердянська
Цей атрибут морський відомий здавна –
Без нього моряки, як без очей.
А років тридцять тому був не марно
Освітлювач туманів і ночей
Вже створений із лазера. Стріча він
За двадцять кілометрів всіх гостей.
Навігація
(лічилочка)
Навігація в Бердянську
Не скінчається весь рік:
Кораблів тут так багацько,
Що утворюють потік!
Орден «Знак Пошани»
Багато вже років пройшло з тих пір,
Як порт отримав орден «Знак Пошани»,
Та не зламав його життєвий вир
І не стоять без діла його крани!
Порт Бердянська
Як став потрібен вихід для торгівлі,
Який путі з’єднав би моря і землі,
То Критський-капітан обстежив мілі
Та вибрав місце, де причалять кораблі.
І створений з тих пір тут порт Бердянська –
Наш годувальник, оберіг, маяк в імлі!
Ринда
Ринда – це дзвін,
Це душа корабля.
Сигнали від неї
Почуєш здаля.
Сім’я портовиків
І мама, й тато у порту працюють:
Пишаюсь ними й дуже їх люблю.
Я вдома портові новини чую,
Радію їм, як море – кораблю.
Як виросту – піду у порт робити,
Та не забуду гарний наш садок.
Чудово в місті біля моря жити,
Де квітне порт, як на воді вінок!
Танкер
Кораблів з епохи Жуля Верна
Стало типів – сотня не одна.
Серед них є танкер – «плавцистерна»:
В ній мандрує різна рідина.
України працелюбний син
України працелюбний син –
Порт Бердянська – у торгівлі ас:
Майже два століття в праці він,
Свій високий клас довів не раз.
Флот-миротворець
Країни моря мають флот військовий –
Вирішувать він силою все звик.
Та є, на щастя, ще і флот торговий –
Флот-миротворець, моря трудівник.
Хвилеріз
Вже більше, ніж сто тридцять років
Порт захищає з півдня хвилеріз.
Не більше тисячі він кроків,
Та рятував не раз від зайвих сліз!
Цемент-рятівник
Кораблі цемент свій мають,
Що рятує їх в біді:
Як пробоїни зіяють,
Робить він заслін воді.
Чайки над портом
Над Бердянським портом
чайки в небі кигичуть
Проводжаючи в путь
кораблі й моряків.
Вони щастя і долю
в дорогу їм зичать,
Щоб вітали їх всюди
вогні маяків!
Чаплине-Бердянськ
Наш порт росте з часів свого початку
І за собою весь Бердянськ вперед веде.
І від причалу – джерела достатку –
Давно на Чаплине залізна путь іде.
Шмідти
Династія німецьких корабелів
Росію полюбила назавжди.
Себе вона для нової оселі
Пожертвувала в щасті і нужді.
Її нащадки – гордість для Бердянська:
Петро очолив мерію і порт;
Діла його – не просто міста частка, –
Підняв він тут торгівлю і курорт.
А син його, що теж Петро Петрович
(Так звали первістків на честь царя),
Повстання на «Очакові» очолив –
За ним стояла совісті зоря!
Щит від леванту
Курорт Бердянськ приємний дуже влітку:
Сюди на відпочинок їдуть всі.
Та взимку він – із льоду й снігу квітка,
І море спить у крижаному сні.
Тут взимку дме зі сходу вітер дужий –
«Левант» – у нього назва грозова.
Та є від нього щит у порту, друже:
Коса Бердянська лють йому збива!
Юна зміна порту
Вчать нас вихователі все вміти,
Спортом ми займаємося тут.
В наших групах – іграшки і квіти,
Тут малята, мов грибки, ростуть.
У садочку затишно всім дітям,
Ніби ми у судна на борту.
Юна зміна – найдорожче в світі –
Знають це дорослі у порту.
Якорі
До землі все горнеться, до мами,
Хоче відчувати твердь воно.
Ось чому своїми якорями
Судна всі чіпляються за дно.
Якорі бувають дуже різні,
Та призначення – одне у всіх.
Ще вони потрібні в бурі грізні,
Щоб триматися корабель міг.
м. Бердянськ, 19.07.-22.07.2001
***
Муз. Валентини Кірносової і Андрія Будугая