Латанський С. Дорога, в якої немає кінця

Латанський, С. Дорога, в якої немає кінця : [виставка картин "Шлях до Реріха", організована Г. Орленком в бібліотеці ЗНУ] / С. Латанський// Запорізька правда. — 2015. — 10 груд. (№ 142-143). — С. 17.

ДОРОГА, В ЯКОЇ' НЕМАЄ КІНЦЯ

Сергій Латанський,мистецтвознавець

"ШЛЯХ до Реріха" — так називалася виставка, яка пройшла в науковій бібліотеці Запо­різького національного уні­верситету. У двох залах розмістилися репродукції' та копії картин гіма­лайського циклу великого митця і філософа. Автор експозиції — запорізь­кий ентузіаст, художник-аматор Геннадій Орленко -поклав чи не все життя, аби донести до людей творчий дух свого кумира.

ІСТИНА КРАСИ

Досить сказати, що перша виставка, на якій Орленко показав власноручні копи кар­тин Миколи Реріха, відбулася ще у 1987 році. Відтоді експо­зиція значно поповнилася і по­бувала в 32 містах України та навіть в Ізварі — селі у 80-ти кілометрах від Санкт-Петер­бурга, де розташована садиба родини Реоіхів.

Символічно, що в липні цього ро­ку виставку оглянули юні вихован­ці дитячого оздоровчого центру "Супутник", а потім — й універси­тетська молодь. Адже Геннадій Орленко прагне, щоб кожне нове покоління перейнялося ідеями Миколи Костянтиновича Реріха -генія, який присвятив себе діючій красі і за різнобічністю таланту майже дорівнював Леонардо да Вінчі.

Микола Костянтинович був ініці­атором легендарного "Пакта Ре­ріха" і засновником культурних рухів "Світ через культуру" та "Прапор Миру". Напрочуд праце­любний, художник міг писати по три-чотири картини одночасно, переходячи від однієї до іншої та стверджуючи, що відпочинок — не лише уві сні, а й у зміні роботи. Під час мандрівок на Тибет і в Гі­малаї він не раз потрапляв у не­безпечні ситуації: зокрема, ан­глійська розвідка поставила ек­спедицію Реріха на грань загибе­лі, вважаючи усіх її членів радян­ськими агентами. Та все ж вони зібрали близько чотирьох тисяч (!) рідкісних старовинних книг і манускриптів із медицини, еконо­міки, філософії, права (деякі з них ще досі чекають тлумачення вче­них). Накопичили й багаті етног­рафічні, мінералогічні, лінгвістич­ні та інші матеріали.

Микола Реріх вірив у непере­можну силу краси. Ця віра лягла в основу його філософії. "Мистец­тво об'єднає людство, — писав він. — Мистецтво має багато гілок, але корінь єдиний… Кожен відчуває істину краси. Для всіх повинні бу­ти відкритими ворота священно­го джерела. Світло мистецтва осяє незчисленні серця  новою любов'ю. Спершу несвідомо прийде це почуття, але потім во­но очистить усю людську свідо­мість. Скільки молодих сердець шукають щось прекрасне й істин­не. Дайте ж їм це. Дайте мистец­тво народу, якому воно нале­жить".

Геннадій Орленко ■ щирий послідовник Миколи Реріха і пропагандист його твор­чості (архівне фото)

КОСМОС ДУШІ

Микола Реріх написав більше семи тисяч кар­тин. На виставці в бібліотеці ЗНУ можна було побачити 76 копій його творів та 34 авторсь­кі роботи Геннадія Орленка, виконані у тому ж стилі. А поча­лося все в 1984 році, коли Ген­надій Павлович побував на виставці картин великого ху­дожника у Москві. Тоді ж він зус­трівся із сином Реріха-старшого -Святославом Миколайовичем (теж талановитим художником і відомим громадським діячем). Спілкувався з ним, слухав його лекції та мудрі поради. Під впли­вом могутнього духу цієї родини, їхньої філософії й етичної спадщи­ни Геннадій Орленко і сам почав писати картини — хоча до цього ні­коли не тримав пензля в руках. Акварельними й олійними фарба­ми він старанно копіював репро­дукції картин Реріха…

Головне завдання Орленка -пропагувати духовну спадщину родини Реріхів. На його думку, на­ші люди замало знають про неї, й далеко не всі мають змогу поба­чити оригінали полотен, написаних Миколою Реріхом. Геннадій Павлович напрацював понад 90 копій із більш як семитисячної ху­дожньої спадщини "великого Майстра Гір", а до того ж — більше тридцяти власних робіт. Всі вони у стилі й манері Реріха, але на космічні теми: "Оріон", "До зірок", "Слава Володимира", "Велика до­рога. Держатель Сонячної систе­ми" й інші.

Микола Реріх. Держатель чаші. Монголія. 1937 рік

ЗАРЯД ДОБРА

Своїми виставками, лекці­ями, публікаціями Генна­дій Орленко багатьом відкрив Реріха. З 1987 року ентузіаст власним коштом і силами, ли­ше зрідка за підтримки спон­сорів, за сотні кілометрів віз 300 кілограмів вантажу, орга­нізовуючи експозиції та лекції в різних містах України. Він до­сі з вдячністю згадує тодішнього генерального директора ЗАТ "За-поріжтепломережа" В. Михай-ленка, котрий сприяв у переве­зенні виставки, а 1993 року допо­міг видати дослідження "Як зро­зуміти смисл картин М.Реріха" (його залюбки розбирали відвіду­вачі виставок). Не так часто вда­валося знайти подібну підтримку. Завжди можна було покластися тільки на добровільних помічників й однодумців — активістів запо­різького товариства імені Миколи й Олени Реріхів.

Чотирнадцять експозицій у рід­ному Запоріжжі і ще 53 по всій Ук­раїні — неабиякий підсумок трьох десятиліть просвітницької роботи Геннадія Орленка. Іноді бувало аж надто складно домовитися, покрити всі фінансові витрати, сплатити за оренду приміщення зі своєї особистої невеликої зар­плати робітника. А яка це тяжка праця — зробити експозицію… Але ентузіаст не розчарувався, не опустив руки. Адже інтерес до виставок, які він організовує, не згасає. Подяки, грамоти… Та го­ловне — відгуки глядачів, з яких мало хто має змогу поїхати в му­зеї Москви або Санкт-Петербур­га, аби на власні очі побачити твори Реріха й відчути їхню не­повторну енергетику. А Геннадій Орленко несе цей заряд духов­ності людям. Він передає його від серця — до серця.

Ще одним своєрідним підсум­ком роботи художника-аматора і дослідника творчості великого митця стала книжка "Світ Реріха". У ній, зокрема, вміщені враження бердянських першокурсників, які переглянули копії картин Миколи Реріха на виставці в музеї імені Й.Бродського. Молоді люди пи­шуть, що відчули в залі високу енергетику, властиву картинам великого художника, отримали духовний заряд, радість і бажання творити добро.