О.М. Акулова, І.В. Кочін, О.О. Гайволя, Д.В. Ількаєв, І.В. Шило,
П.І. Сидоренко, Т.М. Гут
Запорізька медична академія післядипломної освіти
Кафедра цивільного захисту та медицини катастроф
Кіровоградський базовий медичний коледж ім. Є. Й. Мухіна
Педагогічна діяльність у післядипломній освіті за своєю специфікою ґрунтується на удосконаленні самостійної підготовки лікарів до медико-соціальної і медико-лікарняної діяльності. У прoцесi систематичної самостійної діяльності удосконалюються ті різноманітні прийоми, якими повинні бути озброєні лікарі. На сьогоднішній день в умовах зростання актуальності безперервної освіти і розвитку даного питання розробка системи керівництва самостійною роботою лікарів-слухачів набуває особливо важливого значення.
Ми визначили ряд умов, які, на нашу думку, суттєво впливають на цей процес: раціональний розподіл бюджету навчального часу; забезпечення слухачів паперовими і електронними підручниками та методичними матеріалами; наукова організація праці; можливість вибору слухачами власних освітніх технології; обов'язковість дослідницьких елементів у наборі завдань; гнучкість форм самостійної роботи; міждисциплінарний характер змісту самостійної роботи; варіативність завдань; наявність коротких коментарів до методичних матеріалів; зворотний зв'язок зі слухачами у процесі їх самостійної роботи та партнерський розподіл опрацювання навчального змісту для розробки завдань між викладачами і слухачами. Остання умова, на наш погляд, ліквідує суперечність між необхідним зменшенням навчального навантаження для формування самостійної роботи лікарів та збільшенням кількості завдань для самостійного опрацювання.
Самостійна робота лікаря-слухача є настільки важливою ланкою професійного удосконалення, що потребує значного і постійного розширення у процесі післядипломної освіти. У післядипломної освіті вона має свої особливості: на ній ґрунтується професійна діяльність; від неї залежить кваліфікаційний рівень лікаря (категорія); самостійна робота повинна здійснюватися у всій системі післядипломної освіти, а не у межах окремих предметів; методичне забезпечення має носити комплексний, а не фрагментарний характер; важливим критерієм оцінювання є не стільки самостійної результат роботи, як її процес виконання та професійно-особистісне спілкування викладача і лікаря — слухача.