І.В.Кочін, О.М.Акулова, О.О.Гайволя, Д.О.Трошин, І.Ф. Шило
Запорізька медична академія післядипломної освіти
Кафедрацивільного захисту та медицини катастроф
Визначення та узагальнення потенційних джерел надзвичайних ситуацій (НС) є провідною метою дослідження, яке ґрунтується на поглибленому аналізі статистичної і медико-статистичної інформації про НС техногенного, природного та соціально-політичного характеру у світі та на території України.
З другої половини ХХ ст. звичне природне середовище стало суттєво змінюватися під дією господарської діяльності людства. Розорювання земель, надмірна вирубка лісів, швидкий ріст міст, розвиток транспорту та різноманітних комунікацій призвели до катастрофічного забруднення атмосфери, руйнування навколоземного шару озону. В останні роки прискорилося танення багатолітніх снігів та льодовиків. На великих територіях планети зменшується зелений покрив, збільшується вітрова ерозія грунту через безсистемне розорювання земель. Відбувається глобальне запилення атмосфери через забруднення повітря заводськими відходами, відпрацьованими газами і аерозолями. Процес засмічення атмосфери пришвидшується. На гірські льодовики осідають найдрібніші тверді частинки. Забруднена снігова поверхня гірше відбиває сонячну радіацію. Це, в свою чергу, сприяє руйнуванню льодовиків і зменшенню їхньої загальної маси, а також порушенню льодовикового живлення річок. Щорічно в різних країнах відбуваються потужні руйнівні землетруси, які призводять до загибелі людей. Повені, які прокотилися багатьма країнами спричинили НС, загибель і ушкодження людей, руйнування будівель, житла, мостів та споруд. За даними ООН, за останні десять років у всьому світі від повені постраждало більше, ніж 200 млн. людей. В Україні повені займають перше місце в переліку відомих НС.
В Україні експлуатується 1087 водоймищ, загальним об’ємом понад 55 млрд. м3, більше ніж 27 тисяч ставків, 7 великих каналів загальною довжиною майже 2000 км, 10 водоводів великого діаметра. Понад 20 тисяч водозабірних споруд забезпечують зрошення 2,5 млн. гектарів сільгоспугідь, пробуравлено більше як 110 тисяч свердловин для питної води і обладнано понад 2 млн. шахтних колодязів. Гідротехнічні споруди спільного користування розташовані в складних гідротехнічних умовах, експлуатуються 30-40 років і потребують значних зусиль і коштів для утримання їх у відповідному технічному стані. На території України в результаті руйнування гребель, дамб, водопропускних споруд на 12 гідровузлах та 16 водосховищах річок Дніпро, Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець можливі виникнення катастрофічних затоплень. Їх загальна площа може досягнути 8294 км2, до яких потрапляють 536 населених пунктів та 470 промислових об’єктів. На території України існує висока вірогідність руйнування гребель, дамб і водопропускних споруд 12-ти гідровузлів та 16 водосховищ р. Дніпро, Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець. Результати паспортизації, проведеної МНС та інструментальні спостереження свідчать про реальну загрозу одночасного руйнування технологічного обладнання Канівського, Дніпродзержинського, Каховського та Запорізького трикамерних шлюзів. Особливо гостра ситуація на Запорізькому шлюзі. Постійно потерпають від підтоплення території Херсонської, Запорізької та Миколаївської областей, де цим лихом охоплено майже 200 населених пунктів у 35 районах. Це явище є характерним також для Дніпропетровської, Луганської та Волинської областей.
На 60% територій України розвиваються процеси карстоутворення. Найбільш уражені цими процесами АР Крим, Вінницька, Волинська, Донецька, Луганська, Львівська, Миколаївська, Рівненська, Тернопільська та Хмельницька області. Особливу небезпеку створюють ділянки відкритого карсту у Волинській, Рівненській і Хмельницькій областях. Зростають площі зсувонебезпечних процесів. Про наслідки їх активного розвитку свідчать надзвичайні події в Чернівцях і Чернівецькій області, в Дніпропетровську і АР Крим. На сьогодні в районах активної господарської діяльності Прикарпаття, Криму, Донбасу, Одеської, Дніпропетровської, Хмельницької областей та інших промислових міських агломерацій зафіксовано 10 тис. зсувів.
Не розв’язаною проблемою залишається складування відходів гірничо-збагачувальних комбінатів Криворізького залізорудного басейну Дніпропетровської області, відкритих родовищ Полтавської, Донецької, Луганської та Запорізької областей. Практично на кожному п’ятому руднику або кар’єрі є передумови виникнення НС. Залишається актуальною для України й проблема поховання і знешкодження відходів виробництва. На сьогодні їх накопичення становить понад 2,3 млрд. тонн, у тому числі відходів 1-2-го класу небезпеки. В Україні майже 1 тис. 200 відвалів вугільної промисловості, з яких понад 300 постійно горять, забруднюючи повітря газом і пилом. У зонах їх небезпечного впливу проживає 10 тис. людей. На території України накопичено 13 тис. 500 тонн непридатних або заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин. Значна частина об’єктів, де вони зберігаються, непридатна для цього.
Виходячи з особливостей технологій, що застосовуються на промислових виробництвах, їх технічного стану та розміщення, обсягів виробництва у кожній галузі, визначаються промислові підприємства, які є потенційно небезпечними. Це, насамперед, всі види електростанцій, комбінати з переробки ядерного палива, хімічні, мікробіологічні, металургійні, нафтопереробні підприємства та підприємства харчової, харчопереробної промисловості, які мають потужні холодильні установки, підприємства, які використовують радіоактивні джерела тощо. Великі обсяги виробництва і використання ХНР у всіх галузях економіки та НС, що виникають при їх перевезеннях залізничним та іншими видами транспорту, створюють суттєві проблеми при ліквідації їх наслідків.
Оцінюючи ситуацію, що склалася в Україні внаслідок згубної соціальної, економічної, технічної та технологічної політики влади в СРСР упродовж багатьох десятиліть, збоченості розвитку народногосподарського комплексу та соціально-побутової сфери фахівці ДСМК і ДСЕС відзначають наступні факти: розміщення населення та будівництво підприємств проводилося з суто утилітарною метою забезпечення виробництва працівниками, і на сучасному етапі неможливо вивести функціонуючі небезпечні підприємства із зони їх впливу на населення.
Глобальна геополітична, соціально-політична, соціально-економічна, техніко-технологічна, а, головне, ментально-духовна криза, які віддзеркалюють різні сторони тупикового стану господарювання у світовому масштабі, призвели до того, що соціально-психологічні процеси відбуваються у напряму «атомізації» світової спільноти, радикального розшарування громадян за майновою ознакою з загостренням суперечностей між соціальними групами бідних і багатих, зростання індивідуалізму, алкоголізму, наркоманії, психологічної дезадаптації та різкого зниження духовного здоров’я, що у поєднанні з іншими явищами (сепаратизмом, екстремізмом, релігійним фанатизмом, расизмом, ксенофобією, шовінізмом тощо), утворюють тло, на якому виникають соціально-політичні надзвичайні ситуації і таке явище як тероризм, з використанням біологічних агентів, отруйних хімічних і радіоактивних речовин, який набув найбільшого поширення в наш час.
Різні за фахом та політичними уподобаннями науковці одностайні в тому, що руйнування навколишнього середовища є наслідком науково-технічного прогресу людства, який спричинив кризу. Це криза однобічної, суто технічної орієнтації людства і вибір помилкової та руйнівної стратегії підкорення природи, що призвело до розриву органічної єдності людства з біоенергетичним середовищем, яке його породжує і живить, і, врешті-решт, до трагічних наслідків сьогодення. Поза всяким сумнівом світова парадигма національно-економічного господарювання, яка формувала останні три століття духовно-політичний менталітет суспільства і знайшла свій найвищій прояв у створенні «суспільства споживання», вичерпала себе, і людство не має іншого шляху, як найскоріший і загальний перехід до нової системи політико-економічної діяльності, визначальною рисою якої буде глобальний екологічний пріоритет, а стратегічною метою планетарного суспільства – особистість та її розвиток.