Запорізька медична академія післядипломної освіти
Кафедра цивільного захисту тамедицини катастроф
д.м.н., проф. І.В. Кочін, О.О. Гайволя, к.м.н., доцент О.М. Акулова,
к.м.н. Д.О. Трошин, І.Ф. Шило
Провідним завдання Державної служби медицини катастроф (ДСМК) України при ліквідації наслідків аварій на хімічно небезпечних об’єктах (ХНО) є організація та проведення лікувально-евакуаційного забезпечення (ЛЕЗ) ураженого населення. Для цього необхідно чітке і глибоке розуміння медико-тактичних чинників осередків хімічного ураження (ОХУ), які визначають і впли-вають на процес організації та проведення ЛЕЗ. Провідними із цих чинників є: 1. Різноманіття використовуваних небезпечних хімічних речовин (НХР) в промисловості та сільському господарстві і, як наслідок, поліморфізм та тяжкість клінічних проявів при отруєнні серед уражених, що створює складну та напружену обстановку для роботи формувань ДСМК принаданні екстреної медичної допомоги (ЕМД)(перші хвилини, максимум — години). 2. Можливість виникнення непрогнозованих вторинних хімічних реакцій, внаслідок чого в атмосферу виділяються інші НХР, що призводить до виникнення сполучених уражень різноманітними НХР. 3. Рухливість осередків ураження НХР при зміні метеорологічних умов (в першу чергу — напрямку та швидкості вітру). 4. Вибухо- та пожежонебезпечність деяких НХР обумовлюють високу ймовірність розвитку комбінованих уражень (отруєння та опік, отруєння та травма), що створює суттєві складності і труднощі для розшуку та збору уражених щодо визначення адекватного обсягу комплексу лікувальних та евакуаційних заходів. 5. Одночасне ураження швидкодіючими НХР значної кількості людей при швидкому виникненні інтоксикації з перевагою тяжких уражень. Контингент тяжкохворих спершу формується серед осіб, які знаходяться у безпосередній близькості від місця аварії, де виникають високі концентрації НХР. Таким ураженим може врятувати життя тільки негайне надання ЕМД (в перші хвилини). На відстані від місця аваріїв зонах хімічного забруднення (3X3)спочатку переважають ураження легкого та середнього ступенів тяжкості, але через декілька годин після аварії за рахунок подальшого розвитку інтоксикації питома вага тяжкоуражених зростає. У цих умовах необхідне надання ЕМД ураженим безпосередньо у ОХУ в максимально стислі строки з негайною евакуацією за межі осередку до шпиталю з наданням екстреної кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги. 6. Відсутність у більшості випадків можливості розгорнути сили і засоби ДСМК біля ОХУ для надання ЕМД та виконання заходів ЛЕЗ у достатньому обсязі. 7. Тривале збереження на місцевості та предметах зовнішнього середовища стійких НХР та можливість ураження людей при їх потраплянні через деякий час на територію осередку після його виникнення. 8. Небезпека для оточуючих з боку уражених осіб стійкими НХР внаслідок їх десорбції. Необхідність проведення часткової санітарної обробки безпосередньо у ОХУ та повної санітарної обробки — у другому періоді ЛЕЗ (перед шпиталізацією). 9. Необхідність для медичного та немедичного персоналу ДСМК використання засобів індивідуального захисту (ЗІЗ)при роботі в ОХУ та при контакті з ураженими стійкими НХР, які не пройшли санітарної обробки. 10. Необхідність дегазації одягу, взуття уражених, ЗІЗ, а також евакуаційного транспорту при зараженні стійкими НХР. 11. Можливість втрати працездатності особовим складом ДСМК та потреба в медичній евакуації при потраплянні в ОХУ.
Вказані медико-тактичні чинники ОХУ потрібно враховувати для оптимального планування ЛЕЗ населення при НС.
Законодавчо ліквідація наслідків забруднення НХР в осередках хімічного ураження передбачено в Законі України від 24 червня 2004 року за № 1859-IV «Про правові засади цивільного захисту», в якому викладені питання щодо оповіщення та інформування, заходів з евакуації населення, спостереження і лабораторного контролю, інженерного захисту територій, медичного, біологічного, радіаційного і хімічногог захисту, які організуються та контролюються єдиною державною системою органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на НС тенхногенного та природного характеру.
Захист населення і територій у разі виникнення НС техногенного та природного характеру забезпечується шляхом координації функціонування постійно діючих функціональних та територіальних підсистем єдиної державної системи. Функціональні підсистеми створюються центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов’язаної із запобіганням НС техногенного та природного характеру та захистом населення і територій у разі їх виникнення.Завдання, організація, склад сил і засобів, порядок функціонування функціональних підсистем захисту населення і територій визначаються положеннями про ці підсистеми, затвердженими відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання захисту населення і територій від НСтехногенного та природного характеру.
Територіальні підсистеми створюються в АРКрим, областях, містах Києві та Севастополі для запобігання і ліквідації наслідків НСтехногенного та природного характеру в межах їх територій.Завдання, організація, склад сил та засобів, порядок функціонування територіальних підсистем захисту населення і територій визначаються положеннями про ці підсистеми, затвердженими Радою міністрів АРКрим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Залежно від обстановки, ступеня поширення прогнозованої або такої, що виникла,НСтехногенного та природного характеру за рішенням відповідно КМУ, Ради міністрів АРКрим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій в межах конкретної території встановлюється один з наступнихрежимів функціонування системи захисту населення і територій:режим повсякденного функціонування — за умов нормальної виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки, за відсутності епідемій, епізоотій, епіфітотій тощо;режим підвищеної готовності — у разі істотного погіршення виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки, за наявності можливості виникненняНСтехногенного та природного характеру;режимНС — у разі виникнення і під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.Режим надзвичайного стану запроваджується відповідно до законів України.
Діяльність підприємств, установ та організацій у сфері захисту населення і територій відНСтехногенного та природного характерунезалежно від форм власності і господарювання у сфері захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру:планують і здійснюють необхідні заходи для захисту своїх працівників, об’єктів господарювання та довкілля від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;розробляють плани локалізації і ліквідації аварій (катастроф)з подальшим погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання захисту населення і територій відНСтехногенного та природного характеру;підтримують у готовності до застосування сили і засоби із запобігання виникненню та ліквідації наслідківНС техногенного та природного характеру;створюють та підтримують матеріальні резерви для попередження та ліквідаціїНСтехногенного та природного характеру;забезпечують своєчасне оповіщення своїх працівників про загрозу виникнення або про виникненняНСтехногенного та природного характеру.