З нагоди 75-річчя та 55-річчя трудової, лікарської, наукової, педагогічної та громадської діяльності, професору, доктору медичних наук, заслуженому діячу науки і техніки укра¬їни миколі івановичу хижняку

З НАГОДИ ЮВІЛЕЮ – 75-річчя

ПРОФЕСОРА, ДОКТОРА МЕДИЧНИХ НАУК

МИКОЛИ ІВАНОВИЧА ХИЖНЯКА

3 квітня 2011 року виповнилося 75 років від дня народження та 55 років трудової, лікарської, наукової, педагогічної та громадської діяльності відо­мому вченому-гігієністу і організатору санітарно-епідеміологічної служби, професору, доктору медичних наук, Заслуженому діячу науки і техніки Укра­їни Миколі Івановичу Хижняку.

М. І. Хижняк народився в сім’ї колгоспників у селі Червоному (хутір При-чіський) Яготинського району Київської області, яке в давнину знаходилося на території Яготинської сотні Переяславського полку. Територія сотні — це родючі степи, які активно заселялися протягом ХVII-XVIIIстоліть. Біль­шість землі у Гетьманщині ще до кінця XVIIIстоліття стали приватною вла­сністю, а Яготинські степи були в той час ще вільними і належали Війську Запорозькому, тобто знаходились під опікою гетьманів. Після розгрому полку під Несвіжем, в Яготинському степу тільки залишився ху­тірець вдови судді Попкевича, яка заповіла свої землі ченцям Переяславського монастиря, що побудували хутір Лозо­вий Яр, а пізніше і хутір Причіський.

Середню школу М. І. Хижняк закінчив у 1954 році в селі Лозовий Яр Яготинського району Київської області, після чого працював у колгоспі. В 1955 році призваний до лав Радянської Армії і проходив військову службу у Забайкальському військовому окрузі (м. Кяхта) на посаді писаря штабу полку. В 1956 році був звільнений з військової служби за станом здоров’я.

У 1962 році М. І. Хижняк закінчив Київський медичний інститут ім. академіка О. О. Богомольця за спеціальністю «санітарно-гігієнічна спра­ва» і розпочав лікарську діяльність на посаді завідувача санітарно-епідеміологічного відділення Димерської центральної районної лікарні на Київщині. Після адміністративної ліквідації району, з 1963 року професійна діяльність М. І. Хижняка була пов’язана з Бориспільським районом Київської області, де він працював спочатку завідувачем санітарно-епідеміологічного відділення Бо­риспільської Центральної районної лікарні, а з 1969 року, після реорганізації санітарно-епідеміологічної служби — головним лікарем Бориспільської районної сані­тарно-епідеміологічної станції. Цей час був початком становлення М. І. Хижняка як організатора санітарно-епідеміологічної служби та науковця.

В 1973 році під науковим керівництвом академіка Л.В. Громашевського і професо­ра М. О. Романенка лікар-практик М. І. Хижняк захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук на тему «Санітарно-гельмінтологічна оцінка роботи Бортницької зрошувальної сис­теми». Ним науково було доведено, що Бортницька станція біологічної очистки не за­безпечує дегельмінтизацію стічних вод та їх осаду, а її ефективність є недостатньо ефективною. Використання на землеробських полях зрошення для поливу сіль­ськогосподарських культур методом дощування не повністю дегельмінтизованих стічних вод є небезпечним в епідемічному відношенні, оскільки спри­яє забрудненню яйцями гельмінтів поверхневих (0-3 см) та глибоких (10-20 см) шарів ґрунту. Обстеження М. І. Хижняком груп осіб, що працювали на зем­леробських полях зрошення довело їх високу ураженість геогельмінтами (аскаридоз, триходефальоз) у порівнянні з ураженістю населення, що мешкає в зоні функціонування полів зрошення. Виявлені та науково доведені закономірності дозво­лили М. І. Хижняку розробити комплекс профілактичних заходів щодо попередження інвазування гельмінтами населення та заборонити вирощування овочевих і город­ніх культур, які вживаються в сирому виді. М. І. Хижняк виконав фундаментальні наукові дослідження, які зробили значний внесок у вивчення проблеми впливу землеробських полів зрошення на виникнення і перебіг інфекційних та паразитарних хвороб, науково обгрунтував комплекс заходів з охорони навколишнього середовища і поліпшення здоров’я населення при сільськогосподар­ському використанні міських стічних вод і стоків тваринницьких комплексів.

Матеріали наукових досліджень, проведених М. І. Хижняком, стали основою для підготовки та розробки, за його участю, санітарних правил, методичних вка­зівок та рекомендацій щодо використання землеробських полів зрошення, видання низки мо­нографій «Гігієнічна оцінка землеробських полів зрошення» (у співавторстві з М. О. Романенко, 1975 р.), «Гельмінтози людини» (у співавторстві, 1978 р.), «Санітарно-епідеміологічні основи очистки тваринницьких стоків грунтом» (1990 р.), «Біологічне забруднення навколишнього середовища та здоров’я людини» (за редакцією проф. М. І. Хижняка, 1992 р.), «Санітарно-епідеміологічні основи очищення стічних вод ґрунтом» (1993 р.) тощо.

У 1976 році М. І. Хижняк був призначений на посаду головного лікаря Київської обласної санітарно-епідеміологічної станції. За час роботи на керівних посадах М. І. Хижняк активно виступав проти формалізму в проведенні державного сані­тарно-епідеміологічного нагляду. Ним вперше організовано відділ охорони навколишнього середовища при Київській обласній санітарно-епідеміологічній станції, який безпосередньо підпорядковувався головному лікарю. М. І. Хижняком було науково обгрунтовано потребу у докорінному зміненні структури та штатного розпису Київської обласної санітарно-епідеміологічної станції, на засадах чого були суттєво переглянуті штати та доповнені функціональні обов’язки заступників головного санітарного лікаря, зменшено обсяг звітів районних санепідстанцій, проведена централізація коштів відділів профілактичної дезін­фекції області, що дало можливість заощаджувати кошти і щорічно зводити одну будівлю санепідстанції за типовим проектом. Київська обласна санепідстанція була школою передового досвіду з бага­тьох напрямків роботи органів державного санітарно-епідеміологічного на­гляду України.

Під керівництвом М. І. Хижняка було створено Музей санітарно-епідеміологічної служби Київської області, який працює і досьогодні, а також започатковано проведення щорічних науково-практичних конференцій працівників державної санітарно-епідеміологічної служби області з запрошенням до участі фахівців з інших республік.

Після звільнення з посади головного лікаря Київської обласної санітарно-епідеміологічної станції в 1981 році, М. І. Хижняк працював санітарним ліка­рем з комунальної гігієни Республіканської санепідстанції МОЗ України. Враховуючи великий досвід практичної роботи у санітарно-епідеміологічних станціях різних рівнів управління, його, як висококваліфікованого фахівця, залучали до наукової та практичної роботи у Головних санітарно-епідеміологічних управліннях МОЗ СРСР та МОЗ УРСР. Він приймав участь в розробці постанови Ради Міністрів СРСР щодо інвентаризації токсичних від­ходів, що зберігалися на територіях промислових підприємств.

В 1983 році на запрошення директора Всесоюзного науково-дослідного інституту гігієни і токсикології пестицидів, полімерів і пластичних мас МОЗ СРСР (ВНДІГІНТОКС) професора А.В.Павлова, М.І. Хижняк переходить на наукову роботу. Працюючи на посаді старшого наукового співробітника ла­бораторії системних досліджень стану здоров’я населення (керівник — доктор медичних наук В.І. Польченко), безпосередньо надавав науково-методичну допомогу в проведенні досліджень в Росії (Ставропольський та Краснодарсь­кий краї, Саратовська область), Україні, Азербайджані, Молдавії та Вірменії.

Професор М. І. Хижняк зробив суттєвий науково-практичний внесок у вирішення проблеми кадрового забезпечення державного санітарно-епідеміологічного нагляду при застосуванні в сільському господарстві пестицидів і регуляторів росту рослин. Виконана ним науково-дослідна робота за шифром «Штати» дозволила реалізувати пропозицію щодо збільшення кількості санітарних лі­карів з контролю за зберіганням, транспортуванням і застосуванням пести­цидів і регуляторів росту рослин в санітарно-епідеміологічних станціях рес­публік колишнього СРСР на 2000 посад, в тому числі в Україні на 200.

В 1986 році М. І. Хижняк успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук на тему «Наукове обґрунтування охорони навколишнього середовища і здоров’я населення при сільськогосподарському використанні стічних вод» (консуль­танти академік Є. Г. Гончарук, професори А. В. Павлов і М. О. Романенко) за спеціальністю «Гігієна». М. І. Хижняком було доведено, що умови праці в сучасних зрошувальних системах стічними водами характеризуються впли­вом на робітників-поливальників комплексу несприятливих факторів: забруд­неність частинками ґрунту та осадом стічних вод, запиленість органічними і мінеральними добривами, пестицидами, бактеріями, яйцями гельмінтів, ме­теорологічних умов, вимушеної робочої пози з напруженням м’язів спини тощо. Комплекс факторів виробничого середовища зрошувальних сільськогосподарських масивів негативно впливає на стан здоров’я робітників-поливальників, про що свідчить суттєво вищий рівень їх захворювано­сті у порівнянні з відповідними показниками населення.

У 1989 році М. І. Хижняк був обраний за конкурсом керівником відділен­ня з вивчення санітарно-гігієнічних факторів, а згодом — керівником відді­лення вивчення стану здоров’я населення щойно створеного Київського нау­ково-дослідного інституту соціальної гігієни та управління охороною здоро­в’я МОЗ Української РСР (директор — професор А.Р. Уваренко). На цій посаді в повному обсязі розкрилися організаторські та наукові здібності М. І. Хижняка як науко­вого керівника та дослідника проблеми стану здоров’я населення України в зв’язку з Всесоюзним переписом населення 1989 року. Завдяки своїй напо­легливості він забезпечив збереження первинних матеріалів перепису в Україні та запобіг їх вивезенню до Росії. Під його керівництвом були отримані репрезентативні дані з багатьох ха­рактеристик здоров’я населення і організації медичної допомоги восьми облас­тей України та м. Києва. Ці дослідження дозволили виявити наслідки впливу радіонуклідів на організм дітей, довести можливість реального збільшення кількості хворих на рак щитоподібної залози, обгрунтувати необхідність про­ведення комплексу профілактичних заходів у зв’язку зі зміною структури захворюванос­ті дітей та домінуванням у них хвороб ендокринної системи. Результати до­слідження доповідались на науково-практичних конференціях в декількох містах України (мм. Києві, Рівному, Макієвці).

В 1991 році М. І. Хижняк отримав атестат професора, а в 1994 році був обраний дійсним членом (академіком) Нью-Йоркської академії наук.

З 01.06.1994 року по 01.06.1995 року професор М. І. Хижняк був безробіт­ним.

З 1995 року наукова діяльність М. І. Хижняка пов’язана з вивченням стану здоров’я військовослужбовців Збройних Сил України: спочатку на посаді провідного наукового співробітника, а з 1996 року — професора кафедри вій­ськово-профілактичної медицини Української військово-медичної академії Міністерства оборони України. За редакцією професора М. І. Хижняка та В. М. Козлюка був підготовлений і виданий довідник «Госпіталізація хворих: диференційований відбір і раціональна подовженість» (1996 рік), авторами яких були як військові лікарі-фахівці М. М. Вовкодав), так і цивільні лікарі (Т. С. Грузєва, Л. О. Мальцева та інші).

Разом зі своїми учнями професорМ. І. Хижняк проводить дослідження стану здо­ров’я військовослужбовців в залежності від видів Збройних Сил, родів військ, умов їх служби та побуту. Глибокі знання та величезний практичний досвід роботи дозволяє професору М. І. Хижняку на високому науково-методичному та педагогічному рівні проводити в Українській військово-медичній академії Міністерства оборони України педагогічну, методичну та науков-дослідну роботу з військової гігієни, епідемі­ології та екології. Неординарні організаторські та наукові здібності професора М. І. Хижняка особ­ливо виявилися в період становлення Української військово-медичної академії та подальшого розвитку вітчизняної військової гігієни, започаткувавши наукову школу соціальної медицини та гігієни, яку очолює і сьогодні. За 16 років відданої роботи в Українській військово-медичній академії професор М. І. Хижняк підготував майже 20 кандидатів ме­дичних наук із військових і цивільних лікарів Збройних Сил Укра­їни.

Професора М. І. Хижняка характеризує велике працелюбство і висока працездатність, вмін­ня глибоко і всебічно аналізувати проблеми, приймати адекватні рішення та забезпечувати своєчасну їх реалізацію. За період своєї науково-практичної діяльності професор М. І. Хижняк підготував та опублікував більше 700 наукових і навчально-методичних праць, в тому числі більше 20 моно­графій, настанов, підручників та навчальних посібників. Навчальний посіб­ник «Здоров’я людини та екологія» (у співавторстві з професором А. М. Нагорною) в 1995 році був визнаний одним із кращих серед поданих на конкурс, організований Фондом «Відродження» в рамках Програми «Трансформація гуманітарної освіти в Україні».

Під керівництвом професора М. І. Хижняка вперше в Україні для слухачів Українсь­кої військово-медичної академії видано підручник «Екологія» (2003 рік). Він є співавтором підручника «Військова гігієна з гігієною при надзвичайних си­туаціях» (2005 рік) та навчального посібника «Санітарно-гігієнічне забезпечення польово­го водопостачання військ» (2004 рік). Під керівництвом професораМ. І. Хижняка підго­товлено та видано підручник «Військова гігієна». Професор М. І. Хижняк має патент на винахід «Спосіб скринінг прогнозування хронічних неінфекційних захворювань та пристрій для його здійснення» та декілька авторських свідоцтв на винаходи.

Професор М. І. Хижняк успішно готує медичні наукові кадри. За свою науково-педагогічну діяльність він підготував більше 30 докторів і кандидатів медичних на­ук. Серед його учнів — доктора медичних наук, які працюють в установах України:

Голубчиков Михайло Васильович— доктор медичних наук, професор, на­чальник «Укрмедстату» МОЗ України, завідувач кафедри медичної статисти­ки Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика.

Кочін Ігор Васильович— академік Української міжнародної академії оригінальних ідей (УМАОІ), доктор медичних наук, доктор філософії, професор, завідувач ка­федри цивільного захисту та медицини катастроф Запорізької медичної академії післядипломної освіти.

Грузєва Тетяна Степанівна— доктор медичних наук, професор кафедри соціальної медицини і охорони здоров’я Національного медичного універси­тету імені О. О. Богомольця.

Учні наукової школи професора М. І. Хижняка працюють в багатьох навчальних медичних університетах і академіях, науково-дослідних інститутах та в системі Державної са­нітарно-епідеміологічної служби МОЗ України, деякі з них — в іноземних державах.

Активна наукова, педагогічна та практична діяльність професораМ. І. Хижняка гідно відзначенаприсвоєнням почесного звання «Заслужений діяч науки і техніки України». Він нагороджений ювілейною медаллю «За доблестный труд», медаллю «В память 1500-летия Киева», значком «Отличник здравоохранения».

Професор М. І. Хижняк приймає активну участь у громадському житті держави та медичних наукових товариствах,є заступником голови спеціалізованої вченої ради з присудження науко­вих ступенів кандидатів і докторів наук з спецтематики при Українській військово-медичній академії, членом спеціалізованої вченої ради при Інсти­туті епідеміології та інфекційних хвороб ім. академіка Л. В. Громашевського АМН України, членом редакційної колегії журналу «Військова медицина України», членом редакційних колегій збірників наукових праць «Військова охорона здоров’я» та «Сучасні аспекти військової охорони здоров’я» та інших наукових видань.

Вітаємо професора Миколу Івановича Хижняка з ювілеєм, бажаємо доброго здоров’я, творчих успіхів, обдарованих учнів, подальшого розвитку наукової школи!

Колективи

Української міжнародної академії оригінальних ідей,

Запорізької медичної академії післядипломної освіти,

Запорізького державного медичного університету,

Запорізької обласної санітарно-епідеміологічної станції,

Навчально-методичного центру і науково-методичної ради з питань цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області

Професор Кочін І.В.