Проблеми підготовки медичних працівників з предмету охорони праці

І.В. Кочін, П.І. Сидоренко, О.М. Акулова, Т.М. Гут,

Д.О. Трошин, І.Ф. Шило, О.О. Гайволя

Кафедра цивільного захисту та медицини катастроф

ДЗ «Медична академія післядипломної освіти МОЗ України»

Кіровоградський базовий медичний коледж ім. Є.Й.Мухіна

         Ключові слова: охорона праці, медичні працівники, навчання. 

Вступ.Професійна діяльність працівників медичної галузі пов’язана з впливом великого комплексу негативних чинників різноманітного походження. В теперішній час домінує поширена думка, якої дотримується значна кількість фахівців медичної галузі, особливо гігієністи, що серед усіх професій, котрі належать до різних форм інтелектуальної праці, робота медичних працівників є однією з най­більш небезпечних, такою, яка потребує розроблення, наукового обгрунтування та запровадження адекватних і ефективних заходів з охорони праці. Це підтверджу­ється численими фактами виникнення професійних захворювань, отримання травм при виконанні професійних обов’язків серед медичних працівників [2, 5, 10, 14].

Мета дослідження. Розглянути стан професійних умов праці та питання підготовки медичних працівників галузі охорони здоров’я України з предмету охорони праці.

Матеріали і методи дослідження. Дослідження ґрунтується на аналізі законодавчих та нормативно-правових актів, наукових джерел про шкідливі і небезпечні фактори та стан умов праці в галузі охорони здоров’я України, статистичних матеріалів про професійну захворюваність та виробничий травматизм серед медичних працівників галузі, а також організації та результатах навчання майбутніх та працюючих медичних працівників з питань охорони праці.

Результати дослідження та їх обговорення.  Щорічно 28 квітня у понад 100 країнах світу відзнача­ють День охорони праці, щоб привернути увагу суспільства і, головне, влади — до пробле­ми безпеки людини на робо­чому місці. Якщо у роз­винутих країнах вже більше говорять про комфорт та куль­туру праці, то в Україні дово­диться лишень переконувати владу, суспільство і кожного працівника, що поліпшення охорони праці позитивно впливає на якість роботи і є запорукою збереження здоров’я та життя людини [6].

Особливо актуальна ця проблема для галузі охорони здоров’я. Фінансування заходів з охорони пра­ці, передбачене законодавством для медичної галузі, має стано­вити не менш ніж 0,2 %фонду за­робітної плати. Ця норма витри­мується, однак зважаючи на мізерну «ве­личину» самого фонду заробітної плати в галузі охороні здоров’я, зазначе­них відрахувань вкрай недостат­ньо, аби розв’язати всі питання. Адже кошти насамперед спрямо­вуються на заходи з поліпшення умов праці, навчання працівни­ків і посадових осіб, придбання спецодягу і спецхарчування, тож виділені державою 62 гривні на охорону праці одного медичного працівника – явно недостатні. Втім у галузі торгівлі аналогічні витрати становлять 210 грн на одного працівника, в промисловості — близько 600 грн, у серед­ньому по Україні — 540 грн [1, 12]. ЦК проф­спілки працівників охорони здоров’я України підготував свої про­позиції до галузевої програми з поліпшення умов праці, серед яких і вимога провести наукове обгрунтування витрат на охорону праці. Це стане своєрідним ком­пасом — куди і як прямувати медичній галузі далі. Хо­ча нині склалася ситуація, коли не зовсім зрозуміло, як саме пря­мувати, адже медична галузь одна з небагатьох, яка не має власної системи охорони праці, хоча Закон про охорону праці, ухвале­ний ще 1992 року, чітко вимагає створення такої системи [10].

Через недостатнє фінансуван­ня не витримується і багато норм цього закону- навіть служби охо­рони праці, які мають бути ство­рені в усіх закладах із колекти­вом у понад 50 осіб, формуються лише там, де працює не менше 100 осіб. Повсякденні реалії та­кож невтішні: основні виробни­чі фонди галузі зношені, зростає професійна захворюваність медичних працівників [2, 7]. Майже 80% усіх профзахворювань становить туберкульоз (серед працівників протитуберкульозних закладів рівень захворюваності на туберкульоз в десять разів вищий, ніж в інших медичних закладах) [13]. В умовах посиленої загрози для здоров’я медиків вони повинні бути максимально обізнаними на аспектах безпеки праці. Проте той рівень охорони праці, захисту та навчання, що існує в галузі, не відпові­дає вимогам сьогодення. В усіх освітніх медичних закладах від­сутній курс основ охорони праці, досі не розроблено галузевої про­грами навчання посадових осіб. Контроль за навчанням та атес­тацією також не провадиться.

Девіз Всесвітнього дня охорони праці 2011 року — вдосконалення системи управління охороною праці. Необхідно скласти реєстри об’єктів та робіт підвищеної небезпеки в галузі охорони здоров’я на кожному структурному рів­ні. Згідно проведеного дослідження слід вважати за необхідне проведення своєчасного, досконалого, з дотриманням усіх вимог законодавства, розслідування випадків захворювання медич­них працівників на професійні і інфекційні хвороби (в т. ч. грип та ГРВІ під час надання медичної допомоги хворим), спеціального розслідування випадків із тяжкими та смертельними наслідками. Водночас необхідно визначити перелік працівників, яким встановлюють доплату за період роботи впродовж ліквідації епідемій і спалахів інфекційних хвороб, що дає підстави на внесенні грипу та ГРВІ до переліку професійних захворювань, на визначення порядку обов’язкового державного страхування медичних працівників у разі інфекційного захворювання, а також на затвердження Державних санітарних правил і норм влаштування та утримання протитуберкульозних закладів, Правил охорони праці для працівників протитуберкульозних закладів [11].

З метою забезпечення суттєвогопідвищення рівня знань з питань     охорони праці серед майбутніх фахівців усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів, практичної реалізації основ пріоритетності охорони життя та здо­ров’я працівників стосовно результа­тів виробничої діяльності Міністер­ством освіти та науки відповідно до наказу від 02.12.98 р. № 420 «Про вдосконалення навчання з охорони праці й безпеки життєдіяльності у ви­щих закладах освіти України» запро­ваджено вивчення студентами усіх ос­вітніх закладів навчальної дисципліни «Охорона праці у галузі» та затвер­джено навчальну програму цієї дисцип­ліни для закладів вищої освіти [6, 7].

Згідно з відповідним наказом Мініс­терства охорони здоров’я вивчення охорони праці у медицині та фарма­ції є обов’язковою нормативною дисципліною для усіх закладів вищої та середньої медичної освіти. Дисциплі­на має базуватися на засвоєнні обгрунтованої системи правових, соцїально-економічних, організацій­но-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності пра­цівників цих галузей різних спеціаль­ностей та профілів.

Отже,   основними   завданнями предмету «Охорона праці в медицині» повинно бути набуття необхідних знань та навичок з питань конкретної профілактики негативного впливу шкідливих вироб­ничих факторіву роботі представни­ків основних медичних спеціальнос­тей, розслідування випадків виникнення професійних захворювань, нещасних випад­ків, розробки відповідних пропозицій та рекомендацій тощо.У зв’язку з цим у вищих медичних навчальних закла­дах розроблено навчальні програми дисципліни з урахуванням особливостей напрямів підготовки майбутніх лі­карів з питань охорони праці у меди­цині та фармації. Зокрема, в новому навчальному плані для студентів медичних факультетів ця навчальна дис­ципліна є складовим компонентом предмету «Загальна гігієна та еколо­гія людини», який пропонується до вивчення на старших курсах. Для за­нять зі студентами фармацевтичного факультету запроваджено навчальні дисципліни «Основи охорони праці» та «Охорона праці в медицині» [3, 4, 8, 9].

 Однак необхідно констатувати, що на сьогодні надруковано дуже мало підручників або навчальних посібни­ків з питань охорони праці, немає систематизованих ін­формаційно-довідкових видань з цієї тематики для організаторів охорони здоров’я, лікарів та фахівців з охорони праці у медичній галузі. Залишається незрозумілим: чому ряд офіційних матеріалів з питань охорони праці не надходить до вищих навчальних за­кладів медичного профілю; чому інфор­маційний голод з питань охорони праці втамовується комерційними магазинами, суб’єктами під­приємницької діяльності та реалізаторами, які пропонують придбати щось із нормативних актів, інформаційних матеріалів з охорони праці та ще й за надто високими цінами? В державі відсутня планомір­на, насамперед методична допомога, якщо не з боку відповідних мініс­терств, то хоча б з боку такого потуж­ного в Україні органу, як Держгіпромнагляд.

Потрібно визнати велике значен­ня тих підручників, посібників та методичних рекомендацій з основ охорони праці, які видали за останні 5—7 років вітчизняні науковці та фахівці з охоро­ни праці [6, 7, 11].

Однак підручники з основ охоро­ни праці сьогодні не повною мірою відповідають вимогам часу. Ми погоджуємось із висновками числених наукових статей [3, 4, 12]і переконані, що новий підручник з основ охорони праці вкрай необхідний і його є кому написати. В цьому питанні від­сутні ініціатива і відповідне рішення Міністерства освіти та науки, молоді і спорту, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства праці та соціальної політи­ки, Держгірпромнагляду. Саме ці центральні органи виконавчої влади мають надати відчутнішу методичну, матеріальну та фінансову допомогу у справі навчання фахівців з охорони праці та об’єднати зусилля досвідче­них працівників, викладачів і спеці­алістів щодо видання фундаментального підручника та навчальних посібників з основ охо­рони праці та охорони праці в галузі медицини, а не обмежуватися лише наказами та вказівками.

На сьогодні надруковано дуже мало підручників або навчальних посібників з питань охорони праці у медичній галузі, немає систематизованих інформаційно-довідкових видань з цієї тематики. У підручнику та навчальних посібниках [6, 7, 11] розглянуті питання охорони праці та захисту особового складу формувань Державної служби медицини катастроф під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Винятково проблемним залишає­ться питання стосовно засвоєння дисципліни «Охорона праці в галузі», особливо в медицині та фармації. Фактично підручників та навчальних посібників з охорони праці в медици­ні та фармації для студентів вищих та середніх навчальних закладів ніколи не було. Зараз маємо лише відповід­ні накази Міністерства освіти та нау­ки і Міністерства охорони здоров’я, використовуємо ряд положень, пра­вил, інструкцій тощо.

Приємно відзначити, що у підруч­нику І. Даценка та Р. Габовича «Профілактична медицина» (К.: Здоров’я, 2004), мабуть, вперше серед таких видань розглянуто питання охорони праці (розділ 7). Можна подякувати М. Мізюку за винятково змістовні під­ручник та посібник «Гігієна» для сту­дентів вищих фармацевтичних нав­чальних закладів і фармацевтичних факультетів медичних навчальних закладів (К.: Здоров’я, 2002), в яких автор зумів висвітлити не тільки пи­тання загальної та фармацевтичної гігієни, але й ряд питань охорони праці у фармацевтичній галузі і, зо­крема, в аптечних закладах.

На нашу думку змістовний підручник та посібник з охорони праці в медицині та фармації, який би суттєво допоміг студентам вищих медичних навчаль­них закладів у засвоєнні комплексно­го підходу до аналізу, вивчення та ус­відомлення провідних основ охорони праці медичних та фарма­цевтичних  працівни­ків, підвищив би рівень знань з питань ство­рення належних і без­печних умов праці для працівників галузі і зацікавлених осіб, насамперед фахівців з профілактич­ної медицини, організаторів охорони здоров’я та спеціалістів з охорони праці закладів і установ, метою діяль­ності яких є збереження та зміцнення найдорожчого в світі — здоров’я та життя людини, запобігання виникненню професійних хвороб та виробничого травматизму.

Враховуючи той факт, що охоро­на праці — це цілісна, комплексна за своїм змістом система заходів та за­собів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі трудової діяльності, у підручнику треба зробити наголос на проблемах гігієнічного нормування та надати у додатках оптимальнукількість повних текстів та витягів зако­нодавчих актів, стандартів, нормативів, наказів, правил, інструкцій тощо. У переліку рекомендованої літератури треба зробити достатню кількість посилань на законодавчо-нормативні акти для самостійного вивчення [3, 4, 13].

В створюємих підручниках та навчальних посібниках значну увагу треба приділити обгрунтуван­ню застосування технологічних, сані­тарно-технічних, організаційних, архітектурно-планувальних, лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів, від­повідних будівельних норм і правил стосовно будівництва та експлуатації споруд медичних і фармацевтичних закладів. Звертати увагу на правові та соціально-економічні заходи, які є основою для створення безпечних умов праці для медичних та фармацевтичних працівників. Також необхідно грунтовно розглянути фізіолого-гігієнічні характеристики ви­робничої діяльності у меди­цині та фармації [6, 7, 12].

Відповідно до навчальної програ­ми у підручниках треба висвітлити чотири складові частини, з яких складається система охорони праці: правові та організаційні питання основ охорони праці з приділенням найбільшої уваги питанням охорони праці в медичній та фармацевтичній галузях; основи фізіології, гігієни праці і санітарії в медицині та фармації; обгрунтування комплексу заходів та засобів з профілактики впливу негативних виробничих факторів та без­пеки праці (техніки безпеки); визначення заходів з пожежної безпеки у медичній та фармацевтич­ній галузях.

Такий методологічний та дидактичний підхід дає надію, що плануємі до створення підручники та навчальні посібники дадуть можливість суттєво підвищити ефек­тивність навчального процесу з дис­циплін «Охорона праці в медицині» та «Охорона праці у фармації». Для практичної реалізації з підвищення знань з питань охорони праці в медицині і фармації необхідно організувати кафедри з охорони праці медичних і фармацевтичних працівників у вищих медичних закладах додипломної і післядипломної освіти [1, 3, 4].

Лише щоденна, фахова, цілеспрямована робота зі створення на кожному робочому місці, в кожному структурному підрозділі умов праці відповідно до вимог нормативно-правових актів здатна докорінно по­кращити стан охорони праці в медичній і фармацевтичній галузі [6, 7].

ВИСНОВКИ

1. Для суттєвого поліпшення стану охорони праці, збереження здоров’я працівників галузі, підвищення рівня знань студентів вищих медичних закладів та працюючих медичних працівників організувати кафедри з охорони праці медичних і фармацевтичних працівників у вищих медичних закладах додипломної і післядипломної освіти.

1. Скласти реєстри об’єктів та робіт підвищеної небезпеки в галузі охорони здоров’я на кожному структурному рів­ні. Проводити своєчасне, досконале, з до­триманням усіх вимог законодавства, розслідування випадків захворювання медич­них працівників на інфекційні хвороби.
2. Визначити перелік працівників галузі охорони здоров’я, яким встановлено доплату за період роботи впродовж ліквідації епідемій і спалахів інфекційних хвороб. Внести грип та гострі респіраторні вірусні інфекції до переліку професійних захворювань.
3. Визначити порядок обов’язкового державного страхування медичних працівників у разі інфекційного захворювання, затвердити Державні санітарні правила і норми влаштування та утримання протитуберкульозних закладів і Правила охорони праці для працівників протитуберкульозних закладів.

ЛІТЕРАТУРА

1.Амелічева Л. До історії становлення права людини на безпечні та здорові умови праці / Л. Амелічева // Правничий часопис Донецького університету. – 2003. — № 2 (10). – С. 65 – 71.

2.Басанець А. Профзахворюваність – актуальна проблема сучасності / А. Басанець, І. Луб’янова, Д. Тімошина // Охорона праці. – 2011. — № 2. – С. 42– 45.

3. Гогіташвілі В.  Необхідно новий навчальний посібник / В. Гогіташвілі, О. Мельніков // Охорона праці. – 2002. — № 10. – С. 16.

4.Жидецький В. Для того, щоб знати, треба навчатися / В. Жидецький // Охорона праці. – 2002. — № 8. – С. 50 – 52.

5.Кобець В. Чому були травмовані медпрацівники? / В. Кобець // Охорона праці. – 2010. — № 1. – С. 38 – 39.

6.Кочін І.В. Охорона праці та безпека життєдіяльності населення у надзвичайних ситуаціях:   Навчальний посібник / За ред. І.В. Кочіна / І.В Кочін, Г.О. Черняков, П.І. Сидоренко та ін. — Київ: Здоров’я, 2005. —  432 с.

7. Кочін І.В. Медицина катастроф: Виробниче видання / І.В. Кочін, Г.О. Черняков, П.І.  Сидоренко // За ред. І.В. Кочіна. — К.: Здоров’я, 2008. – 724 с.

8. Мельничук Л. Навчання чи продаж посвідчень на той світ? / Л. Мельничук // Охорона праці. – 2011. — № 8. – С. 24.

9.Пальна В. Систему навчання необхідно удосконалювати / В. Пальна // Охорона праці. – 2010. — № 3. – С. 44 – 46.

10.Попович С. Опасна ли профессия врача ? / С. Попович // Охрана труда. – 2005. — № 2. – С. 37 – 39.

11.Посный В.Ф.Совершенствование организации и качества экспертизы трудоспособности, анализа заболеваемости с временной утратой трудоспособности, травматизма, профессиональной заболеваемости в лечебно-профилактических учреждениях: Учебное пособие/ В.Ф. Посный, И.В. Кочин // Запорожье: МЗ Украины, ЗМАПО, 2006. — 87 с.

12.Сергета І. Актуальні питання навчання з охорони праці в медицині та фармації/І. Сергета, Н. Фещук, Л.Краснова//Охорона праці.–2006.-№1.–С.41–42.

13.Теличко К. Торкнутися проблеми – перший крок до її вирішення / К. Теличко //  Охорона праці. – 2010. — № 2. – С. 46 – 49.

14.Чижиченко В. Причини вибуху кисневих балонів (коментар до Луганської трагедії) / В. Чижиченко // Охорона праці. – 2010. — № 4. – С. 29– 31.

SUMMARY

PROBLEMS OF PREPARATION OF MEDICAL WORKERS SOFTWARE

TO THE ARTICLE OF JOB PROTECTION

I.V.Kochin, P.І.Sidorenko, O.M.Akulova, Т.M.Gut,

D.O.Troshin, I.F.Shilo, O.O.Gajvolya

Considered problems of preparation of medical and pharmaceutical workers on questions of job protection, insufficiency of educational literature is exposed. The necessity of creation of departments,of medical and pharmaceutical workers protection is grounded for higher medical educational establishments.

Key words: job protection, medical workers, teaching.