О.О. Гайволя, І.В. Кочін, О.М. Акулова, Д.О. Трошин, В.М. Ільїна, І.Ф. Шило
ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України»
Кафедра цивільного захисту та медицини катастроф
Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області
Система післядипломної медичної освіти відноситься до складних систем і для її аналізу і вивчення широко застосовується системний підхід. Відповідно до теорії систем післядипломна освіта лікарських кадрів для системи Державної служби медицини катастроф територіального рівня України (ДСМКТРУ) є частиною системи медичної освіти і, за своєю суттю, є його моделлю. Післядипломна освіта лікарських кадрів в Україні виступає як складова частина загальної системи медичної освіти і як самостійна система, що включає медичні академії післядипломної освіти і факультети при вищих медичних навчальних закладах. Систему післядипломної освіти лікарських кадрів для ДСМКТРУ треба розглядати і як об’єкт, що піддається зовнішній дії, організаціі і управлінню (з боку держави) і чинників впливу, і як суб’єкт, що впливає як на довкілля за допомогою реалізації своїх цільових функцій, так і на складові своїх підсистем. Однією з таких підсистем є едукологія — відносно нова комплексна дисципліна, що вивчає закономірності освіти.
Основні гностичні прийоми едукології оптимально можуть бути покладені в підвалини науки, що вивчає загальні закономірності організації, функціонування і розвитку сфери медичної освіти, — медичної едукології. При визначенні підходу до формулювання самостійного предмета медичної едукології, необхідно звернути особливу увагу на необхідність логічного взаємозв’язку категорій суспільних наук та їх асиміляцію з категоріями компаративістики, що дозволяє порівнювати і зіставляти різні підходи до нових наукових понять. Це дозволяє здійснювати перенесення предмета медичної науки з області знань в область діяльності, інтегрувати практику і теорію на підставі міждисциплінарного синтезу. Створення теоретичних основ медичної едукології вимагає виходу з сфери конкретних дисциплін і використання методології, загальної для усіх наук, системно пов’язаних з медициною. Принциповою основою концепції є розгляд процесу післядипломної медичної освіти як центру, в якому інтегруються знання, накопичені іншими науками.
Відмітними компонентами предмета і об’єкту медичної эдукологии, як підсистеми медицини, є взаємозв’язки, які утворюють предмети таких наук, як антропологія освіти, психологія навчання, андрагогика, менеджмент освіти. Кожен ступінь післядипломної медичної освіти, будучи підсистемою макросистеми, має властивість зберігати усі особливості загального.