О.О. Гайволя, І.В. Кочін, О.М. Акулова, Д.О. Трошин, В.М. Ільїна, І.Ф. Шило
ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України»
Кафедра цивільного захисту та медицини катастроф
Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області
Постійний зв’язок науки і практики в системі управління Державної служби медицини катастроф (ДСМК) України припускає, що принцип децентралізації позицій, при якому домінує не статус посади, а положення партнерства і співпраці, є своєрідним інваріантом основних освітніх принципів, оскільки лікар, що прийшов до установи післядипломної освіти, бажає отримати не просто інформацію про нові досягнення конкретних наук, а включається сам в пошук шляхів застосування пізнаного у своїй практичній діяльності. Загальнодидактичні принципи післядипломної освіти включають: цілеспрямованість; оцінку рівня підготовки слухачів; індивідуалізацію залежно від загальнокультурного і професійного рівня; інтеграцію формальних, неформальних та інформальних видів навчання; диференціацію, персоніфікацію. Цілеспрямованість припускає, що зміст освіти конкретизується відповідно до ситуації в суспільстві і прогнозу її розвитку. Лікарі-слухачі включаються в освітню діяльність за основними напрямами загальної і професійної культури, освоюючи при цьому кросскультурний простір.
Оцінка рівня підготовки лікарів-слухачів припускає, що ведеться діагностика обізнаності, діапазону їх професійного розвитку, здібності самостійно аналізувати явища і процеси з метою адекватності надання їм освітніх послуг і створення умов для саморозвитку. Індивідуалізація залежно від загальнокультурного і професійного рівня припускає реалізацію такого підходу, при якому слухач самостійно розробляє зміст і темпи навчання. Інтеграція формальних, неформальних та інформальних видів навчання в системі управління ДСМК припускає наявність способів поєднання в одній установі післядипломної медичної освіти різних освітніх програм або курсів (як для лікарів, так і для середнього медичного персоналу, парамедиків та рятівників) і може надавати право на самостійну діяльність (спеціалізація), носити ознайомлювальний характер в якійсь області медицини, або використовуватися в ході повсякденної роботи фахівців системи ДСМК. Диференціація припускає, з одного боку, формування учбових груп на підставі загальних чинників; з іншого — врахування індивідуальних запитів кожного суб’єкта, його особових якостей, професії, спеціальності, соціального досвіду тощо. Персоніфікація припускає, що усі характеристики цього освітнього процесу конструюються, виходячи з інтересів, потреб і спрямувань осіб, залучених в учбову діяльність.