І.В. Кочін, Д.О. Трошин, О.М. Акулова, О.О. Гайволя,В.М. Ільїна

ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України»

Кафедра цивільного захисту та медицини катастроф

Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області

 

В умовах зростання конкуренції на ринку праці сучасні стратегії післядипломної медичної освіти враховують необхідність акти­візації процесів саморозвитку професіоналізму, стимулювання досягнення акме, особистісно-професійної зрілості лікарів. Орієнтація післядипломної медичної освіти на сприяння максимально повній самореалізації лікарів в професії є відповіддю на за­пити населення щодо підвищення якості медичної  допомоги в Україні.

Дослідження в галузі акмеології та психології професійної діяльності лікарів по­в’язують продуктивність професійної медичноїдіяльності в нових соціально-економічних умо­вах життя суспільства (розбудови капіталістичних відносин) з розвитком механізмів самоорганізації та самороз­витку спеціалістів галузі охорони здоров’я, з підготовкою інтелектуальної та управлін­ської еліти галузі в процесі безперервної освіти і післядипломної медичної зок­рема.

Акмеологічна модель цілісного розвитку особистості лікаря в процесі освіти поєднує досягнення особистісної, професійної, духовної та життєвої зрілості в єдиному полі розвитку, що знаходиться в освітньому середовищі, яке містить відповідні цілі, зміст, технології, результат освіти. Серцевиною цього процесу є акмеологічна позиція лікаря, що обумовлює век­тор індивідуально-особистісного, суб’єктного розвитку про­фесіонала в галузі охорони здоров’я.

Акмеологія як метанаука обґрунтовує якісні характеристики нового типу післядипломної медичної освіти, його суттєвої позиції: гуманність, звернення до цілісного розвитку людини як суб’єкта життєдіяльності; методологічність, приорітетність засобів самостійного і системного пізнання світу крізь призму відносин «Я — світ»; міждисциплінарність, оперування загальнонауковими категоріями та методами як більш продуктивними у порівнянні з вузько предметними евристичними інструментами пізна­вальної і креативно-перетворюючої діяльності; інтегративність як провідний принцип методології про­ектування післядипломних медичних освітніх систем і оцінювання їх якості, як мож­ливість декількох підходів, нелінійних закономірностей, висновків і результатів; проективність, націленість на створення образів майбут­нього, проектів самореалізації творчого потенціалу особистостілікаря, домінування проектних технологій навчання, формуючих кон­структивно-прогностичне мислення; діалогічність як засіб суб’єкт-суб’єктної взаємодії в післядипломному медичному освіт­ньому процесі; синергетичність, саморозвивальний і самоорганізуючий засіб буття сферипіслядипломної медичної освіти як її акме-форма розвитку; акмеологічність, висока якість стану, процесу і резуль­тату післядипломної медичної освіти.