І.В. Кочін, Д.О. Трошин, О.М. Акулова, О.О. Гайволя,В.М. Ільїна
ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України»
Кафедра цивільного захисту та медицини катастроф
Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області
В умовах зростання конкуренції на ринку праці сучасні стратегії післядипломної медичної освіти враховують необхідність активізації процесів саморозвитку професіоналізму, стимулювання досягнення акме, особистісно-професійної зрілості лікарів. Орієнтація післядипломної медичної освіти на сприяння максимально повній самореалізації лікарів в професії є відповіддю на запити населення щодо підвищення якості медичної допомоги в Україні.
Дослідження в галузі акмеології та психології професійної діяльності лікарів пов’язують продуктивність професійної медичноїдіяльності в нових соціально-економічних умовах життя суспільства (розбудови капіталістичних відносин) з розвитком механізмів самоорганізації та саморозвитку спеціалістів галузі охорони здоров’я, з підготовкою інтелектуальної та управлінської еліти галузі в процесі безперервної освіти і післядипломної медичної зокрема.
Акмеологічна модель цілісного розвитку особистості лікаря в процесі освіти поєднує досягнення особистісної, професійної, духовної та життєвої зрілості в єдиному полі розвитку, що знаходиться в освітньому середовищі, яке містить відповідні цілі, зміст, технології, результат освіти. Серцевиною цього процесу є акмеологічна позиція лікаря, що обумовлює вектор індивідуально-особистісного, суб’єктного розвитку професіонала в галузі охорони здоров’я.
Акмеологія як метанаука обґрунтовує якісні характеристики нового типу післядипломної медичної освіти, його суттєвої позиції: гуманність, звернення до цілісного розвитку людини як суб’єкта життєдіяльності; методологічність, приорітетність засобів самостійного і системного пізнання світу крізь призму відносин «Я — світ»; міждисциплінарність, оперування загальнонауковими категоріями та методами як більш продуктивними у порівнянні з вузько предметними евристичними інструментами пізнавальної і креативно-перетворюючої діяльності; інтегративність як провідний принцип методології проектування післядипломних медичних освітніх систем і оцінювання їх якості, як можливість декількох підходів, нелінійних закономірностей, висновків і результатів; проективність, націленість на створення образів майбутнього, проектів самореалізації творчого потенціалу особистостілікаря, домінування проектних технологій навчання, формуючих конструктивно-прогностичне мислення; діалогічність як засіб суб’єкт-суб’єктної взаємодії в післядипломному медичному освітньому процесі; синергетичність, саморозвивальний і самоорганізуючий засіб буття сферипіслядипломної медичної освіти як її акме-форма розвитку; акмеологічність, висока якість стану, процесу і результату післядипломної медичної освіти.