Кафедра цивільного захисту та медицини катастроф
ДЗ «Медична академія післядипломної освіти МОЗ України»
д.м.н., проф. І.В. Кочін, к.м.н., доц. О.М. Акулова, О.О. Гайволя,
І.Ф. Шило, к.м.н. Д.О. Трошин,
Кіровоградський базовий медичний коледж ім. Є.Й. Мухіна
к.м.н., доц. П.І. Сидоренко, Т.М. Гут
За останні роки в світі та Україні відбулися радикальні соціально-економічні та політичні перетворення, які вимагають принципово нових підходів до розробки та вирішення питань з організації комплексних заходів, спрямованих на ефективну реалізацію державної політики у сфері захисту населення і територій від терористичних актів (ТА), запобігання та оперативного реагування на них. Правову основу боротьби з тероризмом становлять Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом від 1977 р., Конституція України, Кримінальний кодекс України, Закон України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003 р.№ 638, укази і розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України (КМУ), а також інші нормативно-правові акти, що приймаються на виконання законів України. Державна служба медицини катастроф (ДСМК) України на сучасному етапі розбудови національної системи протидії тероризму – це чітко структуризована система державних установ та науково-дослідних закладів, яка функціонує у відповідному правовому полі. Однак, поглиблення інтеграції нормативно-правових баз боротьби з тероризмом диктує необхідність розробки та удосконалення організаційних, нормативно-правових, соціально-економічних, управлінських і матеріально-технічних механізмів діяльності ДСМК України.
Організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення її необхідними силами, засобами і ресурсами здійснюються КМУ у межах його компетенції та Службою Безпеки України (СБУ), які є головними органами у загальнодержавній системі боротьби з терористичною небезпекою. До участі у здійсненні заходів, пов’язаних з попередженням, виявленням і припиненням терористичної діяльності, у межах своєї компетенції залучаються у разі необхідності різні міністерства та відомства, у тому числі Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) України (рис.1). Для безпосереднього управління конкретною антитерористичною операцією та керівництвом силами і засобами, які залучаються до здійснення антитерористичних заходів, утворюється оперативний штаб, очолюваний керівником Антитерористичного центру при СБУ або координаційною групою відповідного регіонального органу СБУ. Формування ДСМК України підпорядковуються керівництву Антитерористичного центру, взаємодіють з іншими немедичними відомствами, а також взаємодіють між собою.
Рисунок 1. Місце ДСМК у загальнодержавній системі України з протидії тероризму
Стратегія готовності і своєчасного чіткого виконання попереджувальних та захисних заходів ДСМК при ТА повинна забезпечити найбільш високий ступінь безпеки територій та захист населення. Спираючись на закон України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003 р.№ 638 діяльність ДСМК з протидії тероризму повинна базуватися на наступних принципах: національної безпеки; державної пріоритетності та превентивності; адекватності дії загрозі ТА; диференційованості дії перед загрозою та при здійсненні ТА.
Таким чином,загальнодержавну систему протидії тероризму складають підсистеми ряду міністерств та відомств України, у тому числі медична підсистема з надання екстреної медичної допомоги (ЕМД) у дошпитальний і шпитальний періоди у вигляді організаційної форми ДСМК. Функції кожної з підсистем законодавчо регламентовані у нормативно-правових актах, у тому числі функції ДСМК законодавчо визначені у «Положенні про Державну службу медицини катастроф», затвердженому постановою КМУ від 11.07.2001 р. № 827, та у «Регламенті реагування закладів охорони здоров’я на виникнення надзвичайних ситуацій», затвердженому наказом МОЗ України від 26.12.2002 р. № 493. Однак, і дотепер існує проблема відсутніcті конкретних нормативно-правових документів щодо планування всієї сукупності питань та забезпечення сил ДСМК при реагуванні на ТА. Аналіз досвіду організації ЕМД постраждалим внаслідок НС в Україні та в інших державах (ТА в Парижі в 1985, 1986 рр.; ТА 1995 р. в Токійському метро з використанням зарину; захоплення терористами заручників в Беслані, Росія, 2005 р. тощо) свідчить, що проблеми реагування всіх державних структур на виникнення НС при ТА потребують детальної регламентації, як це законодавчо передбачено у Франції (Білий та Червоний плани діяльності державних структур при ТА), в США. А тому потрібен аналогічний державний регламент в Україні, який, базуючись на діючій правовій та нормативній базі кожного міністерства та відомства, конкретизує організацію та взаємозв’язок комплексу провідних заходів при ТА щодо реагування різних категорій і рівнів закладів в їх міжгалузевому та міжвідомчому зв’язку: порядок введення сил, розгортання об’єднаних ешелонованих угруповань, використання матеріально-технічних резервів та особливостей інформаційного забезпечення міжгалузевих сил. Державний регламент, тобто комплексна система державних міжгалузевих та міжвідомчих нормованих заходів при ТА, забезпечить якісне і оперативне управління силами і засобами загальнодержавної системи протидії тероризму, у тому числі швидке та гнучке реагування керівництва і формувань ДСМК на зміну оперативної медико-санітарної обстановки згідно з пропонуємою нами державною концепцією забезпечення таких антитерористичних операцій.
Наступним вузловим моментом в ефективності та злагодженості загальнодержавної системи протидії тероризму є підтримка цієї системи у постійній готовності, тобто підтримка та забезпечення постійної готовності сил та засобів ДСМК щодо оперативного реагування на ТА. Це положення реалізується шляхом сумісного постійного навчання, практичного дієвого співробітництва між різними підсистемами, проведення командно-штабних та учбово-тренувальних занять з відпрацюванням практичних навичок і вмінь МНС (пожежної та рятувальної служб) та МОЗ (ДСМК), оперативних формувань МВС, СБУ, прокуратури. При проведенні навчально-тренувальних занять з формуваннями ДСМК потрібно надавати більш уваги чіткій організації управління, забезпечення стійкості управління формуваннями та установами ДСМК, взаємодії з іншими аварійно-рятувальними службами з метою дієвого співробітництва між службами різних відомств та рівнів, відпрацюванню практичних навичок надання ЕМД.
Наступним необхідним кроком щодо наукового удосконалення діяльності ДСМК Українипотрібні розробка та затвердження МОЗ України медико-технологічних стандартів (протоколів) ЕМД для дошпитального та шпитального періодів. Як доводить досвід ліквідації наслідків ТА основними факторами, які обмежують ефективність надання ЕМД у дошпитальному періоді при ТА є одночасне виникнення великої кількості уражених, дефіцит часу у медичного персоналу при наданні допомоги, недостатнє знання та практичне застосування основних засад лікувально-евакуаційного забезпечення та ЕМД при НС, у т.ч. принципів медичного сортування, врахування тяжкості стану уражених, ускладненого психотравмующим фактором, стресовий стан медичного персоналу у перші години від початку надходження уражених. Впровадження уніфікованих технологій надання ЕМД у вигляді медико-технологічних стандартів в учбові програми підготовки та перепідготовки лікарів, чітке відпрацювання практичних навичок з виконання алгоритмів як при навчанні, так і повсякденній праці лікарів є запорукою зменшення безповоротних медико-санітарних втрат серед уражених та ефективного медичного забезпечення населення при ТА.
Матеріально-технічне забезпечення роботи формувань ДСМК відбувається зі спеціально створеного медичного резерву запасів майна, діагностичних, імунобіологічних препаратів, реактивів, дезінфекційних засобів, інших матеріалів і приладів, необхідних для роботи формувань ДСМК. Створення резервів медичного майна і лікарських засобів та забезпечення термінового постачання їх для локалізації і ліквідації наслідків ТА здійснюється на основі Постанови КМУ «Про Порядок створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру» від 29.03.2001 р. № 308. Резерви створюються заздалегідь з метою оперативного їх використання у разі загрози виникнення і ліквідації НС відповідного рівня. Однак, відсутність поточного постачання специфічних антидотів, тест-систем для термінової лабораторної ідентифікації агентів ТА, експрес-діагностики характеру і ступеня ураження населення, відсутність достатньої кількості приладів, техніки для масової санітарно-гігієнічної обробки населення, транспорту для термінової медичної евакуації уражених створюють труднощі та визначають специфіку матеріально-технічного забезпечення роботи формувань ДСМК і вимагають чіткої організації, планового забезпечення всім необхідним в повсякденний період функціонування ДСМК, своєчасного забезпечення та оперативної доставки матеріально-технічних ресурсів у зону ТА.
ВИСНОВКИ
1. Національна система протидії тероризму – це чітко організована система державних установ та відомств, медична підсистема якої представлена ДСМК України.
2. Підготовка та впровадження нормативно-правового регламенту щодо взаємозв’язку комплексу державних міжгалузевих та міжвідомчих заходів при ліквідації ТА дозволить оптимізувати національну систему протидії тероризму.
3. Науково-практичного удосконалення в ДСМК України, як медичної підсистеми національної системи протидії тероризму, вимагають: оптимізація оперативного управління медичними формуваннями в їх взаємодії з іншими силами, професійна підготовка особового складу, матеріально-технічне забезпечення роботи формувань служби.
4. Наукове удосконалення діяльності ДСМК в трьох вказаних напрямках гарантує постійну готовність сил та засобів служби щодо оперативного реагування на ТА, реалізацію державної політики України в галузі протидії тероризму.