І.В.Кочін, О.М.Акулова, В.М.Ільїна, О.О.Гайволя, Д.О.Трошин

Запорізька медична академія післядипломної освіти

Кафедрацивільного захисту та медицини катастроф

Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області

Першу і провідну передумову якісного дистанційного навчання (ДН), знаходимо безпосередньо, вже у самому визначенні ДН. Адже відповідно до офіційних документів ДН  відбувається за умови опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчання, тобто лікарі-слухачі дистанційних аудиторій навчаються самостійно під керівництвом викладача. Тож першорядною умовою налагодження ДН процесу є здатність лікарів самостійно планувати свій графік навчання, систематично займатися та опановувати визначені за освітнім стандартом навчальні програми. Безсумнівно, це можливо лише за умови високої вмотивованості, їх зусиль, наявності у них навичок планування роботи та розподілу власного часу. На сьогодні під такі умови підпадають в основному ті лікарі ДСМК, хто вже розпочав свою трудову діяльність і   глибоко та чітко усвідомив, що знання, які вони мають можливість отримати, їм справді необхідні.

Інша істотна передумова, що стосується цілей освіти та провідних завдань педагогіки — це виховання лікаря, тобто той значущий бік освітнього процесу, без якого він малоефективний. Не секрет, що на сучасному етапі питання виховання актуалізуються лише у школі. Коли людина виходить за межі шкільних стін, то виховний процес начебто припиняється. При використанні комп’ютерів у якості засобів навчання, не можна не помічати їх серйозної недосконалості з точки зору реалізації перш за все виховних функцій освіти. До цих негативних наслідків належать, у першу чергу, чимала індивідуалізація навчання та (за умови використання у ДН персональних комп’ютерів вдома) ще й неабияка елітарність. Між іншим, питання елітарності освіти часто артикулюють дослідники на заході, зокрема, на шпальтах журналу UNESCO"Вища освіта у Європі". До інших недоліків належить надмірна орієнтація на алгоритмізацію мислення лікаря навіть для тих випадків, коли необхідна аналітико-синтезуюча когнітивна діяльність; передача комп’ютеру оціночних функцій для вибору оптимальних варіантів клінічних рішень. Таке ставлення формує маловмотивовану впевненість у необмежених можливостях комп’ютера та відповідних споживацьких настроях, що межують із відмовою від самостійних зусиль для досягнення медичних і клінічних цілей. Взагалі, використання комп’ютера — це для медико-педагогічної науки проблема неабиякої значущості у площині ВМНЗ, а саме: реалізації установок навчально-виховної діяльності. Якщо ж поміркувати про прийдешнє ДН, то якісь можливості тонкого дотику до особистості у системі дистанційного навчання мабуть можна і відшукати. Так, з нашого погляду, у післядипломній освіті доцільно застосовувати дистанційну форму навчання після проведення очної форми інтернатури та  спеціалізації з медицини катастроф, коли молоді фахівці ДСМК навчені критично мислити, самостійно планувати заняття, мають належну мотивацію до навчання.

Етап формування завдань і змісту навчання

До обмежень та умов, які позначаються на завданнях освіти і на змісті навчання (елементи 2 та 3) належать майже ті всі, що вже були зазначені раніше. Нагадаємо, щоб визначені та поставлені завдання було реалізовано у системі дистанційного навчання, необхідно, щоб у навчальному процесі були задіяні лише високовмотивовані слухачі, з високим рівнем інформаційної культури (не лише навички роботи з комп’ютерною технікою, а й вміння працювати з інформацією). Щодо питання самостійного опанування студентом навчальної програми, то існує, як відомо, ціла низка спеціальностей, які заборонено за державним освітнім стандартом отримувати заочно (медичні, військові та інші). Тож, керуючись Законом "Про вищу освіту", де дистанційну форму навчання прирівнюють до заочної, робимо висновок, що всі ті спеціальності та кваліфікації, які за переліком державного стандарту освіти заборонено отримувати заочно, не можна отримувати і дистанційно.

Крім суто організаційно-педагогічних обмежень, що накладаються на завдання навчання та його зміст, необхідно дотримуватись і загальнопедагогічних, які безпосередньо впливають на дидактичну систему (рис. 1), знаходяться поза цією логічною структурою вимог й можуть використовуватися на кожному з етапів. Це стосується, зокрема, таких дидактичних принципів, як науковість, системність, систематичність, міждисциплінарні зв’язки, зв’язок теорії та практики навчання з життям, професійна направленість, наочність, доступність, диференціація та індивідуалізація, мотивація та створення позитивного відношення до навчання.

Просто кажучи, дотримання цих принципів — умова якісного навчання за будь-якої організа­ційної форми. Саме відповідно до цих принципів необхідно ретельно формувати зміст освіти.

Етан обрання засобів та методів навчання

Як можна побачити на рис. 2, засоби і методи (елемент 5) належать до такого класу умов, що заявляють про себе лише за дистанційної форми навчання. Якщо на попередніх етапах йшлося про доцільність якісного дистанційного навчання, то зараз йтиметься про формування та організацію якісного ДН з позиції педагогіки. Саме елемент 5 має найвищий потенціал щодо поліпшення якості навчального процесу.

Загальновідомо, що головний агент якості навчання — викладач, носій знань, умінь, навичок і позитивного виховного ідеалу. Він, за дидактикою, є керівником педагогічного процесу. Щодо дистанційного навчання, то тут першорядну роль у структурі його якості відіграє сам слухач, а носієм знань виступають засоби навчання, рідше, розроблені групою авторів матеріали дистанційних курсів [3]. Роль викладача (тьютора) мінімізується. Отож не дивно, що існує думка, мовляв, дистанційне навчання позбавить нас від класу викладачів як таких, а їх місце посядуть комп’ютери. Але зауважимо, що у Відкритому університеті (Великобританія) під керівництвом одного тьютора працює не більше двадцяти студентів! І вони не прагнуть бодай якось замінити свого викладача на комп’ютер.

Агентом якості ДН замість викладача стає таким чином сукупність дистанційних курсів, розрахованих для самостійного опанування, сам слухач (про вимоги до нього йшлося на етапі визначення цілей (елемент 1)) та частково тьютор.

Щодо безпосередніх вимог до матеріалів та їх якості, то вони є загальнодидактичними. Отже, критерієм якості виступає відповідність створених дистанційних курсів дидактичним принципам, а саме — науковість, системність тощо. Окрім цього вельми значущим є обґрунтованість педагогічної доцільності таких курсів, зокрема, вони мають бути розробленими як відповідно до вікових особливостей слухачів, так і до санітарно-гігієнічних норм для комп’ютерного навчання.

Неабиякі "втаємничення" якості дистанційного навчання приховані у самій практиці спілкування та комунікації, тобто у безпосередній площині процесу виховання. Справа в тому, що відсутність живого" спілкування з "реальними" носіями "людської" культури у процесі ДН може призвести і призводить до тяжких психологічних зрушень, а саме — соціального відчуження та втрати потреби спілкуватися із собі подібними. Проблемами такого роду займаються нині за кордоном науково-дослідні інститути, які вдаються до проведення спеціальних психолого-педагогічних досліджень. Зараз ніхто вже не заперечує, що спілкування з комп’ютером має не лише користь, але й приховує небажані наслідки як для людини, так і для соціуму. Шлях до розв’язання такого роду суперечностей один — подальше розгортання та поглиблення досліджень, пов’язаних із налагодженням дистанційного навчання, екстраполяція та адаптація у вітчизняних ВНЗ кращого досвіду університетів Заходу і, звісно, включення створених наукових прогнозів у педагогічну теорію та освітню практику.

Отже, при організації процесу дистанційного навчання не зайвим буде врахувати комунікаційний компонент, тобто пам’ятати про небезпеку негативного впливу в ході комп’ютерного навчання.

* * *

Проблеми педагогічного забезпечення якості дистанційного навчання для теорії освіти є одними з провідних. Бо без високої теорії немислимо запобігти тому, що має та нестиме пагубні наслідки для освіти, а отже, для життя прийдешніх поколінь. Гадаємо, варто тут зосередитись передусім на виваженій науковій розстановці акцентів, тобто на тому, чи є освіта (у тому числі й ДН) споживацькою послугою, чи навпаки — культурним надбання самої людини.

 

ЗАЛИШКИ ВІД СТАТТІ

 

І це зрозуміло, бо у справі надання послуг, зокрема, у вигляді дистанційного навчання, привалює, наразі, навчання платне, а отримані від нього кошти дозволяють ВНЗ у той чи інший спосіб забезпечувати повноцінність власного функціонування. Подібна комерціалізація ВНЗ має проте й інший бік, адже отримані таким чином кошти перетворюються на своєрідну купівлю-продаж диплому державного зразка. Ось чому розв’язання проблеми якості дистанційного навчання — це, по суті, завдання зняття сумнівів стосовно показників ефективності її віддачі, швидше, її функціональної спроможності та призначення.

Звідси й злободенність різних дослідницьких аспектів доцільності дистанційного навчання, причому не лише тих, що вже стали звичайними, а саме: організаційних, маркетингових, соціологічних тощо. Безсумнівно, пріоритетними мають стати також й суто педагогічні дослідження, які покликані закладати своїми результатами безпосередню основу фундаменту освітньої системи. Але здебільшого саме вони, на жаль, управлінцями освіти не враховуються. Це, власне, і спонукає нас висловити деякі міркування щодо педагогічних умов забезпечення якості дистанційного навчання.