Ольга та Андрій Будугаї
День 11 травня 2017 року став поворотною датою для повісті «Степова Принцеса». Того дня нам зателефонував бердянський журналіст Андрій Віталійович Токовенко. Він розповів, що в нашій статті з Інтернету про досить детальну біографію Олексія Огульчанського вдруге зустрів дані про сумний факт із життя письменника: остання написана Олексієм Яковичем повість «Степова принцеса» так і не дійшла до читача через брак коштів у видавництві «Веселка». Свого часу її вже готували до друку, навіть заплатили тим працівникам, які здійснили набір тексту. А далі мусили «розсипати» набране, бо в перші пострадянські роки грошей на друк забракло…
Уперше цю історію Андрій Токовенко почув у стінах Бердянського краєзнавчого музею, куди прийшов на захід до 105-ї річниці від дня народження Олексія Огульчанського. Почув – і в нього виникла ідея видати друком цю повість у Бердянську…
Багато років поспіль наша родина вивчала творчий доробок Олексія Огульчанського: досліджували тексти творів, писали газетні й наукові матеріали про доробок земляка, спілкувалися з членами родини письменника і при особистих зустрічах, і в листах на паперових, а пізніше й на електронних носіях. Також керували написанням дослідницьких робіт школярів і студентів, присвячених його творчості (1996 рік – дипломна робота студентки-філолога БДПІ Руслани Володимирівни Бабі́к, нині Чепурненко; 1999 рік – МАНівська робота вихованки ЦДЮТ Євгенії Володимирівни Латишевої, нині Глушко).
У 2001-му році ми змушені були залишити Бердянськ, щоб їхати до Києва з метою лікування сина. Частину літературно-краєзнавчих матеріалів забрали з собою для подальших досліджень. Вони стали в пригоді при написанні наших численних статей про прозу Олексія Огульчанського для дітей, у процесі написання кандидатської дисертації Ольги Будугай з історії української літератури «Пригодницько-шкільна повість для дітей 1960-1980-х років: жанрові особливості (Олексій Огульчанський, Борис Комар, Анатолій Давидов)» (2007 р.) та її монографії «Аксіологічні та жанрові параметри пригодницько-шкільної повісті для дітей 1960-1980-х років» (2009 р.).
Серед частини сімейного архіву, який залишався у рідному Бердянську, чекала нагоди і тека з рукописом повісті «Степова принцеса», яку вже по смерті автора нам віддала в руки дружина письменника, Катерина Миколаївна Огульчанська, з надією, що текст твору колись таки дійде до читача. Це був, напевно, найперший варіант твору, написаний автором від руки.
У червні-липні 2017 року ми набрали рукопис в електронному варіанті, відредагували його, намагаючись максимально зберегти авторський текст. Також зробили примітки з поясненнями слів і виразів, незрозумілих для юних читачів сьогодення. Ми раді, що до круглої дати нашої перлини Приазов’я бердянці отримають ще і такий подарунок, відкриють для себе ще одну сторінку життя юних краєзнавців-природолюбів. Низький уклін усім, хто сприяє цій шляхетній справі і прагне довести, що рукописи таки «не горять». Рукопис же повісті ми, як і належить, повернули місту – передали в одну з бібліотек Бердянська.
Треба зазначити, що повість «Степова принцеса» є другим твором у задуманій автором дилогії про літньо-канікулярні пригоди Юрка Дубяги та Мишка Козаченка. Перша її частина, повість – «Дарунок Кніповича», – побачила світ у 1986 році у столичному видавництві «Веселка». Вона стала складовою збірки творів Олексія Огульчанського під загальною назвою «Скарб Солоного лиману». «Степова принцеса» ж чекала аж 31 рік, щоб спочатку народитися під пером автора, а потім прокласти свій шлях до читача. За цей час першим читачам першої частини дилогії вже судилося і самим подорослішати, виростити власних дітей і вже своїм онукам переповідати цікаві події творів нашого письменника-краєзнавця.
До цього знакового видання його ініціатори вирішили також долучити біографію письменника та членів його родини, а також короткі відомості про його творчість. Користуючись нагодою, хочемо подякувати за допомогу в уточненні багатьох фактів цієї біографії онучці письменника – Катерині Борисівні Бондаренко – дочки Марини Олексіївни Огульчанської, а також Олексієві Федосійовичу Сухому, другові сина письменника Сергія Олексійовича.
Дякуємо журналістам-землякам за небайдуже ставлення до мистецької спадщини бердянців. Зичимо повісті щасливої долі, а читачам – неповторних хвилин спілкування з непосидючими героями твору та її автором-патріотом рідного краю, співцем Азовського моря, таврійських степів, солоних лиманів Олексієм Огульчанським.
P. S. 11 квітня 2018 року в стінах Бердянського художнього музею ім. Ісака Бродського відбулася презентація книги-дилогії Олексія Яковича Огульчанського «Степова принцеса», яка була видана в березні 2018 року ТОВ «Видавничий дім Мелітопольської міської друкарні» і мала 168 сторінок.