|
Al Esperanto Mi dankas vin, ho sorto mia, Ke vi direktis min laŭ voj’, Sur kiu mi renkontis iam Ĉi tiun lingvon por la ĝoj’. Amiko mia, konsilanto, Trankviliganto en la plag’ – Jen kio iĝis Esperanto Por mi en ĉiu Dia tag’. 1998. Al kvindenkjariĝo de «EPĈ»* Agrabla estas ĝi por lego, Enhavoriĉa kaj belega, Herold’ rapida kaj laŭtvoĉa, Plejatendata gast’ «EPĈ». Ĝi igis, nune, kvindekjara, Gazet’ al tuta mondo kara, Ĉar en anguloj la plej distaj Adoras ĝin esperantistoj. Deziras ni al la revuo Prosperon en kvindeko dua, Sukcesojn pluajn kaj pli grandajn Kaj gloron inter ĉiuj landoj. 08.03.2000, merkredo (ср.). Antaŭ sunsubiro Jam transpasita vivkulmin’ Plej bonaj jaroj forflugintaj. El la spegul’ rigardas min Okuloj lacaj, paliĝintaj. Ne hastu vi al mi, maljun’: Ankoraŭ ami mi ne ĉesis. Kaj ne subiru mia sun’: Ne ĉion fari mi sukcesis. * EPĈ – «El Popola Ĉinio» («Із народного Китаю») – китайське періодичне видання мовою есперанто (В.А.В.). |
Мові есперанто Дякую тобі, моя доле, Що ти вела мене шляхом, На якому я зустрів колись Цю мову для радості. Мій друг, порадник, Заспокоювач у біді – Ось чим стала есперанто Для мене кожного Божого дня. Підрядковий переклад з есперанто Віктора Вільхи; м. Львів, 23.09.19, пн. На п’ятдесятиріччя «EPĈ» Приємний він для читання, Багатий на зміст і прекрасний, Вісник швидкий і гучноголосий Якнайочікуваніший гість «ЕПоЧо» Він став сьогодні п’ятдесятилітнім, Журнал, дорогий для всього світу, Бо в найвіддаленіших кутках Його обожнюють есперантисти. Бажаємо журналу Процвітання в другому п’ятдесятилітті, Подальших та більших успіхів І слави між усіма країнами. Підрядковий переклад з есперанто Віктора Вільхи; м. Львів, 23.09.19, пн. Перед заходом сонця Вже перейдений пік життя, Пролетіли найкращі роки. Із дзеркала дивляться на мене Очі втомлені, бліді. Не поспішай до мене, старість: Я ще не перестав любити. І не заходь, моє сонце: Не все я встиг зробити. Підрядковий переклад з есперанто Віктора Вільхи; м. Одеса, 29.07.19, пн. |
|
Ĉeazova stepo Suno verŝas varmon malavare Sur stonozan stepon de la sud’. Kvazaŭ lude blovas vent’ senbare, Kaj neni’ haltigas ĝin en lud’. Kaj la stepo nia pompe floras, Floras komencante de april’, Dolĉe, ebriige bonodoras De migdal’, tulipoj kaj serpil’. 21.03.1999, dimanĉo (нд.). Dezirata gast’ Demetas jam glacian veston tero, Leviĝas sun’, klariĝas monda vast’ – Animo sentas: venas primavero, plej dezirata kaj plej kara gast’. Alvenos gast’ – enuoj tuj formortos, En mia kor’ naskiĝos ĝoja kant’. La primaver’ al mi saluton portos De mia jun’ el malproksima land’. En somerzenito Altas ĉirkaŭ lago scirpa muro – Malhelverda – ŝajnas ĝi velura. Stagnas, ne movetas akva glato, Kvazaŭ inter scirpoj vitra strato. Akvo diafana kaj sonora En ĉemara lago senangora, Akvo malvarmeta, vivodona En varmega tag’ somersezona. Altas ĉirkaŭ lago scirpa muro, Tintas foli-glavoj en obskuro. El profundo, el obskuro tiu Blankaj cignoj naĝas en gracio. Rondoj larĝaj kuras laŭ la vasto Diversflanken, nehaltige, haste De l’ fieraj birdoj cente, mile – Regas ĉie paco kaj trankvilo. Altas ĉirkaŭ lago scirpa muro, Altas super ĝi ĉiellazuro. Kaj en akvo speguliĝas ĉio: Scirp’, ĉiel’ kaj cignoj en gracio. Oni diros: Kia ĉi novaĵo – Scirpoj, cignoj, akva ebenaĵo? Sed en simpla terbeleco tia Entenatas la saĝeco Dia. |
Приазовський степ Сонце щедро розливає тепло На кам’янистий степ півдня. Ніби граючись дме вітер безперешкодно, І ніщо не спиняє його в грі. І наш степ пишно цвіте, Цвіте починаючи з квітня. Солодко, п’янко духмяніють Мигдаль, тюльпани і чебрець. Підрядковий переклад з есперанто Віктора Вільхи; м. Львів, 23.09.19, пн. Бажаний гість Скидає вже льодяний одяг земля, Підіймається сонце, прояснюється світовий простір, Душа відчуває: настає весна, найбажаніший і найдорожчий гість. Гість прийде, і нудьга одразу ж зникне, У моєму серці народиться радісна пісня, Весна принесе мені привітання Від моєї юності з далекої країни. Підрядковий переклад з есперанто Костянтина Дем’яненка; м. Бердянськ, 03.08.19, сб. У зеніті літа Височить навколо озера очеретяна стіна – Блідо-зелена – здається, що вона оксамитова. Завмирає, не ворухнеться водяна гладь, Як наче між очеретом скляна дорога. Вода прозора і дзвінка В сонному озері безтурботному, Вода прохолодна життєдайна В спекотний день літнього сезону. Височить навколо озера очеретяна стіна, Бринять листочки-мечі в серпанку, З глибини, з туманцю того Білі лебеді пливуть граціозно. Кола широкі біжать по поверхні Врізнобіч, безупинно, поспішаючи Від гордих птахів сотнями, тисячами – Царює всюди мир та безпека. Височить навколо озера очеретяна стіна, Височить над нею небесна блакить. І у воді відображається усе: Очерет, небо та лебеді граціозні. Скажуть, що то за новина – Очерет, лебеді, водяна гладь? Але в усій повсякденності тій Присутня мудрість Божа. Підрядковий переклад з есперанто Владислава Затьори; м. Бердянськ, 31.07.19, ср. |
|
Gepatra lando Ci tiu lando estas sancta Por mia menso, mia kor` Kun voj` en diston foriranta, Kun propra nur al gi odor`, Kun blankaj hatoj, kampoj verdaj, Kun horizonta nebulet` Serpentumanta inter herboj Da frida akvo riveret`. Ci tie pasis l` infaneco Raj mia frua juna ag`. Jen tial min fascinas dece Modesta tiu ci pejzag`. Mi ires al gepatra hato Lau gis korprem` konata pad`, De l` pasinteco alligata Mi dronas en rememorad`. Mi ekrapidos emocie Tra jaroj hastaj, kiel vent` – Probable mi renkontos ie Junecon mian por moment`. Komiŝ-Zorja (Комиш-Зоря), 26.06.1982, sabato (сб.) – 10.02.1984, vendredo (пт.). Krono de l’ monato Septembra tago, varma kaj kvieta. Monaton kronas ĝi per sia bel’, Tenere gladas ĉiun folieton – Kaj farbas ĝin per bunta akvarel’. Eliras mi silente en balkonon, Kaj spiras mi aromon de l’ aŭtun’. Kaj aŭdas mi neklaran distan sonon, Sorantan sonon de l’ pasinta jun’. 1998. Nia tempo Ukrainio, vin krimuloj regas, Senhonte kaj libere vin rabegas, Ĉar kiam vi ricevis la liberon, Vi ĉe la reg’ ne metis filojn verajn, Sed lasis la estintan aĉularon – Tielnomatan KPSU-ĉefaron. Nu vi nur pensu: ĉu deziris ili Ke evoluu, floru vi trank vile? |
Батьківщина Ця земля – свята Для мого розуму, мого серця З дорогою, що йде вдалину, З властивим тільки їй запахом, З білими хатами і зеленими полями, З туманом, що стелиться Змійкою серед трав, Річечкою з холодною водою. Тут пройшли дитинство І моя рання юність. Ось чому я так зачарований Цим скромним пейзажем. Я йду до рідної домівки До болю в серці знайомим шляхом, Тісно пов’язаний з минулим. Я тону в спогадах. Я в емоціях поспішаю Крізь квапливі роки, ніби вітер. Можливо, я зустріну десь Мою юність на мить. Підрядковий переклад з есперанто Костянтина Дем’яненка; м. Бердянськ, 17.07.19, ср. Вінець місяця Вересневий день, теплий і тихий. Він місяць вінчає своєю красою, Ніжно прасує кожний листок Та фарбує його пістрявою аквареллю. Виходжу мовчки на балкон І вдихаю я аромат осені. І чую я невиразний віддалений звук, Що підіймається, звук минулої юності. Підрядковий переклад з есперанто Віктора Вільхи; м. Львів, 23.09.19, пн. Наш час Україно, тобою правлять злочинці, Безсоромно та вільно тебе обкрадають, Бо коли дістала ти свободу, Ти на правління не поставила справжніх синів, А залишила колишню наволоч, Так звану «номенклатуру КПРС». Ну тільки подумай: чи хотіли вони, Щоб розвивалася, цвіла ти спокійно? |
|
Ni vivas blinde kvazaŭ en nebulo Kaj preskaŭ ĉiu iĝis mizerulo. Salajron ne ricevas ni tutjare. Junuloj lukras monon enbazare Anstataŭ lerni, uzi la talenton, Edukas ili nur impertinenton. Oldulojn viv’ mizera pli opresas: Aĉeti kuracilon ne permesas – Pension nur sufiĉas por panbulo – Se malsanigis – mortu la oldulo! Kariĝas senhaltig’ loĝejpriservoj, Kariĝas la ekzist’ – rompiĝas nervoj: Ĝi l’ homon de l’ krudeco kolerigas, Per senelir’ je brakoj – kruroj ligas. Disfloras murd’, ŝtelado, prostituo Senkaŝe, senhaltige, continue. Apude – la infana senhejmeco, Ofenditeco kaj sendefendeco. Fosadas trampoj en balaaj ujoj Ĉifonvestitaj, kotaj kaj ŝensuaj. Aliu ŝtelas,rabas, almozpetas, Por ne mortaĉi, ion ajn li pretas. Kaj da viktimoj kreskas la kiomo – Neniu zorgas pri bonstato homa. Ju pli malbone statas nia domo, Des pli prospere fartas regaj homoj Kaj ili nur deklaras kvazaŭ plende: «Jen kion donis via sendependo!» 19.03.1999, vendredo (пт.). Tag’ februara Tago sunplena, frosta, grizhara… Staras en prujno arboj ĉe l’ maro, Staras – silentas, kvazaŭ pentritaj, Kvazaŭ de peza pens’ absorbitaj. Disto dormetas en dolĉa langvoro. Brilas ĉiel’ super ĝi senkolora… Tago belega, kvieta kaj klara – Neripetebla tag’ februara.
|
Ми живемо сліпо, ніби в тумані, І майже кожен зробився бідняком. Зарплату не отримуємо весь рік, Молодь заробляє гроші на базарах Замість того, щоб вчитися, застосовувати талант, Виховують вони тільки хамство. Життя старих є жалюгідним: Придбати ліки не дозволяє – Пенсії вистачає хіба що на колобок – Як захворів – помирай, старий! Дорожчають невпинно житлові послуги, Дорожчає існування – здають нерви: Людину воно від грубості сердить, Безвихіддю зв’язує по руках і ногах. Розквітають убивство, крадіж, проституція Неприкрито, невпинно, безперервно. Поряд – дитяча бездомність, Ображеність та беззахисність. Копаються бомжі у смітниках Одягнуті в дрантя, брудні та босі. Інший краде, грабує, жебрає, Щоб не здохнути, на все він готовий. І кількість жертв росте – Ніхто не дбає про людський добробут. Що гірший стан нашого дому, То більше процвітають люди при владі І вони лиш проголошують ніби зі скаргою: «Ось що дала ваша незалежність!» Підрядковий переклад з есперанто Віктора Вільхи; м. Львів, 23.09.19, пн. Лютневий день Сонячний, морозний, сивий день… Стоять на морозі дерева біля моря, Стоять та мовчать, наче намальовані, Наче наповнені важкими думками. Далина дрімає в солодкій млості. Небо блищить над нею безбарвно… Гарний день, тихий та ясний – Неповторний лютневий день. Підрядковий переклад з есперанто Костянтина Дем’яненка; м. Бердянськ, 03.08.19, сб. |
|
Tri cerkoj Estis komforto kaj varmo en tiu ci domo, Estis felica kaj goja en gi la cioma. Ciu revadis kaj amis? Kaj fidis la veron, Fidis kaj kredis gis ci malbenita vespero. Patron kaj filon ebria sofor` batfaligis, Radoj de l` auto kruele tuj ilin mortigis. Panjo en hejm`, eksciente de homoj pri tio, Tuj senespere elsaltis ekstern kun krio. Sin ebriuloj brutalaj renkontis surstrate. Estis de ili kaptita kaj turmentata. Ili primokis la larmojn kaj siajn petegojn, Kvazau edukis l`aculojn sovagaj bestgregoj. Sin malvarmsange per snur` ili krude kunligis, Korpon amuze pritrancis kaj fine mortigis. Jen malplenigis kaj igis orfeto la hato, Staras senhoma, senbrua, jam ago de l` stato. Estas nenies, al stato lau leg` apartenas, Stat`, kiu tiun senliman drinkadon subtenas. Kiu en tiu malgoj` estas vere plej kulpa, Altau postenon trankvile gismorte okupas. Staras tri cerkoj Frida mallum` kadavreja – Ili atendas eternan subteran logejon. Kiu ce ili de kora amaro eksploros, Ci familion kun peza larment` rememoros? 24.04.1982, sabato (сб.). |
Три труни Були комфорт і тепло в цьому будинку. Кожен в ньому був наповнений радістю і щастям, Кожен мріяв і любив, і вірив у правду, Вірив і довіряв до цього проклятого вечора. Батька і сина п’яний водій збив, Колеса машини одразу жорстоко убили їх. Мама (яка була вдома), дізнавшись про це від людей, Одразу ж вискочила назовні з криком. На вулиці її зустріли брутальні п’яниці. Спіймали її і мучили. Вони глузували з її сліз і прохань, Наче виховували цих негідників дикі звірі. Вони холоднокровно зв’язали її мотузкою, Тіло порізали, і в кінці кінців умертвили. Так спорожнів і осиротів будинок, Стоїть безлюдний, безшумний… Він тепер нічий, і за законом належить державі – Державі, яка це безкінечне п’янство підтримує, Яка більше за всіх винна в цьому горі, Чиї чиновники спокійно займають високі посади до самої смерті. Стоять три труни. У холодному напівмороці моргу – Вони в очікуванні вічної підземної квартири. Хто за ними в сердечній гіркоті заплаче, З тяжким риданням цю сім’ю згадає? Підрядковий переклад з есперанто Костянтина Дем’яненка; м. Бердянськ, 17.07.19, ср. |
Замість післямови до цього циклу
Пропонований увазі читачів цикл віршів на есперанто народжувався у кілька етапів.
Спочатку до нього ввійшло всього два вірші «Gepatra lando» і «Tri cerkoj». Вони були виставлені у соцмережі «Фейсбук» у спільноті «Творче Приазов’я» і були помічені одеським есперантистом Віктором Анатолійовичем Вільхою.
Він надав вірші «En somerzenito», «Tag’ februara», «Dezirata gast’», які були опубліковані у виданні «Literatura suplemento» («Літературний додаток») – додатку до одеського періодичного видання «Helianto» («Соняшник») – інформаційного бюлетеня УкрЕА (Української есперанто-асоціації). – 1999. – Decembro. – № 1 (3). – P. 2.
Після цього через гугл нами був знайдений ще один вірш – «Antaŭ sunsubiro».
А потім родина Затьор повідомила, що в рукописах Вільяма Васильовича є ще кілька віршів на есперанто. Вирішили додати в цю збірку і їх. Старший син поета, Юрій Вільямович Затьора, вибрав і набрав на комп’ютері решту текстів. Їх виявилося 5: «Al Esperanto», «Al kvindenkjariĝo de «EPĈ»», «Ĉeazova stepo», «Krono de l’ monato», «Nia tempo».
Укладачі щиро вдячні за допомогу з перекладами добродіям-есперантистам: бердянцям Владиславу Вільямовичу Затьорі та Костянтинові Володимировичу Дем’яненку; одеситові Віктору Анатолійовичу Вільсі. Останньому спасибі ще і за те, що він перевірив правильність набраного тексту та виставив необхідні діакритичні знаки. Спасибі Ю. В. Затьорі за набір текстів – за своєрідний подвиг, адже набирати з рукопису текст на мові, якої не знаєш – задача не із легких.