I квартал 2010

Бібліографічні ідеї та технології

Аналітичний огляд

Список використаних джерел

Матеріали, розміщені у першому випуску аналітичного огляду за 2010 рік, відображають традиційні теми інформатизації бібліотечно-бібліографічних процесів, звертають увагу фахівців на проблеми, пов'язані із визначенням ролі бібліотек у створенні світового інформаційного суспільства.

* * *

Бібліотечна практика свідчить, що у зв'язку з масовим розповсюдженням та використанням електронних ресурсів, питання інформаційної безпеки особливо актуальні. Основна мета захисту інформації в бібліотеках — це забезпечення цілісності, доступності та конфіденційності її електронних ресурсів. Ті, що підлягають захисту, становлять такі види інформації: 1) повнотекстові та інші бази даних відкритого типу, які містять персональні дані користувачів бібліотеки; 2) програмні засоби, які забезпечують роботу та безпеку автоматизованих бібліотечно-інформаційних систем; 3) документи у цифровій формі; 4) управлінська, фінансова та інші види внутрішньої документації бібліотеки; 5) інформаційна структура сайту бібліотеки.

Вирішення проблеми безпеки електронних ресурсів бібліотеки є досить складним і багатоаспектним завданням. У статті О. Бобришевої "Правові засади формування комплексної системи захисту інформації в бібліотеках" (Вісн. Кн. палати. — 2009. — № 12) проаналізовано систему вітчизняних нормативно-правових документів, що становлять основу правового формування комплексної системи захисту інформації сучасних інформаційно-бібліотечних установ. Пропонується розроблення та втілення Концепції інформаційної безпеки окремої бібліотеки або мережі бібліотек — документа, який відображає систему поглядів, цілей та завдань, основних принципів та засобів досягнення необхідного рівня захищеності інформації бібліотечно-інформаційної установи.

У статті Т. Колесникової "Сучасні бібліотечно-інформаційні міфи: спостереження практика" (Бібл. форум України. — 2009. — № 3) сформовані окремі бібліотечно-інформаційні міфи, розглянуті процеси міфотворення, проаналізовані результати соціологічних досліджень щодо стану бібліотечної справи. Що ж це за міфи? Це можуть бути, зокрема, електронна бібліографія, автоматизована книговидача, електронний каталог, медіа-ресурси, бібліотечно-інформаційні корпорації, інформаційна культура та ін. На думку автора, саме з ними пов'язана актуалізація міфів, притаманних інформатизації суспільства.¹

Директор ЦБС для дітей м. Миколаїва Н. Семілет у статті "Стоит ли спорить об очевидном" (Бібл. форум України. — 2009. — № 3) продовжує тему попередньої публікації. Вона вважає, що бібліотечне обслуговування ніколи не відігравало такої важливої ролі для дітей та їхніх батьків, яку воно відіграває у сучасному світі. Бібліотеки для дітей покликані знайти свою нішу у створенні світового інформаційного простору.

На наших очах змінюється і роль бібліотекаря дитячої бібліотеки: від людини, яка рекомендує і допомагає знайти потрібну книгу читачеві — до спеціаліста в області нових інформаційних технологій, здатного оперативно виконати будь-який читацький запит і, окрім цього, навчити школяра самостійно здійснювати інформаційний пошук.

Прикладами видозмінення традиційної бібліотечної діяльності можуть служити інновації бібліотек ЦБС м. Миколаїва. Перехід на обслуговування в електронному режимі торкнувся не тільки видачі літератури читачам на абонементі чи в читальному залі, але й всього комплексу бібліотечно-бібліографічних послуг. Зупинимося на спектрі довідково-бібліографічних послуг. ЦБС бере участь у проекті Національної бібліотеки України для дітей "Об'єднана віртуальна бібліографічна довідка". Змінилася робота з абонементами групової інформації. Декілька років тому запроваджено таку форму інформування, як тематичний, інформаційний кейс. Суть його полягає у тому, що абоненти одержують не список статей за зазначеними темами, а інформаційний кейс з їхніми ксерокопіями, які протягом певного часу накопичуються у ньому.

Створена цільова, комплексна програма з формування інформаційної культури "Полювання за інформацією", акцент у якій зроблено на електронні можливості бібліотеки. Ігровий початок присутній в усіх розділах програми, розрахованої на різні вікові групи читачів. ЦБС вперше звернулася до вебліографії (бібліографічні підходи до організації ресурсів Інтернету з метою полегшення пошукової діяльності користувача) при створенні електронних путівників по журналах для молодших школярів — "Познавай и удивляйся" та для підлітків — "Сплошные интересности". Путівники мають посилання на електронні версії цих журналів.

Одними з перших бібліографи запропонували віртуальному користувачеві літературу з віртуальних книжкових виставок. Віртуальна виставка створена у стилі реальної, тобто книжку можна "взяти з полки", розглянути, прочитати, а можна отримати інформацію про автора.

Справжньою знахідкою для "віртуальних мандрівників" є повнотекстові вебліографічні дайджести, об'єднані в серію ''Жемчужины Украины''. Серед них: "Заповедные места Украины", "Города-музеи Украины", "Храмы Украины". Видання мають довідковий апарат, систему гіперпосилань. Таким чином, можна сміливо сказати, що вебліографія уже стала одним із важливих напрямів роботи бібліотеки.

Варто звернути увагу на публікацію Е. Сукіасяна "Карточные или электронные" (Библиотека. — 2010. — № 1), в якій відомий спеціаліст у галузі бібліотекознавства та бібліографії стверджує, що "нікому (навіть у США) поки не вдалося знайти реальну заміну службовим картковим АК". На початку 1980-х рр. спеціалісти дотримувались єдиної думки: ЕК (Електронний каталог) замінить нам існуючу систему каталогів, забезпечить пошук, який реалізується за допомогою АК та СК. Так званий "предметний вхід" дасть АПУ — апарат, який використовує принципи предметизації, але жорстоко регламентований лексикою класифікаційних таблиць.

З волі розробників програмного забезпечення російських ЕК основною пошуковою мовою визнавалась мова ключових слів. Сотні бібліотекарів були залучені до процесу формування ключових слів, стикнувшись з проблемою, яка ніколи не вивчалась на бібліотечних факультетах.

За останні п'ять років "просвітлення" не настало. У своїй статті автор аналізує стан ЕК, які виставлені на сайтах бібліотек Росії, з точки зору їхньої доступності, зручності, пошукових можливостей. Висновки далекі від позитивних, виявлено чимало недоліків і проблем: від неможливості відкрити ЕК віддаленими користувачами до складностей при пошуці за ключовими словами та іншими атрибутами. Тільки робота з веб-сайтами декількох бібліотек (не більше десяти) і пошук у їхньому ЕК викликала величезне задоволення. Автор дійшов до сумного висновку: "нікого не цікавлять віддалені користувачі".

З досвідом роботи відділу довідково-бібліографічного обслуговування РДБ нас продовжують знайомити Н. С. Масловська та Н. О. Авдоніна. Чергова публікація "Уточняющая справка — лидер в работе" (Мир библиографии. — 2009. — № 2) розглядає уточнювальну довідку як одну із основних у довідковій роботі. Як показує аналіз, цей вид довідки стабільно лідирує у роботі з читачами. Чому саме так? Читачі викривляють прізвища авторів, плутають ініціали; статтю із періодичного видання або розділ із збірника розшукують як окреме видання. Основними причинами автори вважають такі: неуважність при заповненні вимог, помилки у бібліографічних джерелах, з яких були взяті відомості і, нарешті, відсутність елементарної бібліографічної грамотності.

Автори статті пропонують модель пошуку відповіді на запит при наявності неповної або викривленої інформації, яка передбачає гнучкий багатоваріантний характер пошуку, що дозволяє активно змінювати логічно обосновану послідовність звертання до тих чи інших бібліографічних джерел в залежності від початкових даних про документ. Окрім методики виконання уточнювальної довідки, у статті наведені приклади таких запитів та поетапне їхнє виконання.

Умінню бібліотечними фахівцями аналізувати та долати конфліктні ситуації присвячена стаття Ж. Веретій "Конфлікти та їхнє розв'язання в процесі бібліотечної взаємодії" (Вісн. Кн. палати. — 2010. — № 1).

Автор зазначає, що проблема бібліотечного спілкування з точки зору психології активно розробляється у сучасному та зарубіжному бібліотекознавстві. Довготривале спілкування з читачами дає бібліотекарю знання про їхню поведінку, а також змогу передбачати реакції на ті чи інші слова та рекомендації і допомагає уникати конфліктних ситуацій.

Варто зауважити, що успіх набагато в чому залежить від психологічної культури бібліотекаря, а саме від знань основ психології та володіння певними наборами психологічних навичок спілкування. Адже більшість конфліктних ситуацій виникає саме через невміння або небажання застосовувати навички конструктивного спілкування з читачами, колективом, керівництвом.

Конфліктні ситуації у бібліотеці трапляються переважно через неефективну взаємодію між бібліотекарем і користувачем. Вони виникають за різних обставин і не завжди обумовлені поведінкою бібліотекаря, тому тут йдеться не про його вихованість та професійність, а й про виховання та культуру самого читача. Отже, причиною конфліктної ситуації в процесі бібліотечної взаємодії може бути недотримання читачем правил користування бібліотекою.

Міжособистісні конфлікти в бібліотечному колективі також є досить поширеним явищем. Однією із найпоширеніших причин їхнього виникнення в організаціях є порушення норм статусно-рольової поведінки. Найчастіше вони виникають на основі особистих симпатій або антипатій, які тісно переплітаються з діловими, кар'єрними та іншими інтересами. Найважливішою умовою профілактики конфліктів усіх рівнів у бібліотечному колективі є прийняття оптимальних управлінських рішень.

Підсумовуючи викладене, автор наголошує на доречності створення та впровадження у бібліотечну практику психологічних служб, які б займалися прогнозуванням, вивченням та аналізуванням конфліктних ситуацій; надавали б консультативні послуги як керівникам з питань покращення трудової діяльності колективу, так і працівникам з метою профілактики внутрішньоособистісних конфліктів, які часто є причиною виникнення проблем у спілкуванні.

У статті С. В. Дригайла "Створення комфортних умов роботи для користувачів і співробітників у бібліотеці" (Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. — 2009. — № 4) розкривається роль і значення створення в бібліотеці комфортних умов для раціональної організації праці співробітників і користувачів з метою задоволення інформаційно-бібліотечних потреб читачів і їхньої ефективної роботи в бібліотеці. Комфорт у бібліотеці — це комплекс заходів, спрямованих на створення оптимальних умов, які забезпечують раціональну організацію праці читачів, користувачів і співробітників з найбільшою віддачею.

Так склалося, що в державі більшість бібліотек розміщується у пристосованих приміщеннях, будинках. Для таких бібліотек більш суттєвим є чітке дотримання встановлених норм і правил розміщення бібліотечного устаткування, меблів, раціональне використання приміщень. У цілому до архітектурних рішень сучасної бібліотеки пред'являються такі основні вимоги: бібліотечне приміщення повинно бути зручним, компактним, доступним, із постійним мікрокліматом у приміщеннях, надійним і економічним, захищеним від шуму та ін.

Функціональність сучасної бібліотеки означає, що в її просторі не може бути нічого випадкового і непродуманого. Всі рішення підпорядковані забезпеченню оптимальної організації основоположних циклів — шляху книги, документа, інформаційного ресурсу, інформації, шляху читацьких вимог, шляху читачів, співробітників бібліотеки. При цьому стрижнем концепції є обов'язкове використання відкритого доступу до всього фонду, або його частини.

Надання приміщенням привабливого вигляду здійснюється з урахуванням спеціальних вимог, серед яких: будівельні (акустичні, теплотехнічні, санітарно-гігієнічні), економічні, декоративно-художні (естетичні). Особливу увагу треба звертати на освітлення приміщень. Рівномірність освітлення поверхні забезпечується системою штучного освітлення, розміщенням устаткування відносно джерел світла, вибором кольору і фактури оздоблювальних матеріалів. Кольорова обробка повинна проектуватися на основі архітектурно-композиційного вирішення інтер'єра з урахуванням фізіологічного впливу кольору і сприяти поліпшенню освітлення приміщень, орієнтації в них, підвищенню естетичного рівня внутрішнього середовища. Художні засоби, підпорядковані загальному образному задуму, надають інтер'єру гармонійної довершеності. Цими засобами є образотворчо-колористичні рішення (розпис, мозаїка, фреска, вітрини). Рослини в інтер'єрі бібліотеки не лише прикрашають його, але і сприяють підтриманню в бібліотечних приміщеннях сталого своєрідного клімату. Специфічні особливості формування інтер'єру має кожна функціонально-планувальна зона бібліотеки: вестибюль, абонемент, читальна зала, зони відпочинку тощо.

Дизайн — один із важливих елементів створення комфорту в бібліотеці. В бібліотеці використовується архітектурний, ландшафтний, комп'ютерний дизайн, а також дизайн виставкових композицій, одягу та аксесуарів. Усі елементи інтер'єра бібліотеки — світильники, меблі, зелені насадження, оформлення стін, а також культура спілкування бібліотекаря з читачами — є складовою частиною комфортної обстановки у бібліотеці. Бібліотекар повинен постійно дивитися на свою бібліотеку "очима читачів"; сприяти попередженню і вирішенню конфліктів. Увагу слід приділяти зовнішньому вигляду, манерам, поведінці, мові, тощо.

Додаток № 1

Колесникова Т.

Сучасні бібліотечно-інформаційні міфи: спостереження практика.

У сучасній повсякденній мові міфами називають вигада­ні, недостовірні заяви, які необґрунтовано претендують на іс­тинність та правдивість; це те, у що можна вірити, але воно не­обов'язково буде правдою. Або, іншими словами, міфи фіксують у масовій свідомості інформацію передусім інтуїтив­ного, а не емпіричного, засно­ваного на чуттєвому досвіді, по­ходження. Ця інформація має сакральний характер, є гаран­том стабільності соціуму і дже­релом знання про ґенезу буття. Наукова ж свідомість оцінює мі­фологію як необхідне і природ­не духовне супроводження будь-якого суспільства, що ви­конує важливі соціальні місії.

Міфотворення в різних формах є важливою частиною розвитку

духовної культури. Ці процеси є універсальними за своїм характером; вони діють і в архаїчному суспільстві, і в епоху цивілізації. Комунікативний аналіз культури відкриває мож­ливість побачити залежність її глобальних змін від засобів пе­редачі та фіксації інформації, від якісних змін в просторі соці­альних комунікацій; він дозво­ляє виявити як суттєві елементи механізму відтворення міфоло­гічних уявлень про світ, так і його еволюцію як суперечливо­го цілого.

Основними фазами інфор­маційного обміну, які найбільш суттєво впливали на міфотвор­чість різних епох, є усна, пись­мова та комп'ютерна. Комп'ютерна фаза розвитку комунікаційних технологій ра­дикально трансформувала ме­ханізм відтворювання нових мі­фів. У сучасному соціокомунікативному просторі на індивіду­альну свідомість насунулась і продовжує наступати некерована інформаційна лавина — ЗМІ, Інтернет, мобільний зв'язок то­що. Враховуючи те, що міф пов'язаний з реальною дійсніс­тю і тому є джерелом знання, містичні якості міфу не засвідчу­ються здоровим глуздом, тому він потребує лише віри.

Залежно від цільового при­значення міфи поділяють на по­літичні, релігійні, соціальні, про­фесійні тощо. Безумовно, біб­ліотечні міфи є професійними.

Якщо розглядати сучасний професійний бібліотечний міф, то важливо окреслити його своєрідні архетипи, які в якості магічного імені (незважаючи на зовсім мізерний час) вже дещо затвердились у свідомості сус­пільства. Це можуть бути, на­приклад, електронна бібліографія, автоматизована книговида­ча, електронний каталог, медіа-ресурси, бібліотечно-інформа­ційні корпорації, інформаційна культура та ін. На думку автора, саме з ними пов'язана актуалі­зація міфів, притаманних інфор­матизації суспільства. Приваб­ливість та деяка чарівність цих міфів, оточених таємничим та захоплюючим ореолом розуму, пізнання та культури, в тому, що вони експлуатують таке вели­чезне та багатообіцяюче науко­во-технічне досягнення, як ін­формаційно-комп'ютерні кому­нікації.

Що ж це за міфи? Зупинимо­ся на деяких з них.

• Міф про чудо інформати­зації. Цей міф конструює особ­ливий склад мислення і є своє­рідним "магічним кристалом" (за висловом О. С. Пушкіна), який створює для нас проекцію майбутнього. Сюжет міфу в тому, що інформатизація, яка характеризується комп'ютери­зацією, автоматизацією, розвит­ком телекомунікацій та засобів зв'язку, дозволить вирішити всі проблеми. Як тільки ми впрова­димо нові бібліотечні технології, то отримаємо розв'язання всіх проблемних питань: держава визнає необхідність пріоритет­ного розвитку бібліотек у сус­пільстві, посилить їх фінансу­вання, бібліотеки перетворяться на інформаційні центри на базі суцільної комп'ютеризації, вони зможуть опосередковано впли­вати на покращення ситуації в державі, прийде і підвищення статусу професії бібліотекаря, зміниться на краще матеріальне становище працівників тощо.

Наприклад, створена для нас "магічним кристалом" сяюча проекція майбутнього — це сю­жет про те, що автоматизація значно скоротить матеріальні витрати, час, суттєво покращить якість обслуговування читачів та ін. У тіні ж залишаються неймо­вірні труднощі, пов'язані з пере­хідним періодом бібліотек від аналогових класичних до авто­матизованих. Саме в цей час бібліотеки переживають робочі навантаження на кожного пра­цівника вдвічі більші, а матері­альні витрати на машинний парк, охоронні системи, витрат­ні матеріали, програмне забез­печення, послуги комп'ютерних фахівців і лінгвістів навіть порів­няти ні з чим. Для всіх вже є оче­видним і те, що управління значними цифровими фондами — процес складніший та дорож­чий, ніж управління порівняль­ними друкованими фондами. Необхідно до­дати до цього і психологічні стреси бібліотекарів, пов'язані як взагалі зі зміною стереотипів, так зокрема і з професійними проб­лемами (необхідність удоскона­лення навичок комп'ютерного користувача, підвищення вимог до професійної компетенції, ін­формаційна безпека фондів то­що). На цьому тлі ті бібліотеки, які вже запровадили автомати­зацію всіх або майже всіх бібліо­течних процесів та технологій, справді виглядають міфічними, легендарними.

• Міф "Доступ до Інтернету зробить бібліотеки непотріб­ними суспільству". Він пов'яза­ний із сюжетом сучасної еволю­ції бібліотек і вимагає відповіді на запитання "Чи вічна бібліоте­ка?". Зараз чітко виділяються три шляхи їх розвитку: технок­ратичний, гуманітарний та тех­нократично-гуманітарний. Пер­ший передбачає бачення бібліо­тек як об'єктів технічної дії і при­таманний електронним бібліо­текам, другий бере в розраху­нок орієнтацію на вплив можли­вих наслідків дій людини на її розвиток і належить класичним аналоговим бібліотекам, третій суміщає два попередні і за рівнем інформатизації належить до автоматизованих аналогових бібліотек.

Переважна більшість бібліо­тек ВНЗ України та інших держав СНД, великі університетські бібліотеки Європи та світу об­рали саме третій шлях розвитку.

Безумовно, вибір шляхів розвитку бібліотек — право за­кладів освіти. "Плюси" і "мінуси" є в кожній з тенденцій, але "головне — позитивність інновацій­них змін у бібліотеках на шляху до суспільства знань.

А чи бачать самі студенти бібліотеку в майбутньому? Неможливо отримати необхідну відповідь, не поставивши потрібне запитання. Тому серед студентства десяти ВНЗ Дніпропетровська в березні 2009 р. було проведено соціологічне опитування "Сучасна бібліотека ВНЗ очима студентів". Обробка та аналіз інформації дали такі результати.

1) … так зване ділове читання, яке є складовою освітнього та дослідницького процесу, беззаперечно займає лідируючі позиції. Водночас, прак­тичні спостереження та аналіз читацьких формулярів дово­дять, що для сучасної молоді читання все більше втрачає ста­тус естетичного задоволення та перетворюється на засіб отри­мання інформації. А раціона­лізм студента як користувача ін­формації диктує впровадження нових форм бібліотечних по­слуг, які дозволять конкретні дані надати швидко і в повному обсязі. І саме таке надання інформації, причому не тільки бібліографічної, а й повних текстів, зумовлює необхідність взаємовигідного об'єднання зусиль з реалізаціі корпоративних проектів

2) Рейтинг традиційних джерел інформування (алфавітного та систематичного каталогів) знизився, найбільш затребуваними елементами довідково-інформаційної системи бібліотеки сучасні студенти вважають (у порядку ранжування): 1. Доступ до мережі Інтернет; 2. Електронний каталог; 3. Алфавітний каталог; 4. Систематичний каталог; 5. Бібліографічні посібники, покажчики, РЖ; 6. Бази даних; 7. Дні інформації, виставки нових надходжень.

Застосування сучасних інформаційних технологій зміни­ло стандарти бібліотечної робо­ти взагалі і довідково-бібліографічного обслуговування читачів зокрема. Змінилась стратегія пошуку інформації, значно роз­ширився доступ до інформацій­них джерел. Сьогодні користу­вачі бібліотек можуть здійсню­вати пошук інформації, вико­ристовуючи як традиційний довідково-бібліографічний апа­рат, так і електронний каталог, бази даних тощо. Таким чином, підтверджується робоча гіпотеза про те, що "Студенти позитивно сприймають проведення транс­формаційних системних змін у бібліотеках".

3) Впровадження інновацій­них технологій у практику обслуговування читачів дозволило їм самим найбільш ефективно брати участь в інформаційному процесі, використовуючи як локальний, так і віддалений до­ступ до різних баз даних. Але поки що для достатньо великої кількості книгозбірень ВНЗ це не є нормою.

Дані дослідження підтверд­жують робочі гіпотези про те, що "Друковані видання залиша­ються найбільш затребуваними джерелами інформації для сучасного студента" та "Студентство є диференційованим за тех­нологічним рівнем інформацій­ної культури, який в цілому є не­достатнім". Але треба зазначи­ти, що жодна з робочих гіпотез проте, що рівень інформаційної культури молоді залежить від профілю ВНЗ (технічного або гу­манітарного), не підтвердилась. Для переважної більшості опи­туваної аудиторії дніпропет­ровських студентів робота з електронною інформацією є ці­кавою та звичною.

4) На певною мірою провокаційне запитання "Чи вважаєте Ви, що вільний доступ до мере­жі Інтернет зробить бібліотеки непотрібними для закладів осві­ти" переважна більшість опиту­ваних дала відповідь "не зго­ден". (62%), частково погоджу­ються 32,3%. Прикро, що 5,3% респондентів вже не бачать у майбутньому такої соціальної інституції, як бібліотека. У влас­них варіантах відповідей (0,4%) студенти відмічають, що "З кни­гою працювати комфортніше та зручніше, ніж з її електронним аналогом, тому бібліотеки зали­шаться ще надовго", "Інформа­ція Інтернету — сира та недоско­нала, вона може використову­ватись лише як додаток до біб­ліотечних фондів", "Масовість переходу на електронні ресурси спустошить бібліотечні зали, але за класикою будуть приходити завжди"…

Результати дослідження під­твердили робочу гіпотезу про те, що "Збільшення ролі елект­ронних документів не змінює кардинально головної функції бібліотек як гарантів загально­доступної інформації".

• Міф про "покоління Google", яке не хоче читати.

У недалекому минулому був міф про "СРСР, як найбільш чи­таючу в світі державу". Міфи сьогодення — "Криза читання", "Комп'ютер витіснив читання", "Ділове читання переважає над вільним" тощо. Всі вони пов'яза­ні з міфом про "покоління Google", про молодь, яка наро­дилась після 90-х pp. минулого століття і яка вже зараз складає основний контингент студентів.

Термін "покоління Google" отримав широке розповсюд­ження в усьому світі. Це визна­чення з'явилось для ідентифіка­ції користувачів, за плечима яких немає домережевого існу­вання. Безумовно, це покоління, яке з дитинства долучається до інноваційних технологій, справ­ді більш компетентне стосовно високотехнологічних побутових приладів. Володіючи зовсім ін­шими підходами до інформації, це покоління демонструє досить високий рівень комп'ютерної грамотності, але має низький рі­вень інформаційної культури. Глобальна мережа розвинула таку негативну рису молоді, як неуважність і небажання витра­чати час на обдумування знай­дених в Інтернеті даних. І це по­коління віддає перевагу візуаль­ній інформації у порівнянні з текстовою.

На щастя, цей факт поки що не стосується сфери навчання і науки. Бо зараз в Україні спосте­рігається "бум" вузівських біб­ліотек, пов'язаний зі збільшен­ням (до 50%) часу для самостій­ної роботи студентів у процесі навчання відповідно до вимог Болонського процесу.

Знов звернемось до резуль­татів соціологічного опитування студентів "покоління Google" Дніпропетровська. На запитан­ня "Яку роль відіграє читання у Вашому житті?" найбільша частина респондентів обрала варіант "Спосіб отримання ін­формації" (29,1%); на другому місці — "Спосіб розвитку осо­бистості" (25,9%); на третьому — "Необхідна умова навчання" (20,9%); на четвертому — "Як розвага або відпочинок" (10,4%); на п'ятому — "Науково-дослідна робота" (8,5%); на шостому — "Можливість долу­читися до світової культури" (5,1%). Дані свідчать проте, що "Читання, як необхідна умова навчання" знаходиться в першій трійці, але не на першому і не на другому місцях.

У той же час власні спостере­ження, досвід колег та аналіз читацьких формулярів дозволя­ють стверджувати, що вже зараз студенти ВНЗ (молодь, яка на­вчається на філологічних та істо­ричних факультетах до уваги не беремо) стали менше читати ху­дожню та науково-популярну літературу, що літературні упо­добання дедалі менше станов­лять одну з форм проведення дозвілля.

Можливо, це відбувається тому, що молодій людині бракує часу, або у звичках родини чи­тання не було пріоритетом через напружений фінансовий стан, або юнаки та дівчата захоплю­ються візуальними чи слухови­ми медіа і чималу частину віль­ного часу проводять у віртуаль­ному просторі, а можливо й то­му, що більшість з них виховані на популярних глянцевих жур­налах, що легко читаються і не напружують мозок.

До речі, західні вчені вже сьогодні, враховуючи все біль­ший вплив віртуального світу на молодих людей та значне по­слаблення міжособистісних від­носин, називають генерацію ді­тей, народжених після 2001 р. — "мовчазне покоління".

А чим же бібліотека ВНЗ мо­же зацікавити "покоління Google", крім надання навчаль­ної та наукової інформації? На думку автора, вихід є — це пози­ціонування бібліотеки як тери­торії позитиву. Соціокультурний аспект діяльності бібліотеки ВНЗ, яка обрала технократично-гуманітарний шлях розвитку, передбачає направленість на створення духовних цінностей, їх відтворення та збереження. В умовах, коли читачі масово пе­ретворюються на "віддалених користувачів", коли відбуваєть­ся глобальне відчуження ауди­торії від книги, бібліотекарі повинні шукати, як подих сучас­ності, модель будівництва но­вих відносин "читач/користувач — бібліотека". У ситуації соці­альної втомленості саме бібліо­тека повинна приваблювати чи­тачів атмосферою затишку або свята, безконфліктності та креативності, творчості та інформа­ційної толерантності.

• Міф про кінець бібліотеч­ної професії. За словами про­фесора А. В. Соколова, слід під­креслити, що зараз, коли соці­альний престиж бібліотечної професії небезпечно знизився і їй загрожує депопуляція, саме міфологія може стати одним із рятівних засобів її виживання.

У радянські часи героїчні мі­фи про "маршалов книжных" та "професію, високо підняту Жовт­нем", про щире серце бібліотека­ря, який є душею будь-якої спра­ви, мали в основному просвіт­ницький характер. Вони активно культивувались письменниками, журналістами, офіційними осо­бами на чолі з Н. К. Крупською. Розквіт бібліотечної міфології прийшовся на післявоєнні 50-60 рр., коли бібліотечна професія була особливо багата молодими, самовідданими, оптимістичними ентузіастами.

З середини 70-х років на побутовому рівні цінності просвітництва, гуманізму та прогресу, які завжди надихали героїв бібліотечних міфів, були майже за­гублені. Образ бібліотекаря ро­зумівся як "сіренька миша, що сліпо охороняє книжкові скар­би". Формула "Тиха, скромна професія бібліотекар" була сві­домо спушена "зверху" як ви­правдання неповажного став­лення влади до бібліотечної сфери діяльності.

Сучасному бібліо­текарю притаманні риси постачальника, творця, охоронця та носія інформації і знань. А це — інтелектуальність, активна пози­ція, інтерес до нового, комунікабельність, інтелігентність, технократизм (у доброму розумінні), мобільність, вміння швидко реагувати, наполегливість, креативність, бажання самому сприяти підвищенню престижу професії.

Тобто професія бібліотекаря формується сьогодні як гуманітарна по суті і технологічна за засобами реалізації. Тому зараз постійно зі сторони активістів-професіоналів порушу­ються питання щодо розширен­ня спектра бібліотечних профе­сій, пропонуються посади — біб­ліотекар з електронних ресурсів, бібліограф-аналітик, фахівець з метаданих, медіатекар, менед­жер інформаційно-бібліотечної сфери, бібліограф-експерт між­народних ІПС, технолог автома­тизованих бібліотечних систем, бібліотерапевт тощо. Ці трохи таємничі і привабливі на­зви також є елементом міфотворення.

Таким чином можна зробити такі висновки:

1. Міфологічний вакуум спот­ворює професійну свідомість. Втрата професійної міфології позначає втрату привабливості професії та приниження профе­сійного самопізнання.

2. Сучасні процеси міфотворення, пов'язані з інформатизацією бібліотек, яка розуміється як насиченість технічними новинками та багатим інформаційним ресурсом, у тому числі і книгами в електронному форматі, не знищують книжкову культуру, а лише переводять її на іншій рівень сприйняття, більш відповідний реаліям ін­формаційного суспільства. Та­ким чином вони дають змогу бібліотекам гармонійно існувати в життєвому просторі "поколін­ня Google".

3. Актуалізація привабливих та дещо чарівних міфів, прита­манних інформатизації бібліо­тек, багато в чому залежить від нас самих. Давайте мріяти про фантастичне майбутнє бібліо­течної справи, активніше позиціонувати бібліотеки не тільки як інформаційні Інтелект-центри, а і як території позитиву, озвучувати на перший погляд недосяжні перспективи. Бо міф — це втілений у слові містичний символ, синтез знання, віри і ви­гадок. І міфу довіряють, тому що він володіє силою худож­ньої вигадки. Доведеним є факт того, що під час криз та не­згод творча думка сягає неймо­вірних висот. Згадаймо: те, що донедавна вважалось утопією, зараз є реальністю. Тож, щоб дійти, треба йти.

Бібл. форум України. — 2009. — № 3. — С. 2-7.

Список використаних джерел

Бобришева О. Правові засади формування комплексної системи захисту інформації в бібліотеках // Вісн. Кн. палати. — 2009. — № 12. — С. 23-26.

1. Веретій Ж. Конфлікти та їхнє розв'язання в процесі бібліотечної взаємодії / Жанна Веретій // Вісн. Кн. палати. — 2010. — № 1. — С. 25-28.

2. Дригайло С. В. Створення конфортних умов роботи для користувачів і співробітників у бібліотеці / С. В. Дригайло // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. — 2009. — № 4. — С. 63-72.

3. Колесникова Т. Сучасні бібліотечно-інформаційні міфи: спостереження практика / Тетяна Колесникова // Бібл. форум України. — 2009. — № 3. — С. 2-7.

4. Масловская Н. С. Уточняющая справка — лидер в работе / Н. С. Масловская, Н. А. Авдонина // Мир библиографии. — 2009. — № 2. — С. 9-11.

5. Семилет Н. Стоит ли спорить об очевидном? / Наталия Семилет // Бібл. форум України. — 2009. — № 3. — С. 8-11.

6. Сукиасян Э. Карточные или электронные? / Эдуард Сукиасян // Библиотека. — 2010. — № 1. — С. 14-17.