ІІ квартал 2010

Бібліографічні ідеї та технології

Аналітичний огляд

Список використаних джерел

Другий випуск аналітичного огляду за 2010 рік знайомить з нормативно-правовою базою каталогізації, захистом авторського права у бібліотечно-інформаційній сфері та досвідом інших бібліотек з вирішення задач повноцінного забезпечення інформаційних потреб користувачів.

* * *

Однією з найважливіших і найскладніших проблем української каталогізації є створення її нормативної та правової основи. Це пов'язано насамперед з тим, що активне проникнення в бібліотечну практику комп'ютерних технологій зумовило значні зміни в традиційних технологічних процесах бібліотек і в першу чергу тих, що пов'язані з формуванням бібліографічної інформації. Отже, метою статті О. Б. Стогнія ''Нормативно-правова база бібліотечної каталогізації: погляд фахівця'' (Вісн. ХДАК. — 2009. — Вип. 25) є з'ясування стану нормативно-правової бази каталогізації, яка забезпечує уніфікацію цієї діяльності на державному та міждержавному рівнях, визначення її подальшого розвитку. В Україні неодноразово порушувалося питання про переклад і розробку стандартів з бібліографічного опису українською мовою, адаптованих до національної специфіки. Деякі сучасні міждержавні стандарти з питань каталогізації, затверджені Міждержавною радою СНД у Мінську відповідно до "Угоди про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології та сертифікації країн СНД", в Україні не перекладались, не набували чинності або ухвалювались із запізненням. Звісно, можна відзначити і деякі зрушення на цій ділянці. Так, набув чинності ДСТУ ГОСТ 7.59:2003 "Індексування документів. Загальні вимоги до систематизації та предметизації ідентичний ГОСТ 7.59:2003 "Индексирование документов. Общие требования к систематизации и предметизации". У ньому визначено загальні вимоги до систематизації, предметизації документів, а також до інформаційно-пошукових мов, які прийнятні до індексування. З 01.07.2004 р. набув чинності ДСТУ ГОСТ 7.51: 2003 "Картки для каталогів і картотек. Каталогізація у виданні. Склад, структура даних та видавничі оформлення" ідентичний ГОСТ 7.51-98. "СИБИД. Карточки для каталогов и картотек. Состав, структура данных и издательское оформление". Цей документ визначає загальні вимоги до складу та послідовності подання відомостей, які наводяться на картках, що формуються як традиційним, так і автоматизованими способами в МАRС, а також правила видавничого оформлення.

З першого липня 2007р. набув чинності відомий нам національний стандарт ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 "Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання", який вводиться на заміну п'яти стандартів: ГОСТ 7.1-84 "СИБИД. Библиографическое описание документов. Общие требования и правила составления"; ГОСТ 7.16-79 "СИБИД. Библиографическое описание нотных зданий"; ГОСТ 7.18-79 "СИБИД. Библиографическое описание картографических изданий"; ГОСТ 7.34-81 "СИБИД. Библиографическое описание изданий"; ГОСТ 7.40-82 "СИБИД. Библиографическое описание аудиовизуальных материалов."

У цьому документі визначено загальні вимоги і правила бібліографічного опису документа, його частини чи групи документів. Здійснена уніфікація бібліографічного запису згідно з міжнародними рекомендаціями, правилами та національними стандартами, що забезпечує сумісність бібліографічних даних на вітчизняному та міжнародному рівнях, спрощує процеси розуміння і обміну інформацією, є необхідною умовою інтеграції України у світове інформаційне співтовариство.

Слід зазначити й те, що набув чинності ще один національний стандарт, який регламентує правила і вимоги щодо складання заголовка бібліографічного запису (ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 "Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання" ідентичний ГОСТ 7.80-2000 "СИБИД. Библиографическая запись. Заголовок. Общие требования и правила составления"), оскільки в попередньому документі заголовок запису не розглядався.

Для створення нормативно-методичної бази каталогізації, успішного функціонування бібліографічного запису в інформаційному просторі України необхідні, крім стандартів, правил складання бібліографічного опису та комунікативних форматів, адаптовані класифікаційні документні системи, словники предметних рубрик тощо. На порядку денному — розробка нормативної документації для корпоративної каталогізації.

Підсумовуючи, можна зазначити, що стан розробки правової, нормативної технологічної документації з питань каталогізації потребує вдосконалення.

Питання захисту авторського права є актуальними і обговорюються на різних рівнях як правознавчої, так і бібліотечної сфери. З уведенням у дію національного правозахисного механізму інтелектуальної власності в бібліотечно-інформаційних установах України у процесі задоволення інформаційних потреб користувачів проблема чіткого дотримання положень законодавства з авторського права є не менш злободенною. Саме цій темі присвячена публікація Р. Поліщука "Проблеми захисту авторського права в бібліотечному обслуговуванні" (Вісн. Кн. палати. — 2010. — № 3). Автор підкреслює, що однією з головних функцій бібліотеки є забезпечення інформаційних потреб населення шляхом вільного доступу до наявних у ній документних ресурсів. Але, бібліотеки як інформаційні установи, з одного боку, мають забезпечувати вільний доступ до інформації, а з іншого — захищати інтелектуальну власність авторів, надаючи у тимчасове користування документи зі своїх фондів та баз даних. У своїй діяльності українські книгозбірні зобов'язані виконувати норми Закону "Про авторське право та суміжні права". Згідно із статтею 22, дозволено за запитами фізичних осіб репрографічне¹ відтворення одного примірника твору бібліотеками, коли таким є окрема опублікована стаття та інші невеликі за обсягом роботи чи уривки з письмових творів.

Закон дає право самим бібліотекам та архівам робити висновки щодо мети, з якою використовується затребуваний матеріал. Якщо є достатньо підстав вважати, що він необхідний для навчально-освітніх цілей чи приватного дослідження, а відтворення твору не мають систематичного характеру, копіювання таких примірників не обмежується.

Якщо донедавна в бібліотеках йшлося про копіювання переважно друкованої продукції, то інформатизація суспільства внесла суттєві корективи в систему формування бібліотечних фондів та обслуговування. З розвитком бібліотечних інформаційних електронних ресурсів, зокрема формуванням повнотекстових баз даних, копіювання електронних документів стало загальнодоступним. Організацію електронних бібліотек, наповнення та використання їхніх повнотекстових баз даних, чинне законодавство України повною мірою не забезпечує, як і правомірність їхнього функціонування.

У першу чергу вимагає вирішення питання щодо досягнення справедливого та життєздатного балансу між інтересами суб'єктів авторських прав та створювачами документних систем, у яких організується використання документів, у тому числі — у бібліотечно-інформаційних установах.

Безперервне збільшення потоків електронної інформації стало характерною ознакою розвитку бібліотечно-інформаційної сфери на сучасному стані.

Повноцінне забезпечення інформаційних потреб користувачів можливе лише за установи використання не тільки документів на традиційних носіях, але й нового електронного інформаційно-комунікаційного середовища. Проблеми формування та використання електронних ресурсів в обслуговуванні користувачів у публічних бібліотеках Східної України вивчались та узагальнювались співпрацівниками ХДНБ ім. В. Г. Короленка у 2007-2009 роках. Підсумки цього дослідження викладені у матеріалі Г. Ковальчук та Н. Кучерявої "Використання електронних ресурсів в обслуговуванні користувачів у публічних бібліотеках" (Бібл. форум України. — 2010. — № 1).

Ефективне використання електронних ресурсів (ЕР) передбачає максимальне підвищення рівня електронної орієнтації користувачів. Однак значна їх кількість потребує консультаційної допомоги, тому що не всі володіють методами й прийомами ефективного електронного пошуку. Потреба в індивідуальних та групових консультаціях з питань технології пошуку електронної інформації спричинила необхідність створення у бібліотеках системи навчальних послуг. Про це свідчать такі заходи, як тренінги і практикуми: "Структура мережі Інтернет", "Світ електронної інформації", "Засоби пошуку Інформації: простий та розширений", "Телеконференція та робота в чаті".

Певну роботу з метою підвищення рівня обізнаності користувачів з електронними бібліотечними ресурсами проводять бібліотеки, зокрема видають різноманітну рекламно-інформаційну продукцію, роблять відсилання до ресурсів Інтернету на картках у систематичному каталозі, книжкові виставки супроводжують відсилки на сайти Інтернету.

Збільшується фонд електронних документів у бібліотеках. Зокрема, у багатьох з них відкриваються медіатеки, зали інформаційного сервісу, Інтернет-центри, спеціалізовані читальні зали, де користувачі мають змогу ознайомитися з електронною інформацією.

Бібліотеки на сучасному етапі розвитку трансформуються у нові за своєю місією установи, головне завдання яких бути "воротами" доступу до різноманітної електронної інформації.

Так, наприклад, Констянтинівська ЦБС (Донеччина) спільно з міським управлінням освіти розробила програму "Освіта XXI століття", згідно з якою проведено низку семінарів: "Інтернет для вчителя іноземної мови", "Образотворче мистецтво. Школа. Інтернет" та ін. Серед школярів в онлайновому режимі проводяться міні-олімпіади з пошуку інформаці в мережі Інтернет, тематичні олімпіади, віртуальні екскурсії.

Останніми роками серед молоді набула популярності дистанційна освіта. Сумська міська ЦБС готує для цієї категорії вебліографічні списки: "На допомогу школярам", " Історія в Інтернеті", "Право в Інтернеті" тощо.

Зусилля бібліотек спрямовані на популяризацію електронних БД і електронних видань. Використовуються різні форми: вебпоказчики ("Екологія в житті людини", "Цікаво про Європейський Союз"); закладки-лясе² ("Електронна бібліотека юриста", "Електронна бібліотека економіста"); веб-лоції ("Меценати України); тематичні веб-папки ресурсів ("Імпресіонізм: художники", "Українські гетьмани"). Ці нові форми значною мірою розширюють можливості отримання джерел інформації за допомогою пошукових засобів, що містяться у веб-ресурсах.

Комплексні інформаційні заходи в бібліотеках вже традиційно проводяться з використанням електронних ресурсів. Це віртуальні екскурсії містами, музеями: "Венеція — місто-музей, місто-сон", "Музеями світу, Європи, України"; інформаційні ділові ігри: "Запрограмуй свій успіх"; презентації електронних документів; слайд-мандрівки, віртуальні уроки мистецтва тощо.

У публічних бібліотеках створюється значна кількість ЕР краєзнавчої спрямованості. Прикладом є компакт-диск "Краєзнавчі простори Маріуполя", що містить інформацію про історію міста, історію бібліотеки, електронні повнотекстові видання Маріупольських краєзнавців і письменників міста, дайджести з краєзнавства.

Для більш повного задоволення інформаційних запитів публічні бібліотеки використовують можливості веб-технологій. На веб-сайтах користувачі здійснюють пошук в електронних каталогах. На сайтах деяких публічних бібліотек виставлені онлайнові покажчики: "Права людини", "Здоровий спосіб життя", "Вищі навчальні заклади Донеччини" тощо.

Використання електронних ресурсів у публічних бібліотеках України свідчить про підвищення їх ролі в системі обслуговування користувачів. Тобто, традиційні бібліотечні технології змінюються, набуваючи нових форм, властивостей, якостей, формуються нові моделі обслуговування в умовах інформаційного середовища.

Муніципальні бібліотеки сьогодні — не тільки інформаційні, але й дозвіллєві центри. Звичайно, пріоритетним напрямком їхньої роботи завжди було й буде просування книги й читання, але час вимагає нових ідей. Як зробити так, щоб люди не втратили цікавість до читання, щоб бібліотека користувалася популярністю у населення різного віку?

Стаття завідувача сектору інформаційної та довідкової роботи відділу обслуговування Муніципальної інформаційної бібліотечної системи (МІБС) м. Томська В. Павленко "К книге и чтению — через досуг и общение" (Библиотека. — 2010. — № 4) дає відповідь на ці запитання.

Щорічно МІБС реалізує низку програм та проектів, чим невпинно розширює свою користувацьку аудиторію, руйнуючи складений у масовій свідомості стереотип: "бібліотека — це місце, де просто видають книги."

Коротко зупинимось на цих програмах:

• "Старше покоління" — створення сприятливих умов для задоволення інтелектуальних та культурних потреб, реалізації особистого потенціалу громадян старшого віку;

• "Соціальна інтеграція" — забезпечення комфортних умов особам з обмеженими можливостями, пристосування муніципальних бібліотек до потреб інвалідів, придбання аудіо — та великошрифтових видань тощо;

• "Книга. Молодість. Успіх" — формування позитивного іміджу читаючої молоді, розвиток її творчого потенціалу, активне залучення до читання та ін.;

• "Літературний простір Росії", "Літературний простір міста" — поновлення цікавості до російської класичної літератури та популяризації творчості місцевих письменників, поетів;

• "Дім, в якому ми живемо" — краєзнавча програма для популяризації історії, культури, традицій народів, які проживають на території Томської області, співробітництво з національними об'єднаннями міста, створення культурно-дозвіллєвого простору, який би об'єднував зацікавлення різних поколінь.

На сьогодні саме програмна діяльність МІБС є однією з найбільш ефективних та актуальних форм роботи з населенням міста.

Хотілося б звернути вашу увагу на публікацію В. П. Леонова "О мастерстве библиографа" (Библиотеки национальных академий наук: проблемы функционирования, тенденции развития. — К., 2008. — Вип. 6), в якій директор Бібліотеки Російської академії наук, доктор педагогічних наук ділиться думками щодо бібліографії як однієї із найважливіших сфер бібліотечної діяльності, складного процесу становлення особистості бібліографа, бібліографічної інтерпретації текстів як виду особливої майстерності бібліографа (Додаток № 1).

З метою вдосконалення інформаційно-бібліотечних технологій та потреб користувачів, виявлення перспективних напрямків обслуговування у Науковій бібліотеці Хмельницького національного Університету було проведено соціалогічні дослідження, з висновками яких нас знайомить стаття В. Петрицької "Комфортність обслуговування користувачів" (Бібл. форум України. — 2010. — № 1).

Метою проведення дослідження стало отримання необхідної та цінної інформації про бібліотечне середовище в тому вигляді, в якому воно відображається у свідомості користувачів для формування перспективної моделі бібліотеки, що відповідає сучасним вимогам. Повнота та оперативність задоволення читацьких запитів, розширення асортименту послуг, що надаються, етика взаємовідносин бібліотекаря і читача, створення належних умов, що забезпечують раціональну організацію праці користувача — ці напрямки діяльності було запропоновано в 19 запитаннях анкети.

У ході дослідження вивчалася оцінка користувачами рівня обслуговування в різних відділах бібліотеки, що включає основні елементи структури якості: професіоналізм, доброзичливість, комфортність, оперативність.

За рейтингом на перше місце респонденти поставили та найвище оцінили доброзичливість, отже, найголовніше в обслуговуванні — це ставлення бібліотекарів до користувачів. Інші елементи вишукались у такому порядку: професіоналізм, оперативність, комфортність. На думку більшості респондентів, найважливішу роль у комфортності обслуговування відіграє людський фактор, а саме, працівники, які уособлюють в очах користувачів бібліотеку. Особливого значення набуває організаційна культура співробітників, підвищення компетентності, яку можна розглядати як сукупність кваліфікаційних і соціальних поведінкових характеристик, здатність приймати рішення і нести за них відповідальність.

.

Додаток № 1

Леонов В. П.

О мастерстве библиографа

В библиографии можно найти всё: и вызов, и дерзание при­ключения, и вдохновение искусства. Легко представить себе, на­сколько скучным было бы занятие ею, если бы эти стимулы утра­тили свое значение.

Чтобы очертить примерный «горизонт ожиданий» (выражение К. Поппера) рассматриваемых проблем, сформулирую некоторые исходные предположения или гипотезы.

1. Библиография — это то, чем занимается библиограф. Знать то, что ты не знаешь, очень трудно, почти невозможно. Знание в голове может возникнуть только как личный акт понимания. Толь­ко ты один начинаешь понимать, что охватил проблему целиком, только потом происходит выделение ее частей (элементов).

2. Библиография есть производное от библиографа, а не наобо­рот. Помимо профессионального знания, полученного в процессе образования, библиограф работает на основе предчувствий, догадок и прецедентов. Это то, что психологи называют «живым знанием». Значительные находки, «раскопки» почти никогда не бывают чисто логическими, многое зависит и от эстетического критерия. В их решении есть красота.

3. Библиография — досужее занятие. Ею можно заниматься двадцать четыре часа в сутки. Становление личности библиографа представляет собой долгий и сложный путь. Этот путь выражается в постепенном переходе от подражательной деятель­ности к самостоятельному творчеству. Основу личности состав­ляет душа, духовное начало, стержень, вокруг которого формиру­ется внутренняя (психическая) жизнь библиографа. Личностью он становится, а талант как мера способностей обеспечивает «рабо­ту» с текстами, их интерпретацию. Талант библиографа прояв­ляется не сразу, а во времени, в процессе приобретения практи­ческого опыта.

4. В процессе занятий библиографией у библиографа может возникнуть ощущение, что он претендует на обладание профес­сией, которая ему «не принадлежит». Библиограф отбирает, комбинирует, но до конца не отдает себе отчета в том, когда имен­но наступит осмысление фактов. Даже тогда, когда уже найдена последовательность их представления, появляются новые «нити» будущего «ковра». Причем количество найденного материала отнюдь не свидетельствует о его качестве.

5. Новые идеи в библиографии и книговедении не обязательно дол­жны соответствовать ранее существовавшим. Но библиографу необходимо показать знание уже существующих, чтобы обосновать свою гипотезу. По этой причине он должен обладать способностью не только интерпретировать, но и создавать свой мир книжных тек­стов. Чтобы это делать, библиограф обязан знать «устройство» книжного мира, построенного его коллегами. Так приходит признание и оценка каждого библиографического труда.

6. Творчество библиографа не бывает простым. В высших своих проявлениях оно уникально при внешне обманчивой лег­кости и доступности для других. Чтобы отобрать созданное авто­рами до него, порой очень давно, и разобраться в нем, нужно воспитывать в себе особые моральные качества, составляющие «неписанный кодекс библиографа»: результаты библиографического поиска, в том числе отрицательные, должны быть документально подтверждены достоверными библиографическими источниками; в свою очередь, достоверность библиографического источника определяется тем, что все включенные в него документы были просмотрены библиографом-составителем de visu; отказ службы каталогов и запрос пользователя не принимается библио­графом на веру, а подлежит обязательной перепроверке и др.

7. Мир книжного знания парадоксален: он открывает биб­лиографу то, что уже открыто другими. Другой (другие) — это зеркало, в которое смотрюсь я сам и в котором видят меня; зерка­ло, которое меня обнажает и разоблачает.

Центральной проблемой библиографии является поисковая проблема (еще одно предположение в «горизонте ожиданий»). Поиск определяет логику и стиль библиографического мышления на конкретном этапе развития библиографии, а также критерии интерпретации исходных текстов. Первое возникшее в сознании представление, образ — это уже интерпретация всей темы. Как отмечает В. П. Зинченко, психологи-исследователи «сталкивают­ся со случаями, когда смысл извлекается из ситуации не только до кропотливого анализа значений, но даже и до сколько-нибудь отчетливого ее восприятия». По его словам, происходит то, что О. Э. Мандельштам обозначил как «шепот раньше губ». Библиографическая интерпретация представляет собой особый вид мастерства. Это — профессиональное реагирование на инфор­мацию, в котором отражается психологическая особенность созна­ния библиографа. Пониманию информации в тексте способству­ет диалог с ним. Вступая в диалог с текстом, библиограф порож­дает новую его интерпретацию и, соответственно, расширяет го­ризонт своего «живого знания». Немецкий философ Ганс Гадамер (1900-2002) сформулировал это предельно кратко и емко: «Само понимание есть самопонимание в чем-то».

Профессиональная черта памяти библиографа — это активность сознания. Она проявляется в самом начале работы, входит в его сознание, но в процессе поиска реализуется по-разному. Актив­ность проявляется в умении правильно читать и понимать тексты, в умении интерпретировать их, обращать внимание на авторские комментарии, примечания, дополнения, стиль и характер пред­ставления материала. Каждый подлежащий библиографическому анализу текст требует индивидуальной интерпретации, но только в границах определенного книжного пространства. И в каждом новом тексте последовательность интерпретации меняется. Ведь тексты неосязаемы. Это не символы, это знаки, образующие определенный смысл. Каждый раз все начинается сначала. Так проявляется интерпретационная техника библиографа.

Что имеется в виду? Весь человек. Мы учимся технике овла­дения профессией всю жизнь, мы не можем приобрести ее зара­нее. Библиограф формируется со способностью приобретать тех­нику. Ведь техника — это не наука, которую можно преподать, не теория. Техника — это компонент творчества, и потому она каж­дый раз проявляется по-новому. В моем понимании, опытный библиограф конструирует собственную неповторимую технику. Техническое мастерство должно относится к чему-то, и оно дол­жно быть чем-то. А поскольку техническое мастерство можно распознать, в нем проявляется талант. Техника библиографа обусловлена природой его работы: быть известной коллегам и каждый раз проявляться по-новому.

Теперь подробнее о слагаемых мастерства интерпретации текстов. Библиографическая интерпретация, как уже отмечалось, не является чем-то неизменным. Она формируется в зависимос­ти от исторического времени, от уровня знания, достигнутого при изучении книжной культуры, от целевого (зачем?) и читательс­кого (для кого?) назначения предполагаемого результата исследо­вания. Если обратиться к истории, то в самом общем виде я бы выделил четыре этапа профессиональной библиографической интерпретации.

Первый этап — романтическая интерпретация, к сожалению, оставшаяся в прошлом. Она требовала «совершенного» анализа текста, скорее вдохновенного, чем строгого и точного. Свобода действий библиографа была главной чертой, где проявлялось мастерство интерпретации. Вдохновение предполагало раскрытие внутреннего мира книжника (какой он, что его волновало?). На этом этапе проявлялась романтичность: через красоту книги по­пытаться представить внутренний мир того, кто ее анализирует.

Второй этап — реалистическая интерпретация. На нем пре­обладают научные цели: отразить и интерпретировать научное знание. Реалистическая интерпретация как бы устраняет личность библиографа, он в тени.

Пользователь «забывает» о библиографе, полагая, что тот свое дело сделал — поиск завершен, остальное — за специалистом. Дру­гими словами, библиограф на этом этапе только эксперт, объяс­няющий следствия поиска информации, его работу оценивают другие. Так постепенно происходит разделение труда, при кото­ром библиография приобретает прочный статус «обслуживаю­щей» дисциплины. Меняется и внутренний мир библиографа, поскольку оценка результатов его деятельности остается за пользо­вателями, а признание и авторитет он получает теперь только от коллег по профессии.

Третий этап — прагматический. Прагматическая интерпрета­ция формируется в период, когда в обществе и в библиографии, в частности, начинают преобладать информационные критерии над научными. Снова меняется расстановка приоритетов. На по­вестку дня выдвигается лозунг о переходе к информационному об­ществу, построенному на накоплении и использовании знаний. В профессии и психологии библиографа начинают происхо­дить существенные изменения. Вместо общепринятых критери­ев оценки труда (новизна, ценность, доступность информации) в практику постепенно внедряется критерий «норма полезности». Полезность является не научной, а прагматической категорией. Информация с точки зрения полезности всегда рассматривается в связи с тем, в каких целях ее рассчитывают использовать. В итоге ожидаемые и предполагаемые результаты умений библио­графа начинают использоваться с коммерческой точки зрения. Библиография попадает в зависимость от людей, напрямую не связанных с наукой, в общество, где чтение теряет свой приори­тет, где превалируют иные этические нормы и ценности. Библио­граф вынужден постоянно доказывать свою культурную и науч­ную значимость. Действия профессионала становятся трудноуп­равляемыми. Возникает опасная иллюзия информационного об­щества и прагматичного этапа в целом — иллюзия независимости пользователя от библиографа и, как следствие, невостребованно­сти профессии. Что же дальше?

Дальнейшее развитие видится в переходе к четвертому этапу — от информационного к интеллектуальному обществу. «Интел­лект, — по определению А. П. Назаретяна, — представляет собой системное качество не Земли, а Метагалактики».

В интеллектуальном обществе человек и книга предстанут как космические субъекты. Какова же цель интерпретации в ин­теллектуальном обществе (или на космическом этапе), как будут меняться требования к профессии библиографа? Полагаю, путем соединения того, что я называю «раскопками» и «реставрацией». Причем приоритет будет у «раскопок», поскольку глав­ная цель останется прежней: найти тексты, где «это» уже кем-то открыто и обосновано. А осуществить подобное можно только путем объединения традиционных и электронных информацион­но-поисковых систем.

Библиотеки национальных академий наук: проблемы

функционирования, тенденции развития. — К., 2008. —

Вып. 6. — С. 363-376.

Список використаних джерел

1. Ковальчук Г. Використання електронних ресурсів в обслуговуванні користувачів у публічних бібліотеках / Галина Ковальчук, Наталія Кучерява // Бібл. форум України. — 2010. — № 1. — С. 13-16.

2. Леонов В. П. О мастерстве библиографа // Библиотеки национальных академий наук: проблемы функционирования, тенденции развития : науч.-практ. и теор. сб. / Междунар. ассоциация акад. наук, Совет директоров науч. б-к и информ. центров; редкол.: А. С. Онищенко (пред.) [и др]. — К., 2008. — Вып. 6. — С. 363-376.

3. Павленко В. К книге и чтению — через досуг и общение / Валентина Павленко // Библиотека. — 2010. — № 4. — С. 61-63.

4. Петрицька В. Комфортність обслуговування очима користувачів / Валентина Петрицька // Бібл. форум України. — 2010. — № 1. — С. 32-36.

5. Поліщук Р. Проблеми захисту авторського права в бібліотечному обслуговуванні // Вісн. Кн. палати. — 2010. — № 3. — С. 35-37. — Бібліогр.: 21 назв.

6. Стогній О. Б. Нормативно-правова база бібліотечної каталогізації: погляд фахівця / О. Б. Стогній // Вісн. Харк. держ. акад. культури : зб. наук. пр. / Харк. держ. акад. культури ; відп. ред. В. М. Шейко. — Х. : ХДАК, 2009. — Вип.. 25. — С. 88-93. — Бібліогр.: 10 назв.