II квартал 2011

Бібліографічні ідеї та технології

(II квартал 2011 р.)

Аналітичний огляд

Список використаних джерел

Матеріали, вміщені у другому за 2011 рік випуску аналітичного огляду, пронизані ідеєю Бібліотеки 2.0, яка руйнує бар’єри (фізичні, географічні, часові, просторові), стає «всюдисущою» для користувачів і (що не менш важливо!) потрібною їм. 

* * *

                Нині Інтернет – не лише універсальне середовище для пошуку інформації, спілкування, навчання, розвитку наукових комунікацій, організації бізнесу, придбання товарів, послуг, розваг тощо. Наразі цей продукт твориться колективно! Кожен користувач, навіть без особливих комп’ютерних знань чи навичок, легко стає співтворцем глобальної інформації. За допомогою блогів, вікі, чатів, соціальних мереж тощо створюється новий світ глобального партнерства, де кожен є його творцем.

                Сайти, наповнення та популярність яких досягаються, в першу чергу, зусиллями та ресурсами не їхніх власників, а спільнотою користувачів, зацікавлених у розвитку сайту, складають новий клас сервісів, що визначають правила глобального середовища. Все це називається епохою Веб 2.0.

               З концепцією Веб 2.0, з основними проектами та технологіями Веб 2.0, котрі варто знати й вміти використовувати бібліотекам і бібліотекарям,

 знайомить нас стаття Т. Ярошенко «Бібліотека, бібліотекарі та користувачі бібліотек в епоху Веб 2.0: виклики часу» (Бібл. планета. – 2011. — № 1).

                Умови (стандарти) Веб 2.0 такі:

• недорогі продукти та сервіси, що масштабуються (тобто відкриті для доопрацювання, розвитку, удосконалення, а не завершені, «пакетні», продукти);
• контроль за унікальними джерелами даних, котрі збагачуються за рахунок залучення значного числа користувачів;
• ставлення до користувача як до співробітника;
• використання колективних інтелектуальних ресурсів;
• самообслуговування користувачів;
• спрощення призначеного для користувача інтерфейсу, розробок та бізнес-моделей.

Отже, основу Веб 2.0 складає, передусім, ідеологія, коли змінюється центр тяжіння, в основі якого – користувач, його знання та інформація, яку він привносить в Мережу. Інтернет, таким чином, вже являє собою складні та багаторівневі комунікації користувачів (міжособистісні, професійні, тематичні, географічні, політичні, розважальні тощо).

Мережеві комунікації та технології Веб 2.0 вдало «вплітаються» і в бібліотечну діяльність, охоплюють все більше і більше бібліотечних послуг та сервісів, що дозволяє говорити про новий етап розвитку бібліотечної справи, який називають «Бібліотека 2.0».

Іншими словами, користувач бібліотеки є центром тяжіння, для нього – всі сервіси, ресурси, технології. Причому користувач – не просто об’єкт бібліотечного впливу, але й часто співавтор бібліотечних сервісів та інформаційних ресурсів (через відгуки і пропозиції в соціальних мережах, в електронному каталозі, на блозі бібліотеки тощо). В такій бібліотеці, організованій за користувацькоцентристською парадигмою, легко і зручно надаються інформація, ресурси, знання споживачеві, незалежно від того, де він знаходиться. Принципи Веб 2.0 відкривають бібліотекам нові можливості для кращого обслуговування своїх користувачів та залучення нових.

                 Статті О. В. Пурника «От Библиотеки к Библиотеке 2.0*Новые методики построения системы», Г. М. Пальгуєвої «Новая стратегия или новая упаковка? Эра «цифрових аборигенов» та І. М. Огнєвої «Из опыта отечественного блогостроительства. От библиофобии – к библиомании» (Библ. дело. – 2011. — № 6) продовжують розпочату тему. Автори звертають увагу на принцип роботи класичної бібліотеки (Бібліотека 1.0),  який був фондоцентричним. Тобто центром її був фонд. Його комплектували, розкривали та надавали до нього доступ. Але тут прийшли нові технології і постало питання: «Чи збережеться бібліотека як суспільний інститут?».

                Ще донедавна Інтернет цілком відповідав фондоцентричній бібліотечній моделі. Професіонали створювали сайти, професіонали їх поповнювали.  Сьогодні Інтернет-технології від традиційного Веб 1.0 перейшли до нового рівня Веб 2.0. Бібліотека  2.0 – це бібліотека, сервіси якої орієнтовані на Веб 2.0, тобто на контент, який генерує користувач і створюється у результаті діалогу користувача з бібліотекою. Що саме із технологій Веб 2.0 може використовуватися в реальній бібліотечній практиці?

                Найпростіший приклад – системи обміну миттєвими повідомленнями. За їхньою допомогою користувач може поставити бібліотекарю питання, уточнити поставлене завдання в режимі діалогу і (у простому випадку) зразу отримати відповідь. В більш складних випадках використовуються технології відкладеної відповіді. Віртуальна довідка є розширенням найпростіших (питання-відповідь) систем.  Основним результатом функціонування віртуальної довідки є не тільки протоколювання запитів та відповідей, але й створення численної бази знань, яка сама по собі стає цінним інформаційним ресурсом бібліотеки.

                Ще один приклад зворотнього зв’язку між користувачем і бібліотекою – це «Гостьова книга», в якій протоколюються зауваження користувачів та відповіді співробітників-модераторів, або «Форум», коли ініціатором обговорення є модератор, а учасниками можуть бути як користувачі, так і її персонал.

                Існує й інша форма технологій із зворотним зв’язком. Це блоги та товариства блогів. Їх ведуть, як правило, співробітники бібліотеки.  Важливою особливістю блогів та товариств є наявність коментарів (коментів), які дозволяють користувачам у взаємодії з авторами уточнювати та удосконалювати інформаційне наповнення блога.

                Цікавим направленням концепції «Бібліотека 2.0» є тегування. Мова йде як мінімум про розстановку користувацьких тегів (рубрик та ключових слів) до існуючих бібліотечних інформаційних ресурсів. У більш складних випадках мова йде про участь користувачів у створенні вторинної бібліографічної продукції (рецензій, оглядів, рекомендацій).

                Для того, щоб збільшити привабливість та цінність бібліотеки для читача, необхідно упровадити персоналізовні послуги. Модель Бібліотеки 2.0 припускає використовування знань користувача для підтримки, поповнення та покращення бібліотечних сервісів.  Коментарі, теги, рейтинги, огляди – це користувацький контент.  В результаті створюється більш інформативний продукт для наступних користувачів. Ознаки Бібліотеки 2.0 – безбар’єрний доступ до інформації та ефективний зворотній зв’язок, контент, який створюється  спільними зусиллями бібліотекарів та користувачів.

                І ще одна важлива деталь – перебудова професійної свідомості. «Дванольний» бібліотекар розуміє, як змінилися та змінюються потреби сучасного користувача. Він уважно оцінює нові послуги та програми, направлені на задоволення цих потреб. Він не тримається за свої погляди на форми та методи обслуговування, які складалися десятиріччями. Він з довірою відноситься до своїх користувачів, вміє вислуховувати їх побажання, готовий залучити їх до участі у нових бібліотечних проектах. Він здатен до експерименту, вчиться на своїх помилках, постійно удосконалює форми обслуговування. Він використовує досвід прогресивних бібліотек, активно та постійно засвоює нові технології.

                Хочеться узагальнити: смисл моделі Бібліотека 2.0 — у залученні нових користувачів та утриманні старих тим, що вони самі можуть запропонувати які-небудь ідеї з покращення існуючих сервісів та створення нових.

                Новій послузі Російської державної бібліотеки (саме в рамках «Бібліотеки 2.0») присвячено матеріал знайомої нам по попередніх публікаціях М. Ю. Нещерет та Е. Л. Найдіної «Чат-обслуживание в режиме реального времени в РГБ» (Библиография. – 2011. — № 2). Термін «віртуальна довідка» став звичайним у бібліотечному середовищі. Інтернет-технології дають можливість використовувати у ДБО різноманітні канали комунікації – від електронної пошти до чат-спілкування, яке є однією із синхронних форм обслуговування. Користувач та бібліограф спілкуються в режимі реального часу, що аналогічно ДБО у формі усної довідки, але при цьому користувач знаходиться за межами бібліотеки – дома, у вузі, на робочому місці.

                При чатовій формі спілкування між користувачем та бібліографом відбувається живий діалог, який дозволяє не тільки уточнити запит, але й внести у нього корективи безпосередньо у процесі пошуку. Віртуальну довідкову службу, яка використовує у своїй роботі чат, за кордоном називають live reference (жива довідково-інформаційна служба) або real-time reference (довідково-бібліографічна служба, діюча у реальному масштабі часу).

                Удосконалені технології, окрім текстового чату, додатково пропонують супровід віддаленого користувача шляхом синхротизації дій бібліографа та користувача. Реалізація функцій спільного перегляду дозволяє абоненту звертатися до інформаційних об’єктів (пошукових систем, баз даних, електронних каталогів) одночасно з бібліографом.

                За кордоном чат – звична форма віртуального ДБО.  Однак в російських бібліотеках обслуговування в режимі чата широкого розповсюдження не набуло. Причина очевидна: чат потребує постійного чергування бібліографа-консультанта біля комп’ютера, що далеко не завжди можливо. Ускладнює роботу ще одна обставина: при виконанні довідки у чаті бібліограф не має можливості використовувати довідково-бібліографічний апарат бібліотеки у повному обсязі.

                Обслуговування у режимі чату розпочалося в РДБ 17 листопада 2010 року. Тільки за перші два місяці роботи бібліографи провели 44 чат-конференції. До того ж, використання нового режиму віртуального ДБО стало свого роду перевіркою кваліфікації та комунікабельності бібліографів РДБ. Звичайно,  становлення такого виду обслуговування виявило деякі проблеми, але вони вирішуються у процесі роботи. Автори статті припускають, що незабаром з’явиться можливість використання відеоконференцій або протоколу передачі голосу за допомогою інтернету, які відкриють нові можливості для ефективного розвитку Віртуальної довідкової служби РДБ.

                Сучасний стан рекомендаційної бібліографії досліджує С. П. Бавін у статті «Системный кризис рекомендательной библиографии» (Библиография. – 2011. — № 2).  Він вважає, що рекомендаційна бібліографія переживає складний період. Канули у вічність часи, коли по всій країні щорічно видавалося до тисячі назв рекомендаційних бібліографічних посібників, профільні вузи готували спеціалістів галузевих бібліографій. В останні десятиріччя ця сфера інформаційно-просвітницької діяльності невпинно скорочується, і зараз є всі підстави говорити про глибоку системну кризу, яка охопила теорію та практику рекомендаційної бібліографії. Автор наводить статистичні матеріали, які підтверджують його висновки.

                Теперішня ситуація – це підсумок ходіння по замкнутому колу з середини 1990-х рр.: скорочення виробництва рекомендаційних бібліографічних посібників – припинення науково-методичної підтримки – падіння професіоналізму – подальше скорочення виробництва… Ще додати до цього

непрестижність професії бібліографа та скасування бібліографічних кафедр у вузах культури…

                Саме виходячи з цих реалій, автор хоче почути відгуки і зрозуміти: переживе рекомендаційна бібліографія системну кризу, з котрої можна знайти вихід за активної участі зацікавлених сторін, чи ми будемо свідками смерті пацієнта від природних причин у ту мить, коли  підуть останні адепти рекомендаційної бібліографії.

                Цікавої теми торкається Н. В. Клюкіна в статті «Каждая книга должна найти своего читателя. Из опыта проведения библиографических обзоров» (Библ. дело. – 2011. — № 4).  Як правило, нові співробітники, які приходять на роботу до бібліотеки, добре знайомі з комп’ютером, але не завжди готові до спілкування з читацькою аудиторією. Одна з причин – спад рівня професійної та загальної начитаності.  Автор статті наполягає на необхідності бібліографічних оглядів, хоча не раз доводилося слухати про те, що ця форма відійшла у минуле. Сумно, якщо це так, тому що огляд сприяє зустрічі читача та книги. «Кожна книга повинна знайти свого читача» — ця думка не нова, але саме вона найкраще за все відображає завдання бібліографічного огляду.

                Огляди можуть бути різноманітними, але одна риса повинна бути загальною – вони мають бути цікавими.

                Коротко зупинимося на окремих видах оглядів, які пропонує автор, та їхній специфіці:   

Огляд нових надходжень:

• коло видань обмежується до 10-15;
• не обов’язково збирати велику аудиторію;
• потребує чималої ерудованості, тому що мова може іти про книги різноманітної тематики.

Тематичний огляд:

• завдання – привернути увагу читача до книг;
• не можна перетворювати у лекцію із заданої теми;
• виявляє відмінність та загальні моменти в освітленні теми у різних виданнях та різними авторами.

Огляд книг, які отримали літературні премії року:

• потребує значних витрат часу та серйозної підготовки;
• у випадку, коли твір не викликає захоплення у самого бібліотекаря, не потрібно висловлювати своїх суб’єктивних оцінок (краще зібрати думки літературних критиків та журналістів);
• потрібно бути готовим до будь-яких запитань, особливо, коли аудиторія професійно підготовлена.

Огляд публікацій в літературно-художніх часописах:

• під одною обкладинкою зібрані дуже різні матеріали: від поезії до публіцистики;
• відсутні звичні анотації;
• неможливо знайти додаткову інформацію про ці твори або нового автора;
• потребує професійного досвіду та ерудиції.

У наш час бібліограф повинен не тільки захопливо розповісти про прочитане, зацікавити своїх слухачів, але й впевнено користуватися комп’ютерними програмами для того, щоб підготувати презентацію, підкріпити розповідь візуальним рядом. Тобто, робота з підготовки та проведення бібліографічного огляду – це творчий процес, який приносить велике задоволення та спонукає до удосконалення і розвитку.

Публічним бібліотекам для того, щоб вижити сьогодні, потрібно відповідати вимогам часу і потребам громади. Робота з громадою і на благо громади майже завжди пов’язана з краєзнавством. З досвідом по розширенню уявлень бібліотекарів про краєзнавчу роботу та прикладами сучасних нетрадиційних форм роботи ЦБС м. Суми знайомить нас стаття О. Мартюшової «Нетрадиційні форми краєзнавчої роботи публічних бібліотек» (Бібл. форум України. – 2011. — № 1). Традиційні форми краєзнавчої роботи публічних бібліотек під впливом часу змінюються, стають більш яскравим і ефективними, наближеними до жителів і завжди проводяться за участю населення.  Для прикладу можна назвати загальноміські акції, що проходили за ініціативи та участі бібліотечних працівників Сумської ЦБС: родинне свято «Золото нашого міста», акція-конкурс «Стань обличчям рідного міста», за умовами якого родини сумчан мали подати власні проекти – творчі роботи з поліпшення рідного міста, широкомасштабна акція «Сім чудес міста Суми» тощо. Бібліотеки в рамках заходів проводили підбір літератури про міські об’єкти, готували і видавали краєзнавчі покажчики, інформаційно-краєзнавчі путівники, проводили опитування користувачів, пропагували серед населення міста пам’ятки тощо.

Бібліотекарі оволодівають навичками екскурсоводів, заглиблюються в детальну історію кожного сумського провулку. Цьому сприяють різноманітні бібліотечні конкурси, що проходять у рамках заходів з підвищення кваліфікації, наприклад, на кращий краєзнавчий сценарій масового заходу, на кращий бібліотечний проект. Загальноміські заходи допомагають бібліотекам значно підвищити власний імідж серед населення міста та області й заслужити повагу місцевої влади, яка все більш позитивно реагує на бібліотечні процеси.

В останнє десятиріччя відбулось переосмислення основних напрямків краєзнавчої роботи з метою відродження національної духовної культури, відновлення історичної пам’яті народу та виховання патріотизму у дітей і молоді. Сприяла цьому пошукова краєзнавча робота бібліотек. Серед найцікавіших і найбільш значимих бібліотечних пошуків у минулі роки можна відзначити такі: «Імена земляків, що загинули в роки Великої Вітчизняної війни», «Опитування жителів нашого міста про підтвердження факту голодомору 1932-33 років в Україні», «Народні традиції рідного краю» тощо.

Усі бібліотекарі полюбляють проводити конкурси, особливо з виявлення творчих здібностей своїх користувачів. Для прикладу можна назвати конкурс молодих поетів-початківців міста «Поетичні розсипи», конкурс читців «Поетична світлиця Олександра Олеся», екологічний конкурс «Моє місто – частинка Батьківщини» та багато інших.

Населення Сумщини багатонаціональне, серед користувачів бібліотек є представники різних національностей. Саме тому з 2001 року центральна міська бібліотека ім. Т. Шевченка започаткувала творчі зустрічі з представниками національних товариств.

Із підключенням бібліотек Сумської міської ЦБС до Інтернету розвивається краєзнавча вебліографія, наприклад, створено покажчик сайтів «Суми віртуальні». Проводяться для користувачів віртуальні мандрівки сумськими інформаційними, освітніми сайтами, пропагується віртуальна приймальня сумського голови, з сайту Сумської міської ради щодня для користувачів роздруковується потрібна інформація. Саме в центральній бібліотеці міський голова провів презентацію проекту «Концепція розвитку міста Суми на 2010-2015 роки».

Все це дозволяє зробити висновок – влада розуміє значення впливу бібліотеки на громаду. І тому бути корисними і цікавими, стати більш відкритими і дружніми, пропонувати населенню нові послуги, подавати нові ідеї громадській спільноті, залучити різні вікові категорії до співпраці на благо самих же людей – головне завдання публічних бібліотек.

  Список використаних джерел

1. Бавин С. П. Системный кризис рекомендательной библиографии / С. П. Бавин // Библиография. – 2011. – № 2. – С. 36-40.
2. Клюкина Н. В. Каждая книга должна найти свого читателя / Наталья Валентиновна Клюкина // Библ. дело. – 2011. — № 4. – С. 22-23.
3. Мартюшова О. Нетрадиційні форми краєзнавчої роботи публічних бібліотек / Олена Мартюшова // Бібл. форум України. – 2011. — № 1. – С. 31-34.
4. Нещерет М. Ю. Чат-обслуживание в режиме реального времени в РГБ / М. Ю. Нещерет, Е. Л. Найдина // Библиография. – 2011. — № 2. – С. 58-62.
5. Огнева И. Н. Из опыта отечественного блогоустройства. От библиографии к библиомании / Ирина Николаевна Огнева // Библ. дело. – 2011. — № 6. – С. 16-18.
6. Пальгуева Г. М. Новая стратегия или новая упаковка? Эра «цифровых» аборигенов / Галина Михайловна Пальгуева // Библ. дело. – 2011. — № 6. – С. 10-15.
7. Пурник А. В. От Библиотеки к Библиотеке 2.0* Новые методики построения системы / Александр Владиленович Пурник // Библ. дело. – 2011. — № 6. – С. 6-9.
8. Ярошенко Т. Бібліотека, бібліотекарі та користувачі бібліотек в епоху Веб 2.0: виклики часу / Т. Ярошенко // Бібл. планета. – 2011. – № 1. – С. 17-22.