І квартал 2014 р.

 

У зв’язку з тимчасовими проблемами з передплатою періодичних видань (в т. ч. фахових), пропонуємо знайомство з новими надходженнями, нещодавно отриманими відділом наукової інформації та бібліографії. Практично всі джерела, які включено до першого випуску огляду 2014 року, об’єднує погляд на бібліотечні установи як на повноцінних учасників інформаційного ринку, які пропонують бібліотечно-бібліографічні та інформаційні продукти та послуги у різноманітних видах та формах, а також на довідково-бібліографічну діяльність як важливу інформаційно-комунікаційну функцію бібліотек.

З 2014 року видання розповсюджується виключно в електронному вигляді.

* * *

Бібліотечно-інформаційне обслуговування є багатофункціональним та «живим» процесом. Воно розглядається в багатьох аспектах у відповідності до потреб різноманітних категорій користувачів бібліотек. За останні двадцять років інформаційні ресурси в галузі бібліотечно-інформаційного обслуговування значно збагатилися. Перспективи розвитку бібліотечно-інформаційного обслуговування багато у чому будуть визначатися проектною діяльністю бібліотекарів, усього бібліотечного загалу. В свою чергу, це потребує не тільки практичного досвіду роботи з користувачами, але й теоретико-методологічної підготовки, необхідної для розробки інноваційних проектів.

Серед основних особливостей пропонованого спецкурсу В. А. Бородиної «Информационное обслуживание: описание, таблицы, схемы», який вийшов у серії «Библиотекарь и время. XXI век» (вип. 144), можна відзначити подання об’ємного матеріалу у формі структурно-логічних схем. Саме ця ознака робить його компактним, наочним, цілісним, зручним для користувачів. Завдяки цьому здійснюється осмислення, вивчення та подальше розв’язання проблем бібліотечно-інформаційного обслуговування за допомогою інтегрування вже наявних та набутих у майбутньому знань.

Видання складається з декількох розділів. Зупинимось на кожному з них детальніше. З діяльністю бібліотеки як соціального інституту, який пропонує бібліотечно-бібліографічні та інформаційні продукти та послуги у різноманітних видах та формах, з метою задоволення та розвитку потреб соціальних суб’єктів, знайомить розділ «Теоретико-методологические основы библиотечно-библиографического обслуживания».

В умовах потужного упровадження новітніх інформаційних технологій, паралельного існування книжкової та некнижкової культур, домінування відеокультури в сприйнятті інформації, концептуальною основою бібліотечного обслуговування стає категорія «інформаційна культура», тлумаченню якої присвячено розділ «Информационная культура: понятие, содержание, формирование».

Питання бібліотечного обслуговування, вирішення яких сприяє якісному досягненню мети та запобігає виникненню конфліктних ситуацій, розглядаються у розділі «Общение библиотекаря с пользователями».

Наступний розділ («Основное содержание библиотечно-информационного обслуживания») пропонує класифікацію бібліотечно-інформаційної продукції та послуг, методику складання бібліографічних оглядів, індивідуального обслуговування тощо.

Терміни «квалітологія» (вчення про якість) та «кваліметрія» (вимірювання якості) не є загальнопризнаними в бібліотекознавстві. Але все-таки можуть визначатися як критерії та показники бібліотечно-інформаційного обслуговування. Можливостям застосування зазначених галузей науки присвячено останній розділ «Квалитология и квалиметрия библиотечно-информационного обслуживания».

Спецкурс призначений для методистів бібліотечних закладів, бібліотекарів відділів обслуговування, а також для студентів, які вивчають курс «Бібліотечно-інформаційне обслуговування».

Інформаційний ринок являє собою сферу товарного обміну, де виникають і реалізовуються відносини, пов’язані з процесом купівлі-продажу, і має місце конкретна діяльність з організації руху інформаційних продуктів від виробника до споживача.

Структура інформаційного ринку безпосередньо пов’язана з інформаційними потребами. Об’єктами інформаційного ринку є інформаційні продукти й послуги, тобто специфічний інформаційний товар. Суб’єкти – це виробники, споживачі, розповсюджувачі інформаційних продуктів і послуг. Інформаційний продукт можна поширювати в такі самі способи, що й будь-який інший матеріальний продукт – за допомогою послуг. Інформаційна послуга – це отримання і надання в розпорядження користувача інформаційних продуктів.

Основними постачальниками інформаційних послуг на ринку виступають різноманітні організаційні структури, які діють на комерційних та некомерційних засадах. Отже, бібліотечні установи є повноцінними учасниками інформаційного ринку, виступаючи як об’єктом, так і суб’єктом ринку інформаційних продуктів і послуг. Щоб довести свою необхідність і мати змогу бути учасником інформаційного ринку, бібліотечні установи поряд з традиційними, активізували свою роботу щодо надання нового спектра послуг. Усе це для того, щоб наблизити свої фонди до користувача, навчити його орієнтуватися в них, виокремити з величезного потоку інформації тільки необхідне.

Публікація Ірини Терещенко «Бібліотека як суб’єкт ринку інформаційних продуктів і послуг» (Наукові праці НБУ ім. В. І. Вернадського…; вип. 35) пропонує розглянути бібліотеку саме як повноцінного учасника інформаційного ринку. Поняття «товар» у бібліотечній справі асоціюється з двома термінами – «бібліотечна продукція» та «бібліотечна послуга». Бібліотечні послуги надаються в процесі обслуговування користувачів, тому цей процес можна представити як систему надання бібліотечних послуг.

Сьогодні перед бібліотеками стоїть завдання класифікації бібліотечних послуг, насамперед, для того, щоб читач міг вибрати з їхньої різноманітності необхідну, а бібліотекар, отримавши чітке уявлення про результат своєї діяльності, — запропонувати ту чи іншу послугу залежно від мети споживача, рівня його знань, вимог і потреб.

Деякі науковці розподіляють ці послуги на сутнісні, або основні бібліотечні, та додаткові, які не гарантуються державою. Додаткові (прибібліотечні або сервісні) послуги надаються бібліотекою, але не пов’язані з її сутнісними функціями, які націлені, насамперед, на розвиток читацької діяльності населення. Серед них – виконані за допомогою сучасної техніки (наприклад, ксерокопіювання), гуртки іноземної мови тощо.

Останнім часом послуги класифікуються як безплатні та платні. Але безплатних послуг не буває. Є послуги, які реалізуються через їх оплату державою з бюджету, і послуги, які оплачуються безпосередньо користувачами. Платні послуги є одним із джерел додаткового фінансування. Проте слід враховувати, що бібліотека – це соціальний інститут, для якого прибуток не може бути головним. Крім того, практика введення додаткових платних послуг сприймається значною частиною населення як порушення його конституційних прав. Отже, потрібний дуже ретельний аналіз ринку збуту послуг і визначення їх номенклатури, яка, до речі, регламентується Законом України «Про бібліотеку і бібліотечну справу» (1995 р.) та Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть наватися закладами культури, заснованими на державній й комунальній формі власності» (2011 р.). Виходячи з цього, кожна бібліотека, проаналізувавши свої можливості, може впроваджувати в практику роботи платні послуги.

Але, як підкреслює автор статті, бібліотека мусить постійно проводити дослідження з вивчення попиту з метою максимально повного задоволення потреб реальних і потенційних користувачів, виходячи з маркетингової концепції.

Маркетингова політика вимагає від бібліотеки аналізу наявних послуг і постійного їх удосконалення шляхом:

• створення нових бібліотечних продуктів і послуг; відмови від застарілих або невдалих послуг;

• модифікації існуючих та їх постійної диверсифікації (поширення видів діяльності) і диференціації з метою поліпшення якісних характеристик та пристосування до нових ринків.

Вивчення асортименту послуг, які надаються бібліотеками, підтверджує, що кожна бібліотека може самостійно окреслювати коло своїх послуг, виходячи з різних обставин.

Проблема інтелектуального доступу до інформації, що зберігається у величезних за інформаційною цінністю бібліотечних фондах, була завжди актуальною в суспільстві.

Ера інформаційного суспільства, яка характеризує сучасну стадію розвитку людства, починаючи з другої половини XX століття, тісно пов’язана з бурхливим розвитком комп’ютерної техніки та інформаційних технологій, які на сьогодні мають необмежені можливості. З винаходом Інтернет-технологій було створено нове комунікаційне середовище, яке охоплює численні фрагменти соціуму, диктує свої закони для всіх, хто бере участь у створенні величезного інформаційного простору.

У сучасних суспільно-інформаційних процесах, безперечно, мають відіграти свою роль і бібліотеки. З одного боку, виступити системоорганізуючим фактором – використати накопичений традиційний досвід упорядкування та подання знань користувачам, оволодіти сучасними ІКТ як засобом розвитку власного електронного ресурсу; а з іншого – безпосередньо взяти участь у процесах організації доступу до знань, оперативному та якісному обміні інформацією, підвищенні інформаційної культури і грамотності людини, стати точкою доступу до ІКТ широких верств населення.

Досвід Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (НБУВ), яка бере активну участь у реалізації основних засад розвитку інформаційного суспільства в Україні та Державної цільової національно-культурної програми створення єдиної інформаційної бібліотечної системи «Бібліотека-XXI», у цьому дослідженні є важливим, оскільки вона на сьогодні визнана одним з головних науково-інформаційних центрів держави за обсягом фондів та різноманітністю накопичених інформаційних ресурсів та входить до десяти найбільших бібліотек світу.

Знайомство з діяльністю НБУВ пропонує монографія Катерини Лобузіної «Технологія організації знаннєвих ресурсів у бібліотечно-інформаційній діяльності» (К., 2012). У монографії розглянуто питання формування, упорядкування та управління бібліотечними інформаційними ресурсами в контексті соціокультурних процесів та формування суспільства знань. Показано шляхи вирішення проблеми актуалізації та інтелектуального доступу до масивів історико-культурної та наукової інформації, що зберігається в документальних джерелах бібліотечних фондів. Запропоновано комплексне вирішення завдань ефективного опрацювання знаннєвого масиву багатоаспектних інформаційних джерел, що зберігаються у фондах наукових бібліотек, а також в мережевих бібліотечних ресурсах.

Зокрема, окремий розділ присвячено розвитку онлайнових форм бібліотечно-інформаційної діяльності та знайомить нас з інноваційними бібліотечними послугами та бібліотекою 2.0; онлайновими інформаційно-бібліографічними ресурсами та сервісами; комплексними інформаційними ресурсами з інтелектуальним доступом. Особливо звертаємо вашу увагу на останній підрозділ, в якому детально розглядаються інформаційні ресурси НБУВ, які згруповано в режимі «єдиного вікна»:

• онлайновий ресурс «Історико-культурні фонди» (унікальне зібрання різноманітних інформацйних джерел), згрупований в основні структурні блоки: «Каталоги», «Читачам», «Інформаційні ресурси»;

• інформаційно-бібліографічний сервіс на єдиній платформі, що створює значні переваги в оптимізації зусиль на розробку та підтримування відповідних служб (об’єднує віртуальну бібліографічну довідку, тематичний інтернет-навігатор, електронний каталог);

• спеціалізовані бібліотеки (містять сервіс «Юридичні інформаційні ресурси» та «Філософська бібліотека»).

Проведений у цьому розділі аналіз нових форм онлайнової бібліотечної діяльності показав, що Інтернет сьогодні став невід’ємною глобальною складовою частиною бібліотечних ресурсів і сервісів: залучення віддалених користувачів значно розширило коло потенційних споживачів бібліотечних послуг, каталогізація веб-ресурсів підвищила інформаційний потенціал бібліотечного фонду.

Електронні архіви публікацій відкривають доступ до повнотекстових джерел інформації, що особливо актуально в наш скрутний час, коли нагальною проблемою стає своєчасне поповнення фондів вітчизняних бібліотек новими надходженнями.

Монографія призначена для широкого кола бібліотекознавців, книгознавців та бібліографознавців, бібліотечних та інформаційних спеціалістів, фахівців з інформаційно-комунікативних технологій, які беруть участь у процесі обігу знань у суспільстві.

Нині виросло покоління, для якого комп’ютер – звичний побутовий прилад. Мультимедіа в Інтернеті, телекомунікації, соціальні мережі, Web 2.0 і багато інших інновацій в інформаційно-комунікаційних технологіях радикальним чином змінюють способи передавання інформації, спілкування, навчання та обміну знаннями, надають доступ до отримання освіти кожному – незалежно від місця проживання та соціального стану. Інформація стає потужним ресурсом для тих, хто вміє її правильно, швидко і краще за інших використовувати.

Тетяна Добко у статті «Вплив Інтернету на довідково-бібліографічну діяльність: зарубіжний досвід і українська перспектива» (Наукові праці НБУ ім. В. І. Вернадського…; вип. 35) зазначає, що провідні зарубіжні бібліотеки вже закріпили свої позиції в галузі інформаційного обслуговування політичних, економічних, соціокультурних потреб держави та бізнесу, як у національному, так і у світовому масштабі.

Україна, на жаль, поки що не завоювала лідерські позиції в цих питаннях. Не дуже міцним є і український сегмент у мережі Інтернет. Але бібліотеки України не можуть не брати до уваги нову інформаційну ситуацію, що склалася у світі.

Поступово друковані видання відступають перед лавиною інформації, що з’являється в електронних формах. Розширення обсягу інформаційних ресурсів, різноманітність баз даних посилили значення науки у їх використанні та роль довідково-бібліотечних служб у задоволенні інформаційних потреб користувачів. Впровадження нових інформаційних технологій внесло суттєві зміни в зміст фондів, формування довідково-пошукового апарату бібліотеки, засоби зв’язку, види доставки документів, технологію інформаційного пошуку.

Поява на інформаційному ринку ресурсів на різноманітних носіях інформації, зміна інформаційного середовища надали нову якість інформаційним продуктам і послугам. Однією з вимог до кадрів довідково-бібліографічної сфери є вміння ефективно застосовувати для пошуку інформації сучасні комп’ютерні технології.

Інтернет став не лише додатковим каналом інформації, а для багатьох й основним. Тобто, з упровадженням комп’ютерних технологій в усі сфери життя, в довідково-бібліографічній діяльності відбуваються стрімкі якісні зміни. Автор проголошує, що бібліотекарі довідкових служб повинні зберегти і навіть розширити свою роль як керівників розвитку знань в інтернет-середовищі, а місія фахівців довідково-бібліографічних служб полягає в тому, що вони повинні взяти на себе навігаторську функцію з організації інформаційних ресурсів, систематизації, структурування інформації, навчання користувачів інформаційному пошуку й оформленню його результатів.

Стан суспільства сьогодні визначається рівнем організації інформаційного простору: зростають обсяг наукової інформації, змінюються умови її використання, соціокультурне і технологічне середовище. Проблема інформаційного забезпечення в наш час розглядається як соціально-економічна. Тобто, інформаційні ресурси та інформаційні технології відіграють вирішальну роль у розвитку сучасної світової економіки.

В умовах невпинного зростання обсягів інформації відбувається процес створення найбільш ефективних пошукових систем, які б полегшили знаходження потрібної інформації, як у локальних базах даних та мережах, так і в ресурсах Інтернету.

Україна сьогодні долає критичний поріг у розвитку інформаційно-технологічного сектору. Одним з перспективних шляхів подолання проблеми неефективного використання ресурсів є підвищення інформаційно-аналітичної функції потужних наукових бібліотек. Ці бібліотеки стрімко трансформуються у добре оснащені інформаційні центри, інформаційну ресурсну базу. Саме їм належить значна роль у процесах інформаційної підтримки та подальшого суспільного прогресу.

Однак, масштабні обсяги інформації, що дедалі більше накопичуються у фондах бібліотек, стихійне створення колосальних за обсягом електронних ресурсів, бурхливе зростання інформаційних потреб в усіх сферах суспільства призвело до загострення питання про можливості ефективного управління та оперативного пошуку необхідної інформації у бібліотеках та мережевих ресурсах.

Одним із інструментів ефективного пошуку потрібної інформації є організація довідково-бібліографічної діяльності бібліотек. Саме довідково-бібліографічна діяльність являється найважливішею інформаційно-комунікаційною функцією бібліотек, тісно пов’язаною з обслуговуванням користувачів, створенням довідково-інформаційних ресурсів та довідково-пошукового апарату, як засобу організації доступу до них.

За змістом довідково-бібліографічне обслуговування – це сукупність процесів прийняття разових запитів, системного пошуку інформації про рукописні, друковані та електронні документи, а також виявлені у джерелах інформації різноманітні факти.

Питання становлення та розвитку довідково-бібліографічної діяльності Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, Львівської національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника та інших наукових бібліотек України; методичні засади, види, форми та напрями довідково-бібліографічного обслуговування, формування його як чинника науково-інформаційної діяльності в системі бібліотечних комунікацій висвітлено в монографії Тетяни Добко «Довідково-бібліографічна діяльність наукових бібліотек Національної академії наук України: становлення та розвиток (XX ст. – перше десятиліття XXI ст.)» (К., 2013).

Автором визначено спадкоємність традицій та засоби впровадження інновацій у діяльність бібліотек у період трансформації інформаційного суспільства в суспільство знань; розглянуто традиційний та сучасний понятійний апарат цієї сфери бібліотекознавства; запропоновано концептуальні підходи до організації довідково-бібліографічної діяльності наукових бібліотек відповідно до змін інформаційного середовища та інформаційно-технологічних комунікацій, потреб користувачів і суспільних пріоритетів. Проаналізовано зарубіжний досвід довідково-інформаційної діяльності в умовах невпинного зростання обсягів інформаційних ресурсів.

Окремо звертаємо вашу увагу на розділ «Трансформація довідково-бібліографічної діяльності в електронному середовищі», який розкриває такі аспекти, як вплив Інтернету на довідково-бібліографічну діяльність бібліотек; онлайнове довідково-бібліографічне обслуговування; зміни змісту діяльності та професійної підготовки бібліографа довідково-бібліографічної служби в сучасній бібліотеці тощо. Насамперед, взаємодія користувача, який має інформаційну потребу, і бібліографа – становить довідково-бібліографічне обслуговування як вид бібліографічної діяльності. Ця взаємодія грунтується на основі розвинутої системи бібліотечно-бібліографічної та науково-інформаційної діяльності, що передбачає залучення фондів, ресурсів, традиційних та сучасних пошукових систем, широкого бібліографічного знання. Сьогодні змінюється й процес пошуку інформації для бібліографа в умовах широкого впровадження нових інформаційно-комунікаційних технологій. Розвиваються й функції бібліографа, який перетворюється на широкого спеціаліста з глибокою системою загальних та інформаційних знань, володінням сучасними інформаційними технологіями, експерта та консультанта, навігатора в океані знань.

Монографія розрахована на фахівців у галузі бібліотекознавства, бібліографознавства, інформаційної діяльності, працівників культури.

 

Підготувала: М. Маслова

Відповідальний за випуск: Н. Купрєєва

 

Свої зауваження і побажання надсилайте до відділу наукової інформації та бібліографії КЗ "ЗОУНБ ім. О. М. Горького" ЗОР за адресою: 69095, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 142, тел. 787-53-57 чи www.zounb.zp.ua (e—mail: bibliograf@zounb.zp.ua);

 

Список використаних джерел

1. Бородина В. А. Информационное обслуживание: описание, таблицы, схемы : спецкурс для методиста / В. А. Бородина. — М. : Либерея-Бибинформ, 2013. — 80 с. : табл., схемы. — (Библиотекарь и время. XXI век ; вып. 144).

2. Лобузіна К. Технології організації знаннєвих ресурсів у бібліотечно-інформаційній діяльності : монографія / Катерина Лобузіна ; Нац. акад. наук України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. — К. : [НБУ ім. В. І. Вернадського], 2012. — 252 с.

3. Добко Т. В. Довідково-бібліографічна діяльність наукових бібліотек Національної академії наук України: становлення та розвиток (XX ст. — перше десятиліття XXI ст.) : [монографія] / Тетяна Добко ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. — К. : [НБУ ім. В. І. Вернадського], 2013. — 376 с.

4. Добко Т. Вплив Інтернету на довідково-бібліографічну діяльність: зарубіжний досвід і українські реалії / Тетяна Добко // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського : зб. / редкол.: О. С. Онищенко (голова) [та ін.] ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Асоц. б-к України. — К., 2013. — Вип. 35. – С. 24-38.

5. Терещенко І. Бібліотека як суб'єкт ринку інформаційних продуктів і послуг / Ірина Терещенко // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського : зб. / редкол.: О. С. Онищенко (голова) [та ін.] ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Асоц. б-к України. — К., 2013. — Вип. 35. – С. 341-350.