Микола Васильович Гоголь. До 200-річчя від дня народження

1 квітня 2009 року виповнюється 200 років від дня народжен ня всесвітньо відомого майстра художнього слова, великого мислите ля Миколи Гоголя.

У 2006 році було прийнято указ Президента № 688 “Про відзначення 200-річчя від дня народження Миколи Васильовича Гоголя”, у 2007 році – розпорядження Кабінету Міністрів України № 682 від 30 серпня «Про затвердження плану заходів з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження М.В.Гоголя». ЮНЕСКО оголосило 2009 рік роком Гоголя. Світ готується гідно відзначити цей ювілей.

Не залишаться осторонь ювілейних заходів і бібліотеки, хоча інтерес бібліотекарів та читачів до творчості і особистості Гоголя ніколи не спадав. Ювілей лише актуалізу вав його.

За роки незалежності вітчизняна літературознавча на ука відкрила нові грані феномену Гоголя. Залучення цих літературознавчих досліджень збагачує бібліотечні заходи, надає їм актуальності, відчуття сьогодення.

Сподіваємося, що дані матеріали стануть у нагоді під час проведення ювілейних заходів у бібліотеках області.

Зміст
Вікторина «10 питань із життя Миколи Васильовича Гоголя»
До визначення прототипу головного героя повісті «Тарас Бульба»
Тест на знання тексту історичної повісті М. В. Гоголя «Тарас Бульба»
Тест на знання тексту історичної повісті М. В. Гоголя «Тарас Бульба» Великі про Гоголя
Б. Чичибабин. Путешествие к Гоголю
Список літературиСценарії та вікторини Гоголь в Інтернет-мережі

Вікторина «10 питань із життя Миколи Васильовича Гоголя»

1.«Этот малоросс так меня обирает, что и кричать нельзя», — скарживсяя друзям О. С. Пушкін. «Сделайте милость, дайте хоть какой-нибудь сюжет, хоть какой-нибудь смешной или не смешной, но чисто русский анекдот. Рука дрожит написать тем временем комедию… Сделайте же милость, дайте сюжет; духом будет комедия из пяти актов, и клянусь, будет смешнее черта…». Цей рядок з листа, датованого 7 жовтня 1835 року та адресованого Пушкіну. Автор листа — Микола Васильович Гоголь. Комедію він написав. Яку саме?
2. Граф Строганов, піклувальник Московського учбового окру гу, одного разу сказав журналісту Коршу: «Какие страш ные повести пишет этот Гоголь! Я вот прочитал одну, и теперь мне всю ночь снится простуженное привидение, которое требует от меня…» Що саме?
3. Одного разу супутница Гоголя по його прогулянкам по Риму, гуляя в Колізеї, спитала його: «А как вы думаете, где здесь сидел Нерон? Вы должны это знать. И как он сюда являлся: пеший, или в колеснице, или на носил ках?» Що на це повинен був відповісти Гоголь, який відмінно знав історію Риму?
4. Гоголь, Гончаров, Мусоргський, Ньютон, Кант, Шопенгауер, Левітан могли би організувати клуб. Як би в та кому разі він називався ?
5. Гоголь говорив, що це — «великое дело: он не отнима ет ни жизни, ни имения, но перед ним виновный — как связанный заяц».Про що він говорив?
6. На барельєфі пам’ятника Гоголю зображені його літературні герої. Для якого героя позував відомий письменник та журналіст Володимир Гіляровський?
7. Цитата з Гоголя: «Вот она — просто перл! Зато ж ей и имя дано, да: Аделаида Ивановна…» «Вона» — це:
а) коляска б) ґудзик
в) колода карт г) собачка Манилова.
8. В юності Гоголь захоплювався анаграмами, паліндромами та іншими мовними забавами. Скажіть, як спочатку називалась його повість «Нос»?
9. Гоголь затверджував, що в Росії дві головних біди. Які саме?
10. Вираз «…за подписью князя Хованского» ввів в літературну мову Гоголь. Що означала ця фраза?
Відповіді: 1. “Ревізор”. 2. Повернути його шинель. 3. Нерон не міг сидіти, на трибуні Колізею, тому що Колізей був збудовано вже після його смерті. 4. Клуб холостяків. 5. Про сміх. 6. Для Тараса Бульби. 7. Колода карт, а твір називається «Игрок». 8. «Сон». 9. Дураки та дороги. 10. За допомогою хабара.

До визначення прототипу головного героя повісті “Тарас Бульба”

За матеріалами статті Чухліб Т. Так хто ж був прототипом Тараса Бульби? // Чумацький шлях . – 2003. — №5. – С. 27-31.

У повісті «Тарас Бульба» немає точних дат. Гоголь дає лише приблизне уявлення про події. Він називає XV ст. («Це був один із тих характерів, які могли ви никнути лише у тяжкий XV вік…»), а ім'я гетьмана Остряниці, згадане в творі, дає можливість віднести події повісті до XVII ст. У творі непрямо згадується і Северин Наливайко. Гоголь зближує історичні часи, він створює у повісті час умовний, міфічний, в якому сконцентру валася вся українська історія. Митець прагнув досягти достовірності не стільки у фактах, скільки відтвори ти дух козацтва, показати ті вчинки, що вплинули на формування української нації.

Гоголь міфологізує історію. Він відштовхується від реальних подій, переосмислює їх, надає їм рис наці онального епосу. Отже, Гоголь створює не стільки історичну повість, скільки високопоетичний твір про історію України, українських козаків.

Цікаво, що його літературного героя, козаць кого полковника Тараса Буль бу, в багатьох випадках ото тожнюють з реально діючою історичною особою і згадують поруч з Петром Конашевичем-Сагайдачним, Богданом Хмельницьким, Іваном Сірком та Іваном Мазепою. Відомо, що Микола Гоголь гаряче прагнув стати професійним істориком. Дея кий час він навіть виконував обов'язки ад'юнкт-професора (докторанта) Санкт-Петербурзького університету та за думував написати багатотом ну "Історію України". Чи міг він у Є.Кибрик. Тарас Бульба той період свого життя дізнатися про відомого пра щура, полковника доби Хмельниччини Остапа Гоголя? Мабуть, що так. Та чи могло це спонукати його якимось чином до виведення саме такого об разу Тараса Бульби?

Отже, спробуємо дослідити життєпис козацького полков ника другої половини XVII ст. Остапа Гоголя. Народився Ос тап (в історичних джерелах зустрічається також інше про читання його ім'я — Остафій, Євстафій, Євстахій) на початку переломного для історичних доль багатьох європейських народів XVII ст. Можливо, місцем його народження було невеличке подільське село під назвою Гоголі, засноване пра вославним шляхтичем з Волині Микитою Гоголем. Відомо лише, що напередодні 1648 р. він був ротмістром "панцерних" ко заків у польському війську. У подальшому подільсь кий полковник Війська Запорозького виконує найважливіші доручення Б. Хмельницького в західному регіоні України.

З початком 1664 р. на Правобережній Ук раїні спалахнуло повстання проти польської влади, яким керували Сулима, Семен Височан та Іван Сірко. О. Гоголь спочатку підтримує повста лих. Однак невдовзі переходить на бік противника. Однією з головних причин цього переходу була та обставина, що коронний гетьман С. Потоцький не відпускав зі Львова двох синів Гоголя, які навчалися там в одному з освітніх зак ладів. До речі, у своєму листі до Потоцького пращур письмен ника демонструє свій неабиякий інтелект, а са ме проголошує слова, що поясню ють причини тогочасної руїни і стають крила тими: "…Дійшло до того, що кожний козак хотів бути полковником, а кожний сотник — гетьманом".

Від початку гетьманування Петра Дорошен ка О. Гоголь переходить під його булаву. У цей час Гоголь неодноразово призначається наказним гетьманом Війська Запорозького і керує багатьма козацькими підрозділами під час військових операцій.

Наприкінці 1671 р., після багатоденної облоги Могилева, резиденції О. Гоголя, поляки ввійшли в місто. Джерела повідомляють, що під час обо рони фортеці загинув один з синів Гоголя: "…Син Гоголів під Могилевом застрелений", — засвідчував очевидець тих подій. Сам полков ник з відділом козаків зумів відійти і переправитися на правий берег Дністра.

Дід Опанас розповів своєму синові Василю, батькові письменника, про їхнього знаменитого пращура. А вже той переповів це маленькому Миколі, який таким чином з раннього дитинства знав про своє славетне козацьке коріння, а нав­чаючись у Ніжинському ліцеї, почав збирати матеріали про хороброго полковника Війська Запорозького О. Гоголя.

Остап Гоголь помер 5 січня 1679 р. Соратника Б. Хмельницького, який двадцять сім років був полковником Війська Запорозького і останні роки свого життя очолював козаків Правобережжя, було поховано в Києво-Межигірському монастирі, що неподалік Києва.

Отже, можна провести багато аналогій між життєдіяльністю історичного Остапа Гоголя й літературного Та раса Бульби. І той, і інший були полковниками Війська Запорозького. У них було по двоє синів приблизно одного віку. Сини полковника О. Го голя (один — Остап, другий — Прокоп) навчалися у вищому навчальному закладі Львова.

Остап з Андрієм отримували освіту, хоча й у Києві. У повісті Миколи Гоголя старший син Та раса гине від рук поляків, а мо лодший переходить на бік бра товбивць. Тут простежується пряма аналогія з долею синів .пращура письменника: один з них (теж старший) гине у 1671 р. від рук жовнірів під час оборони Могилева, а інший невдовзі, у 1674 р., переходить на бік поляків, які перед тим вбили його брата. Саме, втіка ючи від польської погоні з Мо гилева, під час переправи через Дністер старий подільський полковник Остап ледве не заги нув. Чи не нагадує це сюжет з втечею від "ляхів" гоголівського Тараса Бульби ?!

Таким чином, можна визна ти цілковито правдивим той факт, що прототипом знаного літературного героя всесвітньовідомої повісті "Тарас Бульба" був не хто інший, як предок Ми коли Гоголя, заслужений ко зацький старшина доби Б.Хмельницького, І.Виговського, П.Дорошенка гетьман Пра вобережної України останньої чверті XVII ст. Остап Гоголь.

Тест на знання тексту історичної повісті М. В. Гоголя «Тарас Бульба»

1. Де навчалися сини Тараса Бульби?

    а) В університеті; б)в бурсі; в)в ліцеї.

2. Острів, на якому стояла Запорізька Січ:

    а) Базавлук; б)Хортиця; в)Томаківка.

3. Військове звання Тараса Бульби:

    а) гетьман; б)полковник; в)кошовий.

4. Місто, яке козаки взяли в облогу:

а) Ізмаїл; б)Дубно; в)Краків.
5. Хто прийшов до Андрія під час об логи міста?

    а) Поляк; б)татарка; в)товариш.

6. Що приніс Андрій полячці?

    а) Перстень; б)казанок; в)мішок хліба.

7. Найстарший козак запорозького війська:

    а) Касян Бовдня; б)Максим Голодуха; в)Кирдяга.

8. Хто врятував Тараса, коли він був поранений?
    а) Остап; б)Товкач; в) Кукубенко.

9. Що подарувала полячка Андрієві на знак кохання?

    а) Каблучку; б)шарф, гаптований золотом; в)медальйон.

10. Що загубив Тарас під час гону?

    а) Шапку; б)люльку; в)шаблю.

11. Ріка, біля якої загинув Тарас Бульба:

    а) Дніпро; б)Дністер; в)Ворскла.

12.Кличка коня Тараса Бульби:

    а)Чорт; б)Орлик; в)Гнідко.

13.Длиний мотузок з петлею:

    а) ласо; б)аркан; в)зашморг.

14.Батіг:

    а)Канчук; б)пуга; в)нагайка.

15.Предмет козацького побуту, призначений для прикурювання:

    а)Огниво; б)кресало; в)кремінь.

16.Автор опери “Тарас Бульба”:

    а)М. І.Глінка б)П. І. Чайковський в)М. В. Лисенко

Твори мистецтва, навіяні впливом повісті М.В. Гоголя “Тарас Бульба”

Змалювання М. Гоголем подвигу Тараса Бульби надихнуло багатьох представників різних видів мисте цтва на втілення цього образу в живопису (ілюстрації Т. Г Шевченка, О.М. Герасимова, Є. А. Кибрика, С. І. Васильківського, Д.О. Шмаринова, М. Г. Дерегуса), в скульп турі, в музиці.

Найбільш відомим твором стала картина Іллі Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султану”.

Ілля Рєпін (1844—1930) — видатний російський художник і графік, автор відомих картин «Бурлаки на Волзі», «Іван Грозний і син його Іван 16 листопада 1581 р.», «Не чекали» та ін. Але жодну зі своїх кар тин Рєпін не любив так, як «Запорожців…» Художник захоплювався образами запорозьких козаків. «Недар ма про них Гоголь писав, — говорив він. — Все це правда!.. Ніхто на цілому світі не відчував так глибоко свободи, рівності та братерства. Завжди Запорожжя за лишалося вільним, нікому не підкорялося». Художник працював над картиною понад 13 років.

В основу сюжету полотна покладено справжню іс торичну подію.

До рук відомого етнографа Якова Павловича Новицького потрапила копія цікавого історичного документа. Він передав її своєму приятелю, історику та етнографу Д. Яворницькому, а той зачитав її гостям, серед яких був І. Рєпін. В документі описувались як у 1676 р. турецький султан Махмуд IV надіслав запорожцям «Грізну грамоту», в якій наказу вав їм добровільно і без опору здатися. Запорожці не залишились у боргу. Вони відіслали султанові сповне ну іскрометного гумору відповідь.

Соковитий народний гумор запорізького послання прийшовся до смаку І. Рєпіну, який ще за дитячих років багато чув про хвацькість волелюбних козаків.

Тоді ж він зробив перший олівцевий ескіз, що багато в чому визначив композицію майбутньої картини. А потім почалася тривала пора збирання численних матеріалів, без яких задум не міг би відбутися. Влітку 1880 року худож ник здійснив зі своїм улюбленим учнем

В. Сєровим за хоплюючу подорож на Дніпрові пороги, у ті самі місця, де була Запорозька Січ, і зробив там багато акварельних етюдів, замальовок пейзажів та історичних пам'яток. З поїздки він привіз декілька альбомів із малюнками зброї, костюмів, посуду. Але однієї ознайомлювальної подорожі було недостатньо. Пізніше, 1888 р., Рєпін на Кавказі та Кубані із захватом замальовував нащадків запорожців, які тут оселилися.

Буваючи в козачих селах, Рєпін жадібно слухав роз повіді місцевих жителів про дідів-січовиків. Як копіткий дослідник, він старанно вивчав усі матеріали про минуле запорожців, їхню історію, побут, пам'ятки матеріальної культури.

Дорогоцінні поради давав йому відомий знавець Запо рожжя Д. Яворницький, який дозволив художнику вико ристовувати для роботи свою багату колекцію предметів козацької старовини. Володіючи даром оповідача і побу тописця, він жваво і яскраво воскрешав у своїх творах сцени запорозького побуту. Спілкування з ним дало І. Рєпіну багато цінного матеріалу.

Неоціненну допомогу художнику, за спогадами його донь ки, надали і повісті М. Гоголя: деяких персонажів "Тараса Бульби" він зобразив на картині. Так, товстун з вусами в центрі композиції мав бути втіленням Тараса Бульби, високий козак з пов’язкою на голові – Остап, красень із шляхетними рисами обличчя – Андрій. Цей образ написаний з племінника відомого російського композитора М. Глінки.

І.Рєпін змальовує запорожців у момент, коли вони, стовпившись біля столу, «творять» свого знаменитого листа. У центрі картини — розумний і проникливий отаман Іван Сірко, легендарний народний герой. Багатство палітри кольорів мовби підкреслює роз маїття, різноманітність характерів козаків, невимуше но і природно згрупованих у картині.

На картині не можна нічого ні додати, ні перемів ти. Тут усе живе. Глядач відчуває себе учасником події, яка відбувається.

Відомий російський критик В. Бєлінський писав: “Скажіть мені, чого нема в цій картині? Чого не вистачає для її повноти? Чи не вихоплено все це з дна життя, чи не б’ється тут величезний пульс усього цього життя? Цей богатир Бульба зі своїми могутніми синами…” Ці слова адресовані малюнку українського поета Тараса Шевченко “Тарас зустрічає своїх синів”. Ілюстрація витримана в дусі гоголівської повісті, підписана поетом і датована 1842 роком. Вона вважається першою ілюстрацією до повісті М. Гоголя “Тарас Бульба”. Слова російського критика засвідчують, як глибоко Т. Шевченко проник у суть твору М. Гоголя і зумів правдиво відтворити гоголівські характери.

Неможливо обійти увагою видання повісті М. Гоголя "Тарас Бульба", яке проілюстроване нашим славним українським художником Василем Лопатою

Василь Лопата вивчав героїчні сторінки життя українського козацтва, народний епос (бувальщини, думи), твори класиків української літера тури. Діапазон творчих можливостей художника роз кривають його цикли: до видання Т. Шевченка "Коб зар", героїко-трагедійної поеми "Слово о полку Іго ревім", українського фольклору, зокрема, творів епічного жанру, поезій Івана Франка, романів Олеся Гончара. Окрім названих робіт, художник створив графічний цикл "Тарас Бульба", "Маруся Чурай", ілюс трації до казки Сергія Богунова "Про парубка Івана та його вірного друга Коника", окремі малярські твори.

Є. Кибрик згадує: « Гоголь – з дитинства мій улюблений письменник. Ілюструвати «Тараса Бульбу» я замислив у 1943 році, в самому розпалі Великої Вітчизняної війни. У ці дні фашисти поливали кров'ю всю Україну, Білорусію, третій рік був у блокаді Ленінград. Патріотичне піднесення викликало бажання відтворити зображену М. Гоголем героїчну епопею, яка розкриває невичерпні духовні сили народу".

Головним успіхом художника Є. Кибрика в цій серії сторінкових ілюстрацій стали центральні образи Тара са і Остапа. Є.Кибрик. Страта Тараса їхня правдива, широка характеристика визначила й основний зміст циклу. Є. Кибрик прагне показати, як народжується героїчний подвиг. В обра зах Тараса і Остапа він досягає такої переконливої си ли й повноти вираження, що їх можна вважати одними із найбільш яскравих і значних у всій його творчості. Серед сторінок, де зображений Тарас Бульба, виок ремлюються кілька найголовніших. Тарас на коні, по вернув назад голову, самовпевнений, міцний, важкий, повний енергії — і все-таки в ньому є суперечливі ри си, відповідно до тексту повісті. Найсильніший образ Тараса Бульби, на думку фахівців, в останній серії — сцені його загибелі. Він охоплений вогнем. Руки Тара са зв'язані й прибиті до стовпа — так бояться його во роги, — проте вся сила та воля козака спрямовані від ворогів, від вогню і смерті — до своїх товаришів; він з останніх сил кричить, вказуючи їм вірну дорогу до спасіння. Композиція цієї ілюстрації заповнена лише однією билинною постаттю Тараса за мить до його за гибелі.

Композитор, класик української музики М.Лисенко створив оперу «Тарас Бульба».

Микола Віталійович Лисенко — видатний укра їнський композитор другої половини XIX — початку XX ст. Він став основоположником української кла сичної музики, увійшов в історію національного мис тецтва як талановитий диригент, вдумливий педагог і визначний громадський діяч. Свій кращий сценічний добуток – музичну драму "Тарас Бульба" – М. Лисенко написав за сюжетом однойменної повісті М.Гоголя (лібрето М. Старицького). Композитор додавав своєму твору особливе значення, оскільки в роботі над ним, що продовжувалося ціле десятиліття (1880-1890р.м.), виявив особливу художню вимогливість і цивільну відповідальність. "Тарас Бульба" Н. Лисенко – вершина української класичної оперної спадщини. У добутку відбиті всі його кращі риси – глибока, усепроникаюча народність, вірність кращим національним художнім традиціям. М. Лисенко довго домагався втілення "Тараса Бульбы" на професійній сцені. Однак при житті композитора цьому не пощастило збутися. Видатний твір української музичної класики вперше було поставлено в 1924 р. у Харкові

Великі про Гоголя

«Перед Гоголем должно благоговеть как перед человеком, одаренным самым глубоким умом и самою нежною любовью к людям».

Т.Г. Шевченко

«Сейчас прочел «Вечера близ Диканьки». Они изумили меня. Вот настоящая веселость, искренняя, непринужденная, без жеман ства, без чопорности. А местами какая поэзия! Какая чувствитель ность. Все это так необыкновенно в нашей нынешней литературе, что я доселе не образумился».

А. С. Пушкін

«Гоголь внес в нашу литературу новые элементы, породил множество подражателей… С Гоголя начинается новый период русской литературы».

В. Г. Бєлінський

«Гоголь умер! Какую русскую душу не потрясут эти два слова?.. Да, он умер, этот человек, которого мы теперь имеем право, горькое право, данное нам смертью, назвать великим. Человек, который сво им именем означал эпоху в истории нашей литературы; человек, ко торым мы гордимся, как одной из слав наших! Он умер, поражен ный в самом Цвете лет, в разгар сил своих, не окончив начатого дела, подобно благороднейшим из его предшественников…».

І. С. Тургенєв

«Давно уже не было в мире писателя, который был бы так важен для своего народа, как Гоголь для России».

М. Г. Чернишевський

«Меня упрекали в том, что наш «Ревизор» не очень весел. Но ведь сам Гоголь пенял первому исполнителю роли Хлестакова — Николаю Дюру, в том, что он чересчур старался рассмешить зрите лей. Гоголь любил говорить, что веселое часто оборачивается печаль ным, если в него долго всматриваешься. В этом превращении смеш ного в печальное фокус сценического стиля Гоголя ».

В.Е. Мейєрхольд

«Гоголь створив духовний образ України.»

«Своєю творчістю Гоголь звів золотий міст духовності, який єднає культури двох братніх народів – російського та українського, що усвідомлюють свою спільність з культурою всього людства».

Олесь Гончар

Б. Чичибабин. Путешествие к Гоголю

Список літератури

1. Указ Президента України від 18.08.2006 р. № 688/2006 “Про відзначення 200-річчя від дня народження Миколи Васильовича Гоголя”
2. Гоголь Н.В. Полное собрание починений. – М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1952
3. Гоголь в воспоминаниях современников. – М.: Гос. изд-во худ. лит,, 1952. – 560 с.
4. Гурець М.П. Краєзнавчий аспект творчості Гоголя // Зарубіжна література. – 2007. — №11. – С. 35-36.
5. Клименко Ж.В. Гоголь і український культурний світ // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 1997. — №8. — С. 47.
6. Кудрявцев М. Гоголь – романтик у національному контексті: духовно – етичний дискурс // Зарубіжна література. – 2008. — № 6. – С. 18 – 25.
7. Кудрявцев М. Містичний реалізм Гоголя: до проблеми філософсько-теологічної символіки // Зарубіжна література. – 2008. — №7. – С.10-15.
8. Кулікова Л. Сучасний погляд на історико-педагогічні праці М. В. Гоголя // Історія України. — №3. — С. 1-7.
9. Сверстюк Є. Різдвяний гість Гоголь. (Полеміка) // Урядовий кур'єр .- 2003. — №8. — 16 січня.
10. Свєчин В. Скільки було Гоголів. – Мелітополь, 2003. – 163 с.
11. Смирнова Р.Таємниці біографії Гоголя // Чумацький шлях. – 2007. — №6. – С. 11-13.
12. Чухліб Т. Так хто ж був прототипом Тараса Бульби? // Чумацький шлях . – 2003. — №5. – С. 27-31.
13. Яким бути ювілею Гоголя? // Урядовий кур'єр. – 2006. — №167. – С. 8.
14. Анненков Е. Гоголь и декабристы : (Творчество Н.В.Гоголя в контексте лит. движения 30-40-х гг. ХІХ в.).– М., 1989.– 174 с.
15. Барабаш Ю. Почва и судьба: Гоголь и украинская литература: у истоков. – М.: Наследие, 1995. – 224 с.
16. Барабаш Ю. Франкові причинки до української гоголіяни // Дивослово. – 2006. – № 1. – C. 45-49.

17. Барабаш Ю. Гоголегознавство в Україні й поза нею // Слово і час. – 2005. – № 4. – С. 3-9.

18. Василевський П. Іван Франко і Микола Гоголь // Літературна Україна. – 2006. – 24 серп. – C. 8.
19. Гоголівські місця на Україні : [Фотоальбом] / [Фот. І. Гільбо; Авт. вступ. ст.: В. Звіняцковський, М.Хоцький]. – К.: Мистецтво, 1990. – 112 с.
20. Горбач Н. Нереалізована мрія: [Творчість М. Гоголя] // Дзвін. – 2004. – Ч. 7. – С. 127-132.
21. Гудзик К. Мгновения жизни гения // День. – 2004. – 16 апр. – С.8.
22. Жулинський М. Дві половинки українського серця: Шевченко і Гоголь // День. – 2004. – 6 берез. (№ 41). – С. 7.
23. Золотусский И. Гоголь. – 2-е изд., испр. и доп. – М.,1984. – 528 с.
24. Киреев Р. Два Гоголя // Наука и религия. – 2005. – № 7. – C. 38-43.
25. Кореневич Л. Сини однієї матері : Дві письменницькі долі, дві письменницькі індивідуальності – Микола Гоголь і Тарас Шевченко // Урядовий кур’єр. – 2003. – 8 лют. – C. 8-9.
26. Кузнєцова Ж. Ревізія нашим душам : ("Ревізор" М. Гоголя у Харківському театрі ім. Т.Г. Шевченка. Режисер Ю. Одинокий) // Український театр. – 2007. – № 2. – C. 7-10
27. Лімборський І. Микола Гоголь і національне рококо // Зарубіжна література. – 2006. – №5. – C. 10-12.
28. Манн Ю. Поэтика Гоголя. – 2-е изд. доп. – М., 1988. – 412 с.
29. Мартин Н. З Україною в серці : шляхи творчої долі Миколи Гоголя //Заруб. літ. в навч. закладах. – 2001. – № 6 . – С. 31-33.
30. Михед П. Про ідейні пошуки Миколи Гоголя // Слово і час. – 2007. – № 4. – С. 84-86.
31. Монахова И. Проповедь Гоголя продолжается сегодня : [К юбилею писателя] // Наш современник. – 2007. – № 3 . – 240-248.
32. Морозовський Р. Орел, Журавель, Гоголь… // Берегиня. – 2005. – № 4. – C. 60-63.
33. Николаев Д. Сатира Гоголя. – М., 1984. – 367 с.
34. Онищенко Н. Яким бути ювілею Миколи Гоголя : Весною 2009 року світова громадськість відзначатиме 200-ліття від дня народження Миколи Васильовича Гоголя — великого сина України, всесвітньо відомого письменника: [Про долю Гоголевого спадку і популярність його творів] // Урядовий кур'єр. – 2006. – 8 верес. (№ 167). – С. 9.
35. Поліщук Я. Микола Гоголь і українська література // Дивослово. – 2005. – № 11. – С. 29-32.
36. Попович М. Микола Гоголь : Роман-есе. – К., 1989. – 208 с.
37. Сверстюк Є. Гоголь. 150 років безсмертя: [Один із великих письменників XIX ст.] // Дзеркало тижня. – 2002. – 13-19 квіт. – С. 20.
38. Сверстюк Є. Різдвяний гість Гоголь: [Щодо творчості М.В.Гоголя] // Урядовий кур'єр. – 2003. – 16 січ. – С. 16.
39. Сєчин В.Сєчин, Василь Васильович Скільки було Гоголів / В.В. Сєчин; Пер. з рос. І.Є. Максимів. – Мелітополь, 2003. – 164 с.
40. Скуратівський В. Двадцять тез про Миколу Гоголя // Українська культура. – 2002. – № 4-5. – С. 26-27.
41. Смирнова Р. Таємниці біографії Гоголя // Дзеркало тижня. – 2004. – 24 січ. – С. 23.
42. Стефанова Н. Гоголь і про нього // Книжник. – 2004. – № 13-14. – С. 28.
43. Туровська Л. Дивний геній: [М.В.Гоголь] // Демократична Україна. – 2005. – 1 квіт. – С. 10. 

Сценарії та вікторини

Братка В.О. Залучення творів живопису під час вивчення повісті М. Гоголя “Тарас Бульба” // Всесвітня література та культура. – 2008. — № 9. – С.31- 34.

Бусел С. У ніч перед Різдвом із героями М. Гоголя (Театр у школі) // Зарубіжна література .- 2003. — №47. — С. 8-11.

Зубко Л.П. “Проходять поетичними рядами часи козацтва…” // Всесвітня література та культура. – 2008. — №1. – С.29 — 33.

Литературній коктейль / Ред..- сост. Л.И. Жук. — Минск : Изд. ООО “Красико-Принт”, 2002. – 128 с.

Ніколенко О.М. Останні дороги М.В. Гоголя. Сценарій літературного вечора для старшокласників // Зарубіжна література в навчальних закладах. — 1999. — №4. — С. 50-56.

Хроменко И. А. В поисках света. Литературная гостиная // Зарубіжна література -2008. – № 5. – С. 29-35.

Гоголь в Інтернет-мережі: