«Декларація тисячоліття» ООН, прийнята у 2000 році 189-ма країнами на Саміті тисячоліття ООН, визначила Цілі Розвитку Тисячоліття (ЦРТ), тобто всеосяжні рамки цінностей, принципів і ключових чинників розвитку до 2015 року. Після розроблення універсальних рамок ЦРТ у багатьох країнах світу було здійснено адаптацію ЦРТ та встановлено цільові показники розвитку з урахуванням специфіки національної ситуації. Україна приєдналася до «Декларації тисячоліття» ООН і взяла на себе зобов’язання досягти ЦРТ до 2015 року.
У вересні 2015 року в рамках 70-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку відбувся Саміт ООН зі сталого розвитку та прийняття Порядку денного розвитку після 2015 року, на якому було затверджено нові орієнтири розвитку. Підсумковим документом Саміту «Перетворення нашого світу: порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року» було затверджено 17 Цілей Сталого Розвитку та 169 завдань.
Україна, як і інші країни-члени ООН, приєдналася до глобального процесу забезпечення сталого розвитку. Для встановлення стратегічних рамок національного розвитку України на період до 2030 року на засадах принципу «Нікого не залишити осторонь» було започатковано інклюзивний процес адаптації ЦСР. Кожну глобальну ціль було розглянуто з урахуванням специфіки національного розвитку. Протягом 2016 року в Україні було проведено низку національних та регіональних консультацій. За результатами консультацій можна зробити висновок, що національні ЦСР слугуватимуть основою для інтеграції зусиль, спрямованих на забезпечення економічного зростання, соціальної справедливості та раціонального природокористування.
Як активні громадяни і люди відповідальні перед наступними поколіннями ми маємо і можемо щодня робити особистий внесок в реалізацію Цілей сталого розвитку. Але ми ще й бібліотекарі. Бібліотеки — унікальні соціальні інституції, які можуть бути включені в усі галузі та сфери суспільного життя і мають високий потенціал долучитися до їх інтенсивного розвитку. Це ж можна сказати і про досягнення Цілей сталого розвитку. Тут ми спроможні впливати на те, щоб все йшло за планом і до реалізації Цілей долучилося якомога більше людей.
Як це можна зробити? В першу чергу, через колекції бібліотечних фондів, паперові та електронні, через освітні та просвітницькі заходи. Через популяризацію та дієві акції. Власним прикладом.
Матеріали випусків «Сприяння бібліотек сталому розвитку громад» допоможуть визначити основні напрями робити бібліотек по кожній із 17 цілей.
Ціль 1. Подолання бідності
Протягом останніх років значні темпи падіння реальних доходів населення спричинили поширення монетарної бідності. Бідність та соціальне відторгнення дедалі гостріше відчуваються в умовах нової хвилі кризи. Багаторічне реформування системи соціальної підтримки в Україні та спроби переведення її на засади адресності досі не дали відчутних результатів. Хоча переважна більшість програм передбачає перевірку доходів та адресне призначення допомоги, кошти значною мірою надходять до небідного населення. Охоплення бідних верств соціальною підтримкою (55,7%) є нижчим за охоплення нею всього населення (56,3%).
Населення країни вимушене витрачати понад половину коштів на харчування, тобто у більшості домогосподарств не вистачає ресурсів не тільки для розвитку, а й для оплати базових побутових та соціальних послуг. Динаміка збільшення частки витрат на харчування й оплату житлово-комунальних послуг свідчить про загальне зниження життєвого рівня та негативні структурні трансформації у споживанні переважної більшості сімей.
Упродовж останніх років з’явилися такі феномени, як раптова бідність (через втрату житла, майна та джерел для існування внаслідок збройного конфлікту на сході країни), медична бідність (через захворювання або неспроможність отримати лікування, придбати ліки), бідність за ознакою заборгованості (заборгованість перед банківськими установами та надвисокі ставки по кредитах на фоні зниження реальних доходів населення). Наразі продовжує зростати вразливість майже всіх груп населення до різних форм бідності. Житлова проблема також є чинником бідності, оскільки, по-перше, вирішення житлового питання шляхом оренди житла підвищує ризики бідності, по-друге, суттєве зростання тарифів на житлово-комунальні послуги (опалення, газ, електроенергія, вода тощо) справило негативний вплив на рівень життя значної частини населення.
Економічне зростання є передумовою подолання бідності. Дотримання балансу між економічною доцільністю та соціальною ефективністю є основною вимогою реформи системи соціальної підтримки. Основним завданням цієї реформи є максимальне охоплення підтримкою найбільш нужденних за рахунок активної роботи органів соціального захисту з виявлення цільових груп населення. Підвищення рівня охоплення державною соціальною підтримкою бідного населення забезпечить нарощування результативності відповідних програм. Оновлення системи соціальної підтримки має відбуватися на засадах принципу адаптивності до зовнішніх змін. Це означає наскрізне реформування – від змін у практичній діяльності місцевих органів соціального захисту до змін у соціальних програмах. Реформування також має включати новий напрям у системі соціальної підтримки для допомоги на випадок непередбачуваних обставин.
Подолання бідності є тією проблемою, до вирішення якої мають долучитися бібліотеки, адже роль бібліотек у вирішенні соціальних проблем є незаперечною. Бібліотечна практика володіє досвідом та набором методик, використання яких сприяє подоланню бідності.
Інформаційна та просвітницька і роз’яснювальна робота про бідність та шляхи її подолання є важливою для бібліотек. Формування обізнаності людей про таку Глобальну ціль, про завдання, що стоять перед державою і суспільством, про те, як вимірюється бідність, кого вважати бідними, як сприяти ліквідації бідності – все це може стати предметом обговорення та дискусій у бібліотеках.
Варто зазначити те, що бібліотеки самі по собі є тими суспільними інституціями, діяльність яких сприяє подоланню бідності. Бібліотеки належать до соціально-культурної сфери та надають основні послуги безкоштовно, відповідно найбідніші люди зможуть вільно скористатися ними. Отже, розширення переліку безкоштовних послуг та прагнення надавати їх якісно має стати пріоритетом бібліотечної роботи. Доступні бібліотечні ресурси та матеріали, можливість використовувати у бібліотеці різноманітну інформацію та мати доступ до інтернету є тією цінністю, що робить бібліотеки необхідними для бідних людей.
Професійний підхід до бібліотечної справи вимагає від нас постійного вивчення наших користувачів, знання специфіки своєї громади, умов життя людей. Це допомагає правильно формувати ресурси та обрати ті послуги і моделі обслуговування, що будуть підходити якнайкраще. Отже, аналізуючи своїх реальних та потенційних користувачів, бібліотекарі мають визначати ті групи людей, які з певних причин опинилися у складних життєвих умовах.
Перш за все це безробітні, люди з низьким рівнем заробітної плати, ті, хто з економічних причин тимчасово опинилися у скрутному становищі. Для них бібліотеки, підтримуючи державну політику зайнятості, сприяють у пошуку роботи, допомагають знайти інформацію про вакансії, створюючи спеціальні дайджести. Також бібліотекарі вчать писати резюме та супровідні листи до нього і заяви для прийому на роботу, проходити співбесіди та уникати помилок при спілкуванні з працедавцями, за потреби надають допомогу у формуванні головних навичок користування комп’ютером, електронною поштою тощо. Бібліотеки, співпрацюючи з центрами зайнятості, можуть долучатися до професійного навчання зареєстрованих безробітних, така практика стає все більш поширеною. Окремою справою для бібліотеки є надання допомоги домогосподарствам та окремим особам, або групам людей для започаткування власної справи.
Інша група людей – це люди з інвалідністю, пенсіонери, люди, які за віком чи станом здоров’я перебувають на межі бідності. Для них бібліотека має передбачити сучасні форми обслуговування, зокрема, дистанційне.
Інтереси і потреби людей з порушенням зору та слуху мають враховуватися під час формування бібліотечних колекцій. Книги з великим шрифтом, шрифтом Брайля, аудіо книги, відеозаписи мають стати їх частиною.
У відносній бідності люди можуть опинитися і через демографічні причини, це ті, хто має неповні сім’ї, багатодітні родини, де через низький рівень соціальних гарантій і мінімальні соціальні виплати відчувається потреба отримувати додаткові послуги. Такі люди обов’язково мають бути користувачами бібліотеки, оскільки тут вони отримають не лише доступ до інформації, а й освітні та соціокультурні послуги, змістовне дозвілля.
Для полегшення життя таких людей бібліотеки мають розвивати партнерства із соціальними службами, неформально долучитися до соціальних програм органів місцевої влади.
На порядку денному роботи бібліотек заради ліквідації бідності мають стояти питання надання допомоги молоді та дітям. Спеціалізовані бібліотеки для юнацтва та молоді мають значний досвід профорієнтації молоді, пошуку першого робочого місця, надання консультацій з правових основ працевлаштування.
Окрема увага має приділятися питанням бібліотечного обслуговування дітей, організації їхнього дозвілля, особливо дітей, які вразливі до бідності та соціального відчуження. Велику роль у цьому відіграють бібліотеки для дітей, реалізуючи спеціальні програми та висуваючи ініціативи співпраці з дитячими садочками, школами, спортивними закладами, музеями, театрами, кінотеатрами для пільгового обслуговування дітей. Дитячі бібліотеки беруть участь у сімейних формах виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, їх соціальній інтеграції.
Бібліотекам також варто долучитися до закладів, що утворюють гнучку навчальну мережу з питань того, як подолати бідність. Це навчання основам започаткування і ведення малого та сімейного бізнесу, інших форм самозайнятості, особливо в сільській місцевості. Бібліотеки поширюють інформацію про ґранти для розвитку малого бізнесу та навчають писати проекти, проводять навчання зі складання ефективних бізнес-планів для потенційних підприємців, влаштовують тренінги.
Люди, які постраждали внаслідок збройного конфлікту на Донбасі, також є тими, хто потерпає. Бібліотеки з 2014 року провадять роботу з внутрішньо переміщеними особами, допомагаючи їм у пошуках роботи, житла, налагодження власного бізнесу, соціальній адаптації у нових громадах.
Отже, у підсумку можемо говорити про те, що, маючи пріоритетом своєї діяльності здійснення гуманістичної функції, бібліотеки допомагають подолати бідність завдяки:
- наданню безкоштовного доступу до інформації з життєво необхідних питань,
- інформують громадян про їхні права, передбачені національним законодавством і міжнародними угодами,
- організовують безкоштовні курси, тренінги та семінари, відкриті лекції, літні табори для учнів та молоді,
- реалізовують соціальні програм та благодійні акції, надають ресурси та послуги людям з обмеженими можливостями.
Пропонуємо бібліотекарям, які здійснюють роботу, спрямовану на подолання бідності, інформувати колег про свої вдалі практики, повідомляти ЗМІ про заходи та інновації, висвітлювати в усіх медіа інформацію про стан справ, цікаві історії, відео та інтерв’ю з людьми, яким бібліотека допомогла подолати складну життєву ситуацію.
Ціль 2. Подолання голоду
Агропромисловий комплекс України нині є провідною ланкою національної економіки, що значною мірою визначає соціально-економічний розвиток, формуючи 14% валової доданої вартості та понад 40% експорту країни. Наразі аграрний сектор є чи не єдиним локомотивом української економіки. Майже 90% потреб у продовольстві населення країни (у межах своєї купівельної спроможності) задовольняє за рахунок продукції вітчизняного виробництва.
Українська аграрна продукція відома майже у 200 країнах світу. Вона посідає провідні позиції на глобальних ринках за обсягами експорту, а саме: олія соняшникова − 1-ше місце, кукурудза, насіння олійних культур − 3-тє місце, ячмінь – 4-те місце, пшениця – 6-те місце тощо.
Основними проблемами розвитку аграрного сектору економіки є такі:
- скорочення чисельності населення, яке проживає в сільській місцевості, в цілому та зайнятих у сільськогосподарському виробництві (співвідношення між міським та сільським населенням України змінилося від 67:33 у 2000 році до 69:31 у 2015 році; загалом чисельність сільського населення за цей період скоротилася на 17,6% (2,8 млн. осіб), а кількість зайнятих у сільському господарстві, мисливстві, рибальстві – на 30% (1,2 млн. осіб);
- низький рівень продуктивності праці, що зумовлюється зношеними виробничими фондами, використанням застарілих технологій, недостатньо розвиненою інфраструктурою сільської місцевості;
- нестабільність конкурентних позицій вітчизняної сільськогосподарської продукції на зовнішніх ринках через незавершеність процесів адаптації до європейських вимог щодо якості та безпечності харчових продуктів, внаслідок чого частка експорту продукції харчової промисловості менша за частку експорту сільгоспсировини;
- відсутність у сільськогосподарських товаровиробників мотивації до дотримання агроекологічних вимог;
- непоінформованість значної частини сільськогосподарських товаровиробників про кон’юнктуру ринків та умови ведення бізнесу в галузі;
- незавершеність земельної реформи.
Також існують проблеми, які несуть потенційні загрози продовольчій безпеці. За даними 9-го щорічного звіту з Глобального індексу продовольчої безпеки (GFSI, 2020) Україна посіла 54-ту позицію серед 113 країн, вона займає останнє місце в Європі.
Забезпечення доступності збалансованого харчування для населення України, насамперед для його найбідніших верств, має стати пріоритетом державної політики на найближчі 15 років.
До 2030 року споживання населенням України основних видів продовольства (м’яса, молока, фруктів), яке є недостатнім, має бути доведено до науково-обґрунтованого рівня.
Виконання зазначеного завдання неможливо без високоефективного і конкурентоспроможного аграрного сектору, ефективного використання наявного природно-ресурсного потенціалу.
Зростання виробництва в аграрному секторі має не лише стати приводом для збільшення присутності української сільгоспсировини на зовнішніх ринках, але й стимулювати розвиток вітчизняної харчової промисловості (забезпечити приріст не менше 3% щороку).
Це, своєю чергою, дасть змогу суттєво покращити структуру експорту аграрної продукції, змістивши її за наступні п’ятнадцять років майже на 20 відсоткових пунктів у бік вивезення продукції переробки сільськогосподарської сировини та продуктів харчування.
Забезпечення продовольчої безпеки населення безпосередньо пов’язане з розвитком національної економіки, відповідно, і підвищенням рівня доходів населення, що потребує реалізації комплексу макроекономічних заходів.
Бібліотеки можуть сприяти аграрному сектору у досягненні Цілі №2 “Подолання голоду”, особливо в частині поліпшення харчування і сприяння сталому розвитку сільського господарства та досягнення продовольчої безпеки. Для цього необхідно вивчати цільову аудиторію, інформаційні запити і потреби різних представників – фахівців і працівників аграрних підприємств, фермерських і присадибних господарств, особливо фермерів-початківців, менеджерів агросектору, науковців, студентів та допомагати їм у пошуку необхідних ресурсів.
Орієнтовну тематику, за якою працівники бібліотек можуть докладати зусилля, обираючи пріоритети при плануванні діяльності, наприклад такі, що стосуються процедур сертифікації безпечності харчових продуктів, санітарних та фітосанітарних питань. Цікавими можуть бути підбірки аналітичного матеріалу про європейську політику підтримки малих сільськогосподарських виробників і демонстрація її переваг, а також інформації про постачання на ринки Європейського Союзу продукції, виготовленої українськими аграріями. Такі заходи можуть бути актуальними для бібліотек, де діють центри та пункти європейської інформації.
За кожною з наведених тем можна робити моніторинг мережевих ресурсів, вести підготовку вебліографії, поточне інформування користувачів, огляди, тематичні папки, проводити засідання дискусійних клубів, консультації залучених експертів та інше, що відповідає завданням вашої бібліотеки найкраще.
Здійснюючи інформаційно-бібліотечне обслуговування, фахівцям бібліотек варто враховувати залежність галузевої інформації від регіональної специфіки — такі різноманітні чинники, як то географічне розташування, клімат, склад ґрунтів, природні та екологічні умови, традиційні методи господарювання.
Працюючи заради досягнення цілей сталого розвитку, треба пам’ятати про їхню взаємопов’язаність та взаємну доповнюваність. Наприклад, надаючи інформацію про технічну модернізацію сільськогосподарського виробництва та харчової промисловості, підвищення їх енергоефективності розуміємо, що це співпадає з Ціллю 7 – Доступна та чиста енергія; інформація про функціонування ринків продовольства, шляхів зниження ризиків для сільгоспвиробників та введення сприятливих ринкових інструментів, як, наприклад, страхування, гарантійні фонди, електронна торгівля, сприятиме реалізації Цілі 12 – Відповідальне споживання та виробництво.
Інформуючи свою громаду про розробку й впровадження системи адресної допомоги на продовольство для найбільш вразливих категорій населення, ми тим самим сприяємо Цілі 1 – Подолання бідності; а проводячи інформаційні кампанії за здоровий спосіб харчування, передусім у дошкільних та шкільних навчальних закладах та збалансоване харчування у родинах, водночас сприяємо Цілі 3 – Міцне здоров’я і благополуччя.
Тут бачимо можливості для включення у цю роботу шкільних та дитячих бібліотек, що можуть залучатися до інформування та обговорення дії програм «шкільне молоко», «овочевий мікс», «шкільний обід». Ці програми передбачені національними планами досягнення цілей сталого розвитку та спрямовані на те, аби діти різних вікових груп мали щоденний доступ до мінімального набору продуктів харчування, що забезпечує третину їхньої добової норми калорій.
Для сільськогосподарських бібліотек в контексті досягнення Другої Цілі пріоритетним має стати формування баз даних та поширення галузевої інформації, що може використовуватися також і публічними бібліотеками та слугувати їм основою здійснення інформаційної, довідкової роботи зі своєю цільовою аудиторією.
Важливою складовою успіху роботи бібліотек є партнерство з усіма зацікавленими сторонами, що забезпечують інформаційну взаємодію в аграрному секторі. Партнерська мережа може включати спеціалізовані галузеві бібліотеки, які на чолі з Національною науковою сільськогосподарською бібліотекою Національної академії аграрних наук України здійснюють інформаційно-бібліотечне супроводження наукового забезпечення агропромислового виробництва. Їх перелік та інформацію про їхню підтримку досліджень із сільського господарства можна знайти на сайті бібліотеки.
Ресурси, якими володіють галузеві університетські бібліотеки, можуть бути доступними для використання бібліотеками інших систем, наприклад публічними бібліотеками з метою пошуку інформації на запит користувачів. Шкільні та дитячі бібліотеки також можуть знайти собі місце у цій партнерської мережі.
Для інформаційної взаємодії бібліотекарям варто використовувати ресурси та можливості різних галузевих підприємств, установ та організацій. Наприклад — Асоціації фермерів та приватних землевласників, або Українського проекту бізнес-розвитку плодоовочівництва, або ті, що належать до служб дорадництва, де можна знайти різноманітні ресурси, бізнес інструменти для фермерів, корисну та актуальну інформацію.
Рекомендуємо також не залишати поза увагою світові ресурси — вивчати умови та шукати можливості доступу до найкращих з них. У базах даних електронних журналів можуть бути статті з відкритим доступом. Якщо ви хочете рекомендувати певні ресурси для ваших користувачів — завбачливо перевірте умови їх використання, переконайтесь у валідності інформації, та, за потреби, навчайте користувачів, як з ними працювати.
Ціль 3. Міцне здоров’я і благополуччя
В Україні гострою соціальною проблемою залишається високий рівень передчасної смертності, особливо чоловіків, що спричиняє на 12–14 років нижчу порівняно з розвиненими країнами тривалість життя. З кожної тисячі 20-річних юнаків до 65-річного віку не доживають 389 (на 300 більше, ніж у Швеції чи Швейцарії, на 200 більше, ніж у Польщі). Найбільш разючі відмінності спостерігаються у молодому і середньому віці й переважно від причин, які можна попередити: понад половину смертей чоловіків віком 20–64 роки можна уникнути. Не скорочується 10-річний розрив між тривалістю життя чоловіків і жінок, що вдвічі перевищує аналогічний показник у розвинених країнах.
Основними проблемними питаннями репродуктивного здоров’я в країні є материнська смертність та смертність немовлят, високий рівень абортів, ускладнень вагітності та пологів, не виношування вагітності, поширеність жіночої та чоловічої безплідності, зростання онкологічної патології у молодому віці.
Рівень захворюваності на ВІЛ та туберкульоз свідчить, що країна залишається неблагополучною у цьому відношенні. Україна має один з найвищих показників ВІЛ-інфекції в Європі.
Смерті та травми в ДТП – це втрати життя і здоров’я, які можна попередити. У 2015 році три чверті українців, загиблих у ДТП, були у працездатному віці (37,2% – у віці 14–35 років). Ризик загинути в результаті транспортного нещасного випадку у країнах з низьким і середнім рівнем доходу у 1,4 рази вищий, ніж у розвинених країнах Європи, причому 43% тих, хто гине, – пішоходи, мотоциклісти і велосипедисти, тобто уразливі учасники дорожнього руху.
Поширеність серед населення тютюнокуріння (фактора ризику низки неінфекційних захворювань, першого за значущістю серед основних факторів ризику для України) залишається значною.
Надзвичайно важливим для України є забезпечення доступності якісної та ефективної медичної допомоги широкому загалу населення. На жаль, загальне зниження рівня життя та зростання масштабів бідності спричинило погіршення доступності медичної допомоги, насамперед через високу вартість ліків, медичних товарів, послуг охорони здоров’я.
Необхідною передумовою покращення здоров’я населення є забезпечення санітарно епідеміологічного благополуччя, зокрема імунопрофілактики. Таке масове втручання має здійснюватися і контролюватися державою. З огляду на проблеми останніх років, наявність доступних і ефективних вакцин та своєчасне проведення щеплень з дотриманням Національного календаря профілактичних щеплень є одним із найважливіших завдань.
У порядку денному побудови майбутнього для людства, який включає в себе Цілі сталого розвитку до 2030 року, велика увага приділяється охороні здоров’я. Зокрема зазначається, що фізичне та психічне здоров’я, добробут, а також тривалість життя безпосередньо залежить від системи охорони здоров’я та доступу до якісної медичної допомоги.
Поділяючи бачення ІФЛА щодо участі бібліотек у реалізації третьої Цілі сталого розвитку, маємо орієнтуватися на доступність результатів медичних досліджень у спеціалізованих бібліотеках, а також надавати публічний доступ до інформації про здоров’я і здоровий спосіб життя, допомагаючи людям залишатися здоровими.
Перший з двох напрямів бібліотечної участі у досягненні третьої Цілі мають очолити галузеві медичні бібліотеки. Саме вони є такими, що поширюють інформацію про охорону здоров’я та мають для цього необхідний потенціал.
Тривала медична реформа в Україні та непоінформованість людей щодо її перебігу, процесів у галузі та очікуваних результатів вимагають від бібліотек активного включення в цю тему. Порада бібліотекам — ініціювати та підтримувати діалог між медичними працівниками та членами громад, аби ті отримали роз’яснення про перебіг реформ, нові ланки медичного обслуговування, специфіку отримання медичної допомоги. У бібліотеці можуть проходити зустрічі з сімейними лікарями та спеціалістами, навчання онлайн запису на прийом до лікаря. Бібліотекар має вміти швидко знайти інформацію про заклади охорони здоров’я, їхні послуги, розклади роботи, місцезнаходження. За нинішніх умов, особливо пандемії та карантинних заходів, такий діалог може відбуватися дистанційно, але він є вкрай важливим для ліквідації невизначеності.
Інформація з джерел бібліотеки сприймається з довірою. Перевагами бібліотеки є безпечний громадський простір, що сприяє психічному здоров’ю, фізичній активності та соціальній згуртованості; бібліотека є центром доступу до інформації про діяльність місцевих та регіональних закладів охорони здоров’я, медичних установ; бібліотека поширює перевірену інформацію, що походить з авторитетних джерел. Бібліотекар, дотримуючись норм професійної етики має гарантувати повну конфіденційність інформації у делікатних питаннях здоров’я.
Національна доповідь щодо досягнення Цілей сталого розвитку допомагає бібліотекам визначитися з тематикою заходів і програм. Ці теми мають стосуватися:
- підтримки жінок, які готуються до материнства, і мають зберігати своє здоров’я та здоров’я майбутньої дитини, правильно доглядати за немовлям;
- запобігання захворюваності на ВІЛ та туберкульоз, інформації про доступність медичного обстеження, спостереження, надання психосоціальних, юридичних та медичних консультацій, правовий захист, недопущення будь-яких форм дискримінації у зв’язку з ВІЛ-інфекцією;
- правил дорожнього руху, запобігання ДТП за участі пішоходів, мотоциклістів і велосипедистів;
- імунопрофілактики, інформування про наявність вакцин та своєчасне проведення щеплень з дотриманням Національного календаря профілактичних щеплень;
- шкоди від вживання наркотиків, тютюнопаління та зловживання алкоголем як фактору ризику для низки неінфекційних захворювань;
- поширення знань та практик щодо здорового способу життя та відповідальної поведінки самозбереження, насамперед серед дітей та молоді.
Значну увагу маємо приділяти дітям та підліткам, молоді, адже від їхнього здоров’я залежить майбутнє нації, і майбутнє кожного з нас. Навчальні заходи – електронні бесіди-презентації, відеоуроки та відео-лекції, тренінги, сюжетно-рольові ігри, мультимедійні вікторини можуть бути присвячені будь-якій з тем, наведених раніше.
У бібліотеках можна проводити дні або тижні здорового способу життя, бібліотеки можуть бути ініціаторами марафонів чи велопробігів, спортивних акцій та змагань.
Ціль 4. Якісна освіта
Забезпечення якісної освіти та рівного доступу до неї впродовж усього життя поєднує декілька важливих векторів розвитку освіти– якість, справедливість, доступність, залучення та всебічне заохочення.
Традиційно високими в Україні є рівень охоплення шкільною освітою та рівень грамотності дорослого населення, за всіма освітніми рівнями не спостерігається значущої гендерної і соціальної нерівності (за значеннями показників «валовий коефіцієнт охоплення вищою освітою» та «середня тривалість навчання» Україна випереджає навіть деякі країни з високим рівнем людського розвитку). Проте нарощування обсягів освітньої підготовки відбувається за рахунок зниження якості освітніх послуг у ряді закладів та в умовах збереження деформації інфраструктурного устрою освітньої системи. Загострюються соціально-економічні проблеми, зумовлені комерціалізацією освіти, а напрями «освітня інклюзія» і «освіта впродовж життя» фактично перебувають на етапі становлення.
Якість шкільної підготовки залишається основною проблемою у сфері освіти, насамперед через недостатній рівень забезпечення сучасною освітньою інфраструктурою (обладнані кабінети і лабораторії, спортивні зали, їдальні тощо). Так, сучасне спеціальне лабораторне обладнання предметних кабінетів мають не більше 15% шкіл, решта використовує матеріально і технічно застаріле обладнання, якому вже не один десяток років. Наразі не повністю забезпечено педагогічними кадрами викладання низки предметів (насамперед іноземних мов та інформатики в сільських школах), залишаються гострими питання територіальної та архітектурної доступності шкіл.
Зростання масштабів репетиторства при підготовці до ЗНО віддзеркалює вади якості шкільних послуг, з одного боку, і нерівні можливості для старшокласників із бідних сімей та сільських поселень – з іншого.
Упровадження концепції безперервної освіти вимагає збільшення участі населення (насамперед тих, хто починає входити або вже увійшли до зони соціальних ризиків) в освітніх програмах. Наразі рівень участі населення віком до 70 років у формальних та неформальних видах навчання та професійної підготовки становить близько 9%. Найбільш активною є молодь (92,2% населення віком 15–24 роки охоплено різними видами навчання).
Найбільш актуальним завданням є прискорення модернізації сільських шкіл, насамперед щодо їх підключення до Інтернету і використання комп’ютерних програмних засобів навчання.
Проблемним питанням залишається залучення до освіти дітей з інвалідністю та особливими потребами.
Необхідно ліквідувати гендерну нерівність у сфері освіти щодо отримання професійно-технічної та вищої освіти за різним фахом, в основі якої лежать гендерні стереотипи про ролі жінок і чоловіків у суспільстві.
Ключовими завданнями Цілі 4, визначеними для України, є:
- забезпечити доступність якісної освіти як для дітей та підлітків, так і для дорослих;
- залучати та всебічно заохочувати людей до навчання протягом життя;
- створити у школах сучасні умови навчання, включаючи інклюзивне, на основі інноваційних підходів.
Міжнародна бібліотечна спільнота пропонує бібліотекам усього світу опікуватися ранньою грамотністю та навчанням протягом життя і мати у складі персоналу бібліотек спеціальних працівників для цієї роботи. Для публічних бібліотек, спеціалізованих бібліотек для дітей та юнацтва у цій царині відкриваються нові можливості, а попередній досвід допоможе рухатися вперед.
Також важливо забезпечувати доступ студентам до інформації та результатів наукових досліджень, і виконати таке завдання якнайкраще здатні бібліотеки університетів та спеціалізовані галузеві наукові бібліотеки.
Ще один напрям для прикладання зусиль – створення інклюзивного простору, що в умовах безкоштовних бібліотечних послуг сприятиме отриманню нових знань та навичок тими, хто цього потребує.
Отже, перше завдання для бібліотек – бібліотечно-інформаційне обслуговування усіх учасників освітнього процесу. З одного боку, учасники — це ті, хто навчається: дошкільнята, учні, студенти. З іншого боку, ті, хто навчає – батьки, вихователі, вчителі, науково-педагогічні працівники.
На практиці це завдання потребує тісної співпраці і взаємодії бібліотек з освітніми установами і навчальними закладами усіх рівнів. Кожній з бібліотек, в залежності від того, якими ви є, необхідно встановити коло свого впливу, визначити заклади дошкільної, шкільної, середньої фахової, вищої освіти, і діяти відповідно до визначених завдань.
При цьому бібліотеки мають орієнтуватися на навчальні програми цих закладів освіти, відповідно формувати свої ресурси та розвивати послуги у такий спосіб, аби максимально задовольняти потреби навчального процесу, доповнювати його. Інтелектуальне робоче місце професора у бібліотеці, кімнати для індивідуальної та групової роботи студентів у бібліотеці, групи продовженого дня школярів у бібліотеці – ці та інші послуги мають стати звичними. Так само як і тематичні бази даних чи електронні журнали в університетській бібліотеці, додаткова література за програмою шкільних предметів чи програми літніх читань школярів.
Друге завдання – сприяння реалізації концепції безперервної освіти, що вимагає збільшення участі населення в освітніх програмах. Насамперед це стосується тих людей, хто починає входити або вже увійшли до зони соціальних ризиків. Типи освітніх програм — це освіта дорослих, самоосвіта, перекваліфікація, набуття соціальних, комунікаційних, технологічних, культурно-творчих навичок для подальшого повноцінного життя дорослих людей.
Діти шкільного віку найбільше охоплені увагою бібліотекарів – клуби, гуртки, лекторії, освітні та теоретико-пізнавальні проекти, майстер-класи, лабораторії — все це є у наших бібліотеках, іноді навіть у такій кількості, що не важко й загубитися. При цьому радимо бібліотекарям не прагнути охопити все, визначати пріоритети, вміти зосередитися на головному, діяти неформально, максимально прагнути до інновацій. Мейкерство у бібліотеках дозволяє випробувати низку технічних та технологічних інновацій, заохочує синергію з технічним світом та використання інтерактивних методів навчання, знайомить дітей із захоплюючими дослідженнями поза межами шкільних стін.
Молодь, як окрема вікова категорія, отримує у бібліотеці додаткові навчальні можливості або інформацію про них. Традиційними є практики вивчення іноземних мов, поширеними стають курси програмування та робототехніки, веб-дизайну, інформаційної культури та онлайн-етикету. Освітні запити молоді дуже різнобічні, отже і орієнтація на них має бути підкріплена ресурсами та можливостями бібліотеки. Не прагніть охопити все, або чим більше — зосередьтесь на декількох освітніх проектах, слідкуйте за трендами та намагайтеся робити все інноваційно. Правова освіта, філософські, літературні чи мовні клуби, тренінги з реклами, творчі мистецькі студії, навчання рукоділлю – що б то не було, ці освітні послуги повинні надаватися якісно. Маєте залучати фахових тренерів, розробити програму чи план навчання, створити дух креативу, забезпечити приміщення, умови для групової роботи, роздатковий і видатковий матеріал за потреби, передбачити результат, при цьому бути цікавими для сучасної вибагливої молоді.
Освіта дорослих, чи навчання впродовж життя, про яке вже йшлося раніше, у контексті досягнення четвертої цілі сталого розвитку набуває для бібліотек нових обрисів. Частіше ми їх пов’язуємо з наданням можливості відшукати корисну інформацію – про сертифіковані навчальні курси, ліцензовані навчальні програми, акредитовані навчальні заклади, що здійснюють перепідготовку чи підвищення кваліфікації. Люди, що потребують навчання, можуть це робити за допомогою відкритих онлайн курсів, розміщених на доступних платформах. Їх перелік, тематичне наповнення повинно стати тим ресурсом, у якому вільно орієнтуються працівники бібліотеки і який допоможе людині обрати необхідне та пройти обраний навчальний курс. До цього також варто долучити цикли навчальних вебінарів, відеоуроків, інших ресурсів. Виявлення та систематизація, надання доступу та допомога у використанні стане додатковою послугою та освітнім сервісом сучасної бібліотеки.
Сутність освіти дорослих, їхні потреби, ресурсні платформи з неформальної освіти, інформальна освіта, методика проведення тренінгів для дорослих – ось лише невеликий перелік професійних компетентностей бібліотекарів-андрагогів, до формування яких має долучитися система підвищення кваліфікації бібліотекарів.
Ціль 5. Гендерна рівність
Конституція та закони України гарантують рівність чоловіків та жінок у всіх сферах життя, країна ратифікувала всі основні міжнародні договори з питань гендерної рівності та прав жінок, проте відсутні ефективні механізми дотримання цих зобов’язань.
Специфіка гендерних проблем України в загальних рисах відображає невідповідності, що спричинені певними стереотипами, а також глибокими системними проблемами, до яких належать відсутність верховенства права, застарілі системи соціального захисту, слабкий потенціал національного механізму щодо поліпшення становища жінок і відсутність політичної волі. Головними причинами є гендерний розрив у економічних можливостях і політичній участі. Політичне представництво жінок залишається в Україні дуже низьким, незважаючи на запровадження 30-відсоткових гендерних квот у виборчому процесі. Жінки становлять лише 12% депутатів ВРУ; цей показник помітно поступається середньоєвропейському (25,8%).
Жінки мають у середньому нижчі доходи, ніж чоловіки, та виконують більшу частину неоплачуваної роботи з виконання сімейних обов’язків у домогосподарствах.
Водночас усталений вплив гендерних стереотипів зумовлює поширення професійної сегрегації за ознакою статі, не вміння розпізнавати прояви гендерно зумовленої дискримінації, низька обізнаність населення щодо форм домашнього насильства та відсутність звичної практики звернення постраждалих по допомогу.
Гендерно зумовлене насильство, що є одним із базових порушень прав людини, найбільш поширене серед жінок і дівчат та проявляється в різноманітних формах фізичної, сексуальної, психологічної агресії або контролюючої поведінки: 22% жінок віком 15–49 років пережили принаймні одну з форм фізичного або сексуального насильства. Однак ця проблема залишається мовчазною (латентною), оскільки дуже незначна частина постраждалих звертається по допомогу, побоюючись суспільного осуду або можливої відплати від кривдників Важливою проблемою залишається й низький рівень обізнаності громадян щодо спеціалізованих сервісів соціально-психологічної підтримки та нестача закладів, які надають тимчасовий прихисток постраждалим від домашнього насильства.
Проблема гендерної рівності стосується не лише жінок, а рівною мірою – жінок і чоловіків, та відносин між ними. Бо гендер – це не про біологічні та фізіологічні відмінності. Гендер – це соціальне поняття, це про відносини, про ролі та права жінок і чоловіків у суспільстві. А гендерна рівність – «це партнерство у процесах прийняття рішень, і рівні можливості у розподілі ресурсів незалежно від статі».
Акценти глобальних завдань цієї Цілі зосереджені передусім на тому, щоб:
— ліквідувати всі форми дискримінації щодо жінок і дівчаток;
— заохотити спільну відповідальність у веденні господарства і в сім’ї — забезпечити доступ до послуг у галузі охорони сексуального і репродуктивного здоров’я;
— здійснити реформи для рівних прав на економічні ресурси;
— сприяти розширенню прав та можливостей жінок, жіночому лідерству.
Дискримінація часто виникає там, де бракує інформації. Міжнародна федерація бібліотечних асоціацій (IFLA) одним із своїх пріоритетів ставить вивчення потреб жінок для розробки гендерного напрямку діяльності бібліотек. З метою обговорення різних питань бібліотечно-інформаційного обслуговування жінок діють дискусійні групи IFLA, зокрема «Жінки, інформація і бібліотеки». Також матеріали IFLA пропонують напрями діяльності бібліотек на допомогу виконання завдань Цілі 5. Серед основних із них:
— вивчення потреб жінок та дівчаток, та сприяння їхній інформаційній підтримці — включення до бібліотечної колекції інформаційних ресурсів гендерної тематики;
— створення середовища для навчання та освіти впродовж життя — сприяння подоланню гендерних стереотипів через відповідні інформаційні заходи — допомога в ефективному використанні IT-технологій;
— розвиток партнерства з місцевою владою та громадськими організаціями для спільних проектів.
У 2020 р. виповнюється 25 років, відколи члени ООН та міжнародна спільнота взяли на себе зобов’язання Пекінської декларації та Платформи дій – амбітної дорожньої карти щодо гендерної рівності. IFLA проаналізувала національні доповіді держав учасниць та у звіті узагальнила, як в різних державах використовується потенціал бібліотек.
У різних доповідях окреслені різні ролі бібліотек – ініціатори, співорганізатори, партнери з впровадження та помічники. Можна виокремити сфери діяльності, де участь бібліотек найцінніша, наприклад, навчання, формування нових навичок.
Бібліотека представлена у переліку державних установ, які пропонують можливості для навчання людям з інвалідністю, включаючи жінок. Також, бібліотеки відіграють важливу роль у цифровому включенні жінок до суспільних процесів. Ще один важливий напрям діяльності – запобігання гендерно зумовленому та домашньому насильству через підвищення обізнаності та надання інформації, контактів організацій, які можуть допомогти.
Зарубіжний досвід діяльності бібліотек для сприяння досягненню Цілі 5 можна переглянути на ресурсі – Історії на Бібліотечній мапі світу (Library Map of the World) https://librarymap.ifla.org/stories/sdg/5
Публічні бібліотеки мають можливість глибше вивчати потреби своєї громади і надавати конкретну адресну допомогу тим, хто її потребує. Бібліотекам варто сприяти і доступності тих інформаційних та освітніх матеріалів у своїх громадах, які створюються фахівцями. Наприклад, ресурс гендерного знання «Гендер в деталях» https://genderindetail.org.ua/
Бібліотеки можуть бути амбасадорами освітнього проекту «Дім (не)безпеки», що створено за підтримки Координатора проектів ОБСЄ в Україні https://nonviolence.ed era.com/ Це важливо для зниження рівня гендерно зумовленого та домашнього насильства.
Також, на освітній платформі EdEra є онлайн-курс про домашнє насильство. Можна завантажити «Уроки протидії» https://nonviolence.ed-era.com/lessons/materials для підлітків і дорослих та провести заняття для своїх читачів у бібліотеці. Бібліотека може розповідати про масовий відкритий онлайн-курс «Жінки та чоловіки: гендер для всіх» на платформі Prometheus https://courses.prometheus.org.ua/courses/IRF/101/2015_T2/about
Ціль 6. Чиста вода та належні санітарні умови
Вода ‒ це життя, основа нашої земної екосистеми. Кругообіг води у природі забезпечує існування тварин і рослин. Океани та моря, річки та озера формують клімат. Вода впливає на комфортний температурний режим. І кожен з нас на 60% складається з води, а наш мозок ‒ на 90%. Якщо ми втрачаємо 2% води, то відчуваємо сильну спрагу, а втрата 20% для нас смертельно небезпечна.
Дефіцит води відчувають понад 40% світового населення. І не лише тому, що кліматичні зміни та підвищення глобальної температури спричиняє посухи та опустелювання. На жаль, людство серйозно забруднює свій життєдайний ресурс. Таких джерел забруднення дуже багато: нафтопереробні підприємства, радіоактивні елементи, важкі метали, отрутохімікати, стоки міських каналізацій і тваринницьких ферм та інше. І за невтішними прогнозами, до 2050 року постійний дефіцит води впливатиме щонайменше на кожну четверту людину.
Україна має достатні для задоволення внутрішніх потреб запаси водних ресурсів, однак їх переважна локалізація на півночі та північному заході країни зумовлює нестачу водних ресурсів на півдні. Середнє значення опадів також змінюється від 300 мм на рік у Приазов’ї та Причорномор’ї до 1500 мм у Карпатах. Основним гідрологічним басейном України є водозбірний басейн Дніпра, що покриває більше половини території країни. Вода Дніпра використовується для потреб населення, промисловості придніпровських міст та Донбасу, а також іригаційних систем Причорномор’я.
Основними водоспоживачами є підприємства промисловості, сільського та комунального господарств. Зменшення забору води з природних джерел останніми роками переважно спричинене пригніченням економічної діяльності.
Забезпечення населення водою залишається однією з ключових проблем у країні. Для питного водопостачання використовують, головним чином, відкриті поверхневі водні об’єкти і значно менше – підземні води.
Понад 30% протяжності водопроводів перебувають в аварійному та ветхому стані. Значні втрати води у водопровідних мережах є однією з причин високого рівня водоємності виробничого сектору. Централізованим водовідведенням користується менше 2% сільських поселень, а в аварійному та зношеному стані перебувають майже 35% загальної протяжності каналізаційних мереж. При цьому не всі стічні води проходять повноцінне очищення.
Серед ключових завдань та проблем, що потребують вирішення, – забезпечення загального і рівноправного доступу до належних санітарно-гігієнічних засобів, приділяючи особливу увагу вразливим верствам населення.
Забезпечення гарантованого якісного водопостачання для населення, об’єктів комунального господарства, промисловості, сільського господарства та сектору послуг шляхом розвитку централізованого водопостачання та водовідведення є головним завдання галузі. Модернізація систем водопостачання та водовідведення не лише знизить водоємність виробництва, а й сприятиме збереженню енергії, яка витрачається на забір і постачання води споживачам. Удосконалення систем очищення стічних вод та усунення їх втрат у каналізаційних мережах стане фактором, що позитивно вплине на стан довкілля, перш за все – на якість природних вод, а отже, й на стан здоров’я населення.
Пріоритетними завданнями України для досягнення Цілі 6 до 2030 року наступні:
- Забезпечити для 100% міського та сільського населення доступ до питної води гарантованої якості.
- Забезпечити доступність сучасних систем водовідведення.
- Втричі скоротити обсяги скидів забруднених стічних вод.
- Підвищити ефективність водокористування (економне водовикористання має базуватися на застосуванні новітніх енерго- і ресурсозберігаючих технологій).
- Впровадити інтегроване управління водними ресурсами.
У контексті Цілі 6 публічні бібліотеки здійснюють різнопланову інформаційно просвітницьку діяльність з питань збереження водних ресурсів. Багато акцій організовується до 22 березня ‒ Всесвітнього дня води: готуються традиційні та віртуальні книжкові виставки, проводяться лекції, бесіди, дискусії, еко-години, перегляди літератури, прес-діалоги, вікторини, квести, літературні лото, конкурси малюнків та інші заходи.
Формування еко-мислення та екологічної культури обов’язково має включати практичні заняття та ігрові тренінги, на яких учасники засвоюють основні правила раціонального використання водних ресурсів. Варто практикувати такі заняття для сімей, аби дбайливе ставлення до чистої води одразу знайшло підтримку в усіх членів родини.
Партнерами бібліотек у просвітницькій діяльності є музеї, наприклад – Музей води (Водно-інформаційний центр) та Музей історії туалету в Києві, державні природоохоронні установи, національні природні парки, екскурсійні бюро, громадські організації екологічного спрямування, підприємства водопостачання, фахівці-екологи, санітарні лікарі. Перспективною є співпраця із закладами освіти відповідного напряму. Так, у Національному університеті біоресурсів та природокористування діє студентський науковий гурток «Чиста вода», учасники якого проводять експерименти з визначення якості води з різних джерел та науково дослідну роботу з проблематики охорони водного середовища. Молоді науковці можуть бути учасниками круглих столів, дебатів, екологічних турнірів тощо.
Орієнтуючись на глобальне завдання Цілі сталого розвитку 6.b “Підтримувати і зміцнювати участь місцевих громад у поліпшенні водного господарства та санітарії”, бібліотеки спільно з партнерами стають ініціаторами прес-конференцій, громадських обговорень, а також проектів, спрямованих на подолання екологічних викликів.
Обласні універсальні публічні бібліотеки, безперечно, мають більше інформаційних та інших ресурсів, аби надавати якісну інформаційну підтримку для виробництва та досліджень, проводити актуальні заходи для фахівців, освітян і вчених.
Важливою є роль бібліотек у виявленні та поширенні кращих практик ефективного промислового водокористування, налагодження партнерства з соціально відповідальним бізнесом, який дотримується принципів зеленої економіки. До прикладу, з компанією «Кока-Кола Беверіджиз Україна». Як і інші заводи Групи Coca-Cola Company, вона впроваджує проекти з повторного використання води. На підприємстві функціонує потужна станція біологічного очищення виробничих стічних вод, а контроль їхньої якості здійснюється щоденно. Впроваджується довгостроковий план зі зменшення використання водних ресурсів, тому наразі компанія використовує води на 18% менше, ніж у 2010 р. та на 36% менше, ніж у 2004 р. З таким потужним партнером бібліотека може реалізувати комплексні просвітницькі проекти, які, безумовно, покращать якість життя громадян.
Ціль 7. Доступна та чиста енергія
Для досягнення цілі важливим є формування енергетичної безпеки, що передбачає кардинальне підвищення енергоефективності національного виробництва та максимально широке використання відновлюваних джерел енергії. Удосконалення енергетичної політики передбачає розроблення механізму координації міжгалузевих заходів, спрямованих на зниження питомих витрат енергетичних ресурсів на виробничих підприємствах, в об’єктах бюджетного сектору економіки та сектору послуг, у домогосподарствах.
2017 року Урядом прийнята та наразі реалізується Енергетична стратегія України на період до 2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність». У ній значна увага приділена відновлювальним джерелам енергії. Відновлювальну енергетику порівнюють із новими інформаційними технологіями, враховуючи її швидкі темпи зростання та інноваційні технологічні розробки. Наразі у загальному енергетичному балансі світу використання відновлювальних джерел енергії сягнуло ¼, а до 2040 року очікується майже 40% світової електроенергії виробляти із відновлюваних джерел. Українські плани — збільшити до 2030 року частку з 4% до 25%. Серед регіонів України за виробництвом електроенергії з відновлюваних джерел лідирують Запорізька, Одеська, Миколаївська, Херсонська та Вінницька області.
Без сумніву, бібліотеки не можуть залишатися осторонь подолання цих життєво важливих енергетичних викликів.
Комплексний підхід до виконання Цілі 7 визначило Європейське бюро бібліотечних, інформаційних та документаційних асоціацій EBLIDA, вказуючи, що найважливішим внеском у досягнення цієї цілі є Зелена або Стала бібліотека. Це коли будівля, усі комунікації та принципи діяльності бібліотеки відповідають зеленим стандартам. Зокрема, це означає зниження споживання енергії; ефективне використання енергопостачання, мінімізацію часу роботи обладнання, коли ми його вимикаємо або переводимо у режим очікування.
Діяльність бібліотек для підтримки реалізації Цілі 7 “Доступна та чиста енергія” передусім стосується інформування суспільства в цілому та місцевих громад, у т. ч. представників місцевої влади, бізнесу, власників нерухомого майна про нульові, низьковуглецеві джерела енергії, сучасну відновлювальну енергію. Також надзвичайно важливо підтримувати наукові дослідження та реалізацію дослідницьких проєктів, коли вчені випробовують нові рішення за сприяння бібліотекарів, та за участі активної й добре обізнаної громадськості. У рекомендаціях ІФЛА «Бібліотеки можуть сприяти реалізації Порядку денного ООН з питань сталого розвитку до 2030 p.» вказано, що бібліотеки можуть надавати вільний і надійний доступ до електроенергії для читання, навчання та роботи.
Долучаючись до реалізації Глобальної цілі 7 ‒ Доступна та чиста енергія, бібліотеки мають застосовувати весь арсенал засобів для формування у користувачів розуміння про енергозбереження. Так, для дітей шкільного віку проводяться інформаційні години, години цікавих повідомлень, уроки ощадливого споживання, еко-бесіди, діалоги, еко-вікторини, конкурси малюнків, конкурси девізів.
Доцільно використовувати візуальні, інтерактивні та ігрові форми, як-то відео презентації, відеомандрівки, ігрові тренінги, екологічні квести та інше. Для студентів та дорослих користувачів корисними будуть заходи інформаційно дискусійного характеру, які розкривають енергетичну ситуацію в Україні та світі, допомагають усвідомити сучасні досягнення та виклики в енергетичному середовищі, спільно шукати реальні шляхи їхнього подолання у нашому повсякденному житті. Це можуть бути конференції, круглі столи, диспути, еко марафони та інше.
Безперечно, інформаційно-просвітницька діяльність бібліотеки має доповнюватися й спеціальними акціями, що мотивують і надихають користувачів одразу застосовувати практики енергозбереження та відчувати результат. Так, у 2016 році Бібліотека університетського коледжу у місті Корк, Ірландія, розпочала кампанію зі сталого розвитку, і вже у перший рік заощадила понад 155 000 кВт-годин, тобто на 9% зменшила споживання енергії. Наступним кроком був пілотний проєкт «Ощадливі заощадження», тобто бібліотека отримала певний річний бюджет на енергоносії та усі зекономлені кошти могла використати на власні екологічні проєкти. Проаналізувавши поведінку щодо споживання електроенергії, у бібліотеці вжили заходів для зменшення її використання, а саме: переробили систему вентиляції та опалення повітря, скоротили час використання будівлі, вимкнули світло в тих місцях, де у літні місяці мало відвідувачів.
Головним успіхом кампанії стала зміна поведінки людей. За три роки бібліотекою збережено понад один мільйон кВт-годин електроенергії та 65 000 євро. Цю економію використали для встановлення нової повітряної завіси біля головного входу, стіни з живих рослин у цілодобовій читальній залі бібліотеки та придбання електричного фургона.
Ціль 8. Гідна праця та економічне зростання
У глобальному сенсі досягнення Цілі 8 означає виконання таких завдань:
— економічне зростання країн, зокрема щорічне зростання валового внутрішнього продукту. ВВП – це ринкова вартість товарів і послуг, які були вироблені і продані в країні за певний період, у даному випадку – за рік;
- підвищення продуктивності в економіці, тобто зростання реального продукту і доходів населення, раціональне використання наявних виробничих ресурсів, як-от праці, капіталу, сировини, енергії, землі, часу, інформації тощо;
- розвиток підприємництва, зокрема мікро-підприємств та малих підприємств;
- забезпечення повної й продуктивної зайнятості та гідної праці для всіх жінок і чоловіків, у тому числі молодих людей та інвалідів, і рівної оплати за працю рівної цінності;
- зменшення частки молоді, яка не працює, не навчається і не набуває професійних навичок;
- викорінення примусової праці, що означає покінчити з сучасним рабством і торгівлею людьми, ліквідувати дитячу працю;
- захист трудових прав, тобто забезпечити надійні і безпечні умови праці;
- розвиток сталого туризму, який сприяє створенню робочих місць і виробництву місцевої продукції;
- розширення доступу до банківських, страхових і фінансових послуг для всіх.
Яких реальних результатів прагне досягти Україна у цьому напрямі до 2030 року?
Насамперед, забезпечити стійке зростання ВВП на основі модернізації виробництва, розвитку інновацій, виведення на зовнішні ринки національної продукції.
Ми хочемо підвищити ефективність виробництва, тобто з невеликою кількістю ресурсів виробляти більше якісних товарів і послуг. І робити це на засадах розвитку технологій та конкуренції.
Надзвичайно важливо підвищити рівень зайнятості населення. У 2019 р. в Україні налічувалось маже 42 млн. населення, з них економічно активного – понад 17 млн., але рівень безробіття склав понад 8,5%. А Державна служба статистики України вказує, що з населення працездатного віку зайнятим було лише 68%.
В Україні, як і в усьому світі, важливо зменшити частку молоді, яка не працює, не навчається і не набуває професійних навичок.
Потрібно створити надійні та безпечні умови праці, а також надати можливості для самореалізації економічно активній частині населення та розвивати креативну економіку. Розвиток культурних і креативних індустрій, у тому числі за сприяння бібліотек, дійсно є досить перспективним. Адже ККІ складають близько 4,5% світового та європейського валового внутрішнього продукту і забезпечують близько 30 млн робочих місць у світі, понад 8 млн. робочих місць у країнах Європейського Союзу.
Одним із найпопулярніших бібліотечних сервісів у контексті Цілі 8 є допомога у пошуку роботи. Бібліотеки у співпраці з Центрами зайнятості можуть інформувати свою громаду про потреби ринку праці, організовувати тренінги і консультації для людей, які шукають роботу. Значний попит існує на консультації щодо користування інтернет-порталами вакансій, тренінги як складати резюме, писати супровідні або мотиваційні листи, проходити співбесіду з працедавцем.
Реалізуючи підхід навчання впродовж життя, бібліотеки роблять суттєвий внесок у перекваліфікацію та розбудову кар’єри мешканців громади. Зміна характеру праці потребує цифрових навичок. Вже сьогодні у виробництві, фінансовій, банківській сфері, інформаційній галузі, сфері охорони здоров’я та інших майже 8 з 10 робочих місць означають відповідний рівень цифрової грамотності.
Новим напрямом просвітницької діяльності бібліотек є участь у проєкті «Дія. Цифрова освіта». Відповідно до Меморандуму між Міністерством цифрової трансформації України та ВГО Українська бібліотечна асоціація близько 6000 бібліотек долучаються до національної кампанії з цифрової грамотності «Будь на часі!» і стануть хабами цифрової освіти в різних регіонах нашої держави. У результаті цієї співпраці впродовж трьох років 6 мільйонів українських громадян підвищать свою цифрову грамотність, отримають навички користування сучасними цифровими технологіями в роботі та навчанні, в професійному та особистісному розвитку.
Бібліотеки можуть створити необхідні умови для започаткування і розвитку мікро- і малого бізнесу у своїх громадах.
Новими інструментами, які варто вивчати і популяризувати серед підприємців, є портал державних онлайнових послуг «Дія» та онлайнова платформа «Дія. Бізнес». Окрім державних сервісів для початківців та досвідчених підприємців, тут є багато іншої важливої інформації.
Бібліотеки також пропонують навчальні заходи з отримання нових навичок і професій жінкам вразливих категорій. Це допоможе їм реалізувати себе, працювати віддалено або неповний робочий день, забезпечувати свої потреби через самозайнятість.
Зважаючи на розвиток аграрного сектору в Україні, чимало бібліотек інформаційно підтримують діяльність фермерських господарств, пропонуючи їм дайджести публікацій про зміни у законодавстві, грантові проєкти і конкурси, нові методи обробки землі, сорти культур, породи тварин, види добрив, сільськогосподарську техніку, ринки збуту продукції, цінові пропозиції тощо. Інформування здійснюється електронною поштою та за допомогою месенджерів.
Враховуючи сучасні тренди та пріоритети Цілей сталого розвитку в Україні, бібліотекам варто приділити увагу питанням розвитку культурних і креативних індустрій, туризму і створенню екологічних продуктів та послуг у своїй громаді, залучаючи до співпраці інші культурні установи, громадські та благодійні організації, місцевих підприємців.
Бажаємо всім успіху!