Післяслово редактора-порядника БЕЗ НЬОГО. . .

 Важко збагнути, що автора нарису, колишнього директора Бібліотеки, ветерана війни і праці вже немає серед живих, що він більше ніколи не прийде до своєї рідної Горьківської, не зустрінеться з її колективом, не звернеться до нього, як завжди, з добрим словом на всіляких бібліотечних заходах.
Він полишив по собі добрі людські справи й світлу пам'ять, особливо серед тих, кому судилося долею працювати разом із ним у ЗОУНБ імені О.М.Горького. Це — бібліотекарі різних поко лінь, починаючи з 1946-го.
Анатолій Іванович працював у Бібліотеці 36 років, із них 21 — на посту директора.
За період директорства (1961-1982 рр.) він зробив великий вклад у розвиток обласної наукової бібліотеки і бібліотечної справи області. На його трудовому рахунку: запровадження в практику Бібліотеки відкритого доступу до бібліотечних фондів, переведення їх на форматно-інвентарну систему розстановки? створення й удосконалення повноцінного довідково-бібліографічного апарату; вироблення гнучкої й найбільш раціональної стуктури бібліотечного, довідково-бібліографічного та різнопрофільного інформаційного обслуговування читачів. До цього переліку треба додати його активний пошук найбільш прийнятного проекту будівлі Бібліотеки та сприяння спорудженню її, передислокацію усього бібліотечного господарства до нового приміщення за дивовижно короткий строк (протягом місяця), централізацію бібліотек області.
Та чи не найбільша справа трудової біографії А.І.Бальцера -сформування високопрофесійного, злагодженого й працелюбного колективу Бібліотеки.
Анатолій Іванович був глибоко ерудований і надзвичайно приємний у спілкуванні. Урівноважений, завжди спокійний, поміркований в усьому, він уже тільки цим, попри все інше, викликав повагу до себе. Був добре обізнаний з українською й російською поезією, мав неабиякий хист до читання віршів різних жанрів. Кожний бібліотечний концерт, конкурс чи свято обов'язково включав і його виступ із читанням поезій, навіть тоді, коли вже вийшов на пенсію. 
Наша Бібліотека — то була його велика любов. І написання нарису з исторії Бібліотеки (над яким він працював, з перервами, 40 років) є незаперечний тому доказ. Перше видання нарису (російською мовою) було видруковане в 1995 році.
В А.І.Бальцера залишалося вже мало часу для добрих земних справ, але доля була, мабуть, прихильна до нього, бо подбала, щоб він устиг закінчити рукопис другого видання нарису — цього разу українською мовою; у березні 1997 року робота була завершена, а в травні цього ж року автор помер.
Перегукуючись із латинською поговіркою в авторській передмові ("Я зробив, що міг, хто може хай зробить краще"), ми, працівники Бібліотеки, з вдячністю констатуємо: те, що зробив він, не вдалося б н і кол и н і кому із нас!
Значущість цього нарису для нинішнього й прийдешніх поколінь бібліотекарів ЗОУНБ неоціненна, бо то біографія не тільки Бібліотеки, а й її творців.
Враховуючи вагомі заслуги А.І.Бальцера у розвиткові бібліотечної справи області, за ініціативи Запорізької бібліотечної асоціації. Запорізьке відділення українського Фонду культури заснувало в 1998 році обласну щорічну премію його імені. І це — найкраща данина йому як талановитому бібліотечному спеціалістові, керівникові, людині.
Зважаючи на те, що нарис А.І.Бальцера хронологічно завершувався 1994 роком, редактор-упорядник доповнив його розділом, який охоплює діяльність Бібліотеки за 1995-1999 рр.