Матеріали обласної конференції 

Зміст

• Привітання учасників конференції
• Коваленко О.С., Кобенко, Н.Г. Реалізація державної політики в інформаційній сфері
• Іванова Н.А. Місцева влада і бібліотечна система: форми взаємодії
• Ізюмов Ф.С. Бібліотека і проблеми авторського права
• Козыряцкая Л.И. Информационные ресурсы библиотек  высших учебных заведений области: формирование и использование
• Веселова Л.Г. Сучасна бібліотека для дітей – центр інформації, духовного розвитку та організації дозвілля
• Степаненко І.П. Місія ОУНБ у розвитку діалогу і взаємозбагачення національних культур регіону
• Башкатова Т.И. Библиотеки в системе сохранения исторической памяти общества
• Ізюмова Л.Ф. Запорізька ОУНБ в контексті соціокультурного простору регіону (підсумки дослідження)
• Рекомендації обласної науково-практичної конференції «Бібліотека, інформація: регіональний аспект»

Шановні пані і панове!

Щиро вітаю учасників конференції «Бібліотека, інформація: регіональний аспект”.

Бібліотеки Запорізького краю завжди були провідними закладами у створенні єдиного інформаційного та культурного простору регіону, виконуючи важливі соціальні і комунікативні функції. Вони становлять основу культурної, освітньої та інформаційної інфраструктури області, її міст і сіл. Дбайливо зберігаючи культурні історичні традиції, регіональні книжкові колекції, виконуючи свою найважливішу місію – формування культури читання і поваги до книги, наші бібліотеки активно запроваджують у свою діяльність нові технології. Сьогодні бібліотеки Запоріжжя – це інформаційні заклади, яким притаманна динаміка розвитку, справжні центри інтелектуального і духовного життя, затребувані жителями.

У Запорізькій області діють понад тисячу публічних і спеціальних бібліотек, у яких працює висококваліфікований персонал, бібліотекарі нової формації – вже не тільки хранителі документного культурного надбання  і знавці книг, але й аналітики, які вміють здійснювати пошук і оцінку якості інформаційних ресурсів з урахуванням потреб і запитів користувачів, інформаційні навігатори і посередники в системі комунікацій, в тому числі й електронних.

Шановні друзі! Прийміть мої вітання з нагоди Всеукраїнського Дня бібліотек, слова подяки за вашу самовіддану працю, побажання щастя вам і вашим користувачам. Бажаю успіхів у роботі конференції, плідної співпраці і взаєморозуміння.

Сватьєва В.В., відповідальний секретар координаційної ради

громадських організацій і об`єднань по роботі з громадянами,

які потребують соціальної підтримки, член-кореспондент

Міжнародної Академії менеджменту в освіті та культурі,

голова  постійної комісії з питань науки, освіти та культури

Реалізація державної політики в інформаційній сфері

Україна – країна, яка в свій час побудувала перший в Європі комп’ютер, була одним з провідних науково-технологічних центрів з інформатики, мікроелектроніки, виробництва обчислювальної, місцем розробки однієї   з перших в світі національної програми інформатизації, базою підготовки високопрофесійних та конкурентоспроможних на світовому ринку праці фахівців в цій сфері за останні  роки втратила свої позиції. Тому є багато об’єктивних та суб’єктивних причин, основними з яких є перманентні економічна, соціальна та політична нестабільності,  непослідовне та неефективне державне управління у сфері інформатизації,  відсутність ефективної системи реалізації  стратегічних цілей  та  недостатність політичної волі в реалізації завдань розбудови інформаційного суспільства, низький  рівень  наукового, інформаційно-аналітичного, організаційного, методичного, нормативно-правового та фінансового забезпечення процесів в цій сфері.

Важливим напрямком розвитку інформаційного суспільства є удосконалення системи державного управління,  яке повинно відповідати новим вимогам  та викликам.    Просте накладання новітніх інформаційних технологій на бюрократично-адміністративну систему існуючого  державного  управління  не дасть очікуваного  результату. 

Не останню роль в стратегії побудови інформаційного суспільства відіграє  визначення та прийняття  стандартів інформаційної відкритості   влади при забезпеченні необхідних вимог захисту інформації та національного інформаційного простору. Зняття грифів необґрунтованого обмеження доступу до інформації розпорядчого характеру центральних органів влади є важливими  кроками на цьому шляху. Визначення узгоджених зі світовими національних  стандартів щодо інформаційних технологій, програмного забезпечення, яке використовується в державному секторі,  перехід на відкриті стандарти — запорука більш повного використання інтелектуального потенціалу вітчизняних програмістів,  уникнення  порушень авторських прав  та  підвищення  рівня інформаційної безпеки.   

Єдність інформаційної політики та процесів інформатизації, як практичної її реалізації повинні  складати основу національної стратегії побудови інформаційного суспільства. Сьогодні в  законодавстві України ще не достатньо чітко визначено  концептуальні засади правового регулювання процесів інформаційної взаємодії та управління інформаційними відносинами. Інформаційні системи що створюються  за  програмою інформатизації  не завжди взаємодіють, не формують доступні  загальнодержавні інформаційні ресурси  в ході повсякденного функціонування.  Так, за власними положеннями,  більшість   центральних  органів  влади мають право отримувати  від інших органів влади інформацію для виконання своїх повноважень,  але практично жоден не має обов’язків щодо формування відповідних інформаційних ресурсів,  порядку  їх супроводження та використання,  а  окремі органи влади  навіть спромоглися  затвердити тарифи  на  надання населенню та юридичним особам інформацію,  яку  фактично  сформували  за бюджетні кошти (тобто за податки  тих,  кому пропонуються послуги). 

Повнота оцінки стану інформатизації  країни залежить від визначення та моніторингу відповідних показників інформатизації.   Вперше, моніторинг розвитку сектора ІКТ було започатковано при підготовці Доповіді  про інформатизацію України у 1998 році. Разом з тим статистичні показники,   які застосовувалися при підготовці доповідей (тобто, існуюча система аналізу стану національної ІКТ-сфери) через низку причин є недостатньою для побудови панорами сучасного розвитку ІКТ в Україні та розвитку інформаційного суспільства. В той же час достовірні й точні статистичні дані є ключовим чинником для розуміння економічних і соціальних явищ, вони дозволяють більш ясно представляти тенденції в бізнесі й у суспільстві, оцінювати результати політики, спрямованої на регулювання цих тенденцій, і, отже, слугують підставою для вироблення майбутньої стратегії.

Сфера інформаційних технологій (ІТ-сфера) в Україні перебуває у стані активного становлення. В ІТ-сфері діє понад 9,8 тис. суб’єктів господарювання, якими протягом  2007 року було надано ІТ-послуг (розробка програмного забезпечення, консультування з питань інформатизації, оброблення даних, ремонт і технічне обслуговування офісної та електронно-обчислювальної техніки) майже на 2,8 млрд. грн., з них населенню –  199,8 млн., що майже на 38 % більше, ніж у 2006 році. Загальний обсяг доходів, отриманих в ІТ-ринку у 2007 році, склав майже 14 млрд. грн. (рис. 1).

Рис. 1. Структура доходів ІТ-ринку по основних сегментах, млрд. грн.

Темпи росту доходів в галузі інформаційно-телекомунікаційних технологій (ІКТ), складовою якої є ІТ-сфера, значно перевищують темпи росту доходів в інших галузях економіки і набагато вищі, ніж у країнах ЄС (рис.2).

Рис.2. Темпи росту доходів по деяким галузям економіки

Що стосується власне ІТ-сфери, то темпи зростання доходів від надання ІТ-послуг у 2006 році порівняно з 2005 роком зросли на 37,8%, а 2007 року в порівнянні з 2006 – на 45,5%. Найвищими темпами зростали доходи від послуг з розроблення програмного забезпечення та консультування у цій сфері (69%), які в загальному обсязі наданих ІТ-послуг у сфері інформатизації складають майже 78% всього обсягу послуг. При цьому у зазначеному сегменті ринку працюють близько  1,9 тис. підприємств (рис. 3).

Український сегмент ринку з розроблення програмного забезпечення (ПЗ) можна умовно поділити на наступні складові частини: розроблення стандартного програмного забезпечення, розроблення програмного забезпечення за індивідуальним замовленням та адаптування пакетів програм до специфічних потреб користувача, ІТ-аутсорсинг, створення та ведення баз даних. Загальний обсяг доходів, отриманих у цьому сегменті ринку у 2007 році, склав 2.2 млрд. грн. (рис. 4).

Рис. 4. Розподіл доходів від діяльності, пов’язаної з розробкою ПЗ, млн. грн.

Разом з тим, офіційний експорт програмного забезпечення за даними Держкомстату у 2007 році складав лише 4,7 тис. дол. США, або 0,1% від загального обсягу доходів, отриманих від діяльності, пов’язаної з розробкою ПЗ. За оцінками профільних асоціацій суб’єктів ринку інформаційних технологій Україна надає іноземним суб’єктам господарювання послуг з розроблення програмного забезпечення на суму від 38,5 млн. дол. США до 200 млн. дол. США.

Аналіз видатків на інформатизацію центральних органів виконавчої влади (рис. 5) показав, що на розроблення ПЗ, його супроводження та закупівлю ліцензійного програмного забезпечення щорічно витрачається лише 13% — 17%  коштів, виділених на інформатизацію (рис. 6), що забезпечує від 1% до 2% відсотків доходів, отриманих у сегменті ринку з розроблення ПЗ. Це надзвичайно низький показник, оскільки показує, що центральні органи виконавчої влади спрямовують більшість бюджетних коштів, що виділяються на інформатизацію, на створення та вдосконалення інфраструктури інформатизації, а не на створення інформаційних ресурсів та впровадження інформаційно-аналітичних систем, які могли б забезпечити підвищення якості, ефективності та прозорості управлінських процесів у державі.

Рис. 5. Видатки на інформатизацію центральних органів виконавчої влади	Рис. 6. Видатки на ПЗ для інформатизаціїцентральних органів виконавчої влади

Аналіз структури витрат на закупівлю послуг з розробки, супроводження та легалізацію ПЗ для інформатизації центральних органів виконавчої влади показав (рис. 6) показав, що найбільше коштів витрачається на закупівлю ліцензійного програмного забезпечення.

Аналіз стану інформатизації та розбудови інформаційного суспільства, десятирічний досвід виконання Національної програми інформатизації свідчить про те, що Україна має всі необхідні передумови для успішної побудови інформаційного суспільства: діяльність всесвітньо відомої школи кібернетики; сформовано певні правові засади інформаційного суспільства, які, зокрема, регулюють суспільні відносини щодо створення інформаційних електронних ресурсів, захисту прав інтелектуальної власності на них, впровадження електронного документообігу на основі електронного цифрового підпису, захисту інформації; ведеться удосконалення системи управління інформаційною сферою; готується значна кількість висококваліфікованих фахівців з інформаційно-комунікаційних технологій, математики, кібернетики; постійно зростає та поновлюється парк комп’ютерної техніки, сучасних систем та засобів телекомунікації, зв’язку; динамічно поширюється Інтернет та впроваджуються елементи технології електронного урядування тощо.

Створено центральний орган виконавчої влади, головним призначенням якого є забезпечення реалізації державної політики у сфері інформатизації, формування та використання національних інформаційних ресурсів, сприяння розвитку інформаційного суспільства.

На основі структурних підрозділів та офіційно визначених осіб центральних та місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування створена розгалужена система формування та реалізації державної політики інформатизації та розбудови інформаційного суспільства.

Разом з тим, ефективність реалізації Національної програми інформатизації,  як і в цілому процесу розбудови інформаційного суспільства, офіційно визначеного  Законом України "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки", Постановою Верховної Ради України від 01.12.2005 № 3175-IV  “Про рекомендації парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства ”, Програмою діяльності Уряду та іншими документами, є поки що недостатньою і не відповідає потенціалу і можливостям України.

Про це свідчить, насамперед, повільне, несвоєчасне іноді неякісне виконання частки Плану заходів з виконання завдань, передбачених Законом України "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки", недосконалість чинної системи нормативно-правових документів, відсутність офіційно визнаної системи показників оцінки ефективності державної політики та державного управління у сфері інформатизації та розбудови інформаційного суспільства, недостатня координованість  зусиль державного та приватного секторів економіки, неефективність використання фінансових, матеріальних, кадрових ресурсів, відставання у впровадженні технологій електронного урядування, формуванні національних електронних інформаційних ресурсів та  депозитарію.  Потребує удосконалення механізм взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування з громадськими організаціями тощо.

Так, наприклад, згідно з вимогами Закону України “Про державні цільові програми”  та відповідно до загального процесу формалізації політико–адміністративних рішень, а також з метою підвищення ефективності державного управління розбудови інформаційного суспільства в Україні необхідно здійснити трансформацію Національної програми інформатизації в Загальнодержавну цільову програму розвитку інформаційного суспільства на 2009-2015 роки. При цьому необхідно зберегти позитивний десятирічний досвід механізмів формування та реалізації НПІ.

Місцева влада і бібліотечна система: форми взаємодії

Н.А. Іванова,

завідуюча відділом культури

Мелітопольської міської ради

Централізована бібліотечна система міста Мелітополя є структурним підрозділом відділу культури Мелітопольської міської ради, об’єднує 3 бібліотеки-філії та 2 центральні бібліотеки, за рік в середньому обслуговує 29000 читачів, які відвідують бібліотеки 160 тис. разів та одержують у користування біля 625 тис. документів.

За роки існування міської централізованої бібліотечної системи сформовано високопрофесійний та творчий колектив, забезпечено тісну співпрацю з бібліотеками інших відомств, з колективами загальноосвітніх шкіл, вищих навчальних закладів, громадських організацій, творчих спілок, національно-культурних товариств. Бібліотечні працівники проводять багато різноманітних заходів з популяризації книги, знань, інформації, плідно працюють над втіленням нових форм роботи.

Бібліотека, як культурно-просвітницький, науково-допоміжний інститут, що забезпечує акумуляцію та доступність документально-інформаційних ресурсів (ст. 2 Закону України «Про бібліотеки та бібліотечну справу»), повинна завжди бути флагманом культурного сектору міста по запровадженню нових інструментів та методів роботи, забезпеченню  доступності інформаційних ресурсів, як основного принципу своєї діяльності.

Запорукою успіху по втіленню інноваційних технологій в бібліотечну справу може слугувати лише тісна взаємодія з органами місцевого самоврядування.

Так, в останні три роки в місті Мелітополі здійснюється системна робота по впровадженню  нової бібліотечної послуги – доступу читачів до мережі Інтернет. Центральна міська бібліотека імені М. Лермонтова, завдяки цілеспрямованим діям її співробітників та ентузіазму керівника Сінєгіної Л.О., наприкінці 2005 року стала переможцем конкурсу «Інтернет для читачів публічних бібліотек», який проводився відділом преси, освіти та культури посольства США в Україні, а вже 17 березня 2006 року відбулося відкриття Інтернет-центру. Незважаючи на тодішні політичні події (підготовка до відкриття центру тривала напередодні проведення в країні виборів-2006) під час переобладнання приміщення читальної зали бібліотеки під Інтернет-центр за допомоги місцевої влади вдалося залучити міських підприємців для додаткового виділення необхідних коштів, придбання меблів, обладнання. Через 2 роки після закінчення дії проекту, умовами якого передбачалось безкоштовне обслуговування читачів бібліотеки в Інтернет-центрі, завдяки особистій підтримці міського голови Дмитра Вікторовича Сичова вдалося вирішити питання продовження роботи центру на безоплатній основі для користувачів. Крім цього, в штатний розпис бібліотеки введено посади адміністратора Інтернет-центру та завідуючого. За сприяння відділу стратегічного розвитку міста та інформаційних технологій виконавчого комітету Мелітопольської міської ради налагоджено безкоштовне користування ЦМБ послугами Інтернет-провайдера.

Приємною подією стало відкриття  в День міста-2006 в центральній дитячій бібліотеці імені А. Гайдара  другого Інтернет-центру, що відбулося вже за підтримки молодіжної громадської організації «ЄвроклубМелітополь», яка отримала грант від посольства Канади в Україні. Місцева влада разом із спонсорами доклала чимало зусиль для покращення естетичного вигляду ЦДБ – зроблено поточний ремонт приміщення, придбано необхідне сучасне обладнання. Це був новий крок у справі взаємодії місцевої влади, громади та бібліотек і саме це привернуло увагу громадськості до ролі бібліотеки в сучасному суспільстві.

Мабуть, не випадково Мелітополь було обрано місцем проведення влітку 2007 року обласного семінару «Бібліотека – інформаційно ресурсний центр регіону» для працівників міських та районних бібліотек Запорізької області. В місцевому бюджеті того року було виділено кошти на якісну підготовку та проведення зазначеного заходу.

Стосовно показників бюджетного фінансування бібліотечної справи можна відзначити чітку тенденцію на збільшення видатків на придбання літератури та періодичних видань. Так, в 2007 році видатки на передплату періодики склали 27,7 тис. грн., літератури придбано на 17,1 тис. грн.; а за 8 місяців 2008 року передплачено журналів і газет вже на суму 18,6 тис. грн., придбано нових книг на 33, 5 тис. грн. Крім цього, проблему поповнення бібліотечних фондів значною мірою вдається вирішувати за рахунок запровадження платних послуг в роботу бібліотек. Порівняльний аналіз підсумків відповідної діяльності роботи установ культури Запорізької області у 2007 році свідчать про високий рейтинг Мелітопольська ЦБС, яка посіла третє місце за обсягами наданих платних послуг. В цьому році за рахунок власних надходжень вже було придбано літератури ще на 8,9 тис. грн. На жаль, у зв’язку із зростанням вартості книжкової продукції навіть таке збільшення  видатків на придбання нової літератури не може вплинути на зростання обсягів нових надходжень до бібліотечних фондів. Через це, на нашу думку, перспективною є робота щодо подальшого втілення в діяльність бібліотек інформаційних технологій. Зараз централізована бібліотечна система приймає участь у всеукраїнському дослідженні «Публічні бібліотеки як місце доступу громадян до інформаційних технологій та Інтернету», сподіваючись на перемоги, які мають стати новим етапом в реалізації цієї стратегії.

Участь бібліотек у цьому дослідженні особливо висвітлила нашу головну проблему — технічний стан приміщень бібліотек. Всі бібліотеки знаходяться у вбудованих приміщеннях перших поверхів багатоповерхових житлових будинків, тобто відділ культури орендує ці приміщення у житлового фонду. Якщо головні міські бібліотеки знаходяться на центральному проспекту міста і мають задовільних технічний стан, то в бібліотеках-філіях ремонтні роботи не проводились багато років. Вирішити питання з капітальним  ремонтом приміщень вкрай складно з двох причин: по-перше бракує коштів, по-друге відділ культури не може проводити капітальних ремонтів приміщень, які не знаходяться на його балансі. Позитивним залишається те, що питання продовження термінів дії договорів оренди вирішується без будь-яких проблем. В цьому році вперше за останні десятки років бюджетом виділена значна сума коштів (22,5 тис. грн.) на здійснення поточного ремонту приміщення бібліотеки імені О.М. Горького. В наступному році планується провести ремонтні роботи в бібліотеці імені Т. Шевченка. Сподіваємось, що активна роль бібліотек в громадському житті може стати запорукою покращення їх бюджетного фінансування.

З 2006 року в місті Мелітополі реалізується проект «Модель 21: творці змін» Швейцарської культурної програми в країнах Південної Європи та Україні, спрямований на підтримку розвитку творчих громад. Бібліотека стала активним учасником цього проекту. В 2008 році місто Мелітополь стає учасником пілотного проекту Ради Європи «Інтеркультурні міста», метою якого є підтримка місцевих громад для покращення культурного розмаїття, де відповідну роль має відіграти й бібліотека.

Сьогодні триває робота над створенням єдиної Інтернет-сторінки, де буде зібрано інформацію про багатокультурний потенціал міста Мелітополя, презентовано роботу національно-культурних товариств міста, Спілки громадських організацій НКТ, бачення Мелітополя як інтеркультурного європейського міста.

Бібліотека і проблеми авторського права

Ф.С. Ізюмов,

студент юридичного факультету ЗНУ

Законодавство про авторське право, що відповідає вимогам цивілізованого суспільства, створювалося і стало реально втілюватися в 90-х роках минулого століття. Основний нормативний акт — Закон України «Про авторське право і суміжні права» вiд 23 грудня 1993  № 3792.

У бібліотечній практиці дотримання норм авторського права пов'язано як  із забезпеченням доступу до інформації, особливо з використанням бібліотечного фонду при копіюванні документів для читачів або для відновлення втрачених (зіпсованих) примірників, видачі літератури по МБА та електронною доставкою документів, так і зі створенням власної інтелектуальної  бібліотечно-інформаційної продукції. У кожному з цих випадків бібліотека відповідно до діючого законодавства має, з одного боку, переваги, з іншого — безліч проблем, особливо пов'язаних з формуванням нового для них електронного середовища.

У сучасних умовах розвиток технічних і технологічних засобів сприяють створенню в бібліотеках електронних інформаційних ресурсів: електронних бібліотек, електронних каталогів, баз і банків даних; комплектування фондів електронних документів випереджає цивільно-правові пріоритети.

Формування в бібліотеці електронних інформаційних ресурсів відбувається за наступними напрямками. 

• Комплектування електронними ресурсами спеціалізованих фондів. Це — DVD, CD-ROM,  електронні видання і т.п. У фонди бібліотеки, як правило, надходять і використовуються для обслуговування користувачів тільки ліцензійні електронні продукти. Бібліотекарі прагнуть виключити використання неліцензійних, контрафактних видань.

• Створення власних електронних ресурсів: БД, ЕБ, ЕК, спеціалізованих бібліотечних програм для ЕОМ. Основні проблеми – це низький рівень захищеності авторів цих бібліотечно-інформаційних продуктів (працівників бібліотек, самих бібліотек, власників цієї продукції).

• Використання електронних ресурсів інших бібліотек і інформаційних центрів можливо тільки на договірній  основі з дотриманням взаємних  інтересів, ліцензійної і правової чистоти наданих ресурсів.

• Використання електронних ресурсів з телекомунікаційних мереж, у тому числі з мережі Інтернет. Основні проблеми для бібліотек – неможливість відтворення авторських текстових документів, наданих у мережі Інтернет, без дозволу авторів або правовласників, а також слабка або майже неможлива ідентифікація авторських текстів в електронному середовищі, незахищеність прав авторів. У зв'язку з цим виникає необхідність розширення використання технічних і правових засобів захисту прав авторів у мережі Інтернет.

Розвиток електронного середовища в бібліотеці відбувається досить інтенсивно, що породжує багато проблем у їхній роботі. Практика забезпечення бібліотечно-інформаційного обслуговування користувачів в електронну епоху значно випереджає норми права, зафіксовані в діючому Законі України «Про авторське право і суміжні права». Бібліотекарі вже зараз усвідомлять, що під загрозою може опинитися найважливіша суспільна функція бібліотек – функція зберігання або архівна. Адже електронна інформація не дуже часто існує в наявності, щоб її можна було придбати і направити на постійне збереження. Роль бібліотеки як архіву буде зростати, оскільки, з економічної точки зору, комерційним підприємствам нема рації займатися збереженням певною мірою застарілої інформації. Короткочасність значної частини електронної інформації, крихкість цифрових одиниць інформації, обмеженість терміну служби апаратних і програмних засобів говорять про те, що дана функція бібліотек стане ще більш затребуваною, ніж раніш, але виконувати її буде дуже важко. Саме тому бібліотекарі повинні домагатися одержати за законом відповідні стимули або пільги, які дозволили б їм за помірну вартість формувати і зберігати фонди електронної інформації, велика частина якої згодом втрачає економічну цінність.

Таким чином, потрібні як нові підходи до законодавства про авторське право, так і пошук компромісного рішення цього питання, який би дозволив бібліотекам забезпечувати інформаційне обслуговування користувачів у повному обсязі і відповідно до сучасного рівня розвитку інформаційного суспільства.

В даний час у діючому в Україні законодавстві з авторського права залишаються невирішеними наступні проблеми.

•          Забезпечення вільного доступу користувачів до фондів електронних документів, включених до складу ЕБ, і можливостей їхнього копіювання і репродукування в режимі «офлайн» і «онлайн».
•          Захист авторських прав бібліотек-виробників і розповсюджувачів електронних документів.
•          Можливість захисту прав користувачів ЕБ на доступ до електронних ресурсів.

На жаль, Закон України «Про авторське право і суміжні права», обмежує діяльність українських бібліотек, пов'язану з  розвитком електронних інформаційних ресурсів. У зв'язку з виникаючими протиріччями, постає необхідність надати бібліотекам можливість створювати нові інформаційні продукти, у тому числі і ЕБ, відтворювати документи в електронних мережах у процесі обслуговування користувачів та з метою збереження фондів. Особливого значення в сучасних умовах набувають питання фінансування правової бездоганності процесів  інформатизації бібліотек, а також забезпечення  управління авторськими і суміжними правами, розвитку технічних і правових засобів захисту електронних ресурсів.

Керівники бібліотеки, її структурних підрозділів, розробляючи локальні нормативні акти (здебільшого це положення, правила, посадові інструкції), намагаються оперативно вводити в них доповнення і зміни, зв'язані з  авторським правом. До правил користування бібліотекою можуть бути внесені положення, що регламентують права й обов'язки користувачів, які стосуються використання авторських текстів в електронному вигляді. Наприклад, ті, що обмежують обсяг копіювання інформації з мережі або особливості використання мережі Інтернет у бібліотеці.

Останнім часом у бібліотеках починає поступово розвиватися авторська договірна діяльність. Саме авторський договір виступає інструментом управління інтелектуальною власністю бібліотек і є елементом її захисту. Це особливо важливо для електронного середовища, найбільш вразливого у даному відношенні. Передбачається складання договору між авторами, що передають свої права на використання творів в електронному вигляді, і адміністрацією бібліотеки. В авторському договорі прописуються усі права й обов'язки, як авторів, чиї твори передаються для використання в електронному виді, так і співробітників бібліотеки, що здійснюють бібліотечно-інформаційне обслуговування користувачів, по відношенню до того або іншого електронного продукту. Наприклад, фрагменти таких договорів можуть бути поміщені в мережі Інтернет і, таким чином, користувач буде сповіщений про те, які права на електронні продукти захищені, які умови їх використання в бібліотеці.

У зв’язку з цим перед бібліотекарями постають задачі:

•          активно пропонувати доповнення і зміни до чинного законодавства про авторське право, захищаючи свої права як суб'єктів інформаційного суспільства;
•          розробляти власні локальні нормативні акти, що мають юридичну чинність на рівні конкретної бібліотеки;
•         поширювати практику авторської договірної діяльності в бібліотеці, як з авторами, так і з іншими установами й організаціями.  

Информационные ресурсы библиотек  высших учебных заведений области: формирование и использование

Л.И. Козыряцкая,

 директор библиотеки ЗНТУ

Современный период реформирования  высшего образования в Украине характеризуется становлением новой парадигмы высшего образования, которое меняется от «системы, ориентируемой на преподавателя» к «системе, ориентированной на студента». Роль преподавателя при этом сводится к тому, чтобы помогать студенту в процессе его самостоятельной работы. При этом задачей библиотек остается помощь  преподавателям и студентам в информационном обеспечении учебы и научной деятельности.

Методическое объединение библиотек государственных высших учебных заведений Запорожской области включает семь библиотек, в том числе четырех вузов Запорожья, двух –  Мелитополя и одного Бердянского университета.

С 2007 года все эти библиотеки компьютеризированы.

Объединенный библиотечный фонд насчитывает более 4 млн. единиц, из них 320 тыс. – в электронном виде; количество пользователей – 72 тыс., ежегодно посещают библиотеки свыше 2 млн. 200 тыс. человек, книговыдача составляет около 6 млн. различных документов.

Актуализация информационных ресурсов, привлечение пользователей в библиотеку, расширение сферы услуг – вот основные направления деятельности наших библиотек.

Информационные ресурсы – это традиционные книжные фонды, каталоги, картотеки и, занявшие прочное место в деятельности библиотек, электронные документы.

Относительно книжных фондов следует отметить несколько существенных проблем, которые касаются практически всех государственных вузовских библиотек области. Прежде всего, на полноценное комплектование, соответствующее требованиям МОН, у вузов хронически нет денег. В значительной мере выручают бесплатные поставки учебной литературы по разнарядке Минобразования. Но учебники, которые мы получаем и покупаем, тоже сегодня не отвечают требованиям модульной системы образования, на которую перешли учебные заведения по Болонскому договору. Преподаватели хотят интерактивные учебники, т.е., по сути, электронные.

В настоящее время нельзя не учитывать то, что читатели заметно свободнее чувствуют себя в информационном пространстве. Постепенно центр тяжести в организации библиотечно–информационного обслуживания пользователей перемещается с традиционного на электронный аспект. Свидетельством активности работы пользователей библиотеки ЗНТУ с электронными ресурсами является, например, тот факт, что читателями было найдено и записано на их электронные носители (флэш – карты или дискеты) в 2007 году 23 тысячи электронных документов. Кроме этого, в минувшем году было зафиксировано уже 663 тысячи обращений к серверам библиотек государственных вузов Запорожского региона

Сегодня библиотекари активно проводят политику обеспечения максимально полного доступа к информационным электронным ресурсам разного уровня: от созданных самими библиотеками до сетевых документов удаленного доступа.

Рис. 1. Схема электронных ресурсов библиотек высших учебных заведений

Запорожской области

К ресурсам, создаваемым библиотеками, относятся:

  — электронные каталоги как основа поиска электронной информации (книги, методические материалы, аналитическая роспись периодических изданий); совокупный объем каталогов по всем вузам МОН в Запорожском регионе составляет свыше 2 млн. библиографических записей;

  — многочисленные базы данных, которые различны не только по тематике, но и по способу формирования информационных документов: это и полнотекстовые БД,  например, «Методические материалы и учебные пособия кафедр», «ЗНУ в зеркале СМИ», и библиографические БД, например, «Труды преподавателей … вуза» или «Краеведение».

Второй источник формирования электронных ресурсов – переданные безвозмездно или приобретенные на платной основе электронные документы для доступа из внешних источников, размещенных на удаленных технических средствах. Эти ресурсы предоставляются (как правило) во временное пользование на условиях их владельцев.

Существует две группы поставщиков такой продукции:

К первой группе относятся издатели. Они сами являются производителями документов, которые включаются в сетевые информационные продукты (Springer, например).

Ко второй группе относятся фирмы — агрегаторы. Они заключают договоры с издательствами, покупают у них электронные документы и формируют из них  собственные информационные продукты, почти всегда политематические (например, EBSCO — крупнейшая информационная фирма – агрегатор). Такие информационные продукты довольно дорогие. Библиотека ЗНТУ на протяжении пяти лет приобретала электронные журналы у фирмы EBSCO. При этом мы проводили мониторинг использования этих ресурсов. Вначале наши преподаватели, научные работники, аспиранты довольно интенсивно пользовались журналами. Фирма – посредник «Информатио» (г.Киев) в свое время  провела рейтинг  интенсивности использования данной продукции и наш университет занял 9 место в списке из 45 участников консорциума. Но в последние годы уровень обращений значительно снизился, университет отказался от подписки, хотя нам и делалась скидка как первым и самым активным подписчикам. Мы ищем новые источники нужной информации.

Вот уже 3 года как через эту же фирму «Информатио» мы покупаем полнотекстовую  БД Авторефератов и Диссертаций РГБ, которая ежегодно дополняет базу новыми документами. Это не дешево, но данный ресурс имеет огромный успех у наших пользователей. То, за чем раньше наши ученые ездили в Москву, сейчас мы предоставляем им в виртуальном зале библиотеки университета.

Много различных полнотекстовых БД  получают наши библиотеки (ЗМУ, ЗНУ) по обмену или в дар (это электронные продукты научной библиотеки имени В.И.Вернадского, Государственной медицинской библиотеки и др.).

Приобретаются электронные документы и по подписке. Например, уже несколько лет библиотека ЗНТУ выписывает реферативные журналы ВИНИТИ. Это дешевле печатных и удобно: одновременно один РЖ может по сети смотреть несколько пользователей.

А преподавателям и  студентам электротехнического факультета предоставляется возможность просматривать Базу данных «Информэлектро», которые студенты активно используют при написании курсовых и дипломных работ.

В наших библиотеках формируются фонды на CD, DVD – дисках. Преимущественно это отдельные документы как, например, РЖ, а также приложения к традиционным книгам или журналам.

К наиболее мощным электронным ресурсам относится Интернет. Это 90% современной новейшей образовательной, научной  и научно – технической информации, размещенной в сети. Исходя из этого, к важнейшим задачам библиотек вузов мы отнесли обеспечение реального доступа преподавателям и студентам к информационным образовательным и научным ресурсам, создание каталогов электронных адресов наиболее важных (по направлениям подготовки специалистов и научных исследований) интернет – публикаций.

В вузах Запорожской области создаются (и этот процесс в развитии) хорошие условия для работы с информационными ресурсами, в том числе с электронными документами. Всего в библиотеках государственных вузов нашего региона имеется 183 ПК: 76 – ЗНТУ, 54 – ЗНУ, 20 – ЗГИА, в остальных библиотеках — от 10 до 7 компьютеров. Все ПК имеют доступ в Интернет.

У библиотек запорожских вузов накоплен большой потенциал для дальнейшего развития их информационных возможностей: есть опыт; имеются технические средства, учтен человеческий фактор (в структурные подразделения  практически не принимают на работу лиц, не умеющих работать на компьютере и т.п.). Главное, чтобы наши желания сделать библиотеки более привлекательными для читателей, повысить уровень информационных ресурсов совпали со стремлениями и возможностями руководителей высших учебных заведений.

Сучасна бібліотека для дітей – центр інформації, духовного розвитку та організації дозвілля

Л.Г. Веселова,

заступник директора

КЗ "Запорізька обласна бібліотека для дітей "Юний читач"

                Бібліотека ніколи не існувала сама по собі, вона була, є і буде частиною суспільства, яка завжди оперативно реагує на зміни у суспільно – політичному житті країни і, відповідно до них, змінює акценти у своїй роботі. З розвитком та впровадженням інформаційних технологій основними соціальними функціями бібліотек стають інформаційна та освітня, особливої актуальності набуває  виховна, а наприкінці 90-х додається ще й дозвіллєва. ХХІ століття – період переоцінки цінностей, що спонукало розставити нові наголоси і у сфері бібліотечної діяльності. Для нас сьогодні найвищі цінності – гідність, духовність, свобода, рівність, солідарність, згуртоване демократичне суспільство, правова держава, міжнаціональна та міжконфесійна злагода, взаємна повага і толерантність, справедливість та добро. І якщо ми хочемо зробити світ кращим, розпочинати потрібно з дітей. Всім добре відомо, що саме в дитинстві формується світогляд людини, закладаються основи її інтелекту, культури, освіти, і однією з основних складових розвитку є читання. А саме дитячі бібліотеки, пропагуючи істину, добро і красу, сіючи зерна духовності, покликані удосконалювати та розвивати внутрішній світ дитини, сприяти її всебічному і гармонійному розвитку.

                Однією з найхарактерніших рис сучасного суспільного життя є інформатизація. На сьогоднішнього читача впливає зростаючий обсяг інформації, збільшення кількості різноманітної друкованої продукції, поширення відео-, аудіо-, електронних документів, тобто психологія споживача значно змінюється. Недаремно стурбованість світової громадськості викликає падіння показників підліткового читання і збільшення часу, який вони проводять біля телевізора або комп’ютера. А за даними досліджень читач відрізняється від нечитача рівнем інтелекту. Читач здатен творчо мислити, швидше знаходити правильне рішення, має більший обсяг пам’яті, активну уяву, краще володіє мовою.

                ЗМІ, даючи інформаційно–пізнавальний і розважально–компенсаторний ефект, разом з цим мають і негативний вплив. Перш за все, це інформаційні перевантаження, тобто великий обсяг вживаної дітьми інформації, що призводить до перевтоми і нервових зривів (у неврологію вже входить термін "інформаційний невроз").  Насторожують і кримінальні наслідки отримання інформації зі ЗМІ: нарівні з дорослими діти та підлітки дивляться фільми з насиллям і вбивствами. Наркотизуючий ефект з’являється тоді, коли вони плутають події фільмів з реальним життям, сліпо наслідують поведінку екранних героїв (не завжди позитивних). Все це штовхає неповнолітніх на девіантну поведінку. Отже, головною проблемою для дитини сьогодні є проблема вибору. Як відрізнити серед лавини інформації потрібну від непотрібної, глибоку від поверхневої, корисну від беззмістовної? Цілком очевидно, що самостійно дитині, підлітку цього не зробити – він може просто "захлинутися" у бездонному інформаційному морі. Саме тому привити дитині навички читання, навчити самостійно знаходити інформацію та критично оцінювати її – є актуальним і першочерговим завданням сучасної дитячої бібліотеки.

                Ще у вересні 1991 року в Україні було ратифіковано Конвенцію ООН про права дитини, де окремим пунктом зазначено, що кожна дитина має право вільного доступу до інформації. Відтоді державою здійснено ряд заходів по забезпеченню інтересів понад 2,5 млн. дітей, а це понад 20% населення нашої країни. Соціологічні дослідження рівня правової культури дітей свідчать про те, що тільки 14% опитаних дітей від 14 до 17 років знають свої права добре, 4% – щось знають, решта взагалі не знає про них. Ще нижчий рівень обізнаності спостерігається у дітей молодшого віку та дітей, які виховуються в екстремальних та несприятливих умовах. У цьому контексті актуалізуються питання правової освіти, формування знань дітей про їхні права, а також виховання у дітей поваги до права і закону. Доречно зазначити, що з цією метою у багатьох бібліотеках для дітей створюються інформаційно–правові центри, банки даних. Проводиться така робота і в дитячих бібліотеках нашої області. Зокрема, в ОДБ "Юний читач" великий попит серед користувачів має банк соціальної інформації "Я і моє життя", де акумулюється інформація з різних питань, що стосуються життя дитини: навчання, оздоровлення, соціальні служби, адреси та телефони організацій, що займаються справами дітей, телефони довіри тощо. Подібні банки даних функціонують і в районних та міських дитячих бібліотеках області. Для бібліотекарів ця практика не нова, але потреби і дітей, і батьків, і вчителів зобов’язують нас подумати про інтегровану комп’ютерну мережу, яка об’єднала б усіх учасників цього процесу. До того ж така діяльність бібліотек певною мірою сприяла б виконанню програми ЮНЕСКО "Інформація для всіх" і реалізації Конвенції ООН. Повноцінне функціонування дитячих бібліотек – це забезпечення реалізації прав дітей на інформацію, а також права на відпочинок і дозвілля, це можливість роз’яснення права "на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини". Це означає, що кожній дитині надається право вільно брати участь у культурному житті, іграх і розважальних заходах, що відповідають її віку, та займатися мистецтвом. Бібліотека  — це установа, яка має можливості захистити дитину від негативного впливу середовища, створити умови для розвитку її здібностей. Вона може стати для дітей місцем, де панує дух взаєморозуміння, злагоди, поваги, рівних прав і єдності, хоч сьогодні дитину все складніше зацікавити книгою, залучити до читання, адже навколо стільки цікавого: комп’ютерні ігри, телевізор тощо.

                Роль читання в житті юного покоління хвилює зараз не тільки бібліотекарів, а й батьків, освітян, громадськість, які з тривогою говорять про те, що діти дедалі менше читають. В Україні набирає темпів процес "криза читання", що був характерним у 80-і роки в Європі та Америці. Дитяче читання – явище не просте, це не тільки засіб отримання необхідної інформації, а й середовище спілкування, , самопізнання, збагачення знаннями про життя різних людей і, звичайно, джерело насолоди. На читання сьогодні впливають економічні фактори, технічний рівень розвитку суспільства, стан видавничої справи, книжкової торгівлі, бібліотечної справи, рівень освіти читачів – дітей, наявність у них вільного часу.

                 Для майбутнього процвітання нації надзвичайно важливим є процес входження дітей у світ книжкової культури. У світовій практиці напрацьований значний досвід у вирішенні проблеми "кризи читання". Усвідомлення важливості підтримки читання і, особливо, читання дітей та підлітків в останні десятиріччя стало предметом опікування з боку держави та суспільства в багатьох країнах світу. У ряді європейських країн дитяче читання введене в ранг національної політики (Франція, Німеччина, Великобританія, Нідерланди, Швеція). Позитивні зміни відбуваються і в Росії. Російські спеціалісти розробили національну програму "Читання", в якій ці проблеми поставлені в один ряд з важливими державними завданнями захисту, збереження і розвитку національної культури. Було визначено і головний напрям у роботі з дітьми – зробити так, щоб діти насолоджувались читанням. А для досягнення цього необхідне об’єднання зусиль державних органів, письменницьких та громадських організацій, бібліотек, шкіл, видавництв, засобів масової інформації, благодійних фондів. До вирішення цих проблем все активніше долучаються і впливові міжнародні організації: ЮНЕСКО, ІФЛА, Міжнародна асоціація читання, Міжнародна Рада з дитячої книги та інші.

                Для вирішення пов’язаних з читанням проблем, важливо знати реальну картину, яка б базувалася не лише на емоціях та власному досвіді, але й мала під собою наукове підґрунтя. Та на жаль сьогодні створити повну і достовірну картину читання дуже складно, бо з часів незалежності в Україні у галузі дитячого читання на державному рівні зовсім не проводилися Всеукраїнські соціологічні дослідження, не було прийнято з цього питання жодної загальнодержавної програми. Сталося так, що читаюча дитина "випала" зі сфери академічної науки і стала об’єктом прикладних досліджень, які спираються лише на методичні та методологічні підходи. Бібліотекарі, які особливо стурбовані проблемами дитячого читання, не маючи в останні десятиліття ніяких даних від соціологів, самостійно вивчали і вивчають дитяче читання в контексті бібліотечного обслуговування. Слід згадати Всеукраїнське соціологічне дослідження (щорічне, починаючи з 2000 року) "Краща книга року", регіональне – "Українська художня література у читанні дітей – учнів 5 – 9 класів" (2003 рік), Всеукраїнський моніторинг "Я читаю сучасну книжку українською мовою" (2007 рік), у яких брали участь і дитячі бібліотеки нашої області. Цього року дитячим бібліотекам було запропоновано взяти участь у Всеукраїнському моніторингу "Книга року — 2007". Об’єктами дослідження виступили нові книжкові надходження, бібліотекарі та читачі базових бібліотек: обласних, районних, міських та сільських дитячих. Брали участь у цьому дослідженні і бібліотеки нашої області. Основним методом моніторингу було анкетування, були запропоновані "Анкета читача" та "Анкета бібліотекаря".

Щоб читати сучасну нову українську книгу, необхідно володіти інформацією про її видання та надходження до бібліотеки. Місію популяризації нової книги серед дітей беруть на себе бібліотекарі, про що свідчать відповіді анкети: 37% респондентів відповіли, що дізнаються про нові книги від бібліотекаря, 23% — з книжкових виставок, 18% — від друзів, 9% — під час відвідування масових заходів, 7% — знаходять на полицях відкритого доступу, 4% — з інформаційних списків і лише 1% дізнаються про нові книги через Інтернет. Ці цифри засвідчують беззаперечний факт впливу бібліотекаря на вибір книг юними користувачами. Вивчалося також питання чи забезпечують бібліотекарі право кожного користувача на вільний доступ до інформації. Відповіді на запитання "Де ти частіше знаходиш нові книги?" показують, що нові книги діти знаходять без проблем найчастіше у фонді абонементу (57%), рідше – у фонді читального залу (39%), в окремих закритих шафах (2%) і тільки 2% респондентів запевняють, що їх взагалі не знаходять. Щодо забезпечення безкоштовного доступу до інформації 87% респондентів – дітей відповіли, що отримують нові книжки безкоштовно, але іноді особливо цінні видання беруть "платно" (13%) або "під заставу" (5%). Те, що бібліотекам вкрай необхідна нова дитяча книжка підтверджують відповіді юних респондентів на запитання "Що ти робиш у свій вільний час?" На першому місці стоїть відповідь "Читаю книги" – 26%, "Дивлюсь телевізор" – 19%, "Допомагаю батькам" – 19%, "Займаюсь спортом" – 8%, "Граюсь в комп’ютерні ігри" – 8%, "Переглядаю газети, журнали" – 7%, "Відвідую гуртки" – 7%, "Займаюсь рукоділлям" – 4%, "Відвідую театри, кінотеатри" – 1%, "Інше" – 1%. Крім того, варіанти відповідей свідчать, що читаючі діти більш активні в житті, вони встигають допомагати батькам, відвідувати гуртки та спортивні секції. В них розвивається активна життєва позиція. А відсутність в сільській місцевості театрів, кінотеатрів, Інтернет – центрів тільки підсилює інформаційну, освітню, культурну та дозвіллєву функції сільської бібліотеки, яка потребує нових інформаційних ресурсів.

                 Майбутнє сучасної людини – це світ інформаційного суспільства. Проблеми його становлення є предметом пильної уваги міжнародного співтовариства. Такі провідні міжнародні та вітчизняні організації, як ЮНЕСКО, ІФЛА, Дитячий фонд ООН, Дитячий фонд України, Всесвітній комітет захисту дітей втілюють програми розвитку інформаційної грамотності в різних країнах. Необхідність спеціальної підготовки людини до життя в інформаційному суспільстві відзначалася в документах, прийнятих на Всесвітньому самміті по інформаційному суспільству у грудні 2003 року у Женеві. З метою визначення місця і ролі бібліотек для дітей та юнацтва у сучасній бібліотечній системі секція дитячих та юнацьких бібліотек ІФЛА підготувала і опублікувала важливий документ – "Рекомендації з бібліотечного обслуговування підлітків і молоді", покликаний стати орієнтиром у щоденній бібліотечній практиці.

                В Україні переорієнтація бібліотек для дітей на посилення інформаційної складової своєї діяльності, в основному, була розпочата в останні десятиліття. Це питання неодноразово піднімалося на сторінках професійної преси, у методичних матеріалах, на навчаннях фахівців. Інформація і знання стали головною перетворюючою силою нашого життя. Доля кожної людини певною мірою залежить від її здатності вчасно знаходити, отримувати, сприймати і продуктивно використовувати нову інформацію. Тож значення бібліотек, як центрів інформації зростає з кожним роком, вони стають своєрідним "вікном у світ". Сьогодні в світі функціонує понад 570 тис. бібліотек різних систем і відомств. Із всіх публічних бібліотек світу до Інтернету підключено понад 85 тис., з них – 64 тис. в Європі, 15 тис. – у США. У нашій державі працює понад 1200 бібліотек для дітей системи Міністерства культури і туризму України. Ними користується близько 3-х млн. дітей. Книговидача складає біля 62 млн., бібліотечні фонди дитячих бібліотек налічують 37,5 млн. документів. Доступ до мережі Інтернет мають близько сотні дитячих бібліотек, близько 20 з них створили власні сайти. Є зрушення і в нашій області: 4 дитячі бібліотеки (ОДБ "Юний читач", Бердянські міські дитячі бібліотеки – філіали №9 та №10, Мелітопольська міська для дітей) мають можливість користуватися послугами Інтернету, є сподівання що цей процес продовжиться і такими послугами найближчим часом матимуть змогу користуватися бібліотеки Запорізької міської ЦБС для дітей (деякі з них уже мають комп’ютери), та й інші дитячі бібліотеки нашої області.

                Я впевнена, що, незважаючи на всі проблеми, майбутнє у наших дитячих бібліотек повинно бути оптимістичним. Адже вони – саме та інституція на карті села, міста, держави, де зароджуються і втілюються у життя нові ідеї, цікаві думки. Саме вони закладають духовне здоров’я нації, формують особистісні якості юного громадянина України і демократичну ментальність.

Місія ОУНБ у розвитку діалогу і взаємозбагачення національних культур регіону

І.П.Степаненко,

директор КЗ  “Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека

імені О.М.Горького” ЗОР,

заслужений працівник культури України

Запорізька область відноситься до одного із п’яти поліетнічних регіонів України (поряд із Закарпатською, Чернівецькою, Одеською областями та АР Крим). Етнічна структура населення краю складалася під впливом процесів, які мають довгу історію і вміщують події періоду колонізації ХVIII – XIXстоліть, коли тут оселялися росіяни, болгари, греки, албанці, німці, поляки, чехи, євреї, бурхливі процеси радянського періоду: індустріалізації регіону, відбудови Дніпрогесу та промисловості після Великої Вітчизняної війни, міграційні процеси після розпаду Союзу.

Сьогодні в мирі і злагоді на Запорізькій землі живуть представники понад 130 національностей та народностей. У національному складі населення переважають українці, чисельність яких становить 70%, друге місце за кількістю посідають росіяни (біля 25%), із національних груп, які проживають компактно найчисельнішими є болгари (1,5 %), питома вага дисперсно проживаючих білорусів, татар, вірменів, євреїв становить відповідно від 0,7 до 0,2%.

Активне відродження національних громад області розпочалося в середині 90-х років минулого століття і нині  число  їх осередків сягає 60.

ОУНБ імені О.М.Горького завжди перебувала і перебуває в епіцентрі формування національно-культурного середовища в регіоні, що обумовлено її статусом, наявністю ресурсної бази, традиційною затребуваністю користувачів різних етнічних груп, зацікавлених історією, мовою, сучасною літературою своєї прабатьківщини. Серед стратегічних  завдань головної бібліотеки  Запорізького краю проблеми розширення міжнаціонального спілкування, гармонізації міжнаціональних відносин, розвитку міжкультурного діалогу як засобу збереження і підвищення толерантності в суспільстві, згуртування національних меншин навколо ідеї української державності посідають одне з провідних місць.

Свого часу імпульсом для активізації діяльності бібліотек Запоріжжя з обслуговування поліетнічного населення краю стала участь у всеукраїнському науковому дослідженні “Стан бібліотечного обслуговування, читацькі потреби, запити та інтереси окремих національних груп населення республіки у місцях їх компактного проживання” (1988-1989роки). Саме отримані тоді результати спонукали нас посилити увагу до різних соціально-етнічних груп, які проживають на території області, збагачення можливостей задоволення їх культурно-освітніх і духовних потреб, пошук оптимальних форм і методів роботи, розраховані на конкретні громади національних меншин. Починаючи з 1998 року діяльність ОУНБ, спрямована на розвиток міжнаціональних відносин у регіоні, підтримку і відродження національних культур, забезпечення доступу до інформації етнічних груп місцевого населення, набула більш інтенсивного, системного і комплексного характеру. Цьому, безперечно, сприяє її участь у Комплексних заходах щодо розвитку культур національних меншин у Запорізькій області на період до 2007року  та цільовій Програмі підтримки розвитку національних меншин у Запорізькій області на 2008-2012роки, затвердженій рішенням обласної ради, тісна співпраця з відділом з питань взаємодії з громадськими організаціями національних меншин управління культури і туризму облдержадміністрації, з переважною більшістю національно-культурних товариств області – Руським культурним центром, Товариством болгарської культури, Товариством німців “Відергебурт”, Товариством польської культури імені А.Міцкевича, Литовським товариством, Грецькою радою “Еллада” та іншими. Особливо дружні взаємостосунки об’єднують бібліотеку і запорізьку міські товариства — татарської культури “Алтин Ай”,  чеської – “Богемія”, болгарської — “Роднина”, відділення Конгресу азербайджанців України. Для представників цих громад бібліотека, завдяки своїй аурі, стала місцем, де вони завжди можуть знайти допомогу, поспілкуватися, обмінятися думками, зустрітися у дні національних календарно-обрядових свят, спільних заходів і акцій. А почалася дружба 2001 року, коли в бібліотеці в межах заключного етапу Всеукраїнського фестивалю мистецтв національних культур “Ми  українські” – своєрідної візитної картки регіону — вперше проводилися тижні національних культур (всього 12). Програма цих широкомасштабних заходів включала розгорнуті книжково-ілюстративні виставки, виступи учасників художньої самодіяльності народних національних колективів, експозиції декоративно-ужиткового мистецтва, дегустацію страв національних кухонь. Нотку своєрідного змагання вносило щире бажання кожної із культурно-національних громад поповнити книжкове зібрання бібліотеки документами на національних мовах. Згодом ця ініціатива стала доброю традицією. Оскільки наша ОУНБ, як, очевидно, і інші регіональні бібліотечні заклади, має незначний фонд літератури на мовах народів, які проживають на території області (менше 1% від загального обсягу), то такі дарунки мають неоціненне значення і донині залишаються чи не єдиним джерелом її нових надходжень.

До речі, про авторитет бібліотеки у середовищі національно-культурних осередків регіону свідчить зовсім свіжий приклад. Громада новоствореного Східноукраїнського словацького національно-культурного товариства звернулася саме до нас  з проханням про сприяння у проведенні тижня Словацької культури. В рамках заходу, який проходив з 12 по 17 травня, відбулася зустріч з Генеральним консулом Чеської республіки у  Донецьку Антоніном Мургашем, функціонувала книжково-ілюстративна виставка “Дорогами Словаччини”, де поряд із документами бібліотеки були представлені і книги з особистої колекції голови товариства І.Бея, експозиція картин місцевих художників – словаків за походженням. Істинне задоволення від творчої співпраці отримали і організатори тижня, і словацька громада, і учасники заходів.

Свою вдячність ОУНБ висловлюють етнічні громади і в інший спосіб. Ось слова автографа, залишеного автором книги “Болгары на Запорожской земле: страницы истории и культуры” Василем Мітковим: “Областной библиотеке в знак благодарности за постоянную поддержку болгарской диаспоры в развитии и сохранении болгарской культуры в Украине”.

Реалізація багаторічного проекту “Бібліотека – центр діалогу в поліетнічному суспільстві” дозволяє постійно удосконалювати діяльність закладу як центра міжнаціонального культурного спілкування, сприяє створенню атмосфери довіри, гуманності та взаємоповаги, забезпечує широке співробітництво громадськості всіх національностей, які проживають у Запорізькому краї, в галузі культури, мистецтва, освіти. Численні культурно-масові заходи, які проводяться в межах проекту (конференції, свята національних культур, книжкові виставки, презентації книг, літературні вечори та інше), спрямовуються на підтримку культурно-літературних традицій. Так, непересічною подією для албанської діаспори Приазовського районного культурно-просвітницького товариства “Дардані” стала презентація в ОУНБ збірки “Документи та матеріали до історії приазовських албанців”. Поряд із авторами збірки — докторами  історичних наук А.Бойком, Г.Шаповаловим, — керівниками органів місцевого самоврядування, виступали і нащадки родин, що переселилися  у ХІХ столітті на південь України. Їх прагнення ознайомити  присутніх зі звичаями, костюмами та традиціями албанського народу старанно збереженими упродовж 150-літнього відриву від етнічної батьківщини досягло мети.

Резонансним було регіональне свято болгарської культури на честь 130-річчя з дня народження М.С.Державіна, історика, філолога, академіка АН СРСР, лауреата Державної премії СРСР, дослідника проблем етногенезу слов’ян, історії російської літератури, болгарської культури, уродженця села Преслав, яке згуртувало у лекційній залі бібліотеки, не лише болгарську громаду краю, але й представників інших національностей, науковців, студентів, керівників області, Приморської райдержадміністрації, земляків ювіляра.

Широку аудиторію зазвичай збирають виставки образотворчого мистецтва, які постійно влаштовує бібліотека спільно з громадськими організаціями національних меншин. Мета їх – відродження, розвиток та духовне єднання культури та мистецтва всіх національностей, які проживають у регіоні. Серед останніх публічних показів особливо пам’ятні репрезентації молодої польської графіки (за участі Генерального Консула Республіки Польща у Харкові Гжегожа Серочинського), демонстрації художньо-мистецьких доробок “З любов’ю до Литви”, присвяченої 90-річчю утворення Литовської республіки та народних сценічних костюмів, які шиють для творчих колективів національно-культурних товариств у приватній майстерні “Вілга”.

Серйозні перспективи не лише для російської спільноти краю, але й для всієї багатонаціональної запорізької родини відкриваються у зв’язку зі встановленням взаємовигідних контактів між нашою бібліотекою та московським видавництвом “Вагриус”. Пропозиція організувати виставку – презентацію продукції цього видавництва виникла не випадково, адже один із його засновників – Григор’єв В.В.наш земляк, а значна частина видань “Вагриуса” (особливо серії “Мой ХХ век”) представлена постатями так чи інакше пов’язаними родинними, професійними  і культурними зв’язками з Україною. До того ж у видавництві друкуються  сучасні запорізькі автори Ю.Сушко, А.Іріновський. У відкритті виставки – презентації приймали участь керівники обласної ради та облдержадміністрації, засновник видавництва Г.Успенський, директор ВДБІЛ імені М.Рудоміно К.Генієва, представники Руського культурного центра.  Фіналом заходу стала  безкоштовна передача бібліотеці   повного комплекту літератури, представленої на виставці (близько 500 примірників загальною вартістю 17 тис. грн.). Логічним продовженням  започаткованого співробітництва має стати схвалення обласною радою ініціативи видавництва та Інституту толерантності Всеросійської державної бібліотеки іноземної літератури щодо започаткування в регіоні міжнародного проекту “Велике читання ”.

Позитивну роль у налагодженні діалогу і взаємозбагачення національних культур регіону відіграє Канадсько-український бібліотечний центр, створений 2006 року на базі ОУНБ за сприянням Товариства Приятелів України (осередок м. Торонто). Його можливості ( в т.ч. інтерактивні) дозволяють долучитися всім зацікавленим краянам до документальних джерел україніки, дбайливо збережених українською діаспорою Канади і переданих для загального користування запорізькій громаді.

Варто зазначити, що проблеми збереження і розвитку самобутніх національних культур, звичаїв, пропаганди принципів толерантної свідомості у нашому багатонаціональному регіоні тісно пов’язуються з краєзнавчою діяльністю бібліотеки. Зокрема, історичні факти колонізації та заселення краю, дати заснування окремих населених пунктів, в т.ч. і німецькими та чеськими колоністами, болгарами, росіянами, ювілеї відомих уродженців запорізької землі всіх  національностей, завжди знаходять відображення у надзвичайно популярному серед краєзнавців, ЗМІ, викладачів календарі “Знаменні та пам’ятні дати Запоріжжя”, розглядаються на щорічних краєзнавчих читаннях, матеріали яких узагальнюються у випусках збірника “Історія бібліотечної справи на Запоріжжі”.

Нового звучання набуває діяльність нашого закладу в поліетнічному середовищі напередодні відзначення 70-річчя утворення Запорізької області (10 січня 2009 року). Напрацьований роками досвід створення сприятливих умов для задоволення етнокультурних та освітніх потреб національних громад шляхом властивих лише бібліотеці засобів, визначив її роль і місце в загально обласних ювілейних заходах. Як центр збереження документальної пам’яті багатонаціонального регіону, бібліотека має розкрити особливості його розвитку, показати яскраві здобутки в усіх сферах, допомогти учасникам ряду фестивалів народної творчості (“Ми України дочки і сини”, поріднених сіл, болгарської культури “Ізвор”) у пошуках необхідної  інформації. Цю місію дещо полегшує цільова фінансова підтримка (виділено 50 тис. грн), звернення віце-губернатора до дипломатичних представництв з проханням допомогти історичним батьківщинам жителів краю у створенні на базі ОУНБ бібліотечного ресурсного центру національних культур та усвідомлення персоналом закладу важливості удосконалення системного підходу до організації обслуговування багатонаціонального населення  в епоху глобалізації.

Библиотеки в системе сохранения исторической памяти общества

Т.И. Башкатова,

методист Приазовской ЦБС

Приазовская централизованная библиотечная система объединяет 33 библиотеки с книжным фондом 418,8 тыс. экз., количеством читателей — свыше 25 тысяч.

Всем нам известно, что библиотеки всегда отображали насущные потребности, идеи, устремления общества. И сегодня, переживая вместе со всеми очень сложный период, библиотеки во многом пересматривают свою роль, ищут и находят новые эффективные формы общения с читателями, превращаясь в действенные каналы связи между образовательными учреждениями, организациями — всеми, кто нуждается в достоверной информации. Библиотеки остаются не только своеобразным зеркалом общественной жизни, но и активными участниками её преобразований.

Примета сегодняшнего времени – трансформация библиотек в центры сохранения исторической памяти городов, населенных пунктов — сёл и посёлков, изучение отечественной истории. И не только прошлого, но и современной жизни. При этом каждая библиотека старается сохранить для своих читателей наиболее выдающуюся и представляющую большую историческую ценность информацию о культуре, истории и быте села, его людях.

В наших филиалах созданы и активно пополняются новыми материалами этнографические уголки, где собраны экспонаты сельского быта, документы о выдающихся людях, об истории создания и развития хозяйств, фотоматериалы.

Музейные экспонаты на библиотечных полках представляют неплохую возможность расставить акценты, раскрыть идею, заложенную в представленных печатных изданиях.

Библиотечные учреждения выполняют множество социально значимых функций. Одна из них — сохранение памяти народа, которая стимулирует развитие национального, этнического, самобытного сознания, и, закрепляя знания о прошлом, заряжает людей — наших читателей, историческим оптимизмом. Это происходит благодаря изучению и продвижению уникальных краеведческих документов среди читателей.

На территории Приазовского  района проживают украинцы, русские, болгары, албанцы, белорусы и др. национальности. У каждого народа — своя история, культура и быт. В районе действуют 3 национально-культурных общества:

—  районное   культурно-просветительское   болгарское       общество «Дружба»,

—  районное    культурно-просветительское        албанское    общество «Дардания»,

—   районная   общественная      организация   Русского   национально-культурного общества «Русь».

Ежегодно заседания национально-культурных обществ проходят на базе сельских библиотек. Заведующие сельскими библиотеками проявляют большой интерес к истории и культуре национальных меньшинств, активно занимаются поисками информации, помогают в проведении мероприятий в рамках обществ.

В 2008 году в нашем районе работали 2 экспедиции из России по сбору фольклора и культурного наследия молокан в пос. Нововасильевка, албанской культуры — в селах Георгиевка, Девненское, Гаммовка. Библиотекари оказывали помощь ученым и получили в благодарность книги для своих читателей.

Центральная районная библиотека, располагая соответствующими ресурсами для сбора и систематизации краеведческих документов, выпустила к юбилею района информационный буклет «Край мой приазовский». Он знакомит читателей с краткой географической характеристикой района, в нём представлены Решение Приазовского районного Совета об утверждении символики района (Герба и Флага), текст и ноты Гимна, написанные местными авторами.

К 70-летию образования Запорожской области и 85-летию Приазовского района администрацией края было принято решение собрать исторические, архивные, документальные и фотоматериалы по каждому населенному пункту, а затем издать историю Приазовского района. Все сельские библиотеки активно включились в коллективное творчество и в ближайшее время эта книга предстанет на суд читателей.

Примером завершенной работы такого рода является Книга истории села Приморский Посад. Ее авторский коллектив состоит из учителей, библиотекаря, работников сельского совета, старожилов села. В издании представлены материалы из личных архивов местных жителей.

Приазовский  район славится  своими  целебными источниками — это грязелечебница в с.Строгановка на побережье Азовского моря, питьевой источник воды на основе сероводорода в с. Примпосад, в пос.Приазовском. Наши источники вдохновили и членов литературного кружка «Проба пера» (руководитель — заведующая Примпосадской сельской библиотекой Крамаренко Ю.В.) Молодые поэты вместе с библиотекарем издали небольшой сборник «Це слово співуче — джерельце, дзвінкої води холодок», посвященный источнику в с. Примпосад. 

На базе центральной районной библиотеки работает юношеский клуб «Современник». Его участники – любознательная молодежь, побеждающая во многих всеукраинских и региональных конкурсах. Например, недавно Александр Горбатко принял участие во Всеукраинском конкурсе «Легенда одного краю», занял III место в областном туре. Его творческая работа носит название «Приазовська криниця — щілюща водиця». Александр использовал исторические факты, воспоминания старожилов о природном источнике воды, фотоматериалы, в т.ч. посещения В.Ющенко нашего посёлка, когда он баллотировался на пост Президента Украины (2004 г.)

В 2007-2008 г. украинский народ отмечает печальную дату — 75-летие Голодомора в Украине. Эта страница истории не обошла и наш район. Событиям того времени был посвящен урок памяти «Icторії трагічні сторінки», проведённый в библиотеке для школьников старших классов. Поделилась воспоминаниями о тех страшных событиях с присутствующими наша коллега Коноваленко Н.С. Её мемуары вошли в районную книгу «Свіча пам’яті», которая готовится к изданию. Каждая сельская библиотека приняла активное участие в сборе информации, воспоминаний своих односельчан о Голоде 1932-1933 г. Эти материалы также войдут в книгу памяти. Районной библиотекой уже выпущен буклет «Icторії трагічні сторінки».

В мае 2008 года Приазовский район отметил своё 85-летие. Центральной библиотекой был объявлен конкурс среди детей и юношества «Я оспівую свій рідний край». Цель конкурса — привлечь одаренных детей к системному эстетическому развитию, к чтению классической и современной литературы, объединить усилия  общественности, учебно-воспитательных, образовательных учреждений в просвещении молодёжи и детей. На конкурс были представлены работы более 50 человек из 11 сёл района, жюри отобрало самые лучшие, которые вошли в сборник «Я оспівую свій рідний край». Свою любовь к родному Приазовскому краю выразили талантливые дети — победители республиканских, областных и районных конкурсов, будущие хозяева нашего края — учащиеся школ эстетического развития, средних школ района, студенты. Презентация сборника состоялась 20 мая 2008 г. в центральной библиотеке. Выпуск сборника финансировала госадминистрация и районный Совет. Победителям  были вручены Дипломы, памятные подарки.

Еще один литературный сборник «To6i співаю оду журавлину» был подготовлен также к 85-летию района методическим центром клубной работы при поддержке отдела культуры и туризма. В сборник вошли поэтические произведения членов клуба инвалидов «Поверь в себя», организованного при ЦРБ, — В.Еркулова, Г.Шеховцова, Л.Пидорич.

Значительным событием в жизни православных христиан Украины стало 1020-летие Крещения Киевской Руси. Указ Президента Украины В.Ющенко «Про відзначення в Україні 1020-річчя хрещення Київської Русі», изданный в марте 2008 г. предусматривал целый комплекс мероприятий по празднованию этой даты. Центральная районная библиотека выпустила фотоальбом «Приазовье православное». В него вошли   исторические, архивные и фотоматериалы о 19 действующих Храмах района. Тираж издания был изготовлен библиотекой на фотобумаге исключительно на средства спонсоров. Презентация состоялась 22 апреля, в канун Пасхальных праздников в Свято-Покровском Храме пос.Приазовское, на которую были приглашены руководители района, священники, учащиеся Воскресной школы и прихожане. Авторский коллектив и спонсоры альбома были отмечены Благодарственными   письмами от имени Настоятеля Храма Покровы Пресвятой Богородицы протоиерея Анатолия Шадрина.

Меняется  время — меняются приоритеты библиотечной работы. Люди уже привыкли видеть  в наших учреждениях не просто хранилища книг, но и важный центр духовной, культурной жизни района, где находит яркое отражение история, традиции и формируется завтрашний образ наших библиотек, нашего края.

Запорізька ОУНБ в контексті соціокультурного простору регіону

 (підсумки дослідження)

Л.Ф. Ізюмова,

 заступник директора з наукової роботи та інформатизації

КЗ «ЗОУНБ імені О.М.Горького» ЗОР

Розвиток суспільства на сучасному етапі тісно пов'язаний з інноваційними перетвореннями в усіх сферах життєдіяльності людини і галузях знання. Ці перетворення потребують оперативного та повного інформацій­ного забезпечення. Найбільші можливості для цього мають бібліотечні установ, які завжди виконували роль посередника між людиною та інфор­мацією. Тут є потужні інформаційні ресурси, певні напрацювання в сфері інформаційного обслуговування користувачів, висококваліфіковані кадри. Одночасно форми і методи роботи бібліотек, яким притаманні традиційність і сталість, потребують певної модернізації та інноваційного розвитку. Це є виклики сьогодення.

Процес реформування суспільного життя, особливо на рівні регіо­нів, які, після прийняття Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", стали більш самостійними, зумовив нові реалії діяльності бібліо­тек. У різних регіонах розв'язання тих чи інших проблем збереження і під­тримки бібліотек проходять по різному. Не останню роль тут відіграє такий фактор, як місце бібліотеки у соціокультурному просторі регіону, обумовлюючий і зміст політики влади в галузі культури.

Щоб залишатися дієвою в культурному середовищі регіону, бібліотека повинна довести місцевій громаді власну затребуваність і важливість свого іс­нування, а також неможливість виконання її функцій ніякими іншими органами або закладами. Тоді вона зможе сподіватись і на підтримку з боку місцевих органів влади, і на подальший розвиток, і на можливість виконан­ня тих завдань, які ставить суспільство.

Бібліотеки, певною мірою, вимушено взяли на себе функції інших соціальних інститутів: вони перетворюються у культурні, освітні­, суспільні та інформаційні центри. Сьогодення впливає на функції бібліотеки, трансформує її соціальну роль у суспільстві. За минулі десятиріччя стрімкого розвитку інформацій­них технологій змінилися і сьогоднішній користувач бібліотек, і характер його потреб. Все це призводить до еволюції традиційних бібліотечних тех­нологій та форм бібліотечного обслуговування населення, характеру взає­модії з органами влади та партнерами, різними соціальними групами. До традиційних функцій просвітницького характеру, збереження та примно­ження культурного надбання суспільства додаються функції інформаційних центрів, які забезпечують доступ до світових інформаційних мереж та баз даних. Але брак коштів на комплектування та технічне оснащення, не дає бібліотекам в повній мірі накопичувати, систематизувати та аналізувати будь-яку інформацію з різних галузей знання, встигати за культурним та ін­формаційно-технологічним розвитком суспільства.

Таким чином, виникає необхідність перегляду і розширення пріоритетних функцій бібліотек, визначення нової соціокультурної орієнтації бібліотечної діяльності, яка полягає у взаємодії бібліотеки з сус­пільством.

Рівноправне партнерство бібліотеки можливе в галузі бібліотечного та інформаційного обслуговування, освіти і в сфері розкриття людського поте­нціалу, в культурно-дозвільній діяльності. Форми такого партнерства включають: співробітництво у розробці програм; співробітництво з органами місцевої влади; спільне користування ресурсами; спільну підготовку персоналу; співробітництво у поповненні фондів; координацію дій у використанні електронних служб і мереж; спільні заходи на підтримку освіти, формування особистості; співробітництво щодо задоволення потреб різних соціальних груп: дітей, молоді, людей з обмеженими можливостями, пенсіонерів і т. ін. Саме через ініціативи із залучення партнерів до своєї діяльності, задоволення інформаційних потреб і запитів населення, виконання своєї місії бібліотека сприяє соціальній єдності жителів регіону.

Окреслити місце публічної бібліотеки в соціокультурному просторі регіону, більш чітко усвідомити її місію, функції та визначити пріоритети їхнього вибору відповідно до потреб населення певного регіону, вивчити імідж закладу, виявити наявні проблеми, спрогнозувати май­бутнє бібліотеки і тим самим створити базу для прийняття управлінських рішень, розробки науково-визначеної концепції публічної бібліотеки — мета дослідження «Публічні бібліотеки України в контексті соціокультурного простору регіону». Слід зазначити, що питання місця і ролі бібліотек стали особливо актуальними в період економічних та соціальних перетворень, що вплинули на всі сфери життя людини.

З'ясування напрямів діяльності книгозбірень щодо задоволення духовних та дозві­льних потреб сільського населення було основним завданням регіонального соціологічного дослідження «Сільські бібліотеки: стан, проблеми, перспекти­ви» (2001-2005). Малося на меті вивчити громадську думку щодо діяльності бібліотеки, окреслити пріоритетні напрями роботи сільської книгозбірні відповідно до потреб територіальної громади, удоско­налення системи бібліотечно-інформаційного обслуговування населення. Результати дослідження ще раз підтвердили необхідність сільської бібліоте­ки, її роль як центру інформації на селі. Підтвердився даними дослідження і її найвищий рейтинг серед закладів соціокультурної сфери. На думку респондентів, біблі­отеки становлять інститут без якого суспільство не може існувати. Переважна більшість читачів використовує їх для самоосвіти та навчання, як місце від­починку. 95% опитаних жителів області вважають, що місцева влада не по­винна приймати рішення стосовно закриття бібліотечних закладів без попе­реднього обговорення і згоди громади. У ході дослідження проводилось опитування голів сільських рад. Усі вони вважають сільську бібліотеку важливою складовою соціальної інфра­структури села; понад половини опитаних висловили думку, що сільські ра­ди здатні утримувати публічні бібліотеки і зможуть впливати на покращен­ня їхнього матеріально-технічного стану. Лише 7% мали наміри закрити бі­бліотеки через відсутність коштів. Сьогодні постала необхідність створення не тільки регіональної, але й державної програми розвитку соціально-культурної сфери села, в якій біб­ліотеки стануть базовими закладами для розвитку освіти і культури місце­вого співтовариства.

Об'єктом нинішнього дослідження була ОУНБ, як один із соціальних ін­ститутів у системі задоволення інформаційних та дозвільних потреб насе­лення регіону.

 Було опитано близько 200 респондентів, серед яких 62% становили жінки, переважали вікові групи у 21-30 років – 39%, 41-60 – 23%, 50 %  мають вищу освіту і 27% – незакінчену вищу.

У цілому в суспільній думці склалося позитивне відношення до бібліотек, багато хто особливо підкреслюють як достоїнство вже сам факт їхнього існування в нинішній складній культурній і економічній ситуації.

Слід відзначити, що більшість наших користувачів орієнтована саме на читання, оскільки серед відповідей щодо витрачання вільного часу 82 %  склав варіант «читання книг» і 55% «читання газет та журналів». На третьому місці – перегляд телевізійних передач (55%) і зустріч з друзями (51,5), далі — заняття спортом — 24%, відвідування театру і хобі по 20%, кіно – 17 та ін.

Серед опитаних  переважна більшість (37%) користується послугами нашої бібліотеки понад 10 років, 27 % — 6 – 10 років, 2 – 3 роки – 16% і понад 9% є нашими читачами 1 рік та 4- 5 років. Крім, цього існує значний сегмент латентних користувачів, оскільки 43 % читачів ЗОУНБ і 60% жителів Запоріжжя, які взяли участь у дослідженні, вказали, що вони, відповідно,  дають бібліотечні книги  іншим особам, і беруть у знайомих або родичів документи із суспільних бібліотечних фондів.

Серед причин,  з яких 6,2 % опитаних жителів, не користуються послугами бібліотек; 25% вказали на те, що їм не вистачає вільного часу; 17,2% беруть книги у знайомих; 11% задовольняють свої потреби ресурсами домашньої бібліотеки; 9,3% не відчувають потреби у читанні; 6,3 % посилаються на те, що зникла потреба в послугах бібліотеки у зв’язку із закінченням навчання; 6,3 % посилаються на незручність місця розташування бібліотеки  і лише 4,7% не задовольняє книжковий фонд.

Слід відзначити, що результати опитування 190 користувачів ЗОУНБ минулих років свідчать про те, що основною причиною, через яку 40% перестали відвідувати бібліотеку, є зміни  місця проживання (виїхали з міста, змінили адреси); 30%  зазначеної групи закінчили навчання і більше не відчувають потребу у послугах нашої бібліотеки; у 10% немає вільного часу; 6% — достатньо домашньої бібліотеки; 5% беруть книги у знайомих;  4% не має потреби у читанні; для 3% бібліотека розміщена у незручному місті; 2% не задовольняє фонд бібліотеки.

Група респондентів із числа користувачів ЗОУНБ характеризується високим рівнем читацької активності – 66% відвідують ЗОУНБ частіше 1 разу на місяць, 16% — 1 раз на місяць. Майже всі респонденти відзначили, що вони також користуються послугами інших бібліотек: переважно навчальних закладів та міськими публічними книгозбірнями.

Оцінюючи місце читання у своєму житті 74% опитаних вбачають у читанні  джерело нових знань, 65% — засіб самовдосконалення і розвитку, 29% — джерело життєвого досвіду та вирішення особистих проблем, 26 % — джерело душевного заспокоєння, лише 1 відсоток вважають читання не завжди виправданою тратою часу – теж саме можна знайти в Інтернеті, дізнатися з  TV і радіопередач.

Відповіді респондентів на питання, пов'язані з мотивами звернення до бібліотеки,  дозволяють виділити два аспекти відношення до бібліотеки – як до ділової офіційної установи і як до стабільного фрагменту культурного життя.

У свідомості респондентів бібліотека – у першу чергу інформаційний (75% — 85%), освітній (54% — 58% ) центр, місце отримання книг (35% — 59%), краєзнавчий центр (19% — 44%), культурно-дозвільний центр (17% — 44%), місце спілкування (13% — 49%). Тобто, це місце, куди люди звертаються, якщо виникає потреба взяти книги для навчання, роботи, знайти інформацію чи взяти цікаву книгу для дозвілля або періодичні видання. Набагато менше розповсюджений погляд на бібліотеку як на місце, де можна відпочити або поспілкуватися.

Одне з основних завдань бібліотек – вибрати стратегічну лінію свого розвитку і комплектування фондів: це може бути або проведення власної «культурної політики», або орієнтація на реально існуючі наявні потреби населення і залучення їх,  через задоволення потреб, у бібліотеку. Респонденти відчувають потребу і брак інформації для професійної діяльності — 72% , самоосвіти — 63%, навчання  — 55% , відпочинку — 53 %,  для вирішення побутових та соціальних проблем — 35%; про свої захоплення – 30% . Таким чином, якщо виходити з реальних потреб користувачів і прагнути до їхнього задоволення, перспективною і раціональною для бібліотек можна вважати орієнтацію комплектування фондів блоками ділової, навчальної літератури, літератури для відпочинку і задоволення хобі-потреб.

Як основні достоїнства ЗОУНБ відзначаються професіоналізм бібліотекарів (87%), її книжковий, газетний, журнальний  фонди (відповідно — 79%, 74%, 72%), культура обслуговування (73%), хоча віддали перевагу нашій бібліотеці перш за все через можливість отримати необхідну інформацію (70%) і наявний бібліотечний фонд (64%),  професіоналізм тут відійшов на третє місце (53 %). Понад 70% опитаних користувачів задовольняє місцезнаходження бібліотеки і її режим,  третина респондентів позитивно оцінюють оперативність обслуговування. Можливість цікаво провести вільний час відзначають як достоїнство лише 15% респондентів. В оцінках нових надходжень, оформлення інтер’єру, комфортності умов, довідково-бібліографічного апарату, інформаційного обслуговування думки користувачів поділилися з незначною перевагою позитивної частини (51% – 57%).  До недоліків бібліотек більшість відносить репертуар аудіо та відеозаписів (90%), оснащеність технічними засобами (84%), участь у житті місцевого співтовариства (78%), можливість спілкування (71%).

На думку користувачів на рівень авторитету бібліотеки впливають, передусім, такі чинники, як повнота фонду і культура обслуговування. Серед рекомендацій щодо  запровадження нових послуг переважають пропозиції створення електронного каталогу із можливістю вільного доступу до ЕК, збільшити термін користування книгами абонементу, отримати доступ до класичної музики у форматі  mp3, пошук інформації за певною темою, удосконалення МБА, продаж напоїв (кави). 

Наявність масової роботи в бібліотеці в цілому схвалюється учасниками дослідження.  Із переліку бібліотечних заходів 61% користувачів нашої бібліотеки із числа опитаних відвідали б книжкові виставки, 52 % — охоче взяли б участь у презентаціях книг, близько 20% виявили зацікавленість до тематичних вечорів і лекцій, 12 % — до семінарів, гуртків і курсів і лише 6% — до вечорів відпочинку.

Зміни в діяльності бібліотеки відзначили 38%, не помітили їх – 21%, 35% — вибрали варіант «Важко відповісти». Серед  змін, які відзначили респонденти, провідне місце займають поява комп’ютерів і організація доступу до Інтернету, платні послуги, а також наші відремонтовані приміщення, нові вікна. Крім цього, вони пропонують нам  змінити графік роботи (працювати до 20 — 21 год.), покращати технічне оснащення, змінити політику комплектування, яка повинна відповідати статусу наукової бібліотеки та ін. 92% користувачів вважають, що бібліотека користується авторитетом серед населення і готові її захищати, якщо виникне потреба.

Підвищення престижу бібліотеки, перспективи її розвитку пов'язуються населенням з технічним оснащенням (56%), удосконаленням інформаційного обслуговування (стати місцем, де можна знайти потрібну інформацію як із різних галузей знань, так і з особистих проблем) – 49%, більше популяризувати себе — 31%, активізувати участь у житті місцевої громади (використовувати можливості для спілкування) – 29%, по 15% користувачів рекомендують нам більше проводити масових заходів і підвищити професійний рівень персоналу, ще 12% – зробити бібліотеку привабливою зовні.

Отримана в процесі дослідження інформація була використана адміністрацією бібліотеки і її провідними фахівцями для обґрунтування місії та стратегічних планів розвитку ЗОУНБ, прийняття маркетингових рішень, визначення пріоритетних видів бібліотечно-інформаційних послуг.

Рекомендації обласної науково-практичної конференції

«Бібліотека, інформація: регіональний аспект»

25 вересня 2008 р.

25 вересня 2008 року у м. Запоріжжі відбулася обласна науково-практична конференція ««Бібліотека, інформація: регіональний аспект». Її організаторами були управління культури і туризму Запорізької облдержадміністрації, комунальний заклад «Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека імені О.М.Горького» Запорізької обласної ради, Запорізька бібліотечна асоціація.

В роботі конференції взяли участь представники органів державної влади і управління обласного і районного рівнів, громадського сектору, фахівці публічних, спеціальних і спеціалізованих бібліотек, книговидавничих і книготорговельних підприємств і організацій, студенти вузів. Таке широке представництво свідчить про те, що в області відбуваються   важливі процеси щодо осмислення ролі і значення бібліотек як джерел інформації і знань, адже без системи організації публічного доступу до інформації неможливо стверджувати про успішне реформування соціально-економічного життя країни, формування правової держави і громадянського суспільства. 

Сьогодні на теренах області працює понад тисячу публічних, спеціальних і спеціалізованих  бібліотек. Послугами тільки публічних книгозбірень користується 45 % населення Запорізького краю.

Конференція відкрилася привітаннями зібрання з нагоди Всеукраїнського Дня бібліотек, у яких підкреслювалася важливість місії бібліотечних установ – забезпечення вільного і широкого права громадян на інформацію. 

Провідними темами конференції стали:

— регіональна політика в галузі бібліотечної справи та інформації;

— бібліотеки області в інформаційному середовищі.

Конференція проходила у дві сесії, під час яких було зроблено 14 повідомлень, бібліотечні працівники обмінювалися досвідом.

Учасники конференції відзначають, що бібліотеки є дієвим суспільним інститутом, який навіть у складних умовах обмеженого фінансування намагається виконувати свої функції щодо залучення жителів до цінностей національної та світової культури, науки та освіти.

Одночасно учасники конференції з тривогою підкреслювали негативні фактори, які стримують розвиток бібліотечних закладів. Зокрема, через фінансові труднощі вкрай незадовільно здійснюється комплектування бібліотечних фондів, щорічно обсяги творів друку, які зберігаються у бібліотеках,  зменшуються на 70-80 тис. прим.; технічна оснащеність переважної більшості публічних бібліотек не відповідає сучасним вимогам якісного обслуговування користувачів і є загрозливою для поглиблення інформаційної та цифрової нерівності населення області. 

Конференція вважає за необхідне:

зосередити увагу органів місцевої влади на забезпеченні безумовного виконання районних та міських програм поповнення бібліотечних фондів, передбачити потреби користувачів публічних книгозбірень  в процесі формування обласної програми розвитку книговидавничої справи; наголосити на критичних темпах процесів інформатизації районних і сільських бібліотек регіону та нагальній необхідності розробки нової стратегії розвитку бібліотечно-інформаційної галузі.

За підсумками сесії «Бібліотеки області в інформаційному середовищі» учасники конференції рекомендують:

— з метою розвитку інтелектуального потенціалу регіону і соціальної активності громадян сприяти задоволенню інформаційних потреб населення краю через запровадження інформаційно-комунікаційних технологій в бібліотеки області;

— розглядати систему організації доступу населення до інформації як важливу складову сталого розвитку регіону, удосконалювати механізми доступу громадян до соціально значущої інформації з використанням потенціалу публічних бібліотек області;

— сприяти створенню на базі бібліотек центрів публічного доступу до Інтернету;

— приділяти особливу увагу формуванню краєзнавчих електронних ресурсів з нагоди відзначення 70-річчя утворення Запорізької області.