Матеріали, зібрані у четвертому випуску дайджесту, досліджують критерії вибору моделі регіональної інтеграції для України, політико-правові основи розвитку відносин між Україною та Європейським Союзом, особливості розвитку торговельно-економічних зв’язків України з країнами ЄС та ЄЕП та розглядають вигоди і негативні наслідки вступу України до Митного союзу або зони вільної торгівлі з ЕС.

* * *

Резнікова О. О.

Україна в регіональних інтеграційних процесах: обґрунтування вибору

Питання регіональної інтеграції є особливо актуальними для України, оскільки вона має унікальну можливість вибору її напряму — європейського (інтеграція до ЄС) або євразійського (інтеграція до країн Митного союзу — Російської Федерації, Білорусі, Казахстану).

Великою помилкою було б визначати напрям регіональної інтеграції виключно з позиції обрання найвигіднішого для країни торговельного партнера. На нашу думку, ключовими критеріями вибору мають бути: 1) цивілізаційні цінності, які найбільше відповідають потребам нації; 2) модель розвитку суспільства, що найадекватніша сучасним умовам розвитку; 3) ефективність економічної моделі.

Важливими чинниками визначення пріоритетного напряму регіональної інтеграції для країни є також єдність цілей щодо забезпечення регіональної безпеки в межах інтеграційного утворення; урахування особливостей регіонального розвитку, в т. ч. механізмів регіонального співробітництва; соціально-політичні й геополітичні наслідки участі країни в такому утворенні тощо.

Вибір цивілізаційних цінностей. Беззаперечним фактом є належність України до європейської (західної) цивілізації. Крім того, пріоритетність європейського вибору обумовлена особливостями сучасного розвитку, які найбільше проявляються саме серед країн ЄС, та характеризується поглибленням глобалізаційних процесів, зростанням значущості гуманітарної сфери, високих інформаційних технологій, постіндустріальних принципів суспільного розвитку, підвищенням ролі інтелектуального капіталу та менеджменту, соціальних і гуманітарних чинників економічного прогресу, утвердженням пріоритетності базових засад стійкого розвитку, котрий сприяє не тільки економічному піднесенню, а й справедливому розподілу його результатів, збільшенню можливостей людей. Такі підходи повністю відповідають інтересам України.

МС поєднує в собі характеристики західної та східної цивілізацій. Таке поєднання не завжди є гармонійним, що підтверджується наявністю низки заморожених конфліктів на території держав інтеграційного утворення.

Вибір моделі розвитку суспільства. Успішний приклад ЄС демонструє можливість існування інтеграційної моделі, в якій утверджуються принципи міждержавних відносин, що грунтуються на довірі й прозорості, де суверенітет кожної країни-учасниці органічно пов'язаний із колективними зобов'язаннями та спільними діями. Стратегічні рішення приймаються на основі консенсусу, а суперечності долаються шляхом переговорів і компромісів. Нині наднаціональні цілі в ЄС досягаються з допомогою механізму міждержавного узгодження.

Євразійське економічне співтовариство (ЄврАзЕс), у межах якого створений і функціонує МС, побудоване на дещо інших принципах. Характерною рисою цього утворення є домінування інтересів найбільшого учасника — Російської Федерації (РФ). У Комісії МС, котра приймає рішення, обов'язкові для виконання всіма його учасниками, голоси розподіляються таким чином: Білорусь — 21,5 %, Казахстан — 21,5 %, РФ — 57 %.

Ефективність економічної моделі. Основу економічного розвитку країн МС становить забезпеченість сировинними ресурсами, передусім енергетичними. Сировинна економічна модель є вигідною для країн МС у періоди глобального економічного зростання та підвищення попиту на ресурси. Водночас у разі розвитку протилежних тенденцій велика залежність від зовнішнього ринку створює підвищені ризики економічного спаду. Крім того, технологічна відсталість унаслідок викривлення моделі економічного розвитку на користь сировинних галузей не дає підстав очікувати помітного збільшення частки таких країн на світовому ринку в умовах формування постіндустріального глобального суспільства. Натомість економіка країн ЄС є більш збалансованою, у ній превалюють високотехнологічні галузі, що в сучасних умовах надає цим країнам значні конкурентні переваги.

Країни МС і ЄС є нашими найбільшими торговельними партнерами. За даними Державної служби статистики України за 2012 р. частка зовнішньої торгівлі України товарами з країнами МС становила 36,7 % загального обсягу такої торгівлі (діапазон коливань протягом останніх чотирьох років — 33-38,7 %), із країнами ЄС — 28 % (діапазон коливань — 28-29 %). При цьо­му на тлі загального зростання обсягів зовнішньої торгівлі України товарами у 2012 р. на 1,6 % порівняно з попереднім роком відбулося скорочення обсягів торгівлі товарами як із країнами ЄС (на 1 %), так і з країнами МС (на 3,8 %).

У зовнішній торгівлі товарами нашої держави з обома групами країн протягом останніх чотирьох років спостерігається стійке збільшення дефіцитів: МС — від 6,7 (2009 р.) до 11,7 млрд дол. США (2012 p.); ЄС від 5,9 до 9,2 млрд дол. США відповідно.

Структура зовнішньої торгівлі України товарами має такі особливості:

— в імпорті до України з країн МС переважає сировинна продукція (понад 80 % мінерального палива), з країн ЄС — продукція з високим рівнем доданої вартості (машини та обладнання, фармацевтична й промислова продукція);

— в експорті України до країн МС переважає продукція з високим рівнем доданої вартості (промислове й транспортне устаткування, транспортні засоби, машини та механізми, продукція хімічної промисловості, електрообладнання, напої, тютюнові вироби), хоча присутня й сировина (чорні метали та вироби з них, мінеральні продукти), до країн ЄС — сировина (чорні метали, руди, шлаки, зола, вугілля, кокс, лісоматеріали, олійне насіння й олійні плоди) та промислові товари.

Детальні дослідження економічних вигід і втрат від поглибленої взаємодії України з ЄС і МС проведені, зокрема, авторськими колективами Національного інституту стратегічних досліджень, Інституту економічних досліджень та політичних консультацій. Із урахуванням їхніх результатів можна дійти таких узагальнених висновків:

  1. За умови створення зони вільної торгівлі з ЄС у короткостроковому періоді можливі певні втрати, які можуть бути компенсовані за рахунок фінансової допомоги з боку ЄС та підвищення конкурентоспроможності українських виробників і відповідної державної підтримки. У довгостроковому періоді вигоди істотно перевищать можливі втрати, оскільки йдеться про модернізацію національної економіки на основі трансферу передових технологій та прискорення інвестиційних процесів.

  2. У разі приєднання до МС у короткостроковому періоді можливі певні вигоди, зумовлені зниженням цін на енергоносії, проте в довгостроковому періоді Україна зазнаватиме дедалі більших збитків у зв'язку з втратою конкурентних переваг, збереженням неефективної соціально-економічної моделі розвитку та подальшою деградацією національної економіки.

Окрім економічних необхідно враховувати соціально-політичні й геополітичні наслідки приєднання України до цих регіональних інтеграційних утворень. Так, інтеграція до МС матиме низку серйозних негативних наслідків, таких як: невдоволення значної частини населення та суспільно-політичних груп, що орієнтовані на поглиблення співпраці з ЄС; несхвалення з боку фінансово-промислових груп, котрі націлені на співробітництво з країнами ЄС; втрата органами державної влади частини повноважень у економічній сфері; погіршення відносин із країнами ЄС і США, а також взаємодії з міжнародними організаціями (СОТ, НАТО, ШОС).

Створення зони вільної торгівлі з ЄС не передбачає передання частини повноважень від національних органів влади наднаціональним, адже метою встановлення такої зони є поглиблення економічної співпраці, яке не тягне за собою певних політичних змін. Утім, цей процес також матиме певні негативні наслідки для України, а саме: невдоволення значної частини населення та суспільно-політичних груп, орієнтованих на поглиблення співпраці з МС та занепокоєних рецесією в ЄС; несхвалення з боку фінансово-промислових груп, націлених на співробітництво з країнами МС.

Національні інтереси України передбачають збалансовану зовнішню політику, що забезпечуватиме сприятливі умови для модернізації економіки та підвищення її стійкості в умовах глобалізації. Формат міжнародної співпраці, який передбачає створення зони вільної торгівлі, надає можливість досягти зазначених цілей. При цьому Україні не слід обмежуватися лише європейським і євразійським векторами. Приміром, доцільно розглянути можливість поглиблення співпраці шляхом створення таких зон із регіональними об'єднаннями та окремими країнами Африки, потенціал зростання котрих за останні роки значно збільшився. Започаткування переговорного процесу між США та ЄС щодо створення зони вільної торгівлі в рамках Трансатлантичного торговельного та інвестиційного партнерства також може істотно розширити економічні можливості України в разі подальшої реалізації нею євроінтеграційного Проекту.

Фінанси України. — 2013. — № 6. — С. 53-61.

 

Макаруха З.

Відносини Україна — Європейський Союз: від партнерства до асоціації та економічної інтеграції

З самого початку розвитку відносин між Україною та Європейським Союзом (далі — ЄС) наша країна сповідувала євроінтеграційний підхід, який залишився незмінним у процесі еволюції відносин сторін.

Перший саміт Східного партнер­ства в Празі 2009 р. покладав на нову політику ЄС великі надії. У травні виповнилося чотири роки з моменту започаткування ініціативи ЄС «Східне партнерство». За цей час воно принесло кілька беззаперечних політичних дивідендів.

По-перше, важливим позитивним політичним ефектом «Східного партнерства» стало чітке відокремлення європейських сусідів ЄС від південних сусідів Європи в рамках ЄПС. Держави, які мають різні прагнення та різні можливості у контексті потенційного рівня інтеграції в ЄС, потребують різних підходів збоку ЄС.

По-друге, в результаті започаткування «Східного партнерства» четверо партнерів — Молдова, Азербайджан, Вірменія та Грузія — розпочали переговори з ЄС щодо укладення угод про асоціацію.

По-третє, наприкінці 2010 р. у рамках «Східного партнерства» ЄС представив модель Плану дій з візової лібералізації для країн-партнерів.

Переговори щодо укладення Угоди про асоціацію з ЄС Україна розпочала у лютому 2007 p., безвізовий діалог — у жовтні 2008 p., тобто ще до офіційного запуску ініціативи «Східне партнерство» у травні 2009 р. у Празі.

Проте нова ініціатива ЄС не надала партнерам європейської перспективи. Зміна політичної та економічної ситуації в ЄС, глобальна економічна та фінансова криза, втома від розширення змусили ЄС сконцентруватися на внутрішніх проблемах. Це зумовило відповідну позицію ЄС тримати східних партнерів на відстані витягнутої руки досить близько, щоб не дозво­лити їм відійти від Європи, але досить далеко від членства в ЄС.

Угода про асоціацію створює якісно новий, поглиблений формат відносин між Україною та ЄС. Вона є унікальним двостороннім документом, який виходить далеко за межі подібних угод, укладених ЄС свого часу з країнами Центральної та Східної Європи. По суті, Угода про асоціацію є найбільш далекосяжною угодою, яку ЄС коли-небудь мав з третьою країною.

Відповідно до Угоди відносини між Україною та ЄС переведені на новий рівень — від партнерства і співробітництва до політичної асоціації та еко­номічної інтеграції.

В основі політичної асоціації — зближення позицій України та ЄС з усіх питань міжнародного миру та безпеки, забезпечення безпосередньої участі України у політиках, агенціях та програмах ЄС, спільність дій з метою забезпечення інтересів національ­ної безпеки Української держави.

З приводу цього слід зазначити, що Україною вже досягнуто певного прогресу у сфері політичного співробітництва, наша держава є учасницею багатьох програм ЄС (зокрема Twinning, Taiex), налагоджено роботу з Місією Європейської Комісії з надання допомоги в питаннях кордону в Україні та Республіці Молдова (EUBAM). Активною є участь України у роботі агенцій ЄС: підписано Робочі домовленості про оперативне співробітництво між Адміністрацією Державної прикордонної служби України та Європейським агентством з менеджменту оперативного співробітництва на зовнішніх кордонах держав — членів ЄС (FRONТЕХ), започатковано практичну роботу між МВС України та Європейським поліцейським офісом (EUROPOL), а також між Міністерством охорони здоров'я України та Європейським моніторинговим центром з наркотиків та наркотичної залежності (EMCDDA), ратифікація Україною Конвенції Ради Європи про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних та Додаткового протоколу до неї (відповідний Закон України Верховна Рада ухвалила 6 липня 2010 р.) сприятиме укладенню угоди з Євроюстом та оперативної угоди з Європолом.

Економічна інтеграція — це створення поглибленої та всеохоплюючої ЗВТ України — ЄС, спрямованої на поступову інтеграцію України до внутрішнього ринку ЄС.

ЗВТ Україна — ЄС передбачає лібералізацію торгівлі як товарами, так і послугами, лібералізацію руху капіталу та до певної міри — руху робочої сили. Відмінною рисою ЗВТ Україна — ЄС є комплексна програма адаптації секторальних законодавчих та нормативних актів України (транспорт, енергетика, послуги, сільське господарство тощо) до відповідних стандартів ЄС. Це дозволяє значною мірою усунути нетарифні (технічні) бар'єри у торгівлі між Україною та ЄС та забезпечити розширений доступ до внутрішнього ринку Є С для українських експортерів і навпаки — європейських експортерів до українського ринку.

Угода забезпечує правове регулювання й інших важливих сфер співробітництва сторін.

Так, ключовою метою співробітництва у сфері юстиції, свободи та безпеки є утвердження верховенства права та зміцнення відповідних інституцій, зокрема у галузі правоохоронної діяльності та встановлення правосуддя, насамперед зміцнення судової системи, покращення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості. Невід'ємним елементом співпраці є забезпечення належного рівня захисту персональних даних відповідно до європейських та міжнародних стандартів.

З метою управління міграційними потоками Угодою запроваджено всеохоплюючий діалог щодо ключових питань у сфері міграції, включаючи нелегальну та легальну міграцію, протидію торгівлі людьми тощо.

Водночас однією з цілей Угоди про асоціацію між Україною та ЄС є реалізація однієї з важливих ініціатив ЄС, запропонованих Східним виміром ЄПС, — «прогресивна лібералізація візового режиму у безпечному середовищі» кінцевою метою якої є запровадження безвізового режиму поїздок громадян держав-сусідів до ЄС. Адже Угода між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз 2007 р. (набула чинності 1 січня 2008 р.), яка головним чином стосується українських громадян, оскільки Україна ввела безвізовий режим для громадян ЄС з травня 2005 p., лише частково вирішує проблему асиметрії у режимах взаємних поїздок громадян Сторін, а саме спрощує процедури оформлення віз для окремих категорій українських громадян. Більше того, «пакетний підхід» ЄС до укладення Угод про спрощення візового режиму з третіми державами мав своїм наслідком укладення між Україною та Є С Угоди про реадмісію осіб від 18 червня 2007 р. (набула чинності у січні 2008 р.), що, закріплюючи зобов'язання України щодо реадмісії громадян третіх країн, покладає на нашу державу широкий комплекс обов'язків (у законодавчій, інституційній та фінансовій сферах), який не співрозмірний з перевагами отриманими від Угоди про спрощення оформлення віз.

Так, у Комунікації ЄС «Східне партнерство» міститься розділ «Мобільність та безпека», в основі якого лежить принцип сприяння мобільності громадян держав східного партнерства за умови забезпечення безпечного середовища (як в зазначених державах, так і на зовнішніх кордонах ЄС). Підтвердженням цих намірів є закріплення Стокгольмською програмою 2009 р. "Відкрита та безпечна Європа на службі та захисті громадян» можливості розширення Шенгенського простору та перспектив запровадження безвізового режиму для" громадян держав — сусідів ЄС.

Значна частина Угоди присвячена економічному та секторальному співробітництву. Угода врегульовує умови, модальності та часові рамки гармонізації законодавства України та законодавства ЄС, зобов'язання України щодо реформування інституційної спроможності відповідних установ та принципи співробітництва між Україною, ЄС та його державами-членами у низці секторів економіки України та напрямів реалізації державної галузевої політики.

Імплементація цього розділу Угоди дасть змогу, по-перше, забезпечити більш поглиблене виконання положень Угоди щодо зони вільної торгівлі, оскільки сприятиме зближенню регуляторного середовища України та ЄС, а відтак — усуненню нетарифних торговельних бар'єрів, а, по-друге, сприяти інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС та єдиного нормативного простору в переважній більшості секторів економіки та суспільного життя України.

Положення Угоди про асоціацію в частині енергетичного співробітни­цтва запровадять гармонізовані правові рамки режиму регулювання діяльності підприємств галузі на території України та ЄС. Положення закріплюють спільні принципи такого режиму, запозичені з «енергетичного» законодавства ЄС, а саме принципи розподілу функцій із видобутку, транспортування, транзиту та кінцевого продажу енергоносіїв, принципи недискримінації, національного поводження з підприємствами сторін, прозорості процедур надання дозволів та ліцензій на видобуток, транспортування та дистрибуції енергоносіїв. При цьому у разі наявності розбіжностей між правовим режимом, що встановлюється Угодою та нормами Енергетичного Співтовариства, останні матимуть пріоритет.

Звичайно Угода про асоціацію не є квитком до членства. Та й сама назва Угоди («Угода про асоціацію»), не свідчить про відкриття перспектив членства в ЄС. Відповідно до ст. 217 Договору про функціонування ЄС (зі змінами внесеними Лісабонським договором 2007 р.) Союз може укладати з однією чи більше третіми країнами або міжнародними організаціями угоди про створення асоціації, які передбачають взаємні права й обов'язки, спільні дії та і особливі процедури. Укладення Угоди про асоціа­цію слід розглядати як серединний, перехідний та такий, що цементує європейські перспективи України у відносинах з ЄС, етап.

Право України. — 2013. — № 6. — С. 51-58.

 

Ван дер Лу Г.

Нова зона вільної торгівлі між Європейським Союзом та Україною: «глибока» і «всеосяжна»?

1. Вступ

Через обмеження можливості ЄС до подальшого розширення або через небажання ЄС розширюватися чи непідготовленість до цього сусідніх країн, останнім часом постає нагальна потреба у розробці нового правового документа (угоди) як альтернативи членства у ЄС. У рамках європейської політики сусідства (далі — ЄПС) та Східного партнерства (СхП) ЄС планує укладати новий вид угод про асоціацію зі своїми країнами-партнерами, які мають включати «глибоку і всеосяжну зону вільної торгівлі» (далі — ГВЗВТ). Цей новий вид торго­вельних угод передбачає інтеграцію країн-партнерів до внутрішнього ринку ЄС на даний момент без надання їм перспективи членства у ЄС.

2. Генезис «глибокої і всеосяжної зони вільної торгівлі» між ЄС та Україною

У світлі найбільшого раунду розширення ЄС із включенням до його членів центрально- та східноєвропейських країн у 2003 р. Союз запровадив ЄПС, основною метою якої є запобігання появі нових демаркаційних ліній між розширеним ЄС та його сусідами, й зміцнення процвітання, стабільності та безпеки сусідніх з ЄС країн. У 2008 р. у рамках ЄПС ЄС запровадив окрему програму СхП, метою якої є політична асоціація та подальша економічна інтеграція між ЄС та його східними партнерами. У рамках саме цієї політики була розроблена ГВЗВТ як частина розширеної та поглибленої Угоди про асоціацію (УА).

У довгостроковій перспективі Європейська Комісія навіть хоче працювати у напрямі створення мережі ГВЗВТ між різними партнерами з ЄПС, яка може вирости в «Економічне співтовариство сусідства». Сам цей термін був роз'яснений Євро­пейською Комісією в неофіційному документі «ЄПС на шляху до подальшої економічної інтеграції» 2006 р. У 2008 р. на саміті ЄС — Україна в Парижі Україні вперше було запропоновано укласти УА, яка мала включати ГВЗВТ, а іншим східним сусідам така угода була запропонована у 2009 р. у рамках СхП. І лише пізніше аналогічні ГВЗВТ були запропоновані середземноморським партнерам з ЄПС, в основному як відповідь на Арабську Весну.

Переговори з Україною стосовно УА вперше розпочалися у березні 2007 p., а стосовно ГВЗВТ — у лютому 2008 p., після вступу країни до COT. У жовтні 2011 р. ЄС та Україна завершили політичні переговори стосовно ГВЗВТ. У березні 2012 р. відбулося парафування УА, але парафування частини Угоди про ГВЗВТ відбулося лише у липні 2012 p., після її правової чистки. 15 травня 2013 р. Комісія ухвалила проектні рішення Ради ЄС щодо підписання та укладення УА між ЄС та Україною.

3. «Глибока» і «всеосяжна» зона вільної торгівлі?

УА між ЄС та Україною, яка включає ГВЗВТ, є першою (парафованою) угодою нового покоління угод про асоціацію з країнами СхП, покликана заснувати унікальний вид політичної асоціації та економічної інтеграції. Справді, варто наголосити, що основна мета ГВЗВТ виходить за межі простого економічного співробітництва, як це передбачалося в УПС, а спрямована на економічну «інтеграцію» України до внутрішнього ринку ЄС. Наприклад, ст. 1 (d) УА, в якій викладені її цілі, стверджує, що ця Угода спрямована на «забезпечення умов для покращання економічних та торговельних відносин, спрямованих на поступову інтеграцію України до внутрішнього ринку ЄС, яка включає створення глибокої і всеосяжної зони вільної торгівлі». Така ціль «інтеграції без членства» відповідає ширшим цілям ЄПС та СхП, спрямованим на модернізацію економіки країн-партнерів, залучення інвестицій, сприяння стабільності, безпеці та процвітанню і створення «кола друзів» навкруги ЄС. Всеосяжний характер ГВЗВТ передбачає, що ця торговельна угода має ширші рамки та охоплює всі основні аспекти торговельних відносин між ЄС та Україною. Таким чином, вона є більш розширеною, ніж класичні ЗВТ, і передбачає не лише взаємне відкриття ринків для більшості товарів, а й часткову та поступо­ву лібералізацію послуг і обов'язкові до виконання положення у всіх основних торгових аспектах, таких як санітарні та фітосанітарні (СФС) норми, права інтелектуальної власності (ПІВ), сприяння торгівлі, державні закупівлі, енергетика, транспорт та конкуренція.

З іншого боку, «глибокий» характер ГВЗВТ стосується зобов'язання України привести своє законодавство у відповідність до acquis communautaire з метою досягнення економічної інтеграції до внутрішнього ринку ЄС. Угода про ГВЗВТ містить декілька пунктів про наближення законодавства, згідно з якими Україна має привести своє внутрішнє законодавство у відповідність до acquis ЄС. У свою чергу, Україні буде надана можливість поступового виходу на внутрішній ринок ЄС. Така угода quid pro quo є досить революційною у порівнянні з попередніми необов'язковими документами ЄС, таким як План дій та Порядок денний асоціації, і є документом, що має обов'язкову юридичну силу, спрямовану на наближення законодавства в рамках ЄПС та СхП.

3.1. Всеосяжний характер ГВЗВТ

Як зазначалося вище, під терміном «всеосяжна» ЗВТ Європейська Комісія розуміє торговельні угоди, які охоплюють (майже) всі торгові аспекти між ЄС та договірною Стороною. Тому, на відміну від класичних ЗВТ, які лише охоплюють торгівлю товарами, «всеосяжні» торговельні угоди мають також охоплювати інші торгові аспекти, що набувають все більшого значення в рамках актуальних питань торгівлі в ЄС та світі, як то, наприклад, послуги, державні закупівлі, ПІВ, конкуренція тощо. На сьогодні ГВЗВТ між ЄС та Україною є першою (парафованою) угодою про ЗВТ, укладеною ЄС, яка міститиме у заголовку термін «всеосяжна». Однак Європейська Комісія визначає декілька інших недавно укладених торговельних угод як всеосяжні, наприклад, Угоду про ЗВТ з Колумбією та Перу (підписана у 2012 р.), Чилі (набула чинності г у 2003 р.) та Мексикою (набула чинності у 2000 р.). Зокрема, нове покоління ЗВТ, що є результатом Стратегії глобальної Європи, також вважається «всеосяжним» (наприклад, Угода про ЗВТ з Кореєю (набула чинності у 2011 р.). Всі ці угоди мають широке охоплення та включа­ють (кожна наступна більше попередньої) положення про всі основні згадані вище торгові аспекти. Таким чином, всеохоплюючий характер ГВЗВТ між ЄС та Україною є не таким вже й новим. Зміст Угоди про ГВЗВТ між ЄС та Україною, наведений у частині IV Угоди про асоціацію, ілюструє те, що ця Угода не лише охоплює традиційні аспекти ЗВТ, такі як доступ до ринку товарів, але також включає державні закупівлі, ПІВ, конкуренцію, енергетику тощо. Той факт, що цей міст майже цілком подібний змісту Угоди про ЗВТ між ЄС та Кореєю, ще раз доводить, що «всеохоплюючий характер» цієї Угоди не є унікальним.

3.2. Доступ товарів на ринок

ГВЗВТ, звичайно, відповідає дого­ворам СОТ, а також включає в себе кілька договорів СОТ. Що стосується традиційного аспекту ГВЗВТ, торгівлі товарами, ЄС та Україна будуть поступово створювати ЗВТ на перехідний період не більше 10 років після набуття чинності цією Угодою відповідно до ст. XXIV Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (далі — ГАТТ) 1994 р. (ст. 25 УА). Кожна Сторона повинна зменшити або усунути свої митні збори на то­вари іншої Сторони, як це передбачено в додатках до Угоди (ст. 29 УА). Для торгівлі використаного одягу та інших речей передбачений спеціальний перехідний режим (ст. 29 УА). Через п'ять років сторони навіть можуть розглянути питання про прискорення і розширення меж ліквідації митних зборів (ст. 29 (4) УА). Крім того, Угода передбачає застереження про нескасування митних зборів (ст. 30 УА) і Сторони застосовують до товарів іншої Сторони національний режим відповідно до ст. III ГАТТ 1994 p. (ст. 34 УА). Експортне мито на виве­зення товарів до іншої Сторони Уго­дою заборонено, а існуюче експортне мито, що застосовується в Україні (наприклад, на окремі види сировини, ме­талів, міді й насіння соняшника), слід поступово ліквідувати (ст. 31 УА). Також на сьогодні заборонені експортні субсидії на сільськогосподарську продукцію (ст. 32 УА) та імпортні й експортні обмеження на товари, що поступають на територію іншої Сторони (узгоджені винятки у ст. XI ГАТТ 1994 р. все ще дозволяються) (ст. 35 УА).

Що стосується захисту торгівлі, Угода передбачає можливість введен­ня захисних заходів, узгоджених COT, коли імпорт загрожує завдати серйоз­ної шкоди вітчизняній промисловості (ст. 40 УА). Цікаво, що Україні вдалося домовитися про конкретні захисні заходи у вигляді високого мита на імпорт легкових автомобілів з ЄС (ст. 44 УА). Антидемпінгові й компен­саційні заходи у ЗВТ ґрунтуються на відповідних положеннях угод ГАТТ і СОТ (наприклад, ст. VI ГАТТ 1994 p. та Угоди СОТ про субсидії і компенсаційні заходи).

3.3. Глибокий характер Угоди про глибоку та всебічну зону, вільної торгівлі.

Саме «глибокий» характер, а не широка дія робить цю Угоду такою особливою і унікальною. Як пояснювалося вище, це стосується процесу інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС, що базується або зумовлюється наближенням законодавства України до acquis communautaire ЄС. ГВЗВТ містить численні положення, які зобов'язують Україну наблизити своє внутрішнє законодавство до acquis ЄС і, у свою чергу, країні поступово надається доступ до внутрішнього ринку ЄС. Крім того, кілька інших угод, укладених ЄС, містять положення, які зобов'язують Договірні сторони приблизити своє законодавство до acquis ЄС, щоб отримати доступ до ринку, такі як більшість попередніх угод про приєднання до ЄС, Договір про заснування Енергетичного Співтовариства, двосторонні авіаційні угоди між Швейцарією і Грузією і, звичайно, Угода про заснування Європейського економічного простору, яка дозволяє країнам Європейської асоціації вільної торгівлі (Норвегія, Ісландія і Ліхтенштейн) вийти на внутрішній ринок ЄС завдяки застосуванню його acquis.

Найбільш характерна особливість ГВЗВТ полягає у тому, що майже кожен її розділ має відмінний «тип» законодавчого механізму наближення. Ці різні законодавчі механізми наближення різняться за своїми масштабами і процедурами, щоб гарантувати однакове тлумачення і застосування змісту acquis ЄС для наближення залежно від цілей конкретного розділу ГВЗВТ.

4. Висновки

Ця Угода є першою з торгових угод нового типу, укладених ЄС, яка передбачає поступову і часткову інтеграцію третьої (сусідньої) країни до внутрішнього ринку ЄС. На основі цього аналізу можна дійти певних висновків.

По-перше, зрозуміло, що ГВЗВТ — це унікальна торгова угода ЄС. Як зазначено, комплексний характер цієї Угоди не є новим, оскільки декілька інших торгових угод ЄС мають подібне широке охоплення. Однак «глибокий» характер ГВЗВТ (тобто еконо­мічна інтеграція до внутрішнього ринку ЄС на основі зближення законодавства) і особливо відмінність між різними зобов'язаннями законодавчо­го зближення є цілком революційними. Особливо враховуючи, що ця Угода не є попередньою угодою про приєднання.

По-друге, ця Угода виходить за рам­ки традиційної угоди про вільну торгівлю і має декілька інтеграційно-орієнтованих елементів. Усунення нетарифних бар'єрів і процес законодавчого зближення призведуть до більшого доступу до ринку у таких сферах, як державні закупівлі і послуги. Крім того, укладання Угоди АСАА і надання підтвердження відповідності у сфері СФС заходів також збільшить доступ до ринку. Однак ця Угода є за­надто обмеженою, так би мовити, вона повністю інтегрує Україну до внутрішнього ринку ЄС, так, наприклад, Угода про Європейський економічний простір інтегрує країни Європейської асоціації вільної торгівлі до внутрішнього ринку, охоплюючи всі чоти­ри свободи. ГВЗВТ дійсно значною мірою сприяє вільному руху товарів, але не сприяє вільному пересуванню осіб, вільному руху капіталу, і лише кілька елементів торгівлі послугами будуть лібералізовані. Тому схоже, що ГВЗВТ з політичної точки зору є мак­симально можливим варіантом інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС.

По-третє, ГВЗВТ — це складна частина законодавчого процесу. Особливо різняться механізми наближення у кожному розділі, які роблять цей текст захоплюючим для вчених, але дуже важким для тих державних чиновників, які в кінцевому результаті повинні реалізовувати його.

Право України. – 2013. — № 6. – С. 59-69.

 

Радзієвська С. О.

Торговельно-економічні зв'язки України з країнами ЄС та ЄЕП: сучасний стан та перспективи розвитку

В останні роки на тлі розгортання світової фінансової кризи й особливо — кризи єврозони ЄС, активізації інтегра­ційних процесів і створення Митного союзу (МС) між Російською Федерацією, Білоруссю та Казахстаном, а також різкого зростання цін на енергоресурси, що надходять в Україну з Ро­сійської Федерації, і можливостями їх зниження за рахунок вступу України до МС, загостри­лось питання розвитку торговельно-економічних зв'язків з країнами-членами МС, який інтенсивно перетворюється у Єдиний економічний простір (ЄЕП), що може призвести до утво­рення певних ускладнень на шляху руху товарів та послуг України на його ринки.

Україна бере участь у функціонуванні таких регіо­нальних інтеграційних об'єднань: ЄС, ЄЕП, Організація чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) та регіональне міждержавне об'єднання «Організація за демок­ратію та економічний розвиток — ГУАМ» і є повноправним членом двох останніх, тобто країна знаходиться у полі різноспрямованих інтеграційних процесів. У майбутньому мо­жуть з'явитися й нові напрями інтеграції.

Класична теорія інтеграційних процесів передбачає наявність п'ятьох послідовних етапів інтеграційного розвитку країни: зони вільної торгівлі (ЗВТ), митного союзу, спільного ринку, економічного союзу, повної економічної інтеграції (монетарного союзу). Україна знаходиться на першому етапі інтеграції з країнами ГУAM (договір про створення ЗВТ підписано у 2002 р.) й з країнами ЄЕП (договір про створення ЗВТ з країнами СНД підписано у 2012 p., а країни ЄЕП входять до складу СНД). Наприкінці 2013 р. очікується підписання "Угоди про асоціацію між Україною і ЄС", що сприятиме якнайскорішому утворенню ЗВТ й з країнами ОЧЕС.

Динаміка інтеграційного розвитку України та її участі у функціонуванні зазначених об'єднань якісно визначатиметься переходами від стану члена ЗВТ до стану члена митного союзу і далі послідовно до більш високих форм інтеграційних об'єднань.

У світлі вищезазначеного розглянемо фактичний стан розвитку торговельно-економічних відносин між Україною і країнами ЄС та ЄЕП з метою визначення їх відповід­ності проголошеному у якості головного курсу інтеграції України її наближення до ЄС.

Питома вага торгівлі товарами у всій торгівлі товарами і послугами України у 2012 році становить 88,35%. Тому розглянемо специфіку торговельно-економічних зв'язків України з країнами-членами ЄС та ЄЕП у торгівлі товарами.

Країни ЄС є споживачами значної частини українського експорту товарів, а значну частину українського імпорту складає їх продукція.

Питома вага експорту товарів України до ЄС у всьому обсязі її експорту має тенденцію до зниження, а питома вага імпорту товарів України з ЄС у всьому обсязі її імпорту теж має тенденцію до зниження, але незначного. Торговельно-економічні зв'язки України з країнами ЄС розвиваються передусім за рахунок імпорту, стимулюючи розвиток інтеграційних процесів.

Процес інтеграції України з країнами ЄС в торгівлі то­варами характеризується як нерівномірний: у 2001 р. спостерігається інтеграція, 2002 pp. — стабільність, у 2003 і 2004 pp. — дезінтеграція, 2005, 2006 pp. — інтеграція, у 2007-2008 pp. — дезінтеграція, 2009-2011 pp. — інтеграція, 2012 р. — дезінтеграція.

Коефіцієнт інтеграції (дезінтеграції) в торгівлі товарами за 2000-2012 pp. між Україною і країнами ЄС дорівнює 0,94 і свідчить про те, що за цей період часу спостерігається незначна дезінтеграція в торгівлі товарами з країнами ЄС.

Основу експорту України до країн ЄС складають чорні метали, руди, енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки, шлаки та зола, одяг те­кстильний, деревина і вироби з деревини, вироби з чорних металів — сировина і капіталоміс­тка продукція важкої промисловості з незначним обсягом доданої вартості. Тенденцію до збільшення своєї питомої ваги у всьому українському експорті до країн ЄС мають насіння і плоди олійних культур, жири та олії тваринного та рослинного походження, руди, шлаки та зола, деревина та вироби з деревини, чорні метали, електричні машини та устаткування. Ре­шта товарів має тенденцію до зменшення своєї питомої ваги в експорті до ЄС.

Наявні статистичні дані дають можливість опосередковано визначити і стан експорту України в країни ЄС інноваційної продукції. За статистичними даними, у 2011 р. підприємс­твами України всього реалізовано інноваційної продукції на суму 42386722,5 тис. гри. (3,8 % до загального обсягу реалізованої промислової продукції), з них за межі України 12630608,5 тис. грн. (29,8% до обсягу реалізованої інноваційної продукції). Найбільше поставлено на світовий ринок інноваційної продукції за такими видами економічної діяльності, як металур­гійне виробництво та виробництво готових металевих виробів — 1062916,6 тис. грн. (24 % до загального обсягу реалізованої інноваційної продукції); машинобудування — 8434344,0 (74,8), у т.ч. виробництво машин та устаткування — 4549213,7 (74,2), виробництво електричного, електронного та оптичного устаткування — 1882047,0 (77,5), виробництво транспортних за­собів та устаткування — 2003083,3 тис. грн. (73,6 %). Продукція цих видів еко­номічної діяльності входить до основних груп експорту товарів України до країн ЄС, до яких належать такі групи товарів (код і назва товару згідно з УКТЗЕД): 72 — чорні метали (28,7 %); 73 — вироби з чорних металів (11,4 %); 84 — котли, машини, апарати і механічні пристрої (10,4 %); 85 — електричні машини і устаткування (48,7 %); 88 — аеронавігаційні або космічні апарати (3,3 %); 90 — прилади і апарати (16,6 %), питому вагу яких у 2011 р. у загальному екс­порті України відображає діаграма.

З наведених даних можна зробити висновок, що підприємства країн ЄС не можуть роз­глядатися як активні споживачі української інноваційної продукції. Певний виняток може бути зроблено стосовно електричних машин і устаткування. Але їх питома вага у сумарному експорті України до країн ЄС дорівнює 8,6% і не настільки значна, щоб цей висновок можна було б поставити під сумнів.

Тобто, зберігається актуальність висновку, зробленого у 2000 р. українськими вченими Б. В. Губським, Д. Г. Лук'яненком, В. Р. Сіденком: «Головна проблема розвитку українського товарного експорту — низький потенціал конкурентоспроможності на зовнішніх ринках продукції з високим рівнем доданої вартості, низька технологічність і наукомісткість товарів. За Україною дедалі більше закріплюється місце постачальника напівфабрикатів, які виготовляються галузями з підвищеними рівнями трудомісткості (головним чином, праці середньої кваліфікації), енерго- і матеріаломісткості та низьким рівнем екологічності. Така парадигма розвитку експортної структури суперечить національним структурним пріоритетам і перспективам розвитку структури світового господарства загалом. Більше того, в умовах обмеженості внутрішнього попиту експортне зростання стає каталізатором тенденцій до структурного спрощення економіки, її деіндустріалізації».

Порівняння їх висновку з нашим дозволяє стверджувати, що більше десяти років парадигма розвитку української експортної структури залишається без суттєвих змін.

У структурі експорту України в країни ЄС домінують такі товари, ціни на які відзначаються нестабільністю, спостерігається загострення конкуренції при наявності, особливо на ринках продукції чорної металургії і металообробки, потужних власних виробників. Це загострення конкуренції посилюватиметься внаслідок розвитку країн, що розвиваються, і створюють більш сучасні підприємства для вироблення таких товарів. Конкурентні переваги України на цих ринках, в основному, забезпечували низькі внутрішні ціни на фактори виробництва — низький рівень оплати праці, який забезпечував і низький рівень ціни залізної руди, вугілля, електроенергії, значно нижча за світову ціна газу, низькі витрати на відновлення і модернізацію основних фондів, державні субсидії.

Вступ України до СОТ у 2008 p., значне зростання з 2009 р. цін на імпортований з Російської Федерації газ, необхідність підвищення рівня оплати праці ведуть до втрати частини цих конкурентних переваг. Треба також зазначити, що конкурентною перевагою був низький курс національної валюти, який багатьма науковцями вважався заниженим. Підвищення кур­су національної валюти вело б до втрати цієї конкурентної переваги. Натомість падіння кур­су національної валюти внаслідок сучасної світової кризи посилило цю конкурентну перевагу, але її тимчасовий характер не викликає сумнівів.

Тому стосовно експорту в країни ЄС може бути зроблений такий висновок: товарна структура експорту України в країни ЄС потребує рішучого зрушення у бік збільшення обсягів продукції із значним обсягом доданої вартості. Україна і зараз виробляє наукомістку високотехнологічну продукцію, але вона неконкурентоспроможна на ринках країн ЄС.

Основу імпорту товарів України з країн ЄС складає продукція із значним обсягом доданої вартості — фармацевтична продукція, полімерні матеріали, пластмаси, котли, машини, апарати і механічні пристрої, електричні машини і устаткування, наземні транспортні засоби, крім залізничних. Найбільшу питому вагу має продукція машинобудування. Це підтверджують і дані аналізу галузевої структури імпорту за 1997-2004 pp., згідно з якими продукція машинобудування в імпорті з країн ЄС складала у: 1997 р. — 41,6 %; 1998 — 42,3; 1999 — 35,8; 2000 — 35,1; 2001 — 39,4; 2002 — 41,6; 2003 — 42,3; 2004 — 46,7 %. Разом з тим слід підкреслити, що значну частину імпорту продукції машинобудування складають наземні транспортні засоби, крім залізничних, а по суті — легкові автомобілі, які мало сприяють під­вищенню технологічного рівня промисловості України. Так, питома вага автомобілів легко­вих у всьому імпорті України товарів товарної групи 87 «наземні транспортні засоби, крім залізничних» складала у 2007 р. — 45,4 %; 2008 — 50,5; 2009 — 47,6; 2010 — 52,5; 2011 р. -54,7 %.

Наведені дані дозволяють зробити висновок, що торговельно-економічні зв'язки між: Україною і країнами ЄС здійснюються протягом аналізованого періоду часу переважно на міжгалузевій основі.

Високотехнологічний імпорт в Україну з країн ЄС сприяє утворенню нових конкурентних переваг, які посилюють конкурентні переваги, обумовлені природними ресурсами, де­шевою робочою силою, низькою платою за землю, недооціненими основними фондами і низьким курсом гривні. Ці нові конкурентні переваги реалізуються, переважно, не на ринках країн ЄС, а на інших географічних напрямках українського експорту і у першу чергу на ринках країн-членів СНД.

Слід також відзначити, що спроби України експортувати до країн ЄС високотехнологічну конкурентоспроможну продукцію часто-густо є невдалими, причому ці труднощі не завжди пояснюються низькою її конкурентоспроможністю, а іноді є наслідком дискримінації.

Розглянута динаміка торговельно-економічних відносин між Україною і країнами ЄС свідчить про те, що Україна ще не сформувала нові конкурентні переваги на ринках ЄС. Поки що немає об'єктивних підстав стверджувати, що наша країна значно покращила структуру свого експорту.

У цілому можна зробити висновок, що структура зовнішньої торгівлі України з країнами ЄС, в основному, визначається сформованими раніше порівняльними перевагами, а також необхідністю технологічного оновлення вітчизняного виробництва.

Розвиток торговельно-економічних відносин з країнами ЄЕП, а особливо з Російською Федерацією, забезпечує Україну енергоносіями і попитом на продукцію її обробної промисловості і, що має велике значення у зв'язку з переходом економіки України до інноваційно-інвестиційної моделі розвитку, на продукцію машинобудування.

Можна констатувати, що товарооборот України з країнами ЄЕП збільшився у 2012 р. порівняно з 2000 р. у 5,26 разів; експорт у 5,78; імпорт у 4,97 рази і характеризується зростаючим негативним сальдо. Головним споживачем експорту України є Російська Федерація, а Білорусь і Казахстан імпортують приблизно рівні обсяги українських товарів. Як і в експорті, переважна частина імпорту надходить в Україну з Російської Федерації, а Білорусь у 2012 р. експортувала в Україну у 3,4 рази більше товарів, ніж Казахстан.

Зазначимо, що і структура товарообороту між Україною і кожною із країн, що форму­ють ЄЕП, суттєво відрізняється. Тому подальший аналіз товарної структури торговельно-економічних зв'язків України з країнами ЄЕП буде проводитися окремо щодо Білорусі, Казахстану і Російської Федерації.

В експорті України до Білорусі основу складають (код і назва товару згідно з УКТЗЕД): 10 — зернові культури; 15 — жири та олії тваринного або рослинного походження; 23 — залишки і відходи харчової промисловості; 72 — чорні метали; 73 — вироби з чорних металів; 84 — котли, машини, апарати і механічні пристрої; 85 — електричні машини і устаткування. Наведені тренди свідчать про наявність в експорті до Білорусі тенденції до зростання питомої ваги жирів та олії тваринного або рослинного походження, виробів з чорних ме­талів і до зменшення — зернових культур, залишків і відходів харчової промисловості; чо­рних металів; котлів, машин, апаратів і механічних пристроїв; електричних машин і устаткування. Натомість у 2012 р. 12,4% експорту до Білорусі складали залізничні локомотиви (товарна група 86).

В імпорті України з Білорусі значну питому вагу складають: 27 — енергетичні матеріали, нафта та продукти її переробки; 84 — котли, машини, апарати і механічні пристрої; 87 — наземні транспортні засоби, крім залізничних.

Наведені дані свідчать про тенденцію у імпорті з Білорусі до збільшення питомої ваги енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її переробки і тенденцію до зменшення питомої залі імпорту котлів, машин, апаратів і механічних пристроїв і наземних транспортних засо­бів, крім залізничних.

В експорті України до Казахстану основу складають: 73 — вироби з чорних металів; 84 —еотли, машини, апарати і механічні пристрої.

В імпорті України з Казахстану значну питому вагу складають: 27 — енергетичні матеріали, нафта та продукти її переробки; 72 — чорні метали. Наведені дані свідчать про тенденцію до зростання питомої ваги імпорту енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її переробки і зменшення чорних металів.

Таким чином, Україна поставляє в Казахстан продукцію з більш високим вмістом доданої вартості, ніж Казахстан в Україну. В експорті України до Російської Федерації значну питому вагу становлять: 04 — молоко та молочні продукті, яйця, мед; 28 — продукти неорганічної хімії; 72 — чорні метали; 73 — ви­роби з чорних металів; 84 — котли, машини, апарати і механічні пристрої; 85 — електричні машини і устаткування; 86 — залізничні або трамвайні локомотиви, шляхове обладнання; 87 — наземні транспортні засоби, крім залізничних.

Зазначимо, що в експорті основних товарних груп спостерігається тенденція до змен­шення питомої ваги молока та молочних продуктів, яєць, меду; продуктів неорганічної хімії; чорних металів; виробів з чорних металів; котлів, машин, апаратів і механічних пристроїв, і збільшення електричних машин і устаткування, залізничних або трамвайних локомотивів шляхового обладнання, наземних транспортних засобів, крім залізничних.

В імпорті України з Російської Федерації значну питому вагу становлять: 27 — енергетичні матеріали, нафта та продукти її переробки; 72 — чорні метали; 84 — котли, машини, апарати і механічні пристрої; 87 — наземні транспортні засоби, крім залізничних.

У відносинах з Казахстаном і Російською Федерацією Україна виступає у ролі більш розвинутої країни порівняно із відносинами України з Білоруссю.

Основу українського експорту до всіх трьох країн складають чорні метали (чавун, залізо, сталь, готовий прокат, залізний дріт, прутки гарячекатані тощо) та вироби з них (сталеві труби, металоконструкції з чорних металів, радіатори для центрального опалення тощо). Негативною стороною експорту продукції чорної металургії є висока питома вага в її товарній структурі напівфабрикатів з низькою доданою вартістю (40,7 %), що практично вдвічі перевищує аналогічний показник у світовій торгівлі (20,8 %). Найбільш негативним для України є незначна частка плоского прокату у структурі експорту — 32,8 % при середньосвітовому рівні 56,6 % і практично повна відсутність високотехнологічних марок сталі.

Сталим попитом на ринках країн ЄЕП користується продукція машинобудівного комплексу. Найбільшу питому вагу в цьому виді товарної продукції має товарна група, що включає котли, машини, апарати і механічні пристрої (турбіни, двигуни турбореактивні та внутрішнього згорання, насоси, прокатні стани, металорізальні верстати та ін.). Значну питому вагу в експорті продукції машинобудівного комплексу мають електричні машини і устаткування, до яких належать електричні двигуни та генератори, електрогенераторні установки, електричні трансформатори, електричні акумулятори, телефонні апарати, електрична апаратура тощо. Істотну частину українського експорту продукції машинобудівного комплексу складають транспортні засоби та шляхове обладнання, особливо наземні транспортні засоби.

Загалом, країни ЄЕП є основними споживачами продукції машинобудування України. Так, у 2012 р. країни ЄЕП імпортували: 71,6 % експорту України інструментів, ножових виробів; 71,5 — інших виробів з недорогоцінних металів; 68,5 — котлів, машин, апаратів і механічних пристроїв; 41.8 — електричних машин і устаткування; 89,3 — залізничних або трамвайних локомотивів, шляхового обладнання; 83,0 — наземних транспортних засобів, крім залізничних; 21,6 — аеронавігаційних або космічних апаратів; 26,5 — плавучих засобів морських або річкових; 58,3 % — приладів і апаратів. У 2012 р. Білорусь, Казахстан і Російська Федерація спожили 64,6 % усього українського експорту високотехнологічної продукції (коди товарів згідно з УКТЗЕД — 82-91). 64,9 % реалізованої у 2011 р. (58.8 % у 2010 р.) підприємствами України за кордоном інноваційної продукції було спрямовано в країни СНД.

Частину, хоча і незначну, в експорті становить продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості, до якої входять продукти неорганічної хімії, органічних хімічних сполук, фармацевтичні продукти (включаючи медикаменти, добрива, дубильні екстракти і барвники, ефірні масла та есенції, миючі засоби, білкові речовини тощо).

Україна експортує до країн ЄЕП продукцію харчової промисловості. При цьому слід зазначити, що основними товарами є жири та олії тваринного та рослинного походження, цу­кор і кондитерські вироби з цукру, какао та продукти з нього, продукти із зернових культур, алкогольні та безалкогольні напої, залишки і відходи харчової промисловості.

Українські товари, які реалізуються в країнах ЄЕП, базуються на тій спеціалізації, яку мала промисловість України в умовах існування СРСР. Структура вивозу продукції України за галузями народного господарства у 1989 р., якщо увесь вивіз прийняти за 100 %, характеризується такими даними: промисловість — 95,8 %, у т. ч.: чорна металургія — 16,8; машинобудування і металообробка — 37,8; харчова промисловість — 16,2; хімія та нафтохімія — 8,2 %. Причому вивіз у всьому обсязі українського виробництва складав: по промисловості – 23 %; чорній металургії – 41 %; машинобудуванню і металообробці — 31; харчовій промисловості і 7; хімії та нафтохімії — 32 %. Тому можна стверджувати, що конкурентні переваги товарів України на ринках Білорусі, Казахстану і Російської Федерації базуються на тому, що в цих країнах структура народного господарства значною мірою зберігається такою, якою вона була за часів СРСР. Зміна цієї структури, як і зміна світових цін і світової структури експорту, може призвести до зменшення і можливої втрати країною цих її конкурентних переваг на ринках Білорусі, Казахстану і Російської Федерації.

Аналізуючи європейський і євразійський вектори інтеграції України до світової економіки, необхідно підкреслити, що євразійські зв'язки України сильніші, ніж європейські: друге місце після Російської Федерації (25,6% експорту України) серед країн — основних імпортерів українських товарів займає Туреччина (5,4% експорту України); серед країн — основних експортерів після Російської Федерації (32,4% імпорту України) друге місце посідає Китай (9,3% імпорту України). Торговельно-економічні зв'язки України з країнами Азії роз­виваються найдинамічніше.

Аналіз наведених статистичних даних дозволяє дійти висновку, що економіка України у торгівлі з країнами ЄС та ЄЕП знаходиться у скрутній ситуації через велике і зростаюче від'ємне сальдо з обома об'єднаннями. Очевидно, що основна роль, яку має відігравати торгівля України з країнами ЄС, полягає в імпорті сучасної техніки і технологій для забезпечення переходу економіки України на інноваційно-інвестиційну модель розвитку. Тому негативний торговельний баланс з країнами ЄС зберігатиметься і у перспективі. Реальне ж подолання негативного балансу має місце у торгівлі з країнами ЄЕП за рахунок зменшення витрат на імпорт енергоносіїв у зв'язку із зменшенням у структурі експорту України енергомістких товарів (передусім продукції металургії) та збільшенням товарів із значною часткою доданої вартості (машинобудування). Цьому також сприятиме посилення торгове­льно-економічних зв'язків з країнами Азії. Саме необхідність подолання від'ємного сальдо торгівлі, вихід із пастки зовнішньої заборгованості обумовлюють посилення євразійського вектора інтеграційного розвитку України.

Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. – 2013. — № 3. – С. 42-62.

 

 

Кухта Павел

Что выгоднее: зона свободной торговли с ЕС или Таможенный союз

В конце ноября, на Вильнюсском саммите «Восточного партнёрства» Украина планирует подписать соглашение об ассоциации с Евросоюзом, ключевым пунктом которого является договор о создании зоны свободной торговли.

Об экономических последствиях этого шага звучат самые разные мнения. Сторонники соглашения заявляют о его несомненной полезности для экономики Украины. К примеру, по оценке министра аграрной политики и продовольствия Николая Присяжнюка одна только отмена пошлин после подписания соглашения об ассоциации с Евросоюзом даст Украине дополнительные 4 млрд грн поступлений от экспорта агропродукции.

Противники соглашения — включая не заинтересованных в его подписании россиян — наоборот, утверждают, что его подписание нанесёт урон украинской экономике. Так, советник президента России Сергей Глазьев заявил, что «Украину, вполне вероятно, ждёт экономическая катастрофа».

Представители обеих сторон, при этом, нередко ссылаются на те или иные расчёты, подтверждающие их точки зрения. Очевидно, что результаты этих расчётов противоречат друг другу — какие же из них верны или, хотя бы, ближе к истине?

ЗОНА СВОБОДНОЙ ТОРГОВЛИ

Пожалуй, наиболее полным исследованием экономических последствий зоны свободной торговли (ЗСТ) с ЕС для Украины является работа Вероники Мовчан из Института экономических исследований и политических консультаций и Рикардо Джуччи из Немецкой группы советников при правительстве Украины .

В этой работе используется модель, изначально разработанная для анализа последствий вступления Украины в ВТО. С её помощью авторы анализируют:

  • возможные последствия от простого соглашения о свободной торговле с ЕС (предполагающего только снижение тарифов),

  • последствия углублённого соглашения с ЕС (включающего снижение издержек торговли за счёт гармонизации регуляторних практик, упрощения таможенного режима и т. п.). Именно углублённое соглашение предусмотрено в рамках договора об ассоциации с Евросоюзом.

Также в работе анализируются последствия вступления Украины в Таможенный союз (ТС).

Дополнительно анализируются два временных горизонта:

  • среднесрочный (рассматривается только «статичный» эффект и не учитывается наращивание производства за счёт дополнительных инвестиций),

  • долгосрочный (фактор наращивания производства учитывается).

Расчёты в работе сделаны «при прочих равных», то есть без учёта каких-либо экономических изменений, не касающихся рассматриваемых авторами сценариев экономической интеграции.

Выводы однозначно говорят в пользу углублённого соглашения о зоне свободной торговли с Евросоюзом

Выводы исследователей однозначно говорят в пользу углублённого соглашения о ЗСТ с ЕС. По их расчётам, в среднесрочной перспективе это направление интеграции увеличит общий уровень благосостояния на 4,3 %, экспорт вырастет на 2,8 %, импорт — на 2,6 %, а реальные (с учётом инфляции) заработные платы — в среднем на 1,2 %. В то же время, вступление в Таможенный союз снизит благосостояние на -0,5 %, экспорт упадёт на -3,1 %, импорт — на -2,9 %, а зарплаты — на -0,9 %.

В долгосрочной перспективе ЗСТ с ЕС, по расчётам Мовчан и Джуччи, является ещё более выгодным, а вступление в ТС — ещё более невыгодным. Первое приведёт к росту благосостояния на 11,8 %, экспорта — на 6,3 %, импорта — на 5,9 %, зарплат — на 5,5-5,7 %, а запаса капитала (ресурсов, которые могут быть использованы в производстве товаров или оказании услуг) — на 8,1 %. Вступление в ТС, соответственно, в долгосрочной перспективе снизит уровень благосостояния на -3,7 %, экспорт — на -4,6 %, импорт — на -4,3 %, зарплаты — на -2,8 %, а запас капитала — на -3,4 %.

Но есть и другие мнения.

Наиболее масштабным из оппонирующих Мовчан и Джуччи исследований, является доклад «Украина и Таможенный союз» Евразийского банка развития (страница исследования на сайте ЕАБР). Эта финансовая организация создана участниками Таможенного союза, ЕАБР должен помогать экономической интеграции на постсоветском пространстве. К разработке доклада были привлечены российские и украинские эксперты, включая академика Национальной академии наук Украины Валерия Гееца и уполномоченного Кабмином Украины по сотрудничеству с Россией, государствами-участниками СНГ и Евразийского экономического сообщества Валерия Мунтияна.

В качестве базового прогноза в докладе ЕАБР рассматривается ситуация, в которой Украина не вступает ни в ЗСТ с ЕС, ни в ТС. Прогнозы в остальных сценариях даются в виде изменений динамики тех или иных параметров относительно базового прогноза.

Доклад ЕАБР рассматривает следующие варианты интеграции:

  • вступления в ТС на условиях договора, подписанного в конце 2011 года в Санкт-Петербурге, учитывающего целый ряд исключений;

  • вступление в ТС без таких исключений;

  • вступление в ТС с формированием единой валюты в рамках этого объединения;

  • вступление в ЗСТ с ЕС.

В этом прогнозе лучшими оказываются сценарии вступления Украины в Таможенный союз без формирования единой валюты.

Прогнозы для Украины получаются наилучшими для сценариев вступления в ТС без формирования единой валюты. Среднегодовой рост экспорта до 2030 года повышается на 1,9 % (3,4% при отсутствии исключений), импорта — на 0,1 % (0,2 % без исключений), ВВП — на 0,5 % (0,9% без исключений). Для ЗСТ с ЕС показатели оказываются хуже: нулевой дополнительный прирост экспорта, увеличение импорта на 3,9% ежегодно и снижение среднегодового роста ВВП на -1,1 %. Для сценария с формированием единой валюты прогноз ещё хуже: -7,2 % по росту экспорта, 3% по росту импорта и -2,5 % по росту ВВП.

Однако допущения, которые используют авторы доклада, вызывают немало вопросов.

Во-первых, авторы предполагают положительную динамику цен на энергоносители вплоть до 2030-го года. Рост цен на нефть марки Urals ожидается в докладе на уровне, в среднем, 3,1 % ежегодно. Это не стыкуется с прогнозами международных организаций. МВФ ждёт до 2018 года среднегодовое снижение цен на нефть на -3,6 %. Даже российское Минэкономразвития ожидает слабое снижение цен как минимум до 2016 года.

Во-вторых, авторы ожидают, что ВВП России ежегодно будет расти на уровне около 5 % до 2020 года, а затем постепенно снижаться до 4,3 % к 2030 году. МВФ видит рост ВВП России на уровне 3-3,5 % в год.

В-третьих, авторы доклада предполагают, что после вступления Украины в ЗСТ с ЕС страны Таможенного союза установят для украинской продукции такой же уровень тарифов, как и для стран Евросоюза. Однако Украина и Россия являются членами ВТО, что позволяет Украине оспаривать любые протекционистские меры со стороны России. Вряд ли Евросоюз будет выступать в роли пассивного наблюдателя, если Россия начнёт поднимать ввозные пошлины. Страны ЕС также могут оказать на Россию давление, как это уже было во время «молочной войны» России с Литвой. Тем более, что повод, по которому россияне угрожают поднять тарифы — гипотетический наплыв реэкспортируемой через Украину европейской продукции — является несостоятельным. Подобные опасения в рамках договоров о свободной торговле как правило снимаются применением правил относительно происхождения того или иного товара, либо деталей, из которых этот товар состоит.

Таким образом, результаты доклада вызывают сомнения из-за предвзятого, крайне выгодного для России выбора допущений. Которые, к тому же, противоречат прогнозам международных организаций и даже самих российских госведомств. Также успешное применение в полном объёме странами ТС протекционистских мер против Украины не является самоочевидным. В сухом остатке получается, что аргументы сторонников ЗСТ с ЕС, как минимум, базируются на более надёжных расчётах.

УЛУЧШЕНИЕ ИНСТИТУЦИЙ

Однако, основным аргументом в пользу ЗСТ с ЕС, делающим её значительно более привлекательной по сравнению со вступлением в Таможенный союз, является не экономический эффект от свободной торговли, а структурные и институциональные изменения, которые несёт интеграция с ЕС.

Требования по гармонизации законодательства и административно-регуляторных практик, а также мониторинг их исполнения и техническая поддержка со стороны ЕС уже имели огромное влияние на развитие институций (в первую очередь — административных систем и правосудия) стран Центральной и Восточной Европы. Именно благодаря такой политике ЕС эти страны сумели успешно провести реформы, обеспечившие им высокие темпы экономического роста.

Возможно, если бы Украина с начала 1990-х получала аналогичную поддержку и аналогичный пакет требований, наша страна также была бы сейчас существенно более развитой. В этом смысле, заключение в ноябре договора об ассоциации и последовательное выполнение требований ЕС по гармонизации — это шанс — пусть запоздалый — на такое развитие.

 

 

Свої зауваження і побажання надсилайте до інформаційно-бібліографічного відділу КЗ "ЗОУНБ ім. О.М.Горького" ЗОР за адресою: 69095, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 142, тел. 787-53-57 чи e-mail: bibliograf@zounb.zp.ua.

Facebook: https://www.facebook.com/bibliogr.zounb