ІІІ квартал 2012

Бібліографічні ідеї та технології

Аналітичний огляд

У третньому випуску огляду за 2012 рік визначено стратегічні пріоритети формування нового іміджу бібліотеки, зростання її ролі та значення як складної системи, що забезпечує інформаційно-інтелектуальне збагачення людини та сприяє цивілізаційному розвитку України, її входженню в інформаційно-знаннєве суспільство й інтеграції в світову інформаційну інфраструктуру; розглянуто проблеми та перспективи розвитку бібліографії дитячої літератури, психологічні особливості та професійні якості бібліографа.

* * *

Цього року, правда з деяким запізненням, було одержано чергові випуски Наукових праць Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. З окремими публікаціями хотілося ознайомити і вас. Стаття Олександра Ісаєнка "Бібліотечне дистанційне обслуговування в Україні на сучасному етапі" (Вип. 27) звертає увагу на складові дистанційного інформаційного обслуговування користувача, дає характеристику основних видів бібліотечних послуг, принципів та механізмів їх функціонування. Перш за все, як основний і надзвичайно дієвий інструмент дистанційного інформаційного обслуговування користувачів бібліотек усіх типів і видів, автором розглядається веб-сайт. Веб-сайт, за звичай, має пасивні (електронний каталог нових надходжень, інформування про книжкові та мистецькі виставки, культурно-масові заходи, систематизований перелік веб-посилань (лінків) з анотаціями тощо) та активні (замовлення літератури через Інтернет, надання довідкової інформації в дистанційному режимі, отримання вичерпної консультації в інтерактивному режимі тощо) інформаційні сервіси. Дотичним до роботи веб-сайту бібліотек є дистанційний сервіс галузевого, тематичного чи видового інформування певних користувачів, категорій чи груп, про нові надходження документів до бібліотеки засобами електронної пошти (цей сервіс широко використовується нашим відділом з метою інформування таких абонентів, як Запорізька державна адміністрація, Центри соціальних служб сім'ї, дітей та молоді, громадська організація "Інститут соціальних досліджень та громадських ініціатив").

Автор статті детально аналізує умови та механізми функціонування такого сервісу, як надання довідкової інформації в дистанційному режимі через Інтернет на разовий запит користувача бібліотеки, який прийнято спрощено називати "віртуальна довідка".

Тему попереднього автора розвиває Людмила Трачук в публікації "Форми масового електронного бібліографічного інформування споживачів" (Вип. 28), в якій розглянуто сучасний стан бібліографічного інформування користувачів в електронному середовищі, виявлено та охарактеризовано існуючі форми недиференційованого інформування, відзначено паралельне застосування бібліотеками таких форм бібліографічного інформування, як електронні аналоги друкованих покажчиків та вільний доступ до бібліографічних баз даних.¹

Зовнішім та внутрішнім чинникам розвитку бібліотеки в контексті розбудови інформаційного суспільства в Україні присвячена стаття Людмили Петрової "Українська бібліотека в інформаційному суспільстві: сучасний стан, перспективи розвитку, проблеми управління" (Вип. 29). Автор зазначає, що в мінливих політичних, соціально-економічних, інформаційно-технологічних умовах почали розвиватися нові соціальні ролі і функції бібліотеки, зросло її значення як важливої інституції демократичного суспільства — інформаційно-комунікаційної системи, що сприяє рівності в доступі до інформації. Саме тому досить поширеним є підхід до сучасної бібліотеки як до інформаційної системи, де головною її функцією визначається інформаційна. Це підвищує роль бібліотеки як найбільш загальнодоступної та соціально стабільної інституції, що може задовольняти потреби в інформації усіх верств населення. Під впливом макросередовища (зовнішніх чинників) бібліотека змінює пріоритети діяльності відповідно до соціокультурних та інформаційно-комунікаційних потреб суспільства, визначає нові підходи до комплектування власних фондів, застосовує можливості нових інформаційних технологій, впроваджує в практику нові форми обслуговування користувачів. Реалізація цих напрямів зумовлює не тільки зміну уявлення про бібліотеку у широкого кола користувачів, але й порушує саму парадигму її організації як складної соціальної інформаційної системи, яка вимагає нових підходів до оптимізації діяльності.

Внутрішніми чинниками ефективного функціонування бібліотеки стають: забезпечення раціонального поєднання та взаємодії традиційних і нових напрямів діяльності; створення якісного інформаційно-комунікаційного потенціалу бібліотеки; перехід від традиційної парадигми управління до нової, перспективної тощо.

Таким чином, здійснюється процес покращання і модифікації образу публічної бібліотеки, створення її нового іміджу, перетворення в інформаційний, гуманітарно-освітній, культурно-дозвіллєвий центр, і відповідно — формування нових організаційних структур.

Стрімкий розвиток інформаційних технологій радикально змінив філософію бібліотечної справи в усьому світі. У сучасних умовах одним з найважливіших завдань бібліотек усіх типів є забезпечення вільного й необмеженого доступу до міжнародних і національних інформаційних ресурсів, оскільки вони набувають значення стратегічних, тобто визначають рівень соціально-економічного розвитку країни.

Саме цій темі присвячено статтю Валентини Медведєвої "Перспективи організації обслуговування користувачів у бібліотеках — інформаційних центрах" (Вип. 30). Автор зазначає, що електронні технології, прийшовши в бібліотечні заклади — традиційні центри суспільного збереження і використання інформації, — дали відчутний поштовх усім напрямам бібліотечної справи, пов'язаним з удосконаленням обслуговування читачів безпосередньо в бібліотеках. Електронні засоби зв'язку сприяли збільшенню кількості користувачів за межами бібліотеки. Також упровадження і широке застосування інформаційних технологій у практику роботи бібліотек дає можливість віднаходити нові моделі й механізми для якіснішого, повнішого та швидшого інформаційного обслуговування користувачів, пропонуючи останнім в одному місці доступ до інформаційних ресурсів міста, регіону, країни чи всього світу.

Треба підкреслити, що істотні зміни в діяльності бібліотек під впливом зростаючих суспільних запитів на основі впровадження електронних інформаційних технологій зумовлюють необхідність уточнення змісту сучасної інформаційно-аналітичної діяльності.

Практика показує, що найбільш ефективними для вирішення такого комплексу завдань є інформаційно-аналітичні форми роботи. Їх продуктивність підвищується з оперативною доставкою, швидким реагуванням на корекцію змісту замовлення. Таким чином забезпечується успішна співпраця із замовником з огляду на кінцевий результат співробітництва.

Підхід до нового якісного етапу організації бібліотечної діяльності, пов'язаного з упровадженням активних форм роботи, потребує активізації бібліотечних працівників у використанні інформаційних ресурсів, виставляє нові вимоги до професійної діяльності.

У зв'язку з цим обов'язковим для сучасного бібліотечного працівника є оволодіння комп'ютерною технікою та сучасними технологіми роботи з інформацією, орієнтація в сучасній джерельній базі бібліотечного комплектування, видах інформаційних ресурсів.

Стаття Людмили Белиної та Людмили Коновал "Інновації бібліотечно-інформаційного обслуговування користувачів у зарубіжному бібліотекознавстві" (Вип. 31) на основі огляду зарубіжної фахової періодики розкриває важливість поєднання традиційних форм бібліотечно-бібліографічного обслуговування та інноваційних електронних технологій для якісного та ефективного задоволення інформаційних потреб реальних та віртуальних користувачів. Зокрема, у німецьких бібліотеках поширення набули форми роботи, пов'язані з використанням мультимедійних продуктів та електронних інформаційних технологій: презентації електронних книг, використання сайту бібліотеки у якості віртуального простору для спілкування, посилання на огляд нових надходжень, організація дискусій для різних читацьких груп на сайті бібліотеки тощо. Віртуальні читачі мають можливість розмістити на сайті замовлення на купівлю документа, відсутнього у бібліотеці.

Важливе місце у сфері бібліотечно-інформаційного забезпечення потреб користувачів належить обслуговуванню у віртуальному середовищі. Довідкові віртуальні служби, створені бібліотеками, надзвичайно популярні серед користувачів (це підтверджує і наш досвід). Зазвичай, довідки виконуються через деякий час, але інноваційним підходом у організації віртуальної довідкової служби бібліотек є спілкування зі своїми користувачами в онлайновому режимі за допомогою чату ISQ чи Skype.

Популярним серед зарубіжних бібліотек є використання мобільного маркетингу. Користувачі, які мають доступ до Інтернету з мобільного телефону, можуть переглянути електронний каталог та зробити замовлення, познайомитися з новими надходженнями, отримати консультацію фахівця за допомогою віртуальної довідки. Бібліотеки, в свою чергу, активно використовують текстові повідомлення для зв'язку зі своїми користувачами.

Ще однією послугою, що набула значного поширення у бібліотеках, особливо під час економічної кризи, стала інформаційна допомога у пошуці роботи. Співробітники бібліотеки допомагають безробітним людям шукати вакансії, створювати резюме та відправляти їх роботодавцям. У доповіді Американської бібліотечної асоціації зазначалося, що у 2009 році 62 % громадських бібліотек надавали таку послугу.

Бібліотеки відіграють важливу роль у навчанні інформаційної грамотності користувачів. Така практика навчання поширюється у скандинавських країнах, США, Великобританії.

Для повернення престижу читанню як основному засобу отримання інформації та бібліотеці як соціальному інституту, зарубіжні бібліотекарі активно поєднують традиційні форми обслуговування та сучасні інформаційні технології.

Тему освоєння бібліотеками глобального електронного середовища продовжує стаття Катерини Лобузіної "Шляхи інтеграції бібліотечної діяльності до онлайнового середовища" (Вісн. Кн. палати. — 2012. — № 7).

Автор детально зупиняється на основних напрямах онлайнової бібліотечної діяльності, характеризуючи кожен: каталогізацію веб-ресурсів, дистанційне довідково-бібліографічне обслуговування (віртуальні довідкові служби) та електронні виставки.

Стосовно вебліографії підкреслюється, що одне із завдань сучасної бібліотеки полягає у тому, щоб виявити у величезному інформаційному потоці веб-публікацій найціннішу та найдостовірнішу інформацію, провести її експерту оцінку, опрацювати на загальнобібліотечних засадах та надати доступ до неї за єдиними правилами. Тому, навіть не зберігаючи безпосередньо у своїх фондах архів мережевих інформаційних ресурсів, бібліотеки можуть, з одного боку, значно розширити інформаційний потенціал своїх фондів, а з іншого — забезпечити користувачам семантичну навігацію ресурсами світової павутини.

Знайомство з таким сервісом, як віртуальна довідкова служба, на сторінках нашого огляду відбулося вже давно. Зупинимось тільки на типах довідок за формою надання відповідей:

• Інтернет-орієнтовані (користувачі отримують готову інформацію у відповідь на запити, їх переадресовують до мережевих ресурсів тощо);

• бібліографічно-орієнтовані (орієнтовані на надання не тільки повнотекстової, але й бібліографічної інформації, форми відповідей на запит у таких службах різноманітніші й можуть бути представлені у вигляді готових тематичних бібліографічних списків, посилань на електронні адреси повнотекстових мережних документів тощо).

Мета віртуальної виставки, яка є синтезом традиційного (книжкового) і новітнього (електронного) засобів надання інформації, — публічне Інтернет-представлення різних документів з фондів бібліотеки. Структура віртуальної виставки, як і звичайної, має складатися з розділів, супроводжуватися цитатами, вступними статтями, ілюстративним матеріалом тощо. Виставка передбачає віртуальну презентацію видань, що розкриває їхній зміст, а також доступ до матеріалів бібліографічного, фактографічного, енциклопедичного характеру, які існують в електронному вигляді.

Не так давно набрав чинності ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис». Наразі можна говорити про повсюдне упровадження цього стандарту та використання усіма суб’єктами книжкової справи, починаючи з виробників, розповсюджувачів, споживачів видавничої продукції і закінчуючи користувачами бібліографічної інформації. Одночасно з введенням цього стандарту виникла необхідність у розробці консолідованого ISBD (Міжнародного стандартного бібліографічного опису), попереднє видання якого було здійснено у 2007 році. Стандарт було доповнено новою областю опису, перероблено та оприлюднено в кінцевому варіанті в 2011 році. У зв’язку з цим назріла нагальна необхідність перегляду діючого ГОСТ 7.1-2003.

Стаття Г. П. Калініної «Возможности адаптации консолидированного ISBD к отечественной практике: к началу пересмотра ГОСТа 7.1-2003» (Библиография. – 2012. – № 3) знайомить з нововведеннями, які пропонують використати при зміні стандарту. Зокрема, зміни стосуються елемента опису «загальне позначення матеріалу», термінології, приписуваної пунктуації тощо. Автор також ставить питання про доцільність цих змін у такий короткий термін. Раніше було прийнято рішення про перегляд ISBD кожні 5 років. Невідомо чи збережеться ця тенденція і надалі. Якщо так, не можна виключити ситуацію: поки буде затверджуватися новий вітчизняний ГОСТ, новий варіант ISBD з новими правилами вже буде розроблено, що зведе нанівець усі зусилля.

Розвиток новітніх інформаційних технологій та телекомунікацій спонукав до формування власних електронних ресурсів та організації доступу до національних і міжнародних. Бібліотечні електронні інформаційні ресурси, на думку Галини Шамаєвої, автора статті «Перспективні напрями розвитку електронних інформаційних ресурсів бібліотек» (Бібл. вісн. – 2012. — № 3), доповнюючи традиційні форми, стають дедалі ефективнішими засобами комунікації.

Нині розвиток електронних інформаційних ресурсів бібліотек України відбувається одночасно за декількома напрямами:

• розкриття фондів традиційних документних ресурсів завдяки створенню електронних каталогів та баз даних;

• оцифровування друкованої продукції з власних та запозичених фондів для представлення її в ресурсах електронних бібліотек та порталів;

• архівування відомчої інформації, епістолярної спадщини, доробку наукових шкіл, освітніх закладів;

• запровадження нових типів і видів електронних ресурсів бібліотек (доступ до архівів телеконференцій, списків розсилки, форумів, веб-сайтів наукових журналів тощо) завдяки формуванню комунікаційних навігаторів;

• організація власних веб-сайтів;

• міжвідомча взаємодія, інтеграція до системи національних ресурсів;

• придбання баз даних та електронних документів на CD/DVD;

• створення повнотекстових колекцій власних видань установ та організацій;

• організація доступу до глобальних наукових ресурсів на засадах участі у міжнародних проектах, передплати, вільного (безоплатного) доступу.

Водночас слід зазначити, що суттєвими негативними чинниками є прагнення кожної бібліотеки до лідерства, а також недосконалість управління системою бібліотек різного відомчого підпорядкування на державному рівні. Це створює підгрунтя для визначення чітких перспектив у встановленні більш тісних зв'язків між книгозбірнями, центрами НТІ, видавництвами, архівами, музеями.

Подальший розвиток електронних ресурсів бібліотек Украни потребує посилення аналітичної діяльності, що підкреслюють і автори вище наведених публікацій. Це завдання можна вирішити лише за умови підготовки відповідних кадрів для інформаційно-бібліотечної діяльності та кооперації їхніх зусиль з науковцями і технічними працівниками.

Таким чином, розвиток електронних інформаційних ресурсів бібліотек у сучасних умовах на перший план висуває питання зміцнення кооперації та координації на системному та міжсистемному рівнях; поглиблення інтеграції інформаційних ресурсів різних соціально-комунікаційних структур; посилення аналітичної діяльності.

Ефективність та якість обслуговування залежать, у першу чергу, від бібліотекаря. Довідково-бібліографічний сервіс не є виключенням, бо у ньому бібліограф-професіонал один із головних суб'єктів.

Питанням професійних якостей бібліографа присвячено публікацію головного бібліографа РДБ Ніни Авдоніної «Психологические особенности и практические навыки работников СБО» (Библиотека. – 2012. — № 7). Так, серед загальних психологічних рис особистості бібліографа, автор відмічає добру професійну пам’ять на книжкову продукцію та прізвища відомих авторів та діячів; звичку запам’ятовувати та згадувати необхідні відомості.

У числі професійних особливостей виділяються також: зосередженість, вміння відбирати необхідну інформацію, швидко приймати правильне рішення за наявністю дефіциту часу, збереження ділової активності в умовах нерівномірного надходження запитів різного ступеню складності тощо.

Самі спеціалісти-бібліографи свідчать, що не останню роль в їх діяльності відіграє енергійність, ділова активність, вміння відстояти та обґрунтувати свою точку зору.

У наш час функції бібліографа ДБО постійно ускладнюються, а кваліфікаційні вимоги постійно зростають. Це, безумовно, пов’язано з автоматизацією бібліографічних процесів та використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій не тільки в підготовці, але й у пошуці бібліографічної інформації.

Однак, як показує практика, сьогодні професійні можливості бібліографа все ж таки значно ширші від пошукових можливостей комп’ютера. Часто-густо мислення в процесі бібліографічного пошуку не зводиться тільки до формальних правил, а включає у себе такі емоційні процеси, як інтуїція, так звану «бібліографічну догадку», знання бібліографічних джерел, закони логіки та сміливі припущення. У сукупності все це дозволяє забезпечити вибірковість та ефективність пошуку.

Саме тому ділянка довідково-бібліографічного обслуговування, зазвичай, доручається найбільш досвідченим та кваліфікованим працівникам. Тільки «бібліограф-ерудит» завдяки постійному спілкуванню з читачами-спеціалістами, частому зверненню до довідкової літератури, повсякденному використанню покажчиків і каталогів придбаває знання в різних сферах людської діяльності.

Інформаційним ресурсам з дитячої літератури присвячено статті О. Є. Смотрової «Библиография детства: современные формы существования» (Библ. дело. – 2012. — № 13) та Т. Р. Єлисєєвої «Библиотрансформер по-алтайски. Живая форма рекомендательной библиографии» (Библ. дело. – 2012. — № 14).

Перша з них звертає увагу на фактори, які впливають на бібліографію дитячої літератури. Це, насамперед, зміна змісту дитячого життя, соціокультурної ситуації; необхідність захисту дитини від шкідливої інформації; криза дитячого читання. Виходячи з цих факторів, автор визначає слідуючі бібліографічні стратегії:

• ретельний відбір видань для дітей;

• залучення батьків до спільного читання з дітьми, використовуючи бібліографію;

• просування якісної літератури;

• мотивація читання;

• створення якісної бібліографічної продукції.

Найбільш повно ці стратегії реалізуються саме за допомогою бібліографічних посібників як на традиційних, так і на електронних носіях різних типів, видів, форм.

З однією з таких форм – бібліотрансформером, знайомить нас друга стаття. Бібліотрансформер – це максимально повна фактографічна та бібліографічна інформація про об’єкт бібліографування, на основі якої можна підготувати інші форми бібліографічних посібників.

Як приклад наводиться бібліотрансформер, присвячений творчості сучасної алтайської письменниці, який складався з таких частин (модулів): книжкова закладка, інформаційна листівка, інформаційно-бібліографічний словничок, мультимедійний урок-презентація, біобібліографічний покажчик, відеовікторина та відеоурок. Автор детально зупиняється на кожному модулі, що дозволяє використати матеріал на практиці.

Вона запевнює, що бібліотрансформер – це дуже жива форма рекомендаційної бібліографії, яка дає необмежений простір для використання його цілком або окремих модулів як в індивідуальній, так і в масовій роботі, чи створення на його основі власного інформаційно-бібліографічного продукту.

1Додаток № 1

Людмила Трачук

Форми масового електронного бібліографічного інформування споживачів

Розвиток нових інформаційних технологій спричинив технологічні зміни в організації бібліографічної діяльності. Комп'ютеризація проникла в процес підготовки бібліографічної інформації (БІ) та доведення її до споживачів. Але якщо електронне бібліографування та довідково-бібліографічне обслуговування (ДБО) достатньо поширені та вивчені, то електронна бібліографічне інформування споживачів (БІС) потребує окремого дослідження стосовно його організації та форм діяльності.

Основна відмінність БІС від ДБО полягає в тому, що воно здійснюється у відповідності до довготривалих (чи постійнодіючих) запитів споживачів і/чи без запитів, відповідно до їхніх інформаційних потреб (тоді як ДБО здійснюється тільки у відповідності до разових запитів). Ініціатором БІС зазвичай є бібліографічна служба бібліотеки, тому його ще називають активним видом бібліографічного обслуговування. Воно полягає в регулярному, систематичному донесенні до споживача інформації про вихід нових видань, про отримані бібліотекою новинки літератури, а також про наявну в конкретній бібліотеці (чи інших бібліотеках та інформаційних центрах) літературу з тих тем і проблем, які цікавлять споживача протягом тривалого часу (чи постійно).

Зважаючи на категорію споживачів, БІС може бути масовим (регулярне чи епізодичне донесення БІ з соціально- та культурнозначущих тем до широкого кола споживачів) чи диференційованим. Мета масового БІС — популяризація бібліотечного фонду документів та інформування про нові надходження переважно для сприяння загальній освіті та самоосвіті споживачів інформації, а також для підвищення обізнаності користувачів бібліотеки з її інформаційними ресурсами. Зауважимо, що БІС спрямовано не тільки на інформування про новинки, але й на розкриття можливостей усього фонду бібліотеки. Масове БІС може здійснюватися за допомогою бюлетенів, покажчиків, списків, картотек чи баз даних (БД) нових надходжень, оглядів, закладок, присвячених новим книгам, бути поточним чи ретроспективним. Зазвичай масове БІС є універсальним за змістом документів.

Найпоширенішою формою традиційного масового БІС є бюлетені та покажчики нових надходжень. Основними недоліками традиційних форм масового БІС є: значні витрати робочого часу персоналу бібліотек на підготовку БП; великі фінансові витрати на випуск і розповсюдження цих малотиражних видань; низька оперативність доведення бібліографічних відомостей до споживачів через друковані видання тощо.

Більшість українських бібліотек перебувають зараз на етапі організації БІС, поєднуючи випуск друкованих поточних БП, представлення їх електронних аналогів на сайті і надання доступу до онлайнових БД. В останньому випадку електронне БІС дозволяє уникнути процесів відбору і систематизації матеріалу для поточних БП, складання допоміжних покажчиків, написання вступних статей. Споживач інформації також має перваги: він не чекає виходу чергового номера бюлетеня нових надходжень чи випуску поточного покажчика, оскільки нові записи стають доступними в момент їх занесення в БД чи після актуалізації електронного каталогу (ЕК).

Застосування в бібліотеках комп'ютерних технологій, зокрема можливостей мережі Інтернет, долає недоліки традиційної системи БІС. Електронне бібліографічне інформування дозволяє змінити ідеологію системи оповіщення читацької аудиторії про нові документи. Якщо раніше БІ розповсюджувалася за допомогою тиражованих друкованих бібліографічних джерел, кількість яких повинна була відповідати кількості потенційних читачів, то з розвитком електронної бібліографії поточні БП повинні формуватися автоматично під час оброблення нових надходжень для відображення в ЕК і виставлятися на сайті бібліотеки.

Вважаємо, що оптимальним способом подання користувачу інформації про нові чи актуальні на даний час документи шляхом електронного БІС є надання вільного доступу до ЕК, аналітичного банку даних, електронного краєзнавчого каталогу, електронного календаря знаменних і пам'ятних дат.

Найчастіше українські бібліотеки розміщують на сайтах текстові бібліографічні покажчики, списки/бюлетені нових надходжень, не пов'язані з електронним каталогом. Матеріал в них згрупований або за галузями знань, або за датою надходження до бібліотеки. В межах бібліографічного запису міститься БО документа, шифр, іноді вказується кількість екземплярів, їх місцезнаходження. Такі бюлетені повинні відображати одночасно новинки фонду друкованих і електронних видань, а щоб відомості про нові документи цілеспрямовано доходили до користувачів, важливо їх об'єднувати на сайті бібліотеки у загальному блоці «нові надходження». Сучасні технології дозволяють посилити комунікативні можливості бюлетеня нових надходжень, розширити його вплив на читацьку аудиторію.

Особливо корисні для споживачів зведені каталоги нових надходжень, що орієнтують у фондах декількох бібліотек і позбавляють читача необхідності переглядати каталоги кожної бібліотеки окремо, а також покажчики, що включають БІ як про окремі видання, так і про статті. Такі каталоги та покажчики можуть готуватися у вигляді галузевих чи тематичних БД за певний хронологічний період, які потім об'єднуються і створюють ретроспективну БД.

Однією з форм масового БІС, що з'явилася останніми роками, стали віртуальні виставки. До впровадження електронного БІС книжкові виставки розглядалися як суто бібліотечна, а не бібліографічна форма інформування, оскільки її відвідувачам пропонувалося познайомитися безпосередньо з певними виданнями, а не з їх бібліографічними даними. Проте, підготовка виставки, її оформлення та збереження інформації про експоновані документи теж вимагали бібліографічного опрацювання. «Віртуальна виставка», подана на сайті бібліотеки, є вже не тільки експонуванням обкладинок видань. Наочна форма ознайомлення з виданням у цьому випадку обов'язково супроводжується його бібліографічним описом, а також іншими способами бібліографічної характеристики (анотацією чи рефератом). Найпоширеніший спосіб представлення інформації про документ на віртуальних виставках — бібліографічний опис + анотація + фото обкладинки документа. До переваг віртуальних виставок як форми БІС відносять: можливість індивідуальної самостійної роботи читача з поданими матеріалами, нетрадиційну подачу матеріалу, його структурування.

Головною перевагою традиційної (невіртуальної) виставки творів друку є можливість ознайомитися із змістом видань, передмовою, зробити попередню оцінку відповідності видання до інформаційних потреб користувача. Більшість із виявлених на сайтах віртуальних виставок не надають користувачу можливості доступу до змісту первинного документа, обмежуючись бібліографічною інформацією.

Специфічною рисою виставок є обмеженість у часі, бо вони сприяють пробудженню інтересу, мимовільної уваги. Тому необхідно частіше змінювати виставки і систематично оновлювати експозиції. Важливою рисою віртуальних виставок є оперативність, яка розуміється і як інтервал між виходом документа в світ та його представленням на виставці, і як можливість швидко ознайомити читача не тільки з бібліографічними даними документів, але й з їх змістом.

Однією з форм масового БІС є закладки, присвячені новим книгам (переважно художнім творам). Їх електронний аналог представлений, зокрема, на сайті Донецької ОУНБ імені Н. К. Крупської. Він називається «листок-сигнал» і містить довідку про життя і діяльність автора твору, інформацію про історію його створення, бібліографічний опис твору та документів про нього.

Масове БІС здійснюють і за допомогою електронних «Календарів знаменних і пам'ятних дат», які найчастіше є електронними аналогами відповідних друкованих БП. Як відомо, календарі знаменних і пам'ятних дат інформують не про нову літературу (чи не тільки про нову), а про літературу, присвячену конкретній даті календаря. Інформація про таку літературу, а також конкретні фактографічні дані про події та діячів потрібні багатьом категоріям користувачів бібліотек, насамперед вчителям, вихователям, бібліотекарям. Забезпечення їх потреб можна вважати одним із напрямів БІС, отже, і самі «календарі» — формою БІС. Більшість бібліотек подають їх у традиційній формі, аналогічній друкованим календарям. Але перспективною є електронна форма календаря у вигляді бібліографічної БД, де точкою доступу до БІ є місяць року з переліком дат, які, в свою чергу, пов'язані гіперпосиланнями з довідками про осіб або події та списками літератури.

Українські бібліотеки для масового БІС використовують також огляди нових надходжень, розміщуючи їх на сайтах.

Новою формою масового БІС є електронний дайджест — інформаційний продукт на електронному носії, що складається з фрагментів тексту багатьох документів (цитати, реферати, уривки), підібраних з необхідною повнотою і систематизованих чи впорядкованих за певною ознакою (хронологією появи публікацій чи датою подій, аспектами теми, авторськими концепціями, науковими школами тощо). Обов'язковим є посилання на джерело запозичення фрагментів тексту з достатніми для його ідентифікації елементами БО. При складанні дайджеста необхідно здійснити аналітичну обробку знайдених документів: реферування чи екстрагування, систематизацію матеріалу, підготовку змісту і вступної статті до дайджесту, яка б характеризувала його наповнення, хронологічні, мовні й інші обмеження у відображенні матеріалу. Дайджест може доповнюватися допоміжними покажчиками, оглядовою аналітичною довідкою, переліком використаних джерел інформації, переліком посилань на додаткові ресурси інтернету .

Традиційною комплексною формою БІС є Дні інформації як в традиційній, так і в електронній формі. До програми Днів інформації включають організацію виставки літератури, проведення бесід, консультацій.

Недоліком традиційного масового БІС є розповсюдження БІ без виявлення рівня її корисності, умов доведення і сприймання. Іншими словами, без зворотного зв'язку. Інструментами зворотного зв'язку при електронному БІС можуть стати форуми чи форми для коментування, розміщені на сайті бібліотеки, які забезпечують користувачам можливість оцінки запропонованої БІ, висловлення пропозицій щодо покращення обслуговування тощо. Такий зворотний зв'язок виявляє тенденцію руху БІС від масових форм до диференційованих.

Отже, функціонування служби БІС в електронному середовищі дає можливість забезпечити оперативне і якісне інформування споживачів інформації відповідно до їх інформаційних потреб. Електронне масове БІС не тільки використовує традиційні форми, ще й доповнює їх новими можливостями і новими формами.

Наукові праці Національної бібліотеки

України ім. В. І. Вернадського / НАН України,

НБУ ім. В. І. Вернадського ; Асоціація б-к

України. — К., 2010. — Вип. 28. — С. 149-157.

Список використаних джерел

1. Авдонина Н. Психологические особенности и практические навыки работников СБО / Нина Авдонина // Библиотека. — 2012. — № 7. — С. 9-11.

2. Беліна Л. Інновації бібліотечно-інформаційного обслуговування користувачів у зарубіжному бібліотекознавстві / Людмила Беліна, Людмила Коновал // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського / НАН України, Нац. б-ка ім. В. І. Вернадського ; Асоціація б-к України. – К.., 2011. – Вип. 31. – С. 7-13.

3. Елисеева Т. Р. Библиотрансформер по-алтайски. Живая форма рекомендательной библиографии / Татьяна Романовна Елисеева // Библ. дело. – 2012. — № 14. – С. 18-20.

4. Ісаєнко О. Бібліотечне дистанційне обслуговування в Україні на сучасному етапі / Олександр Ісаєнко // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського / НАН України, Нац. б-ка ім. В. І. Вернадського ; Асоціація б-к України. – К., 2010. – Вип. 27. – С. 139-147.

5. Калинина Г. П. Возможности адаптации консолидированного ISBD к отечественной практике: к началу пересмотра ГОСТа 7.1-2003 / Г. П. Калинина // Библиография. — 2012. — № 3. — С. 11-16.

6. Лобузіна К. Шляхи інтеграції бібліотечної діяльності до онлайнового середовища / Катерина Лобузіна // Вісн. Кн. палати. – 2012. — № 7. – С. 30-34.

7. Медвєдєва В. Перспективи організації обслуговування користувачів у бібліотеках – інформаційних центрах / Валентина Медвєдєва // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського / НАН України, Нац. б-ка ім. В. І. Вернадського ; Асоціація б-к України. – К., 2011. – Вип. 30. – С. 251-261.

8. Петрова Л. Українська бібліотека в інформаційному суспільстві: сучасний стан, перспективи розвитку, проблеми управління / Людмила Петрова // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського / НАН України, Нац. б-ка ім. В. І. Вернадського ; Асоціація б-к України. – К., 2011. – Вип. 29. – С. 14-20.

9. Смотрова Е. Е. Библиография детства: современные формы существования / Елена Евгеньевна Смотрова // Библ. дело. – 2012. — № 13. – С. 39-44.

10. Трачук Л. Форми масового інформування споживачів / Людмила Трачук // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського / НАН України, Нац. б-ка ім. В. І. Вернадського ; Асоціація б-к України. – К., 2010. – Вип. 28. – С. 149-157.

11. Шемаєва Г. Перспективні напрями розвитку електронних ресурсів бібліотек / Ганна Шемаєва // Бібл. вісн. – 2012. — № 3. – С. 3-7.